[Роман Шпорлюк. Комунізм і націоналізм: Карл Маркс проти Фрідріха Ліста. — К., 1998. — С. 69-89.]

Попередня     Головна     Наступна

3. Маркс і Німеччина: «Критика Ліста»

У «Критиці Геґеля» Маркс виклав свої погляди на проблему визволення людини з урахуванням специфічної історичної ситуації, яка склалася в Німеччині у порівнянні з Англією та Францією. «Критика Ліста» — це вже детальний виклад позицій Маркса щодо «німецького питання», де спеціальна увага приділяється німецькому націоналізмові. Як ми побачимо далі, Маркс вважав націоналізм буржуазною ідеологією, а Ліста — представником інтересів німецької буржуазії, небезпечним «конкурентом», який не тільки мав власне бачення шляху Німеччини у майбутнє, але й докладав зусиль для здійснення своїх програм. Як оцінював Маркс погляди свого vis-a-vis у боротьбі за майбутнє? Що він думав про перспективи їх втілення у реальному житті?

Маркс наголошував на тому, що німецька буржуазія (згідно з Лістом) прагнула встановити панування «промисловості» (тоді під цим терміном Маркс розумів передусім капіталістичну промисловість і капіталізм у цілому). Проте, вів він далі, німецька буржуазія намагалася зробити це «якраз у той неслушний момент, коли породжене пануванням промисловості рабство більшості стало загальновідомим фактом». Німецький буржуа ще не взявся розвивати промисловість, а пролетаріат вже існує і вже «висуває вимоги і наганяє жах». «... Передчуття загибелі буржуазії, — писав Маркс, — вже проникло навіть у свідомість німецького буржуа <...> Німецький буржуа є лицарем сумного образу, який захотів запро-/70/вадити мандрівне лицарство саме тоді, коли дістали поширення поліція і гроші» ¹.

Нам вже відомо, що Маркс добре знав про відсталість Німеччини у порівнянні з розвинутішими країнами Заходу. На його думку, ця відсталість найнаочніше проявлялася у злиденності політичних прагнень та інтелектуального кругозору німецької буржуазії. Варто з самого початку зауважити, що у жодному місці «Критики Ліста» ми не знайдемо навіть приблизного натяку на те, що, оскільки національна буржуазія виборює капіталізм у відсталій країні, де й надалі панує феодалізм, вона може бути проґресивною і заслуговує, таким чином, на підтримку з боку комуністів. Як ми побачили у «Критиці Геґеля», Маркс передбачав виникнення феномену, який його послідовники (Троцький, Ленін та їхні спадкоємці у другій половині XX ст.) згодом стали називати «нерівномірним розвитком»; аналізуючи цей феномен, вони зробили політичні висновки про можливість тактичних союзів з власною національною буржуазією у боротьбі проти імперіалізму. Ті явища, які вже не були таємницею для «молодого» Маркса у 40-і роки XIX ст., його послідовники на рубежі XX ст. подали як новину, яка вимагає зовсім іншого трактування, відмінного від того, що пропонували «класики» (тобто Маркс і Енґельс в роки їх «зрілості»).

З «Критики Ліста» бачимо, що у 1845 р. вирок Маркса німецькій буржуазії був абсолютно безжалісним. Зрозуміло, що його зауваження з приводу німецьких справ — це значно більше, ніж демонстрація ставлення до німецької проблеми у той чи інший історичний момент. Дозволимо собі дві просторі цитати, які дають найповніше уявлення про його погляди у той час. У першій через порівняння /71/ німецької буржуазії з Заходом йдеться про те, що така відстала країна, як Німеччина, загалом нездатна зробити власний оригінальний внесок у розвиток економічної думки: «... німецький буржуа виходить на сцену post festum (із запізненням. — Ред.)... для нього так само неможливо посунути далі політичну економію, вичерпно розвинену англійцями і французами, як для них було б, скажімо, неможливо додати щось нове до розвитку філософії в Німеччині. Німецький буржуа може додати до французької чи англійської дійсності всього лише свої ілюзії і фрази. Та коли він позбавлений можливості дати новий розвиток політичній економії, то ще більш неможливим є для нього на практиці посунути далі промисловість, яка вже майже вичерпала свій розвиток на попередніх основах суспільства»».

