Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


Попередня       Головна       Наступна





ЙОСИП ШУМЛЯНСЬКИЙ

ДУМА З 1686 РОКУ



Гей, почуйте, хто з вас живо,

Як військове славне жниво

Молодців, нас, омилило

І в неславу утрутило.

Жалься, Боже, на гетьмана

Самойловича Івана,

Заказав він християнам

Дати хльости бісурманам 1.

Туркам приязнь показав,

Козакові честь уйняв,

Котру в полі батьки наші

Здобували, б’ючи баші.

Отож бачиш, як це сталось, —

І без тебе там пожалось

Королеві і полякам,

Кавалерам і козакам.

Турки рушили всі сили,

Ледве цісаря не збили 2.

Та король тут посилкує,

Битву турчину готує.

У неділю дуже рано

Голосно в трубу заграно,

Із гармат вогню подано,

Всюди кличем заволано:

«Нуте, ляхи, всі за мною,

Мчіте щиро зі снагою,

Будуть турки утікати,

А ми будемо рубати!»

І од рана аж до ночі

Не один заплющив очі,

На кривавім полі впав,

Світ навіки попрощав.

А візира із турчином

І татар бив до загину,

Німців він оборонив,

Їхній Відень увільнив.

Здобич там, і немалую,

Брали ляхи — золотую!

Що наметів там осталось,

Те віднянам все досталось.

А коли це так щасливо

Бито турчина, сквапливо

Прогнано із їхніх шанців?

Тисяч сто лягло поганців.

Діла німці забирали,

Королю подяку слали:

«Нас, королю, одкупив ти,

Ніби знов у світ родив ти,

Нехай слава твоя лине,

А турецька хай загине,

Хай по смерті твої кості

Освятяться в високості!»

Короля це утішає,

З Відня військо поспішає,

Мило кожному сприяє,

Ніде часу не збавляє.

Турки знову бій готують,

При Парканах 3 стрій шикують

1 зненацька наступають,

У четвер ляхів збивають.

Тут король в передумову

Невеселе каже слово:

«Милі ляхи, не дивуйте,

На суботу бій готуйте!»

І як теє промовлялось,

То військові утішались:

«Поможи нам, Боже, просим,

Руки наші к тобі зносим!»

У суботу під Парканом

Дано хльости туркам-панам,

їх на полі повкладали,

У Дунай зусібіч гнали.

Баші, турки, як бидлята, —

У Дунаї небожата!

Там нещадно їх рубали,

Кров’ю річку фарбували.

Отак, турки, ваша пиха

Вам же наробила лиха,

Ліпшими хотіли жити,

А лишилися побиті.

Башів ваших іспіймали

І до Польщі їх погнали,

Україна тепер скаче,

Цар турецький ревно плаче.

Міст немало турчин збув,

Інший їх собі здобув —

їх король поодбирав,

Німцям всі пооддавав,

Вина ляхам наливав.

Були вина по чотири.

Їх кружляли і костирі а.



 а Костирі — гравці в кості, тут: лайдаки.



За Дніпром коли б сиділи,

То б простуху й воду пили.

А по славній тій війні

Йде король к своїй землі

Україну одбирати

І волохів осаджати 4.

На весну усіх збирає,

Християн повідомляє:

«Поможіте турків бити,

Буде Господь нам щастити».

Молодецтво-небожата,

Ті щасливі козачата,

Це змагання відступили,

Здобич добру упустили.

«Наш королю предбайливий,

Будь, — казали, — милостивий,

Забери нас із неволі,

Будем завше к твоїй волі!»

«Пане славний, додай слави,

Не боронь же переправи

Нам, козакам-неборакам,

Щоб піти на поміч ляхам.

Вже, гетьмане, наша нива

Достигає, будуть жнива,

Вже весна зелена йде,

Служба козаку гряде!

Йдіть із Низу, запорожці,

К королеві, його мосці,

Йдіть із нами, задніпряни,

Утішати християни,

Всі візьмімося за руки,

Щоб зуміти вийти з муки.

Запорожці, станьте з нами,

Чей же буде Бог за нами!» 5















ПРИМІТКИ


«Дума» Й. Шумлянського й поданий далі «Плач Малої Росії» А. Гарасимовича є ніби своєрідною політичною дискусією представників взаємно заперечних орієнтацій (на Польщу — в першому випадку й на Росію — в другому). Перекладено з книжної української мови із наближенням до розмовної за виданням: ЗНТШ. — Т. XXXIX. — Львів, 1901.


 1 Твора написано з приводу походу польського короля Яна Собеського під Відень у поміч Австрії від нападу Туреччини. Польський король розіслав свої універсали із закликом до козаків узяти участь у воєнній акції. Гетьман І. Самойлович заборонив лівобережним козакам іти в затяги на ту війну.

 2 Турки підійшли під самий Відень в 1683 році і взяли його в облогу. Цісарем тоді був Леопольд I (1658 — 1705).

 3 При Парканах... Паркани — замки на Дунаї; битва тут відбулася у жовтні 1683 року.

 4 Похід Яна Собеського на волохів був невдалий.

 5 Ян Собеський у цей час (10 серпня 1686 року) справді послав листа на Запорожжя із закликом прислати частину війська йому в допомогу проти турок і татар. Запорожці вислали загін у 2700 чоловік.

















Попередня       Головна       Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.