Березневі вибори 1990 р. до Верховної Ради УРСР дали вражаючі і досить несподівані результати. По-перше, опозиція в цілому по республіці мала дуже пристойні показники, навіть незважаючи на те, що її провідна сила, Рух, формально був організований лише за півроку до виборів і кандидатам від опозиції відмовляли у реєстрації в багатьох східних і південних регіонах. По-друге, Рух і його спільники здобули значну перемогу в західних областях — Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській, раніше відомих як австрійська Східна Галичина. Ось приблизні дані про розподіл депутатських місць після виборів 1990 р. (Опозиція об’єднується в Народній Раді, утворенні, за яким стоїть Рух.)
У Галичині — центрі колись польської Західної України — Народна Рада отримала 43 із 46 місць, які розподілилися таким чином: 24 із 24 місць вона здобула у Львові, 11 з 12
— в Івано-Франківську і 8 з 10 — в Тернополі. В інших колишніх польських регіонах — на північному заході Рівненщини і на Волині, які до 1914 р. були російськими, результати були такими: 6 із 9 місць дісталося Народній Раді на Волині і 5 з 10 — на Рівненщині.
Ця перевага не така відчутна, як у Галичині, але її все-таки варто зауважити. Враховуючи два останні регіони, у підпольській Західній Україні Народна Рада отримала 54 з 65 місць (або 83 відсотки).
Ці результати різко відрізняються від отриманих у колишній чехословацькій провінції Рутенії (Закарпатській області) та колишній румунській Північній Буковині (Чернівецькій області). У Закарпатті Народна Рада виборола 1 з 10 місць, а в Чернівцях — жодного із 8. Як пояснити такий несподіваний результат? Якщо польський вплив пояснює поразку партії у Львові, то чому чехословацький вплив не призвів до того ж самого?
Серед східних (радянських до 1939 р.) регіонів опозиція отримала найкращі показники в столиці і в Харківській області, центр якої є другим за величиною українським містом. У Києві Народній Раді належали 18 із 22, а у Харкові — 11 з 28 депутатських місць. На іншому боці знаходяться області, де не було обрано жодного опозиціонера: Луганськ (25 місць), Одеса (23), Миколаїв (11) і Крим (22). Мало отримала опозиція і в «серці» України: Київській, Вінницькій, Полтавській, Чернігівській та ін. областях.
Мета цієї статті не проаналізувати українські вибори, а, скоріше, подати інформацію, яка може допомогти пояснити їх результати у Львові та в цілому по Галичині. (Можливо, деякі з наших даних прояснять, чому опозиція отримала надзвичайні показники також у Києві.)
Через рік, у березні 1991 p., референдум про майбутнє Союзу підтвердив політичний розділ України, що його виявив березень 1990-го. Українським виборцям пропонували висловитися з двох питань. Перше з них, сформульоване в Москві, — чи підтримують виборці оновлений Союз радянських республік. Це питання ставилось у всіх регіонах, де відбувався референдум (крім Казахстану, де воно було сформульоване інакше). В Україні додавалося друге питання: чи підтримують виборці приєднання України до оновленого Союзу на засадах прийнятої у 1990 р. декларації про суверенітет. (Щоб не спантеличувати читача, ми не розглядатимемо друге питання референдуму.) Нарешті у трьох галицьких областях бюлетені містили третє питання: чи підтримують виборці повну незалежність України з відокремленням від Радянського Союзу, реформованого чи ні. Ми звернемося до першого та третього питань. Таблиця 1 подає результати голосування в Західній Україні з першого питання.
Таблиця 1
Результати всесоюзного референдуму, Західна Україна
|
Територія |
Місто |
Процент голосів |
|
|
Західна Україна |
|
Так |
Ні |
|
Колишня польська й австрійська |
Львів |
16,4 |
80,1 |
|
|
Тернопіль |
19,3 |
76,5 |
|
|
Івано-Франківськ |
19,3 |
76,5 |
|
Колишня польська і російська |
Волинь |
53,7 |
42,9 |
|
|
Рівненщина |
54,3 |
42,9 |
|
Колишня чехословацька |
Закарпаття |
60,2 |
36,3 |
|
Колишня румунська |
Буковина |
60,8 |
36,4 |
Як показує таблиця 2, в цетрально-західному регіоні результати помітно більше прихильні до Союзу.
Київська область, географічно розташована на «центральному заході», подала лише 66,9% голосів «так» і 31,2% — «ні», тоді як Київ, підтримуючи Галичину у відмові від московської формули Союзу, подав 44,6% голосів «так» і 52,9% — «ні».
Голосування в інших регіонах України визначило відповідь «так» більшістю в 75 або й більше відсотків голосів в усіх областях, у т.ч. в Криму, де зафіксували 87,6% позитивних відповідей (див. табл. 3).
Таблиця 2
Результати всесоюзного референдуму, Центрально-західний регіон
|
Місто |
Процент голосів |
|
|
Так |
Ні |
|
|
Вінниця |
81,2 |
17,7 |
|
Житомир |
81,8 |
17,0 |
|
Хмельницький |
77,7 |
20,9 |
|
Черкаси |
77,3 |
21,4 |
|
Чернігів |
83,4 |
15,3 |
Таблиця 3
Результати всесоюзного референдуму
|
Регіон |
Місто |
Процент голосів |
|
|
Так |
Ні |
||
|
Північ |
Харків |
75,8 |
22,3 |
|
Схід |
Полтава |
78,8 |
19.9 |
|
|
Суми |
78,8 |
19.6 |
|
Південь |
О деса |
82,2 |
16.3 |
|
|
Миколаїв |
84,2 |
14,4 |
|
|
Херсон |
81,4 |
17,8 |
|
|
Крим |
87,6 |
11,1 |
|
|
Севастополь |
83.1 |
15,2 |
|
Дніпровський р-н |
Дніпропетровськ |
77,5 |
21,1 |
|
|
Запоріжжя |
79,8 |
18,9 |
|
|
Кіровоград |
82,4 |
16,3 |
|
|
Луганськ |
84,6 |
14,1 |
|
Донбас |
Донецьк |
86,3 |
12,6 |
Як зазначалося вище, у трьох областях Галичини — і тільки там — у бюлетенях було третє питання: «Чи хочете ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої і зовнішньої політики та забезпечує рівні права громадян незалежно від їхньої національної чи релігійної приналежності?». Позитивні відповіді розподілилися так: у Львові — 90%, в Тернополі — 85,3% і в Івано-Франківську — 89,5%.