Маркс апріорно відкидав як реакційні усі спроби розвитку економічної теорії (на зразок Ліста), які б відображали національні потреби менш розвинутих країн в їхньому переході до капіталізму і протистоянні розвинутим капіталістичним країнам. Як бачимо, він, по-перше, вважав, що німецькі економісти нездатні на самостійний теоретичний внесок у політичну економію капіталізму, по-друге, відкидав саму можливість перетворення Німеччини на капіталістичну країну. Марксові коментарі щодо стану справ на Заході свідчать також і про те, що першочерговим історичним завданням він вважав перехід до комунізму, який матиме місце не лише «в одній, окремій країні». Друга цитата є своєрідним підсумком Марксового бачення історичного процесу в цілому, який у його розумінні мав універсальний, загальносвітовий характер і у якому дійовою особою виступало все людство. Він писав: «Вважати, що кожний народ усередині себе самого проходить цей /72/ розвиток (визволення від капіталізму. — Авт.) було б так само безглуздо, як вважати, що кожному народові слід було б пройти політичний розвиток Франції або філософський розвиток Німеччини. Те, що нації зробили як нації, вони зробили для людського суспільства, тільки вся їхня цінність полягає в тому, що кожна нація розробила для інших націй одне з тих головних визначень (головних аспектів), у рамках якого проходить свій розвиток людство, і, таким чином, після того, як були розроблені: промисловість в Англії, політика у Франції, філософія в Німеччині, — вони розроблені для всього світу, і їхнє всесвітньо-історичне значення, як і всесвітньо-історичне значення цих націй, тим самим завершилося» ³.

Маркс відкидав можливість національного шляху до капіталізму (саме те, що намагався знайти Ліст) і не переймався ідеєю перемоги соціалізму в одній країні, оскільки капіталізм і комунізм для нього були системами всесвітнього масштабу і мали розглядатися тільки як явища наднаціонального порядку. Отже, такі питання, як, наприклад: «На якій стадії розвитку перебуває Німеччина у порівнянні з Францією і Англією?» чи «Що мають зробити німці, щоб досягнути економічного і політичного рівня розвитку Англії?» — не мали, на його погляд, жодного сенсу.

Розмірковуючи над щойно процитованими фрагментами, важко утриматися від такої думки: якби російські комуністи знали про це — вони б не витрачали зайвий час на пошук арґументів щодо можливостей їхньої країни обминути певні стадії історичного розвитку. Однак для цього їм довелося б забути про власні національні інтереси і вважати себе представниками усього без винятків людства. У цьому випадку проблема порівняння рівня розвитку /73/ Росії з Німеччиною чи Францією навіть і не виникла б, і ніхто не став би цікавитися специфічно російськими шляхами вирішення російських проблем.

На відміну від Маркса, система арґументів Ліста ґрунтувалась на тій ідеї, що основними одиницями, на які поділяється людство, є нації, які у своєму розвиткові проходять чітко визначені стадії. Ліст визнавав, що еволюція певної нації у значній мірі залежить від взаємин з іншими націями, і у цьому сенсі його бачення історичного розвитку було не менш глобальним або інтернаціональним. Проте він наполягав на тому, що нація, яка прагне вижити як незалежна спільнота, повинна пройти згадані стадії шляхом внутрішнього розвитку. Іншими словами, вона мала зробити те, що Маркс вважав абсурдом.

Ліст вважав цілком природним порівняння рівня розвитку Німеччини з досягненнями Англії і вважав Німеччину «країною, що розвивається» (якщо користуватися сучасним терміном), країною, яка постійно втрачала економічно і політично внаслідок нерівноправних взаємин з високорозвиненою Англією. Отже, порівнюючи країни, які перебували на різних стадіях розвитку (з одного боку — Німеччину і з другого — Англію, на той час єдину цілком модерну країну), Ліст фактично ставив німецьке питання у міжнародний контекст.

З погляду Маркса, проблема полягала зовсім в іншому: справжнім експлуататором була не Англія, а капіталізм, який він тоді ідентифікував з «промисловістю» (вкладаючи у цей термін скоріше соціально-економічний, ніж технологічний зміст): «Промислова тиранія Англії над світом є панування- промисловості над світом. Англія панує над нами тому, що над нами панує промисловість. Ми зможемо звільнитися у зовнішніх справах від Англії тільки в тому /74/ разі, коли звільнимося від промисловості всередині своєї країни. Ми зможемо ліквідувати панування Англії в сфері конкуренції тільки в тому разі, коли подолаємо конкуренцію в межах своєї країни. Англія має владу над нами тому, що ми зробили промисловість владою над нами» ⁴.

