Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня       Головна       Наступна





ПИЛИП ОРЛИК

Народився у 1672 році в Білоруси, учився в Києво-Могилянській колегії, служив у Києві консисторським писарем Київської митрополії, потім у Полтавському полку і в Генеральній канцелярії. З 1702 року — генеральний писар. У 1708 році взяв участь у повстанні І. Мазепи проти Московії, перейшов на бік Карла XII, в 1709 році емігрував. Був вибраний після смерті І. Мазепи гетьманом України. В 1711 році підняв в Україні й очолив національно-визвольне повстання. У 1714 році перебував у Молдавії, потім жив до 1720 року у Швеції. У 1720 році прибув до Польщі, де промешкав два роки й відбув до Туреччини. Жив у Хотині, Серезі, а найдовше в Салоніках (до 1738 року), по тому — в Чернівцях, Каушанах і Бухаресті. Згодом переїхав до Ясс, де помер у 1742 році. Пилип Орлик — один із найвизначніших борців за волю України, немало праці поклав для організації в Європі антиросійської коаліції, яка мала б допомогти звільнити Україну з московського іга. Залишив після себе багато листів, великий рукописний «Діаріуш подорожній» (частково виданий 1938 року), був поетом, видавши дві поетичні книжечки: «Алцід російський», присвячену І. Мазепі (1695), та «Гіппомен сармацький», присвячений його небожу І. Обідовському (1698). Писав польською мовою, частина його листів писана латинською, шведською, французькою мовами. Автор першої української Конституції (1710 р.).





ІЗ КНИЖКИ «ГІППОМЕН САРМАЦЬКИЙ» 1

Київ, 1698 року




ПАРАРГОН  а НА ОЛІМПІ


Так, не в м’якеньких Слава є лабетах,

Ані в тирських 2 матерацах, а в Марсових завше працях.

Її не зшукати в Ляконських Таугетах 3,

Не в Сиціонській діброві із Антонієм у розмові,

Де Клеопатра ладнала пестоти 4,

Не буде в Сабаті, в Песті, де біля ніжної Вести

Еліз 5 вояцько сторонився цноти.

Бажаєш набути слави, крізь Марса прикрі пиляви

І крізь війною биті Тризимени 6

Йди у безсмертну славу крізь Марса хвилю криваву,

Здогониш Славу, та не без карацени б.



 а Параргон — змагання.

 б Карацена — кольчуга, панцир.



Ціну той Слави пізнає, хто Арар перетинає

З Цирусом перським або з Мільтіадом 7,

Там крізь густі алебарди, де Слави тверда влада,

Ідуть рицарським при Беллоні ладом.

Це відвага Леоніда бере славу у Перейди,

Коли крізь тісні входить Термопіли 8,

Коли Марса бронь вдягає, мечем голови стинає

Емпамінонд 9, що упився від сили.

Його слава й досі лине. Той же Славу геть покине,

Хто у багаті пірнув Тапробани 10,

Бо не на оздоби злотні чи лідійські рудокопні

Купують Славу — на відкриті рани.

Йди крізь Альпи, скелі різні, Ганнібала славу візьмеш,

Іди крізь Канни, в римській крові злиті 11,

Із Альцідом 12 разом скоком на семиголові смоки,

Як хочеш славу Падеса 13 схопити.

Забудь Парнаські лаври, у Тесальські ти кентаври 14

Втопи сталь бійну в їхнє тіло мстиво,

Таж-бо лавр у купрес а змінить, хто із Марсом не запінить,

З Сарданапалом 15 не подба про жниво.

Тріумфальні пожинає лаври той, хто вирушає

Проти циклопів і котрий Пітона

На смерть укладає трупом: тож-бо Гесперійським лупом 16

Володіти тому, з ким у кроці Беллона

Крізь гармати йти воліє і крізь триголові змії —

І садить потім у безсмертній славі.

Та прикрі, повір, до Слави стежки; хтож до бігу жвавий,

Слави сягає в Фарсалійській 17 тісняві.

З’явіте, стіни дельфійські 18, як Сципіо сміло пунійські

Спінені кров’ю турніри проводив 19,

Як у порт Слави відвічний ішов Ахілл войовничий,

Поки поміж дам стигійських 20 не входив.

Поки з греком Ауліду 21 й бездорожну Пропонтиду

В панцирі кутім з Аяксом 22 не звідав.

Крізь Харібди 23 ішов, тривоги до острова золотого,

Аби стать славним, як Язон в колхідів.

