Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
1591 р., листопада 6 [жовтня 27] м. Берестя
Михаїл 1, Божою милістю архієпископ, митрополит київський, і галицький, і всієї Русі.
Оскільки благодаттю божою у Святому Дусі ми зібралися на ім’я Господа нашого Ісуса Христа за чином духовного собору нашого в богоспасенному великому граді великому Берестії на укріплення й утвердження віри й на розгляд чину великої Божої, католицької, тобто соборної та апостольської, церкви східного грецького православ’я із боголюбними єпископами: Мелетієм Хребтовичем, єпископом володимирським та берестейським, прототронієм, архімандритом Київського Печерського монастиря; Кирилом Терлецьким, єпископом луцьким і острозьким та екзархом митрополії київської; Леонтієм Полчицьким, єпископом турівським та пінським, архімандритом ліщинським; Дионисієм Збируйським, єпископом холмським та белзьким; з чесними архімандритами та ігуменами, і протопопами, і благоговійними священиками стали осібно на нашому соборі духовному Берестейському міщани львівські Братства храму Успіння Пресвятої Богородиці, послані від усього Братства, а саме: Іван Деомидович Красовський та Юрій Козьмич Рогатинець, скаржилися й показали нам, що Гедеон Болобан, єпископ митрополії нашої галицької, львівської та Кам’янця-Подільського, по докінченім суді і після конечного постановлення миру листами своїми з супротивними прокляттями спротивився привілеям та декретам святійшого вселенського патріарха 2 кир Єремії та соборному привілейному постановленню нашому минулого року, що з певних доказів явно виявилося, коли осібно обидві сторони стояли перед нами.
Отож ми, з огляду на всі привілеї декрету вселенського патріарха і нашого утвердження, Гедеона Болобана, єпископа львівського, залишаємо під декретом, а Братство храму Успіння Пресвятої Богородиці залишаємо непорушно в повній силі і всі рази, щоб були без усякого порушення. Також і монастирець їхній ставропігіон святого Онуфрія залишаємо, також право вільне і скрізь належне Братству в усьому. Залишаємо і священиків їхніх братських Михайла та Ігнатія храму Успіння Пресвятої Богородиці і святих великих трьох святителів, цих і тих, що після них будуть, під благословінням нашим та зверхністю нашою архієпископською.
Чин же Братства львівського ухваляємо бути по всіх єпископіях, в нашій Київській та Галицькій єпархії єдинорівно в усіх містах при церквах і благословляємо, згідно декрету вселенського патріарха єдиної святої, Божої, католицької, тобто соборної та апостольської, церкви східного грецького православ’я. І тому Братству львівському храму Успіння Пресвятої Богородиці й Братству віленському храму святої живоначальної Тройці соборно постановляємо бути під зверхністю та благословенням нашої архієпископії Київської та Галицької і під обороною всього нашого собору. Також і школу при тих-таки братствах львівському та віленському соборну грецької та словенської мови постановляємо і друкарню утверджуємо у Львові та у Вільні. Конечно забороняємо мати інші покутні школки, окрім єдиної соборної Братської школи при місті, щоб не принижувалася соборна школа. Також нині повеліваємо соборно й утверджуємо вічно пробувати цьому Братству з усіма вольностями порядкам їхнім братським, ні в чому їх не порушуючи, згідно привілеїв та всіх декретів вселенського патріарха отця Єремії, зверхнього пастиря свого. Також і ми постановили та утвердили судом нашим в минулому році соборним утвердженням, коли ми бутністю нашою у Львові на грунті там були і про все по ряду допиталися. Коли ж хто захоче порушити це й заздрістю всілякою спротивитися, хоча б єпископ нинішній і ті, що по ньому будуть, чи протопопи, чи священик, хай будуть од сану свого відчужені й прокляті, чи то від влади світської, чи мирські посполиті люди, як ворог Христової церкви, і напасник, і ненависник, і губитель спасительного всякого християнського добра, і сіяч зла, і дияволовий друг, і ворог Христа — кожного з таких соборно проклинаємо, як раніше, так і тепер; нехай будуть відлучені від Отця, і Сина, і Святого Духа та й прокляті й після смерті нерозрішені. Відтак про те з’явлення й утвердження є оце соборне писання нашого смирення і дасться Братству храму Успіння Пресвятої Богородиці, міщанам львівським.
Був при тому його милість вельможний пан Адам Патій 3, каштелян берестейський.
Бог же в цьому утвердженні нехай буде і звіщення цього письма.
Писано на соборі духовному нашому у великому граді Берестю, місяця жовтня, двадцять сьомого, року 7099, а від утілення Господа нашого Ісуса Христа тисяча п’ятсот дев’яносто першого.
Михаїл, архієпископ, митрополит київський та галицький Григорій Іванович, протонотарій соборний, рукою власною.
ПРИМІТКИ
Перекладено з книжної української мови за виданням: Пам’ятки братських шкіл на Україні. — К., 1988. — С. 25 — 27.
1 Митрополитом був Михайло Рогоза, майбутній уніат.
2 Константинопольського патріарха, якому підлягала Київська митрополія.
3 Це той, що невдовзі став володимирським та брестським єпископом Іпатієм Потієм — один із ініціаторів унії 1596 року.