Німецький буржуа, веде далі Маркс, у своїй боротьбі проти англійської і французької буржуазії висуває (зрозуміло, з егоїстичних мотивів) цілком інший підхід до проблеми. Німецький буржуа виступає на захист «національності», але для Маркса поняття «національність» було оманою, маскуванням цинічного матеріалізму капіталістів. Маркс вважав, що теорія Ліста була спробою модифікувати принципи політичної економії та їхнє практичне застосування у взаєминах між розвинутими країнами та країнами, що розвивалися (у той час ці терміни не вживались, але їхній зміст повністю відповідає тому, про що писав Ліст), і робилося це в інтересах останніх, у першу чергу Німеччини. Цей підхід включав і поняття національного інтересу, зміст якого був відмінним від інтересу окремого капіталіста і, зрозуміло, класу в цілому. Маркс охарактеризував спроби представити цей інтерес як «вищі принципи» таким чином: «Німецький ідеалізуючий філістер, який хоче стати багатим, повинен, зрозуміло, попередньо створити собі нову теорію багатства, яка зробить останнє гідним того, щоб він його добивався. Буржуа у Франції і Англії бачать, як наближається гроза, яка, практично, знищить дійсне життя того, що досі називали багатством, а німецький буржуа, який ще не прийшов до цього нікчемного багатства, пробує створити нову, «спірітуалістичну» інтерпретацію його. Він створює собі якусь «ідеалізуючу» політичну економію, яка не має нічого спільного з /75/ нечестивою французькою і англійською політичною економією, щоб виправдатися перед самим собою і перед світом у тому, що він теж хоче стати багатим. Німецький буржуа починає своє створення багатства із створення якоїсь сентиментально пишномовної, лицемірно ідеалізуючої політичної економії» ⁵.

Маючи на увазі запропоновані Лістом різноманітні протекціоністські заходи, Маркс зауважував: «... німецький філістер хоче, щоб закони конкуренції, мінової вартості, гендлярства втратили свою силу перед засадами його країни! Він бажає визнавати силу буржуазного суспільства лише остільки, оскільки це відповідає його інтересам, інтересам його класу! Він не бажає впасти жертвою тієї сили, якій він хоче приносити в жертву інших, а в межах власної країни приносить у жертву самого себе! Поза країною він бажає показувати себе і вимагати до себе ставлення як до іншої істоти, ніж до тієї, якою він є і яка діє усередині країни! Він хоче зберегти причину і скасувати один з її наслідків!»

Те, що Ліст обстоював ідею фрітредерства у межах об’єднаної Німеччини і одночасно виступав на захист протекціоністських зовнішніх тарифів, Маркс вважав характерним проявом непослідовності «німецького філістера», котрий прагне експлуатувати пролетарів власної країни, однак не хоче бути об’єктом експлуатації за її межами. Відповідно, ідея «нації» була лише зручним трюком німецького буржуа: «Він чваниться як «нація» поза країною і каже: «Я не підкоряю себе законам конкуренції, це перечить моїй національній гідності; як нація я — істота, що підноситься над гендлярством» ⁷.

Маркс рішуче відкидав таку логіку. Німецький буржуа мусив зрозуміти, що саморозпродаж всередині країни неухильно призводить до розпродажу /76/ поза її межами, що держава, яку він підкоряє буржуазному суспільству у власній країні, не зможе захистити його від дії буржуазного суспільства поза її кордонами ⁸.

Питання економічної влади у країні і поза нею було пов’язане з ширшою проблемою: чи має буржуазія як клас спільні інтереси, які сягають поза державні кордони, і якщо має — у чому полягають ці інтереси? Відповідь була однозначною: загалом інтереси буржуазії були тотожними, подібно до того, як кожний окремий вовк має тотожні інтереси зі своїми вовками-родичами, хоча його особистий інтерес у тому, щоб першим кинутися на здобич ⁹. «Хоч би як активно окремий буржуа боровся проти інших буржуа, — писав Маркс, — буржуазія як клас має спільні інтереси, і ця спільність інтересів, будучи всередині країни звернена проти пролетаріату, поза країною звернена проти буржуа інших націй. Це буржуа називає своєю національністю» ¹⁰. Утім, Маркс не пояснив, як і чому одні буржуа можуть знайти спільні інтереси у боротьбі проти інших і чому основою їхнього об’єднання або розходження має бути національність, зокрема німецька. Економічний фактор, зрозуміло, не міг бути єдиним визначальним мотивом національної єдності. Якщо б Маркс визнав це, він мав би піти далі і погодитися з тим, що зміст поняття «національність» не ототожнюється лише з класовими економічними інтересами. Проте він вважав за краще обмежуватися впевненістю у тому, що не існувало інших мотивів для єдності німецької нації, ніж егоїстичні інтереси національної буржуазії. Втім, якщо б Маркс був до кінця послідовним, він погодився б з очевидним фактом: частина буржуазії, яка визначилася як національна, не могла мати спільних економічних інтересів проти /77/ решти свого класу. Чи насправді деякі німецькі буржуа не користувалися перевагами режиму вільної торгівлі з іншими країнами, навіть якщо це завдавало шкоди іншим (можливо, більшості) німецьким капіталістам? А якщо б ці перші пожертвували своїми економічними здобутками в ім’я національних інтересів, хіба діяли б вони у цьому випадку, керуючись саме класовими мотивами?

