Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня       Головна       Наступна





ПЕТРО ІВАНЕНКО (ПЕТРИК)

ВІДОЗВА ДО ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ ІЗ ДВОМА ДОДАНИМИ ЦИДУЛАМИ

від початку 1693 року



Милостивий пане отамане й усе старше й менше славного війська Запорозького низового товариство! Вашим милостям, добрим молодцям, старшому й меншому славного війська Запорозького товариству віддаю мій низький уклін і бажаю від Господа Бога доброго здоров’я, щасливого поводження й над усілякими ворогами перемоги й поконання. Ваша милість, усі старші й менші добрі молодці, військо Запорозьке, вже знаєте те, задля чого я пішов у Крим і про яку справу з Кримським царством минулого літа я домовлявся, — це ви знаєте, по-перше, зі статей, які я відіслав вам, ваша милість, листом; по-друге, усно ви розмовляли в Кам’яному Затоні зі мною і з присутнім калгою-султаном, і задля того ви зволили відпустити, ваша милосте, охоче військо для походу разом з ордою на міста для звільнення із підданства нашої української породи. Але коли ми прийшли з товариством нашим на Русь і помирилися з орільськими містами, тоді в Кримській державі сталося велике заворушення: з Білгорода надійшла звістка, що мурзи й беї, які з ханом ходили на німців, відмовились коритися хану, тоді й мурзи, які були з нами, занепокоїлися цим і, змусивши калгу-султана не робити ніякої потрібної справи, повернулись назад. Прийшовши ж у Крим, вони й хана, і калгу-султана, котрий ходив з нами, усунули від владарювання. А тепер, коли у Крим прийшов новий його милість хан Селім-Гірей, якого всі кримські панове так щиро бажали і при якому все хороше й раніше бувало 1, у нового хана з усім панством кримським була рада. На тій раді ухвалили, якщо Господь Бог допоможе, виконати бажане: вирвавши з московського підданства нашу Україну, звільнивши її від усього лихого, жити з нами по-братерськи, як було за славної пам’яті гетьмана Війська запорозьких козаків Богдана Хмельницького. З огляду на це хан, його милість, наказав іти в похід усім своїм силам, а саме: Кримській, Білгородській ордам, джаман-саадакам, черкесам і калмикам, а для ліпшої всім надійності дав їм своїх сейменів, людей вогнистих. З цими силами хан, його милість, послав усіх своїх синів-солтанів; намісником своїм призначив славного лицаря Шан-Гірея — солтана, котрому дав повноваження з вами, добрими молодцями, Запорозьким військом, розмовляти й мир поновити, — саме той мир, який ви вчинили і своєю присягою підтвердили в Кам’яному Затоні минулого літа. Я знову вам, добрим молодцям, освідчую, що хан, його милість, для нинішньої справи, яка здійснюється задля цілості і оборони Кримської і Української держави, вибачить вам, війську Запорозькому, всі ті збитки, що ваше товариство захопленням коней і людей завдали в різних місцях державі Кримській. Тільки ж ви, ваша милосте, добрі молодці, стійте на одному слові — зробити щось собі й Україні добре. Якщо ж ви будете чинити то так, то сяк, як минулого літа чинили 2, то дивіться, аби ви себе не згубили, бо панове кримські все, що між вами діється, вже зрозуміли й на тому постановили, аби з цього часу не мати від вас ні турбот, ні збитків, ні омани. Я ж вам, добрим молодцям, і раджу, і прошу вас: візьміться ви з усією своєю міццю за свої військові вольності й за цілість усього українського і, користуючись великою масою орди, ідіть, ваші милості, з усім товариством і з клейнодами військовими негайно, і ми сподіваємось, що як тільки ви підете, то ми погодимося з усім краєм і з допомогою Бога від Москви звільнимось. Коли ж, ваша милість, нині не підете, то відайте, що ви занапастите ваші вольності, а України довіку з московського підданства не визволите. Коли ж, ваша милість, нині підете, то як тут, вийшовши з Січі, кого захочете, старшим призначите, так і на Русі, коли Господь Бог дасть нам з’єднатися з нашим краєм, який забажаєте — лад учините. А що деякі серед вас, добрих молодців, кажуть, що і влітку, коли орда й військо Запорозьке ходили в похід, тоді не йшли, як обіцяли, на Москву, а привели орду у свої ж козацькі міста, то ви, ваша милосте, добрі молодці, самі розумні голови і знаєте, як іти на Москву, не погодивши того з усім краєм. Якщо ж нині, ваша милосте, зволите піти, то, як тільки дасть Бог, погодимося з усіма містами й відразу, з Божою поміччю, підемо на Москву, і що там Господь Бог дозволить, те ми там, у Московщині, й чинитимемо. Відразу ж вашим милостям, добрим молодцям, повідомляю про українських купців, у Криму затриманих, про Захара Яковенка, Зелененького й Костянтина. Яковенка впіймали з листами, писаними московським і гетьманськими послами, а щодо Зелененького й Костянтина виявилося те, що їх послав його милість пан Мазепа вивідачами, про що вони, посварившись між собою, самі розповіли і, якби не було тут нас, то з душами і з майном усі б тут пропали, а нині ми їх усіх при сббі утримуємо.


