Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня       Головна       Наступна





АНОНІМ

ІЗ «ЛІТОПИСУ, АБО ХРОНІКИ РІЗНИХ СПРАВ ТА ПОДІЙ» ЙОАХИМА ЄРЛИЧА

Варшава, 1673 року




ПІСНЯ ПРО ПАНА МИКОЛАЯ ПОТОЦЬКОГО, КОРОННОГО ГЕТЬМАНА, І ПРО ХМЕЛЬНИЦЬКОГО,


року Божого 1648


Глянь, обернися, стань, а задивися, котрий маєш много,

Же а ровний будеш тому, у которого немає ж нічого,

Бо той справує, що всім керує, — сам Бог милостивий,

Всі наші справи на своїй шалі важить справедливе.

Глянь, обернися, стань, задивися, которий високо,

Умом літаєш, мудрості знаєш широко, глибоко.

Не попсуй мозку, мудруй потрошку, в собі обачайся б.

І тих рада не лиха, що ходять стиха, і тих поражайся в.

Глянь, обернися, стань, задивися, которий воюєш,

Луком, стрелами, порохом, кулями і мечем шермуєш г.



 а Же — що.

 б Обачайся — будь обачний.

 в Поражайся — і з тими радься.

 г Шермувати — вправлятися, діяти.



Бо теж рицере і кавалере перед тим бували,

Тим воювали, од того ж меча самі поумирали.

Глянь, обернися, стань, задивися і скинь з серця бунти,

Наверни ока, которий з Потока ідеш ку Славуті.

Невиннії душі береш за уші, вольность одеймуєш,

Короля не знаєш, ради не дбаєш, сам собі сеймуєш.

Гей, поражайся, не запаляйся, бо ти рейментарюєш,

Сам булавою всею Польською, як сам хочеш, керуєш.

Май Бога в серцю, а не май в легце шляхетської крові,

Бо світ чорніє, правда нічиє а а все ку твоїй волі.

Гей, каштеляне, коронний гетьмане, потреба нам згола б

Єще пам’ятати і поглядати на заднії кола в.

Жони і діти где ся мають подіти наші напотом,

Гди нас молодці, тії запорожці набавлять клопотом.

Глянь, обернися, стань, задивися, що ся дієть з нами,

Поручниками і ротмистрами, польськими синами.

Глянь, обернися, стань, задивися, видиш людей много,

Чи ти звоюєш, чи їм зголдуєш г, бо то в руках Бога ґ.

Чини трактати, а кажи брати гроші за заслугу,

Бо то єсть здавна заслуга славна запорозького люду.






ВІДПОВІДЬ ПАНА ПОТОЦЬКОГО НА ЖОВНІРСЬКІ СЛОВА ТАК, ЯК ТУТ НИЖЧЕ ОПИСАНО


Он глянув, як звір, внет д крикнув, як лев, на жолнірськії слова,

Острая, як міч, а груба, як річ, була йому тая мова.

Зараз синачка, свого одиначка, шле на Жолт[у]ю Воду,

Там на більшую і на гіршую собі і всім шкоду.

Бо скоро стали ляхи подле плавлі е, зараз построчили,

Хмельнитчики, ординчики обоз заточили.



 а Нічиє — зникає.

 б Згола — цілком.

 в Кола — колеса.

 г Голдувати — поклонятися.

 ґ В оригіналі «Божих», що порушує риму.

 д Внет — зараз, скоро.

 е Подле плавлі — біля плавні.



А скоро привернули, зараз огорнули, розкопали нічнії вали,

Одних постреляли, других порубали, третіх живцем в орду пооддавали.

На том не досить, миру не просить Потоцький здумілий,

На війну встає, штурми готує, бо міл а встид немалий.

Хочет битися, кривди мститися, під Корсунь вступає,

А за собою, як за совою, молодців-запорожців потягає.

Там же на филю всю свою силу жолнірську втрачає,

Стрельбу, штуки і риштунки запорожцям назичає.

Турецькії коні, дорогії убори оддає поневолі,

А сам іде і іних веде до татарської неволі.






ПРОПОЗИЦІЯ ТОЇ ПІСНІ


От так пиха наробила лиха коронному Потоцькому,

От так бута б і тобі скрута польному Калиновському.

От там, жолніре, ідіте сміле всі на зимовисько,

В біле городе, у загороде — майте становисько.

Нехай християне, ваше подоляне, розплоджують кури,

Що виловили і виносили ваші[ї] джури,

А ви в татарах в тяжких кайданах до смерті сидіте,

Як ми од вас, так ви од нас нужі потерпіте.






ПОДЯКА БОГОВІ ЗА ЗВИТЯЖСТВО


Честь Богу, хвала, навіки слава війську Дніпровому,

Же з Божей ласки загнали ляшки ку порту Висляному,

А рід проклятий жидівський стятий, чиста Україна,

А віра святая вцале в зостала, добрая новина!



 а Міл — мав.

 б Бута — пиха.

 в Вцале — цілком



А ти, Чегирине, місто українне, не меншую славу

Тепер в собі маєш, коли оглядаєш в руках булаву

Зацного а Богдана, мудрого гетьмана, доброго молодця

Хмельницького, чегиринського давнього запорожця.

Бог його вказав і війську подав, аби їм справовав,

А жеби б покорних од рук оних гордих моцно обваровав в.

Учини ж, Боже, всім нам гоже, аби булавою

Військо твоє славне, всьому світу явне — за його головою.












ПРИМІТКИ


Подано без змін, перевівши текст на сучасний правопис, за виданням: ЗНТШ. — CLI. — Львів, 1931. — С. 200-201.


 а Зацний — шляхетний

 б Жеби — щоби.

 в Обваровати — уміцнити.













Попередня       Головна       Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.