Для Маркса ці питання просто не існували. Коли він порівнював «німецького буржуа» з вовком серед вовків або зі зграєю, яка змагається з іншою зграєю за здобич (тобто за пролетаріат), він ніяк не припускав можливості того, що одного дня «німецькі вовки» можуть об’єднатися з «німецькими вівцями» проти таких же іноземних «овець і вовків». Його світогляд виключав можливість «гріхопадіння» пролетаріату перед націоналістичною спокусою буржуазії. У «Критиці Ліста» така можливість відкидається. Навпаки, ми знаходимо там таке категоричне твердження: «Національність робітника — не французька, не англійська, не німецька, його національність — це праця, вільне рабство, саморозпродаж. Його уряд — не французький, не англійський, не німецький, його уряд — це капітал. Його рідне повітря — не французьке, не німецьке, не англійське, його повітря — це фабричне повітря. Земля, що належить йому, — не французька, не англійська, не німецька — вона лежить на кілька футів нижче поверхні землі» ¹¹.

Важко знайти виразнішу формулу суті ставлення пролетаріату до національного питання, отже, цей пасаж заслуговує не меншого статусу, ніж загальновідомі слова з «Маніфесту Комуністичної партії», які стосуються того ж предмета.

Не менш важливі зауваження Маркса щодо ставлення буржуазії відсталої країни (якою була Німеч-/78/чина у 1840-і роки) до ідеології націоналізму. Як ми вже згадували, він стверджував, що націоналізм — це світогляд буржуазії відсталої країни, яка прагне захисту від сильнішої і розвиненішої іноземної буржуазії. Ця буржуазія хоче вільно експлуатувати пролетаріат вдома, замість того щоб змагатися за право експлуатації з іноземною буржуазією. Отже, її мотиви у цьому випадку виглядають виключно як «матеріальні» і егоїстичні, а її ідеї та ідеали — не що інше, як прикриття гону за грішми, за багатством, бо «гроші — це батьківщина промисловця». Теорії на зразок Лістових — ідеологічна машкара, мета якої — відволікти увагу від справжніх намірів буржуазії. Ідеологія німецької буржуазії у викладі Ліста являє собою повний набір «духовних» балачок щодо принципів, релігії і жертовності в ім’я спільного благополуччя. Але ж насправді, твердив Маркс, завдяки політиці, запропонованій Лістом, німецький буржуа «експлуатуватиме своїх співвітчизників, експлуатуватиме навіть більше, ніж досі їх експлуатували зовнішні сили», оскільки протекційні мита у першу чергу вимагали жертв від споживачів ¹².

За Марксом, теорія Ліста була спрямована також на те, щоб заохотити правлячий клас дати бажаний дозвіл на свободу дій німецькому буржуа, якому протекціоністські митні тарифи були потрібні, щоб загарбати у власні руки державну владу і багатство «. Визнаючи, таким чином, що німецька буржуазія не контролює державу і потребує підтримки влади, Маркс все ж таки з абсолютною недовірою поставився до щирості прагнень Ліста визнати цю державу провідною силою в економічному житті нації; він розцінив це лише як хитрий виверт з боку буржуазії. Оскільки у Німеччині, твердив він, буржуа не має у власному розпорядженні державної /79/ влади і не може маніпулювати нею згідно з власними примхами, він змушений постійно щось випрошувати у держави, діяльність (спосіб дії) якої він волів би таки реґулювати відповідно до власних інтересів. Саме тому він має зображувати свою вимогу до держави у вигляді якоїсь поступки, якою він нібито послуговується державі, у той час як насправді цих поступок від неї вимагає він сам ¹⁴. «Отже, — робив висновок Маркс, — він за допомогою пана Ліста доводить державі, що його (німецького буржуа. — Авт.) теорія відрізняється від усіх інших теорій тим, що він дозволяє державі втручатися у справи промисловості і регулювати її, що він найвищої думки про економічну розсудливість держави і просить її лише про те, щоб вона надала цілковитий простір прояву своєї мудрості, звичайно, з тією умовою, щоб прояв цієї мудрості обмежився встановленням «могутніх» протекціоністських мит. Свою вимогу, щоб держава діяла відповідно до його інтересів, він подає як визнання держави, визнання того, що держава має право втручатися в світ громадянського суспільства» ¹⁵.

