Попередня       Головна       Наступна

СТАНІСЛАВ ОРІХОВСЬКИЙ

ЛИСТ ДО ПАВЛА РАМУЗІО

Перемишль, 15 серпня 1549

Станіслав Оріховський шле вітання Павлові Рамузіо! Гадаю, Павле Рамузіо, що не без волі Божої так сталося, щоб я, який у молоді роки вивчав науки в італійських університетах, тепер звітувався про своє навчання перед вами, чільними науковцями в Італії. Якщо у моїх творах видасться вам щось вартим уваги й похвали, зробіть ласку, зажадайте від мене якогось діла і нагадуйте про те постійно, як про послугу, яку вам заборгував. Як би мені все те збагнути, щоб ви, вчителі всього світу, не пошкодували, що є вчителями і цього такого учня. Воістину хотілося б виправдати ваші сподівання, зібрати докупи все те, що вже давно визнане за добре, щоб з’явитися, нарешті, перед вами зі всім своїм здобутком, таким, як того очікуєте від мене. А позаяк тогó ще, гадаю, вчинити не можу, буду прагнути, по змозі, не одурити вашої надії, яку на мене покладено, а передусім твоєї надії, яку так ласкаво мені даруєш. У своїй прихильності ти пішов так далеко, що завдяки дбайливості преславного мужа Томаса Джунта ¹ вручив нас не тільки освіченим людям в Італії, а й звернувся найласкавіше навіть особисто до мене, людини, тобою не знаної і яка перебуває на такій значній відстані від тебе. Це для мене велике щастя. Чого ж більше прагнути варто у нашому смертному житті, як не того, щоб ви, італійці, визнали для нас якесь поважне місце, бо в тих справах ваша оцінка має найбільшу вагу. Коли читав твого листа, здавалося, що бачу, як божественним своїм розумом ніби заохочуєш мене, щоб пам’ятав не лише про місце народження, а й про те, де вчився; щоб, довірившись вашим настановам і наукам, не вважав, ніби на перешкоді до очікуваної слави стоїть мені власна вітчизна, сувора і неосвічена, яка завжди шанувала Марса, а Мінерву щойно тільки шанувати почала. Адже Русь раніше не дуже відрізнялася родом і звичаями від скитів, з якими межує. Спілкуючись, проте, з греками, перейняла від них символіку й віру, покинула свою скитську неосвіченість і дикість і тепер, лагідна, спокійна і врожайна, виявляє великий потяг до літератури латинської й грецької. Саме завдяки цим здобуткам нікого вже вона не визнає за видатного у своїх сусідів скитів, окрім Токсаріса і того давнього Анахарсіса ². Заохочена їхнім прикладом, щорічно відправляє до вас в Італію, до Падуї, багатьох юнаків, котрі прагнуть зажити доброї слави. Серед них є у вас мої земляки й родичі: Станіслав Ваповський і Станіслав Дрогойовський — юнаки шляхетного роду, які подають великі надії. Дуже хочу, щоб ти спізнав їх обох. По них зможеш зробити висновок про звичаї і здібності всього нашого народу. Нині у Падуї вони зараховані до поляків, бо Русь є провінцією, що належить Польщі.