Доручаючи вашу милість Господу Богові, вашим милостям зичливий приятель і слуга Петро, писар









ЦИДУЛА ПЕРША


І те, ваша милосте, добрі молодці, розумні голови, військо Запорозьке, зважте, що не завжди московські царі таке вам даватимуть жалування, як тепер часто присилають червонні золоті: це Москва робить тому, що чує в лісі вовка, а коли ця справа минеться, то не тільки того жалування не дасть вам Москва, а й, помирившись з Кримом (як нині про те ревно дбає), вас із Січі вижене, вольності ваші військові відбере, України нашої частину віддасть орді в неволю, а решту візьме у свою неволю вічну. І до кого тоді прихилитесь, хто вам допоможе і хто з неволі (чого не дай, Боже) вибавить вас? Самі, ваша милосте, добрі молодці, військо Запорозьке, знаєте ту істинно правдиву казку, що за кого стоїть кримський хан, той буде й пан. Якщо московські царі з кримським ханом вічний мир учинять, про що так пильно дбають, то хоч би ви й до поляків кинулись, то не буде вам від них допомоги, бо поляки й самі Москві нічого не зроблять, а Москва з Кримом зробить усе, що захоче; тепер уже Москва на Самарі свої міста має, у Києві й у Переяславі людей своїх тримає і в інших містах силу [військо] свою має; а як іще замкне Дніпро, то ніхто й дихнути не зможе. Дивно те, що раніше ви все скаржилися на кривди Москви і своїх панів, ви казали, що немає такої людини, яка б почала справу й дала вам привід. А тепер, коли з Божого дозволу такі люди знайшлися на ту справу, ваші військові вольності в ріці Дніпрі і в інших місцях укріпили, а потім хотіли ваших жінок і дітей і житла ваші вирвати з московської неволі і з рабства панів українських, тоді ви неохоче висловили на те вашу волю: ви тільки охоче військо на Русь пускали, а самі, краші люди, в Січі залишились. 1 хіба вам те не любо, що хоч ви Криму збитки завдаєте, але скрізь ви безпечно аж до моря добиваєтесь по рибу, сіль і звіра. А до Москви ви прив’язались даремно, як та риба судак, яку, хоч неводом і не тягнуть, сама причепиться до нитки: самі, ваша милосте, знаєте — чи ж не туди кладе рибалка ту рибу судака, куди й ту, що затягне неводом? Так якщо й вас москаль затягне у свою силу, хоч ви тепер і даремно тримаєтесь, то так само вчинить, як і з тими людьми, яких давно у своїй владі має. Я раджу вам, вашим милостям, добрим молодцям, якщо ви хочете добре щось зробити і свої вольності врятувати, то робіть це вже нині, доки є час; коли ж цей час прогаєте, то вже ніколи його не матимете, і якщо втратите свої вольності, то візьмете на свої душі гріхи всієї України, яка вами захищається і на вас сподівається.









ЦИДУЛА ДРУГА


Даремно, ваша милість, називаєте ви мене у своєму листі зрадником і спокусником. Чим я вас, добрих молодців, обманув і спокусив? Хіба тим, що надав у вашу волю Дніпро й усі річки біля Дніпра, де ви всюди, до самого Очакова, безпечно здобуваєте і рибу, і сіль, і звіра? Ви самі знаєте, які пожитки від того маєте, але вам це, здається, немиле й недостатнє, що ви на мене, вашого слугу військового, який щиро побивається за вольності війська Запорозького, безвинно ганите й ганьбите. Знайте, панове молодці, що коли справа ця, яку я з Божою поміччю для вашого прибутку й на користь нашого українського народу почав, марно мине і ви, добрі молодці, за неї не візьметеся, то вже не знаю, чи буде вам здобич на Низу й на Молочній ріці сіллю, рибою і звіром.












ПРИМІТКИ


Текст подаємо за виданням: Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Т. 3. — Львів, 1992. — С. 108 — 110.


 1 Селім-ГІрей І був ханом у 1671-1677, 1684-1691, 1692-1699 роках.

 2 У Запорозькій Січі було дві партії: прихильників Петрика та його неприхильників. Тодішній кошовий І. Гусак вів половинчасту політику: спершу підтримував Петрика, потім від нього відступився.
















Попередня       Головна       Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.