У цьому відношенні поведінка німецької буржуазії також достатньо відрізнялася від стилю західноєвропейського буржуа і була, як можна було очікувати від Маркса, вельми непохвальною для німців: «... що сталося б з англійською і французькою буржуазією, якби вона спершу просила у високого дворянства, вельмишановної бюрократії і родових правлячих династій дозволу ввести «промисловість силою закону»?» Моралізуючи далі, Маркс саркастично протиставляє «принижене» ставлення Ліста до дворянства, стародавніх правлячих династій і бюрократії та його «зухвале» протистояння французькій і англійській політекономії. Ліст виступав проти по-/80/літекономії Адама Сміта тому, що вона «... цинічно виказала таємницю «багатства» і зробила неможливими всі ілюзії щодо його природи, тенденції і руху». Інакше кажучи, західна політична економія, хоча і буржуазна за духом, була занадто відвертою для німецького буржуа. «Оскільки для німецького буржуа, — закінчує Маркс, — мова йде насамперед про протекційні мита, то для нього, зрозуміло, немає ніякого значення весь розвиток політичної економії з часів Сміта, тому що для всіх її найвидатніших представників передпосилкою є нинішнє буржуазне суспільство конкуренції і свободи торгівлі» ¹⁷.

Отже, арґументи Ліста щодо національного інтересу і розвитку «продуктивних сил» були, як вважав Маркс, відступом назад у порівнянні з інтелектуальним і аналітичним рівнем буржуазної політичної економії Адама Сміта. Французька і англійська буржуазія в особі своїх перших «наукових глашатаїв політичної економії» з відвертим, класичним цинізмом «... зробила багатство богом і нещадно приносила йому, цьому Молохові, також і в науці в жертву все...» Ще раз зауважимо: Маркс взагалі не переймався питанням щодо можливої, хоча б відносної проґресивності ідей Ліста для Німеччини з огляду на її відсталість у порівнянні з Британією і Францією. (Пізніше, у 1860 — 70-і роки, погляди Маркса на це питання все ж таки змінилися, коли він визнав, що Німеччина перетвориться на капіталістичну країну).

Метою німецької буржуазії, за Марксом, було — досягнути рівня розвитку Заходу: «... все бажання буржуазії зводиться до того, щоб привести своє фабричне виробництво до «англійського» розквіту і зробити індустріалізм реґулятором суспільства, тобто викликати дезорганізацію суспільства...» Таку мету він не вважав за достойну і презирливо гово-/81/рив про ту «... убогість, яка не йде далі нинішнього ладу, бажаючи лише піднести його до того рівня, якого цей лад ще не досягнув у своїй власній країні, а з жадібною заздрістю дивиться на іншу націю, яка досягла цього рівня...» Чи мають вони право, питав Маркс, маючи на увазі прибічників такого варіанту національного розвитку, удавати, що їхня мета нібито полягає лише у «... розвиткові можливостей людини і опануванні нею сил природи»? «Адже це — така ж сама гидота, як коли б наглядач над рабами почав вихвалятися, що він, мовляв, вимахує батогом над своїми рабами для того, щоб вони мали приємність розвивати свою силу м’язів. Німецький філістер — це наглядач над рабами, який вимахує батогом протекційних мит, щоб надати своїй нації духу «промислового виховання» (вислів Ліста. — Авт.) і дати їй відчути силу своїх м’язів»» ²¹.

Утім, Маркс дав зрозуміти, що альтернатива «промисловості» все ж таки існує. «Промисловість» не зводилася лише до «брудної гендлярської вигоди»: «Промисловість можна розглядати як велику майстерню, де людина вперше привласнює свої сили і сили природи, опредмечує себе, створює собі умови для людського життя» ²². Проте, коли промисловість розглядають у такому контексті, то, за словами самого ж Маркса, абстрагуються від тих обставин, у рамках яких вона діє зараз і взагалі існує як промисловість; у цьому випадку стоять уже не на ґрунті промислової епохи, а над ним, розглядають промисловість, виходячи не з того, чим вона є для людини сьогодні, а з того, чим сучасна людина є для людської історії, чим вона є історично. Відповідно такий підхід бере до уваги не промисловість як таку, а навпаки, «... ту силу, яка є в промисловості поза її свідомістю і проти її волі і яка знищує її і створює /82/ основу для людського існування»²³. Якщо розглядати «промисловість» з таких позицій, робив висновок Маркс, то треба визнати, що «... настав час усунути або ліквідувати ті матеріальні і суспільні умови, в рамках яких людство було змушене розвивати свої здібності в становищі раба» ²⁴.