Повертаюся, одначе, до своїх справ. Хотілося, щоб ти знав: твій лист утвердив мене дуже в тому напрямку студій, які ти так прикрасив у княжому місті венеційців, коли прославив діяльність благородного мужа Томаса Джунта і видав це, щоб читали всі. Ніколи не перестану переконувати тебе у моїй відданості цій справі. Про те, як треба цінувати зусилля, подібні до моїх, можна довідатися з твого листа до мене, а також з поеми, в якій оплакуєш смерть кардинала Петра Бембо ³. Мене дивує в тій поемі твоя італійська скромність, бо не підписуєш свого імені, гідного найбільшої похвали: коли вишуканим віршем оспівуєш свою тугу, то не відомо, що більше завдає болю читачам — твоя пісня чи сама смерть Петра Бембо. Таким чином, твій видатний талант, стримуваний італійською скромністю, що уникає хвали, зажив серед нас великої слави. Тож даруй мені, якщо викрию твою скромність і вчиню з твоєю поемою про кардинала Бембо те саме, що ти вчинив з моєю промовою про Сигизмунда ⁴. Послав, отже, до видавців у Кракові твою еклогу. При цьому спорядив її передмовою і вказав на почесному місці твоє ім’я ⁵. Не міг-бо знести твоєї недоречної скромності (вибач, прошу!), бо через неї ти позбувся слушної і належної тобі слави. Такої самої думки були й усі інші, кому показував твою еклогу. Гадаю, отже, що як еклоги, так і твоя витонченість (яка, на мою думку, з багатьох причин дуже велика) варті того, щоб наші люди про це знали. Поглянь навколо, чи грецька або латинська література є де-небудь у більшій пошані, ніж у Польщі, яка є першою у всій Сарматії і править нею. Прагну також, аби наші люди якнайкраще тебе пізнали. Не хочу, щоб ти був позбавлений заслуженої похвали. Не допущу, аби твоя видатна і прекрасна поема ходила по Польщі як твір якогось невідомого автора, тоді як справжній автор відомий і вельми поважаний. Я вже потурбуюся про це. Тебе ж прошу тільки, аби надсилав до нас усе, що видаватимеш надалі. Надсилати можеш для певності на ім’я (N) ⁶ у Кракові. Він подбає, щоб усе, що надішлеш, було доставлене до мене у Перемишль, досить показне місто в Русі. Накажи, аби в разі його відсутності все віддавали його братові. Що ж до твого прохання надіслати ще щось, — хоч і не маю чогось, гідного твоїх вельми освічених очей і вух, — то, аби не відмовляти тобі ні в чому, послав я нещодавно до Падуї на ім’я Станіслава Дрогойовського, про якого вже згадував, кілька моїх промов. Одна з них спрямована проти закону про безшлюбність, введеного папою римським Сиріцієм; друга — про війну, яку треба розпочати з турками ⁷; третя — «Діатриба» ⁸, з якої пізнаєш усе моє життя. Надіслав щойно ці незначні твори разом з листами до Станіслава Дрогойовського, аби ти їх якнайшвидше отримав. Гадаю, що віддасть їх тобі незабаром. Скільки мав лише таланту і здорового глузду, вклав у ті невеличкі твори. Про їхню вартість довідаюся з твоєї оцінки більше, ніж з будь-чиєї.

Поза тим прошу, коли спізнаєш мене раз за гідного твоєї доброзичливості, зберігай до мене і надалі те саме ставлення. Будь певний, я завжди пильно дбатиму про те, щоб не здавалося, що маю в тім заслуги.

Бувай здоровий. Привітай від мого імені Томаса Джунта, благородного і вельми освіченого мужа, і нагадай йому про мене. Віддай також йому листа, в якому дякую за сердечну допомогу. Дуже хочу, щоб ви обидва, ти і він, завжди добре думали про мою вдячність і пам’ять, в якій зберігаю вашу незвичайну доброзичливість до мене. Ще раз бувай здоровий.

Подано у Перемишлі, місті у Русі,

в день Успіння найсвятішої Діви Марії,

року Господнього 1549

ПРИМІТКИ

Перекладено з латинської мови за виданням: Opera inedita et epistulae S. Orzechowski. 1533-1566. — Краків, 1891.

 ¹ Джунт, Томас — венеціанський друкар XVI ст.

 ² Токсаріс — учений скит, який за правління Солона прибув до Атен, став знаменитим лікарем; Анахарсіс — скитський філософ IV ст. до н. е. Токсаріс був супутником Анахарсіса.

 ³ Бембо Петро (1470 — 1547) — італійський гуманіст.

 ⁴ Тобто С. Оріховський обіцяє надрукувати поему П. Рамузіо у Польщі.

 ⁵ Це видання невідоме.

 ⁶ Прізвище в тексті не проставлене.

 ⁷ Маються на увазі промови С. Оріховського «Про турецьку загрозу».

 ⁸ Видано в Кракові в 1548 р.

Попередня       Головна       Наступна