Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня       Головна       Наступна





КАРПО СКИДАН

Дата і місце народження невідомі. Полковник запорозьких нереєстрових козаків, один з керівників козацьких повстань 1637 — 1638 рр. У 1637 р. був посланий гетьманом П. Павлюком в околиці Переяслава, Чигирина, Черкас, Корсуня та інших придніпровських міст піднімати повстання проти Польщі. Після поразки козаків у Кумейському бою 1637 р. і капітуляції під Боровицею перейшов на Лівобережжя, потім повернувся на Запорожжя. Навесні 1638 р. разом з Я. Острянином знову рушив у Придніпров’я, де вони підняли нове повстання. Був тяжко поранений у червні 1638 р. і потрапив у полон до поляків. Очевидно, був страчений.





УНІВЕРСАЛИ ПОЛКОВНИКА КАРПА СКИДАНА 1637 РОКУ





I

ЛИСТ ДО СНЯТИНА, СЕНЧІ, ЛОХВИЦІ, ГЛИНСЬКА, РОМНА І ДО ІНШИХ МІСТ ТА МІСТЕЧОК, АБИ ЙОГО ВДЕНЬ І ВНОЧІ ВІДСИЛАЛИ ДОКОНЧЕ, БЕЗ ЖАДНОЇ ЗАМІШКИ


Карпо Павлович Скидан, полковник війська його королівської милості Запорозького, старший на всій Україні і на Задніпров’ю, панам отаманам городовим і всьому товариству нашому, в маєтностях королівських, княжих і шляхетських, і всім взагалі посполитим людям роду християнського на Задніпров’ю і по всій Сіверщині доброго здоров’я і у всім щасливого поводження од Бога мати і заживати прихильно і щиро бажає!

Дійшла до нас відомість певна і несумнівна, що неприятелі народу нашого християнського руського і віри нашої старожитної грецької, себто ляхи, взявши лихий умисел, страху Божого забувши, ідуть на Україну за Дніпро, хотячи військо королівське і підданих королівських, княжих і панських, внівець обернути і вже обертають на те, аби, розливши кров християнську та поругавшися з жінок і дітей наших, в неволю їх обернути. Тому іменем моїм та старшинства мого й іменем війська Запорозького наказуємо вам і напоминаємо, аби всі одностайно, великі й малі, хто тільки товаришем іменується і віри благочестивої держиться, зараз, покинувши всі забави свої, збиралося до мене до війська. А я вас Богові поручаю.


З Лубень, 11 жовтня 1637 [року]






II

Карпо Павлович Скидан, полковник його королівської милості війська Запорозького, на всій Україні зіставлений, товаришам нашим, панам отаманам городовим, козакам війська Запорозького на Задніпров’ю всім спільно і всій черні, братії нашій, там замешкалій, доброго здоров’я від Бога заживати бажаємо!

Повідомляємо вашу милість товаришів наших, що дано нам відомість про рішучі замисли панів жовнірів, що вони напевно до нас, на Україну, вже поблизу підбираються — чого їм, тих замислів їхніх, Боже, не допоможи! Отже, я властю мого старшинства й іменем військовим наказую і упоминаю, абисьте були готові як в конях, так і в припасах і з зброєю своєю проти того ворога нашої грецької віри ставилися мужньо, як того потреба виникає. А ваші милості панове отамани, взявши з собою по кілька товаришів, аби прибували на місце призначене, до Мошен, на будучу неділю, себто 29 жовтня доконче і доконче — наказуємо то під ласкою військовою і каранням військовим. Там, в раді зібравшися, будемо радити, аби з доброю славою і пожитком нашим все було, а вас Богові поручаємо.


Дано в Чигирині, місяця жовтня 24, року 1637.

Роман Попович, писар полковий, рукою власною






III


Карпо Скидан, полковник і опікун всеї України війська його королівської милості Запорозького, їхній милості панам молодцям, черні війська Запорозького, товаришам і братії моїй милій ознаймую.

Посилав я до вас, аби ви прибували на раду Корсунську, але бачу вас мало послушними, а знаючи, що лядське військо наступає на віру і вільності наші, напоминаю і під горлом наказую, аби ви, піші й кінні, якнайскорше прибували до мене, до Мошен, аби ми там бездушникам і неприятелям віри нашої відправу дали, а це напевно зможемо, як тільки зберетеся.






IV


Товаришам нашим, їхнім милостям панам отаманам, рицарству війська Запорозького, черні, братам нашим, нам милим, в Корсуні й Стеблеві доброго здоров’я од Бога заживати щиро бажаємо.

Не раз обсилали ми писанням нашим вас, панів товаришів самих, аби ви зібралися до мене під час мого побуду в Корсуні, і тепер просимо й напоминаємо іменем військовим, аби всі, хто зве себе товаришем нашим, милуючи славу нашу рицарську і пам’ятаючи про права та вольності наші, звичаєм предків своїх, охітно і одностайно зібравшися, кіньми і пішо, за наказом старшого, ставилися. І вас, товаришів наших милих, упоминаємо і просимо, аби сюди, під Мошни, збиралися: щоб тим неприятелям нашим сміло дати відправу: хто охочий, нехай до мене зараз чи пішо, чи кінно прибуває — потрібно се, аби проти тих душманів наших і неприятелів поставитися всіма силами, а се певне на славу і пожиток наш можна сягнути, коли ви того щиро захочете. Ще раз просимо про се і під горлом наказуємо, а тим часом Богові вас поручаємо.


З Мошен, 17 листопада 1637 р[оку].












ПРИМІТКИ


Універсали керівника козацького повстання полковника Карпа Скидана було введено до діаріуша польського хроніста С. Окольського. Зі свого боку їх увів у свою «Історію України-Руси», переклавши з польської на українську мову, М. Грушевський. Звідтіля й беремо тексти: Т. VIII. — Ч. І. — К. — Л., 1922. — С. 259-264.
















Попередня       Головна       Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.