У такому випадку проти буржуазії поставали не тільки її ворог і раб — пролетаріат (а в його особі і «могутність нового порядку»), але навіть і самі «сили природи». «Сили природи і соціальні сили, які викликає до життя (закликає) промисловість, перебувають у тому самому відношенні до неї, що й пролетаріат. Сьогодні вони ще раби буржуа, в яких він бачить тільки знаряддя (носіїв) своєї егоїстичної (брудної) жадоби прибутку; завтра вони розірвуть свої кайдани і виявлять себе носіями людського розвитку, який висадить буржуа в повітря разом з його промисловістю, що набула лише брудної оболонки, яку він вважає її суттю, виявлять себе так, що її людське ядро набере достатньої сили, щоб зруйнувати цю оболонку й з’явитися в своєму власному образі. Завтра сили природи і соціальні сили, викликані до життя промисловістю, розірвуть кайдани, якими буржуа відокремлює їх від людини, перетворюючи їх таким чином з дійсного суспільного зв’язку в потворні пута суспільства» ²⁵.

Дивлячись у майбутнє взаємодій сил природи, технології (тобто «промисловості» без буржуазії) і суспільних класів (пролетаріату і буржуазії) і оцінюючи перспективи звільнення людини, Маркс, як ми вже згадували, підкреслював абсурдність уявлень, згідно з якими усі ці проблеми можна було вирішити силами окремих націй, шляхом їхнього «внутрішнього» розвитку через певні, об’єктивно визначені стадії еволюції людства. Зрозуміло, що у такому контексті німецький /83/ націоналізм з його прагненням «повторити» у власній країні шлях розвитку Англії, безумовно, виглядав як спроба зберегти або запровадити систему експлуатації, рабства, нерівності.

Отже, нема нічого дивного у тому, що Маркс досить гостро поставився до мислителя, який запропонував таку програму запровадження модернізованого рабства саме тоді, коли справжнє звільнення людини стало реальною перспективою. Певна річ, що Ліст — як провідний представник інтересів німецької буржуазії, суспільного класу, що «запізнився на поїзд» і намагався вийти на сцену тоді, коли вистава вже закінчилася («post festum»), — не вирізнявся оригінальністю думок. Саме так вважав Маркс. В його уяві Ліст був посереднім публіцистом, який, «... незважаючи на всі свої хвастощі ... не навів жодного положення, яке не було б висунуте задовго до нього не тільки захисниками заборонної системи, а навіть представниками «школи», винайденої паном Лістом<...> Панові Лісту належать тільки ілюзії й ідеалізуючі фрази (мова)». Захопившись тавруванням опонента, Маркс навіть звинуватив його у плагіаті: у книзі Ліста, вважав він, немає «жодної основної думки, яка не висловлена в книжці Фер’є, і не висловлена в ній краще» ²⁶. Йшлося про книгу Франсуа Фер’є «Про уряд з погляду його взаємин з торгівлею» (Париж, 1805). (Принагідно зауважимо, що побіжна згадка Маркса в одній з його пізніших праць («Теорії додаткової вартості») про Фер’є як головне джерело економічної доктрини Ліста, підштовхнула Е. Ладентіна написати дослідження про цього вже призабутого французького діяча. Як свідчить один з дослідників творчості Ліста, у цій праці немає жодних доказів, що Ліст так чи інакше використовував працю Фер’є ²⁷. Згадаймо і таку обстави-/84/ну: самого Маркса нерідко і цілком слушно звинувачували у тому, що він запозичував чужі ідеї, «забуваючи» згадати їхнього автора).

Утім, зауважував Маркс, Фер’є, митний чиновник часів Наполеона, захищав не що інше, як Континентальну систему. Ця обставина змусила Маркса утриматися від подальших порівнянь інтелектуальних здібностей Ліста й Фер’є і викликала інші, важливіші міркування щодо якості і вагомості політичних підстав, якими керувалися Фер’є і Ліст: «Відмінність між Фер’є і Лістом полягає у тому, що перший пише на захист всесвітньо-історичного починання — Континентальної системи, а другий — на захист дріб’язкової, слабоумної буржуазії <...> на його долю лишиться тільки пусте ідеалізування, продуктивна сила якого полягає в словах, і <...> лицемірство німецького буржуа, що прагне панування» ²⁸. Це було нібито все, що Маркс вважав за потрібне сказати про справу національного об’єднання і економічної Модернізації Німеччини, деякі результати яких він все ж таки встиг побачити.

