Попередня     Головна     Наступна





ВІД УПОРЯДНИКІВ


«Кройніка» підготовлена до публікації на основі сучасних методичних рекомендацій щодо передачі текстів документів XVI—XVIII ст. В основі публікації— Погодінський список (ДПБ. — ВР, Зібр. Погодіна № 1476, «Хроника о Руси»), «Кройніка о початку і назвиску Литви», «Кройніка о землі Полской», за текстом списку з ЦДАДАСРСР(ф. 181,оп. 1, спр. 93/122). Оскільки оригінал не зберігся, а існуючі списки (див. стему с. 22), порушили послідовність частин, в даній публікації відновлюється послідовність оригіналу: І — «Кройніка о Русі»; II — «Кройніка о початку і назвиску Литви»; III — «Кройніка о землі Полской».

Тексти літопису та додатків транслітерувалися за допомогою нинішнього українського шрифту з додаванням відсутніх у ньому літер: ε (передається як е), ω, ъ, Ђ (так передається "ять"), А (так передається "юс малий"), ξ.Надрядкові знаки та лігатури на позначення буквосполучень ст, го внесені в рядок і набрані курсивом; титла збережені й не розкриваються. Їх пояснення здійснене у «Переліку слів під титлами*. Паєрки на позначення звуків і та й передані за допомогою курсивного и. Паєрки з однією та двома крапками зверху передані курсивними і та ї. Літерні позначення чисел, дат розшифровуються арабськими цифрами. В підрядках подаються дати, переведені з літочислення від «Створення Світу» на літочислення від «Різдва Христового».

Літери латинського алфавіту g, n, v, y, z (у тексті додатка № 1) зберігаються. Пунктуаційні знаки, великі, малі літери проставлені з наближенням до вимог сучасного правопису. Абзацом виділяються самостійні смислові періоди. Пагінація аркушів оригіналу подана на полях в одному рядку зі знаком закінчення сторінки. Купони або кустодії не зберігалися.

Тексти оригіналу публікації повністю зберігаються. Всі пізніші виправлення, закреслення, некваліфіковані спроби перекладу окремих слів або речень на російську мову («Кройніка о Русі», арк. 21 зв.— 29 зв., 35—43) відмічені в тексті малими курсивними літерами (окреме слово однією літерою після слова вище рядка; кілька слів або речення — двома, перед початком і в кінці) й винесені у підрядок, набрані петітом прямим. Редакційні пояснення від упорядників щодо приміток передані курсивом. Виправлення тексту, зроблені писцями у процесі укладання текстів, зберігаються у бажаному для них варіанті, а попередній виноситься у підрядок. Всі примітки, що стосуються виключно тексту публікації, позначені у підрядках курсивною літерою Я перед приміткою.

Звірка тексту всіх трьох частин «Кройніки» на предмет виявлення різночитань здійснена за текстом списку Т. 157 у зв'язку з тим, що редактор і укладач «Обширного синопсису руського» П. Кохановський користувався якщо не оригіналом, то досить близьким списком «Кройніки о Русі». Текст другої частини видання — «Кройніки о початку і назвиску Литви» за списком ЦДАДА СРСР майже не відрізняється від редагованого П. Кохановським тексту, а редакція третьої частини — «Кройніки о землі Полской» — передає текст оригіналу краще, ніж текст, що публікується. Різночитання окремих слів, уривків речень або цілих речень в тексті, виявлені за списком Т. 157, подаються у підрядках корпусом, але помічаються номером аркуша за списком Т. 157 перед приміткою. У зв'язку з тим, що на одному аркуші трапляється кілька різночитань, номер аркуша ставиться тільки перед першою приміткою і стосується всієї групи різночитань. Двома курсивними літерами між словами (А—А) відмічені окремі слова, уривки речень або цілі речення, відсутні в тексті публікації. Вони також подані у підрядках. Особливо великі за обсягом уривки тексту, тобто розділи з опублікованих видань, які були цілком введені до твору автором хроніки, у підрядках не подаються. Замість них пропонується відсилання до таблиці використаних Ф. Софоновичем джерел у передмові.

Всі пошкодження тексту реконструюються в квадратних дужках у найбільш вірогідному варіанті, пояснюються у підрядках. До цих же приміток додаються й варіанти відповідних слів із списку Т. 157. Одні й ті ж слова в тексті публікації і в списку Т. 157, правильність передачі яких викликає сумнів в упорядників видання, також відмічаються у тексті, а в підрядках пропонуються варіанти слів від упорядників із знаком ? після них. Цей знак використовується в подібних випадках також у текстах додатків. Всі сумнівні щодо прочитання чи тлумачення місця у додатках акцентовані знаком ! в квадратних дужках.

Реальні примітки (коментарі) виділяються у тексті арабськими цифрами. Якщо коментар охоплює фрагмент тексту з кількох слів чи речень, то його порядковий номер ставиться перед першим і після останнього слова цього фрагмента вище рядка (1—1).

До тексту літопису додаються: передмова і вступ від упорядників, коментарі, додатки, географічний та іменний покажчики, перелік слів під титлами, скорочення, вживані у текстах.

У додатках наводиться текст скороченої редакції «Хроніки о землі Полской» Феодосія Софоновича — «Літописець албо кройніка о землі Полской» (кінець XVII ст.), який засвідчує поширеність твору в українському культурному середовищі і являє собою важливу історико-культурну пам'ятку. Рукопис зберігається у відділі рукописів ЦНБ АН України (ф. VIII, № 107 м/57). Крім того, подається текст оригінального історико-теологічного твору Ф. Софоновича — «Повесть о преславных чюдах святой великомученицы Варвары» (1669); рукопис також зберігається у відділі рукописів ЦНБ АН України (П 546/1748, арк. 200 зв.— 216 зв.).Ці тексти разом з основним твором Ф. Софоновича дають практично повне уявлення про творчу спадщину хроніста. Доцільність їх публікації обумовлюється й їхнім значенням як історичного джерела та впливом на розвиток суспільно-історичної думки на Україні та в Росії кінця XVII — початку XVIII ст.

В іменному та географічному покажчиках подаються всі варіанти власних імен, а також, у випадку помітного спотворення їх писцями, додається виділений курсивом сучасний варіант, що утвердився в історіографії.

У підготовці видання брали участь Ю. А. Мицик (передмова, коментарі, підготовка текстів); В. М. Кравченко (вступ від упорядників, підготовка текстів, іменний та географічний покажчики, переліки слів під титлами та скорочень). Стему склала Н. В. Пасюк.

Упорядники висловлюють щиру подяку працівникам ЦДІА України у м. Києві Л. Я. Демченко, Н. О. Білоус, мистецтвознавцю В. С. Александровичу та співробітникам Інституту української археографії Академії наук України О. Д. Василюк, М. Ю. Мухіній, І. Б. Гиричу, О. В. Ємець за допомогу в підготовці до друку цієї праці.









Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.