Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


Попередня     Головна     Наступна





ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

ЗАПРОПОНОВАНІ НАМИ ПРОЧИТАННЯ І ОСМИСЛЕННЯ «ТЕМНИХ МІСЦЬ» У «СЛОВІ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»





У виданні «Слова» 1800 р.


Наше прочитання


Наш переклад


1.


«растЂкашется мыслію по древу»


«растЂкашется мыслію по древу»


«розливався думкою по дереву (на дощечці)»


2.


«иже истягну умь крЂпостію своєю, и поостри сердца своего мужествомъ»


«иже истягну умь крЂпостію своею и поостри сердца своего мужествомъ»


«який відтягнув ум твердістю своєю і погострив (його) серця свого мужністю»


3.


«Спала Князю умь похоти»


«Спала князю умь похоть»


«Спало князю на ум бажання»


4.


«рища въ тропу Трояню чресъ поля на горы»


«рища въ тропу Трояню чресъ поля на горы»


«линучи (в думках) стежкою Трояновою (тобто стежкою, яка веде до статуї бога Трояна) через поля на гори»


5.


«свисть звЂринъ въ стазби; дивъ кличетъ връху древа»


«свисть звЂринъ въста: зби(т) дивъ кличетъ връху древа»


«свист звіриний піднявся: зігнаний (потривожений) Див кричить на верху дерева»


6.


«влъци грозу въ срожатъ, по яругамъ»


«влъци грозу въс(т)ражатъ по яругамъ»


«вовки битву підстерігають по яругах»


7.


«Длъго. Ночь мркнетъ, заря свЂтъ запала, мъгла поля покрыла»


«Длъго ночь мрькнетъ: заря-свЂтъ запала, мъгла поля покрыла»


«Довго ніч темніє: ранкова зоря сховалася, туман поля покрив»


8.


ту ся саблямъ потручяти о шеломы Половецкыя»


«ту ся саблямъ потручяти о шеломы половецкыя»


«тут шаблям погриміги об шоломи половецькі»


9.


«Кая раны дорога, братіе»


«Кая раны, дорога братіе»


«Нехтуючи рани (не боячись ран), дороге браття»


10.


«и на канину зелену паполому постла»


«и на Канина зелену паполому постла»


«і на зелений килим Канина (назва річки або струмка) поклала»


11.


«погибашеть жизнь Даждь-Божа внука»


«погибашеть жизнь Даждьбожа внука»


«гинуло надбання (володіння) Дажбожого внука (тут — Олега Святославича)»


12.


«Въстала обида въ силахъ Дажь-Божа внука. Вступить дЂвою на землю Трояню, въсплескала лебедиными крылы на синЂмъ море у Дону плещучи, у буди жирня времена»


«Въстала обида въ силахъ Дажьбожа внука, вступила дЂвою на землю Трояню, въсплескала лебедиными крылы. На синЂмъ море у Дону плещучи, убуди жирня времена!»


«Постала обида у військах Дажбожого внука (тут — київського князя Святослава), вступила дівою на землю Троянову (Київську землю), захлопала лебединими крилами. На синьому морі біля Дону хлопаючи, розбуди добрі часи!»


13.


«За нимъ кликну Карна и Жля, по скочи по Руской земли»


«За нимъ кликну Кар(ь)на, и ж(ь)ля поскочи по Руской

земли»


«За ним заголосила Плачниця, і плач поскакав по Руській землі»


14.


«смагу мычючи въ пламянЂ розЂ. Жены Рускія въсплакашась»


«смагу (людемъ) мычючи. Въ пламянЂ розЂ жены рускія въсплакашась»


«печаль (людям) розкидаючи. При полум’яному розі (тобто при сонячному затемненні) жони руські заголосили»


15.


«уже лжу у буди, которую то бяше успилъ отецъ ихъ Святъславь грозный Великый Кіевскый. Грозою...»


«уже лжу убуди(ста), которую то бяше успилъ отецъ ихъ Святъславь грозныи великыи кіевскыи грозою»


«уже насилля розбудили, яке приспав отець їхній Святослав грізний великий київський битвою»


16.


«иже погрузи жиръ во днЂ Каялы рЂкы Половецкія, Рускаго злата насыпаша»


«иже погрузи жиръ во днЂ Каялы, рЂкы половецкія. Рускаго злата насыпаша!»


«який потопив здобуток (здобуту Святославом перемогу над половцями) на дні Каяли, річки половецької. Руського золота (тобто руських воїнів) насипали!»


17.


«уже дьскы безъ кнЂса вмоемъ теремЂ златовръсЂмъ»


«Уже дьскы безъ кныса в моемъ теремЂ златовръсЂмъ»


«Уже дошки без стовпа в моєму теремі золотоверхому»


18.


«босуви врани»


«Бусови врани»


«Бусові ворони» (тобто половці, названі так від імені половецького хана Буса)


19.


«на болони бЂша дебрь Кисаню, и не сошлю къ синему морю»


«На болони бЂша дебрьıє и(с) сан(ь)ю, и несоша(с) ıа къ синему морю»


«На вільному раніше просторі були непрохідні хащі із зміями (драконами), і неслися вони (змії чи дракони) до синього моря»


20.


«Темно бо бЂ въ г̃ день: два солнца помЂркоста»


«Темно бо бЂ. Въ г̃ день два солнца помЂркоста»


«Бо було темно (або: бо було затемнення). Позавчора два сонця померкли (тобто Ігоря і Всеволода взято в полон)»


20.