Після 1845 р. Маркс декілька разів повертався до проблем, поставлених Лістом, але ніколи не переглянув свого вироку його системі. Так, у вересні 1847 р. у двох промовах, присвячених питанням вільної торгівлі і’ протекціонізму, він знову вдався до критики Ліста. У першій промові Маркс протиставляв протекціоністів на зразок Ґустава фон Гюліха, які намагалися одночасно обмежити наплив іноземних промислових виробів і пригальмувати зростання національної промисловості для врятування ремісництва, і протекціоністів на зразок Ліста, які не турбувалися долею «дрібної промисловості і ремісництва». «Хіба в Німеччини, — питав Маркс, — пан Ліст і його школа будь-коли вимагали протекціоністських мит для /85/ дрібної льняної промисловості, ручного ткацького виробництва, ремесел?» Ні, відповідав він, вони лише хотіли «витіснити ручну працю машинами, замінити патріархальне виробництво сучасним». Коротко кажучи, вони прагнули «розширити панування буржуазії, і особливо панування великих промислових капіталістів». Відповідно, їхня програма передбачала занепад дрібної промисловості, буржуазії і селянства як сумну, але неминучу платню за промисловий розвиток Німеччини ²⁹.

Якщо б ці протекціоністи (тобто прибічники Ліста), вів далі Маркс, були до кінця відвертими, вони б мали чесно сказати робітникам, що «... краще зазнавати експлуатації з боку своїх співвітчизників, ніж з боку іноземців». Утім, іронізував він, робітничий клас навряд чи погодиться з таким вирішенням питання, бо хоч воно і «... дуже патріотичне, але має трохи аскетичний і спірітуалістичний характер для людей, єдиною справою яких є виробництво цінностей, матеріальних благ» ³⁰.

Маркс не погоджувався і з тими, хто вважав, що національний капітал, зміцнений у боротьбі з іноземним капіталом, може бути «малим і слабким у протистоянні з робітничим класом» і, таким чином, схильним до соціальних реформ на користь останнього. Очікування таких реформ було б помилкою. «А загалом, соціальні реформи ніколи не бувають зумовлені слабістю сильних; вони повинні бути і будуть викликані до життя силою слабих» ³¹.

У другій промові (яку він підготував, але не виголошував) Маркс застерігав проти будь-яких ілюзій щодо можливостей вільної торгівлі у покращенні умов життя робітників: «... мінімальна заробітна плата є природною ціною товару-праці <...> (в умовах вільної торгівлі. — Авт.) всі товари продаватимуться за де-/86/шевшими цінами <...> Отже, вибирайте: або ви повинні спростувати всю політичну економію в тому вигляді, в якому вона існує в даний час, або ви повинні визнати, що при свободі торгівлі робітничий клас відчує на собі всю суворість законів політичної економії. Чи значить це, що ми проти свободрі торгівлі? Ні, ми стоїмо за свободу торгівлі, тому що із запровадженням її всі економічні закони з їхніми найбільш разючими суперечностями діятимуть у ширшій сфері, на більшій території, на території всього світу; тому що сплетіння усіх цих суперечностей в єдиний клубок, де вони зіткнуться, породить боротьбу, яка в свою чергу завершиться визволенням пролетаріату» ³².

Згодом у ставленні Маркса до питань фрітредерства і протекціонізму з’явилися нові мотиви. У промові від 9 січня 1848 р. він, як і раніше, обстоював тезу про те, що вільна торгівля на практиці означає «свободу капіталу», і «... це може призвести тільки до чіткішого виявлення протилежності між цими двома класами (пролетаріатом і буржуазією. — Авт.)». На його думку, вільна торгівля не була тим шляхом, що веде до встановлення всесвітнього братерства ³³. Згадуючи негаразди в Індії і Вест-Індії, які виникли унаслідок міжнародного поділу праці завдяки вільній торгівлі, він твердив, що прибічники фрітредерства «... нездатні зрозуміти, як це одна країна може збагачуватися за рахунок іншої» ³⁴. Отже, можна припустити, що сам він це добре розумів. Якщо це так, то його позиції з часів «Критики Ліста» змінилися, оскільки тоді він недвозначно відкидав можливість міждержавної експлуатації, маючи на увазі, що не Англія експлуатує Німеччину, а скоріше буржуазія експлуатує робітників.

У цій же промові Маркс зробив ще одну поступку, визнавши, що протекціонізм може сприяти розвиткові /87/ вільної конкуренції всередині країни, але відразу ж зауважив, що в результаті це все ж таки призведе до залежності цієї країни від світового ринку: «... протекційна система є лише засіб для того, щоб створювати у того чи іншого народу велику промисловість, тобто поставити його в залежність від світового ринку; але з того самого моменту, як встановлюється залежність від світового ринку, виникає в свою чергу більша чи менша залежність від вільної торгівлі» ³⁵.