Бажаєш дістать похвалу, йди туди, де хвилі валом

Гострим тридентом б Нептун сильно рушить,

Де Градив у бою ходить Вулканові лама глоди

І Геркулес де лібійських левів душить.



 а Купрес — могила.

 б Тридент — тризубець.



Де похватна хіть Тезея в лабіринту галереях,

Щоб у завитім критськім чорториї

Дивородні Мінотаври подолать 24, збирати лаври,

Меч свій рухливий утопивши в шиї.

Знай, що крізь лідійські гроти хвально в Славу ідуть цноти,

Крізь страшні звіри й густі ескадрони,

Розламавши баталію, мстива криця крівцю сіє

Там, де гарчить Марс холерно з розгону.

Йдіте, йдіте, кому мила Слава, кого кров поїла,

Крізь мечі йдіте зі своєї охоти,

Кого вабить крізь невчаси, мужністю крушіть тараси а,

Вічність сама вам відчинить ворота.

Гінці Слави, що не возять по летейській злій дорозі 25,

Крізь кременисті проходьте Ітаки 26,

Хто тим шляхом йде, простує, тому Слава приготує

Тії колоси, в яких вічні знаки.


 а Тараси — перепони, завали, загати.














ПРИМІТКИ


Перекладено з польської мови за виданням: «Hippomenes Sarmacki» — Київ, 1698.


 1 Гіппомен — чоловік беотянки Аталанти, обох їх богиня Кібелла перетворила у левів. Тут виступає як синонім слова «лев». Сарматами в поетичній традиції було прийнято називати поляків та українців, які входили в Річ Посполиту.

 2 Тирський — з міста Тири, в Пелопоннесі (Греція).

 3 Ляконські Таугети — гори в Лаконії (Спарта).

 4 Маються на увазі любовні стосунки єгипетської цариці Клеопатри (69 — 30 рр. до н. е.) і римського триумвіра Антонія (83 — 30 рр. до н. е.). Сиціон — місто в Пелопоннесі.

 5 Сабата — місто в Етрурії (Італія); Пест — місто в Луканії (Італія); Веста — богиня домашнього вогнища; Еліз — місто в Пелопоннесі біля Олімпії — центру олімпійських ігор, отже, тут Еліз — переможець змагань.

 6 Тразимени — озеро в Етрурії, де 217 р. до н. е. Ганнібал розбив римлян.

 7 Арар — річка в Галлії; Цирус (Кір) — персидський цар (559 — 529 рр. до н. е.); Мільтіад — прізвище двох тиранів у Херсонесі Тракійському.

 8 Леонід (7 — 480 рр. до н. е.) — цар Спарти, захисник Термопіл проти перського царя Ксеркса.

 9 Епамінонд (418 — 362 рр. до н. е.) — тіванський полководець, переможець лакедемонян.

 10 Тапробани — теперішній Цейлон.

 11 Канни — село в Апулії (Італія), де 216 року до н. е. Ганнібал розбив римлян.

 12 Альцід (Алкід) — синонім Геракла; в цьому контексті йдеться про гетьмана І. Мазепу.

 13 Гадес — місто в Іспанії.

 14 Тесальські кентаври — фантастичні напівконі-напівлюди. «Іліада» визначає їхнє проживання в Тесальських горах.

 15 Сарданапал — останній давньоассірійський цар, відомий любов’ю до розкошей, загинув бл. 880 року до н. е.

 16 Гесперійський луп (здобич) — золоті яблука в саду, що його охороняли три дочки Ночі — Гесперіди. Здобуття цих яблук — один із Гераклових подвигів.

 17 Фарсалія (Фесалія) — область у Північній Греції.

 18 Дельфи — місто біля підніжжя Парнасу, де жив оракул Аполлона.

 19 Відомі два Сципіо Корнелії, які брали участь у Другій і Третій Пунічних війнах, жили в II ст. до н. е.

 20 Стигійські дами — жительки пекла (Персефона, Геката, еринії тощо).

 21 Ауліда — портове місто в Беотії, де було зосереджено грецький флот перед походом у Трою.

 22 Аякс — один із грецьких вождів у Троянській війні.

 23 Харібда — небезпечний вир між Італією та Сіцілією; також мітична потвора, що поглинала кораблі.

 24 Йдеться про один із подвигів грецького героя Тезея: з Криту від царя Міноса прибули посли, вимагаючи жертв чудовиську Мінотавру; Тезей убив це страховище.

 25 Летейська дорога — шлях через Лету, ріку забуття.

 26 Ітака — острів в Іонійському морі, батьківщина Одіссея.

















Попередня       Головна       Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.