Дещо про демографію
Чи може демографічна ситуація допомогти в поясненні підсумків 1990 і 1991 років? Здається, що, будь український елемент численнішим, опозиція здобула б більше голосів (або було б більше негативних відповідей на «московське питання»).
Україна в цілому демонструє очевидну тенденцію: республіка стає все більш російською.
Попередні дані всесоюзного перепису населення 1989 р. підтверджують те, що багато закордонних учених доводили десятиліттями — Українська республіка стає все більш російською за мовою її населення. Яскравою ілюстрацією цього факту є те, що в період між переписами — від 1979 до 1989 р. — кількість українців у республіці зросла на 930 тис. осіб, одночасно число росіян зросло приблизно так само — на 883 тис. 980 осіб, хоч українці у 1959 р. складали 77% населення республіки, а росіяни — 17% 1. Зрозуміло, що з такими різними темпами росту до 1989 р. співвідношення цих двох національностей змінилося: 72,7% українців проти 22,1% росіян.
Можливо, майбутньому українців як окремій етнічній спільноті навіть більше загрожує те, що лише близько третини з цих 930 тис. 102 нових українців (якщо бути точним — 331 тис. 726 осіб або 35,67%) вважають українську своєю рідною мовою. Майже 64% (591 725 осіб) заявили своєю рідною мовою російську (63,62%) і дуже мало людей (6 652 осіб) подали як рідні інші мови.
Навіть без статистичного аналізу видно, що кількість росіян в Україні зростала набагато швидшими темпами, ніж кількість українців. Утім, принаймні один регіон — Львівська область — протягом останніх 30 років розвивався у протилежному до всієї України напрямку (див. табл. 4). Ці відмінності ще більш помітні, якщо виражати їх у процентах (див. табл. 5).
Таблиця 4
Демографічний склад Львівської області
|
Населення |
Усього населення (тис. осіб) |
Кількісні зміни |
|||
|
1950 |
1970 |
1979 |
1989 |
1959-1989 |
|
|
Львівська обл. |
2108 |
2429 |
2569 |
2727 |
619 |
|
Українці |
1818 |
2134 |
2299 |
2465 |
647 |
|
Росіяни |
181 |
200 |
194 |
195 |
14 |
|
Євреї |
30 |
28 |
0 |
14 |
-16 |
|
Поляки |
59 |
42 |
33 |
27 |
-32 |
Таблиця 5
Процентні зміни в демографічному складі УРСР та Львівської області
|
Населення |
1959-1970 |
1970-1979 |
1979-1989 |
1959-1989 |
|
УРСР у цілому |
12,6 |
5,0 |
3,7 |
22,9 |
|
Українці |
9,7 |
3,4 |
2,4 |
16,2 |
|
Росіяни |
28,7 |
14,7 |
8,3 |
59,9 |
|
Євреї |
-7,5 |
- 18,4 |
-23,0 |
-41,9 |
|
Поляки |
- 18,7 |
- 12,5 |
-8,5 |
-60,3 |
|
|
|
|
|
|
|
Львівська обл. |
15,2 |
5,8 |
6,2 |
29,4 |
|
Українці |
17,4 |
7,7 |
7,2 |
35,6 |
|
Росіяни |
10,5 |
-3,0 |
0,5 |
7,7 |
|
Євреї |
-6,7 |
— |
— |
- 53,3 |
|
Поляки |
-28,8 |
-21,4 |
- 18,2 |
-54,2 |
У широких загальноукраїнських регіональних рамках ми розташовуємо Львів на «Заході».
Захід визначається за географічними й історичними критеріями: він складається із частин України, які стали радянськими в період від 1939 до 1945 pp. (район Ізмаїлу в Одеській області, який був анексований у Румунії, належить до Півдня).
.Дані по Львівській області досить прикметні, але ще більше вражають дані по самому Львову (див. табл. 6). Львів — це набагато більше, ніж обласний центр, це безперечно друге за значенням українське місто; воно, можливо, навіть більш європейське, ніж Вільнюс, Рига чи Таллінн (на відміну від них, Львів до 1939 р. ніколи не був російським). Це — центр Західної України, населення якої наближається до 10 мільйонів. Знову ж таки, цифри говорять самі за себе, а процентне співвідношення ще більш промовисте (див. табл. 7).
Таблиця 6
Етнодемографічні тенденції у Львові, 1959-1989 pp.
|
Населення |
Усього населення (тис. осіб) та у відсотках від всього |
|||||
|
1959 |
% |
1979 |
% |
1989 |
% |
|
|
Усього |
410678 |
100,00 |
665065 |
100,00 |
786 903 |
100,00 |
|
Українці |
246 407 |
60,04 |
492 191 |
74,01 |
622 701 |
79,13 |
|
Росіяни |
110883 |
27,00 |
128 338 |
19,30 |
126 459 |
16,07 |
|
Євреї |
24641 |
6,00 |
17592 |
|||