У тій же промові міститься досить віддалений натяк на можливість виникнення такої ситуації, коли варто буде визнати існування «відносно проґресивної національної буржуазії» у «країні, що розвивається» і яка бореться проти «імперіалізму». Але Маркс залишив докладніший розвиток цієї ідеї своїм послідовникам. (У 1880 — 90-і роки німецькі соціалісти постійно цитуватимуть промову Маркса про вільну торгівлю, особливо його зауваження про здатність «однієї нації збагачуватися за рахунок іншої»; робитиметься це для того, щоб виправдати їхню підтримку протекційних тарифів, ухвалених імперським урядом. Отже, в інтерпретаціях своїх послідовників того часу Маркс виглядав таким собі «лістіанцем») ³⁶. Зрозуміло, що скористатися цією можливістю можна було тільки визнавши «націю» як таку; Маркс цього не зробив. Для нього важливішою була інша система понять: «Але, взагалі кажучи, протекційна система в наші дні є консервативною, тимчасом як система вільної торгівлі діє руйнівно. Вона викликає розпад колишніх національностей і доводить до крайнощів антагонізм між пролетаріатом і буржуазією. Одним словом, система вільної торгівлі прискорює соціальну революцію. І ось, панове, тільки в цьому революційному розумінні і подаю я свій голос за свободу торгівлі» ³⁷. /88/

У Марксовій системі понять капіталізм з погляду світової історії (а саме так, на думку Маркса, його тільки й можна було оцінювати) був приреченою системою. Спочатку, в «Критиці Ліста», він доводив, що програма побудови капіталізму в окремій країні приречена на провал, якщо її метою є звільнення цієї країни від диктату світового капіталістичного ринку; держава, в якій німецька буржуазія вбачала захисника за кордоном і визволителя вдома, була б нездатною протистояти світовому ринкові. У 1848 р. Маркс підкориґував свої погляди щодо можливостей протекціонізму і вже визнавав, що ця політика може давати тимчасовий ефект. Але у будь-якому випадку, підкреслював він, ця політика лише мостить дорогу для вільної торгівлі. Що ж до націоналізму, то ця ідеологія обстоювала лише класові інтереси буржуазії, і для Маркса не було сумнівів у тому, що так зване національне визволення заважатиме процесові справжнього визволення. Німці мали визволятися саме як люди, а не як «нація».

Примітки

¹ Карл Маркс. Про книгу Фрідріха Ліста «Національна система політичної економії» // К. Маркс і Ф. Енґельс. Твори. — Т. 42. — С. 213.

² Там само. — С. 221.

³ Там само. — С. 228.

⁴ Там само. — С. 230 — 231.

⁵ Там само. — С. 215.

⁶ Там само. — С. 227 — 228.

⁷ Там само. — С. 227.

⁸ Там само. — С. 228.

⁹ Там само. — С. 223.

¹⁰ Там само. — С. 228.

¹¹ Там само. — С. 227. /89/

¹² Там само. — С. 222.

¹³ Там само.

¹⁴ Там само.

¹⁵ Там само. — С. 222.

¹⁶ Там само. — С. 214.

¹⁷ Там само. — С. 215.

¹⁸ Там само. — С. 214.

¹⁹ Там само. — С. 223.

²⁰ Там само. — С. 229.

²¹ Там само.

²² Там само. — С. 228.

²³ Там само.

²⁴ Там само. — С. 229.

²⁵ Там само. — С. 229 — 230.

²⁶ Там само. — С. 221, 237.

²⁷ W. O. Henderson. Friedrich List and the French Protectionists // Zeitschrift für die gesamte Staatswissenschaft. — 1982. — N138. — p. 272.

²⁸ Там само. — C. 240.

²⁹ К. Маркс. Протекціоністи, фрітредери і робітничий клас // Твори. — Т. 4. — С. 246.

³⁰ Там само. — С. 247.

³¹ Там само. — С. 248.

³² Цитується за: Ф. Енґельс. Брюсельський конґрес в питанні свободи торгівлі // Там само. — Т. 4. — С. 258.

³³ К. Маркс. Промова про свободу торгівлі // Там само. — С. 402 — 403.

³⁴ Там само. — С. 403 — 404.

³⁵ Там само. — С. 404.

³⁶ Див. про це: Alfred Meusel. List und Marx, pp. 90 — 95; Max Schippel Grundzüge der Handelspolitik. Zur Orientierung in den wirtschaftlichen Rümpfen. — Berlin und Bern: Akademischer Verlag für sociale Wissenschaften, 1902, pp. 89 — 111, 344 — 352.

³⁷ К. Маркс. Промова про свободу торгівлі // Твори. — Т. 4. — С. 404. /90/

Попередня     Головна     Наступна