«Се бо Готскія красныя дЂвы въспЂша на брезЂ синему морю»


«Се бо готскія красныя дЂвы въспЂша на брезЂ синему морю»


«Це тому, що готські красні діви оспівали [помсту] на березі синього моря»


21.


«Уже снесеся хула на хвалу; уже тресну нужда на волю»


«Уже снесеся хула на хвалу, уже тресну нужда на волю»


«Уже спустилася хула на хвалу, уже вдарило, як грім, насилля на волю»


22.


«Коли соколъ въ мытехъ бываетъ»


«Коли соколъ въ мытехъ бываетъ»


«Коли сокіл у літах (досвідчений) буває»


23.


«на ниче ся годины обратиша»


«на ниче ся годины обратиша»


«в ніщо добрі часи обернулися»


24.


«живыми шереширы стрЂляти»


«живыми тереширы стрЂляти»


«живими вогненними стрілами стріляти»


25.


«не ваго ли злачеными шеломы по крови плаваша?»


«Не ва ли злачеными шеломы по крови плава(с)та?»


«Чи не ви золоченими шоломами по крові плавали?»


26.


«меча времены чрезъ облаки»


«меча времены чрезъ облаки»


«метаючи «времена» (листи із строго визначеним часом на виконання висловлених у них вимог) через хмари»


27.


«храбрая мысль носить васъ умъ на дЂло»


«Храбрая мысль носить васъ умьно дЂло»


«Хоробра думка носить вас на розумне діло»


28.


«Суть бо у ваю желЂзныи папорзи подъ шеломы латинскими. ТЂми тресну земля»


«Суть бо у ваю желЂзны и паворзи подъ шеломы латинскими тЂми. Тресну земля»


«Бо у вас залізні навіть зав’язки під шоломами латинськими тими. Загриміла земля»


29.


«Хинова»


«хинова»


«угорці» (букв. «гуни»)


30.


«не худа гнЂзда шестокрилци»


«Не худа гнЂзда шестокрилци!»


«Не поганого гнізда витязі!»


31.


«притрепа славу дЂду своему Всеславу, a самъ подъ чрълеными щиты на крова†тра†притрепанъ Литовскыми мечи. И схоти ю на кровать, и рекъ»


«притрепа славу дЂду своему Всеславу, a самъ подъ чрълеными щиты на крова†травЂ, притрепанъ литовскыми мечи, исхыти ю на кровать, и рекь»


«прим’яв славу дідові своєму Всеславу, а сам під черленими щитами на кривавій траві, прим’ятий литовськими мечами, узяв її (славу) на криваве ложе і сказав»


32.


«Которое бо бЂше насиліе отъ земли Половецкыи! На седьмомъ вЂцЂ Трояни...»


«Которое бо бЂше насиліе отъ земли Половецкыи на седьмомъ вЂцЂ Трояни?»


«Бо яке було насилля від землі Половецької на сьомому віці Трояновому?»


33.


«Тъй клюками подпръся о кони, и скочи къ граду Кыеву, и дотчеся стружіемъ злата стола Кіевскаго»


«Тъй клюками подпръся о копии, скочи къ граду Кыеву и дотчеся стружіемъ злата стола Кіевскаго»


«Той хитрощами обперся об спис, скочив до міста Києва і доторкнувся древком списа до золотого престолу київського»


34.


«обЂсися синЂ мьглЂ»


«обЂсися синЂ мьглЂ»


«повис у синій імлі (тобто розчинився у синій імлі)»


35.


«утръ же возни стрикусы оттвори врата Нову-граду»


«угрЂ же возни (к), c тр(и) и(с)кусы отвори врата Новуграду»


«уранці ж з’явився, з трьох спроб відчинив ворота Новгороду»


36.


«ни хытру, ни горазду, ни птицю горазду, суда Божіа не минути»


«Ни хытру, ни горазду», ни пЂвцю горазду, «суда Божіа не минути»


«Ні хитрому, ні вмілому», ні співцю вмілому, «суду Божого не минути»


37.


«нъ рози нося имъ хоботы пашутъ»


«нъ розьно ся имъ хоботы пашуть»


«але нарізно в них бунчуки розвіваються»


38.


«и скочи съ него босымъ влъкомъ»


«и скочи съ него босымъ влъкомъ»


«і зіскочив з нього білоногим вовком»


39.


«Не тако ли, рече, рЂка Стугна худу струю имЂя, пожръши чужи ручьи, и струты ростре на кусту? Уношу Князю Ростиславу затвори ДнЂпрь темнЂ березЂ»


«Не така ли, рече, рЂка Стугна: худу струю имЂя, пожръши чужи ручьи и струга, росширена к усту, уношу князя Ростислава затвори днЂ при темнЂ березЂ»


«Не така ж, як сказав він (Боян), річка Стугна: малий струмінь маючи, поглинувши чужі струмки і потоки, розширена до гирла, юнака князя Ростислава закрила (сховала) на дні коло темного берега»


40.


«сорокы не троскоташа, полозію ползоша только, дятлове тектомъ путь къ рЂцЂ кажуть»


«сорокы не троскоташа по лозію, ползоша только дятлове, тектомъ путь къ рЂцЂ кажуть»


«сороки не скрекотали по лозах, повзали тільки дятли, стуком путь до річки показують»


41.


«Рекъ Боянъ и ходы на Святъславля пЂстворца стараго времени Ярославля Ольгова Коганя хоти»


«Рекъ Боянъ исходЂ на Святъславля, пЂс(но)творьць стараго времени Ярославля — Ольгова, коганя хоти»


«Сказав Боян на кончині Святослава, піснотворець старого часу Ярославового — Олегового, жоні князя»














Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.