Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
Український поет кінця XVII — початку XVIII століття. Народився близько 1651 року, входив у літературний гурток Варлаама Ясинського, а отже, вчився в Київській колегії. Був близький до літературного гуртка, що зібрався довкола гетьмана І. Мазепи та його родини. Перша його книжка «Небесний Меркурій» вийшла в Чернігові 1686 року, тут-таки в 1693 році опубліковані його поетичні книги «Муза роксоланська» і «Скарбниця дорогого каміння». У 1705 році в Києві І. Орновський видав книгу «Багатий сад», присвячену роду харківських полковників Захаржевських. Після того даних про його життя не маємо. Писав польською мовою, пересипаною латиною, і книжною українською.
ІЗ КНИГИ «СКАРБНИЦЯ ДОРОГОГО КАМІННЯ»
Чернігів, 1693 року
* * *
Вік залізний повсюди розсіює рани,
І Вулкан люто грима в огнисті картани а,
Як Алекто 1 проклята в крові потопає,
Смолоскипом стигійським 2 війну розпаляє,
Як усяк за сталисту кольчугу береться,
В панцир грізна Беллона 3 тоді закується.
Б’є в литаври тривогу і мир проганяє,
І Яга Біла смерті по світі гуляє.
Як же втриматись музам у воєн заграві,
Чи їм славить залізо в упряжці кривавій?
Може, сісти у зручній для себе столиці,
Там, де мир щирозлоті ладнає границі,
І де меч тавриканський б не плавиться в крові,
Де ж з голів мертвих гори у Марса готові;
І де сльози з їдкого з’являються диму,
Чи ж ти будеш, як пташка, співати у риму?
Carmina proveniunt amino deducta
Sereno... в — віршотворна така є наука.
Та невдячні незгоди хвильми покотили
І охоту до віршів зруйновують Сцілли 4.
а Картани — різновид гармат, використовувалися для крушення мурів.
б Меч тавриканський — татарський меч.
в Ovid. Libr. I. Tristia — Овідій. Книга І. Елегії. Пісня народжується в душі за ясної погоди (латин.). — Приміт. автора.
Для занять отих треба ясної години,
Як захочеш у праці сприянь Мнемозини 5.
Але ти, котрий небом, землею керуєш,
Вітром, морем і сонцем розважно правуєш,
У руках міцно держиш людей усіх стани
І на мислі людськії готуєш кайдани,
Маєш суду свойого таємні устави,
І які там у тебе рішаються справи,
Не дано нам пізнати. Одне бути може:
Крутиш замисли людські як хочеш, мій Боже!
Не заносся, людино, тебе це обманить,
Той живе на Олімпі, хто світом гетьманить.
В Оріоновім колі 6 думки обертає,
То не диво, що часто надія зникає,
Таж орлині їй крила надіто на спину,
Щоб літала з Зефіром вона без упину.
Але пута й орел крутотвердії має —
Гіпотад 7 вітра пиху в яскині тримає.
Є ж бо той, що над мислю людською панує,
Всі думки він на власне бажання карбує.
Хизуватися пишно не варто, небоже,
Думка людська здурити сама себе зможе.
Spes aliat, spes aesalit а тут мало б сказатись,
Тож на задум таємний не варт покладатись.
а Надія змінна, надія нестала (латин.).
Та як думку не може ніщо перегнати,
То й непевності мислі нічим не здолати.
Сну подібна вона, бо все криво з’являє,
Дасть розв’язку інакшу, аніж обіцяє.
І мій човен загнали не в той берег весла,
Куди думка летюча нестримно понесла.
Я обходив був Феба, але в тому гоні,
Гелікон оминавши, я став в Геліконі.
Чесних був Обідовських 8 орлом туди знятий,
На Парнас віршотворний неждано узятий.
Ні, я бачу, людині свого не творити,
По своїй мислі годі у світі цім жити...
ПРИМІТКИ
Перекладено з польської мови за виданням: «Drogich Kamienii speza». — Чернігів, 1693.
1 Алекто — богиня помсти, одна із трьох фурій.
2 Смолоскип стигійський — смолоскип із пекла, пекельний вогонь.
3 Беллона — богиня війни.
4 Сцілла — небезпечна скеля; також міфічна потвора, що чатувала на мореплавців.
5 Мнемозини — богині пам’яті.
6 Оріон — сузір’я; вважалося, що його поява на небі віщувала грозу.
7 Гіпотад — синонім Еола, бога вітрів.
8 Обідовський Іван — небіж І. Мазепи, якому присвячено панегірика; тоді був слухачем курсу філософії Києво-Могилянської академії, мав титула стольника, згодом — ніжинський полковник. Орел входив компонентом до його шляхетського герба.