Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня       Головна       Наступна





БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

НАКАЗ ПОСЛОВІ РОМАНУ ГАПОНЕНКУ, ЯК ВЕСТИ ПЕРЕГОВОРИ У ВІЛЬНІ

від 26 липня 1656 року



НАКАЗ ПАНСТВУ, ПАНАМ ПОСЛАННИКАМ, ВИПРАВЛЕНИМ ДО ЙОГО ЦАРСЬКОЇ ВЕЛИЧНОСТІ ВІД НАС, БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, ГЕТЬМАНА, І ВІД УСЬОГО ЗАПОРОЗЬКОГО ВІЙСЬКА


Віддавши поклона від нас, Богдана Хмельницького, гетьмана, і всього Запорозького війська його царській величності, [зголосити] і про вірність та підданство наше та всього Запорозького війська: ми були його царської величності та й тепер у невідмінній вірі будемо пробувати.

Віддати листи від нас його царській величності, також і тим їхнім милостям панам сенаторам його царської величності, до яких писано від нас листи; повіддавати й просити, щоб були причинними до його царської величності, аби нас не відпускав за своєю жалуваною милістю.

Що ми, піддавшись його царській величності, єдиному православному царю, котрий має добре старання і дбає про утримання на хвалу Божу церков [і всіх християн] а, не має [...] б чи не потрібні 1, хай те лежатиме у високому розумі його царської величності, і який указ буде в тій мірі його царської величності послам, на те пристати мають.



 а В оригіналі нерозбірливе місце, заповнюємо здогадно.

 б Пропуск у публікації оригіналу.



Розглядом тієї комісії, яка відправлятиметься за указом його царської величності у стольному місті Вільні Великого князівства Литовського між його царською величністю та Яном Казимиром, королем польським, просити його царську величність, щоб те великим і повноважним послам було донесено. Коли ж приходитимуть, за щастям його царської величності, до згоди і коли б межа не була призначена щодо стародавніх князів російських 2, то щоб єпископи, архімандритства та ігуменства, церкви, також усі села і маєтності, які з давніх часів від православних князів та інших благочестивих людей були надані, а через уніатів, панів ксьондзів та інших людей були відняті, і хоч би тримали їх проздовж декількох десятків літ, силою забравши, щоб були повернені, не відкладаючи з сейму на сейм, як перед тим бувало, але щоб швидко відпущені були, про що просити їхніх милостей, великих панів та повноважних послів, щоб на добре щодо того домовлялися разом із нашими.

Унія, котра всемогутньому Богові є недогідна, щоб скрізь швидко була знесена, ніякими грамотами й свободами, даними від королів, не захищалася, від чого церкви й монастирі із православними маєтностями щоб звільнені були; те увірити, аби ксьондзи або інші якісь особи через грамоти чи також через права і будь-які інші хитрі способи того подання не забороняли і не протягували, і щоб вільно було православним триматися святого набоженства, і з Господньою тайною щоб у всіх місцях, де православ’я перебуває, православним пресвитерам вільно було ходити при зібранні людей і мертвих носити до гробу із дійством при багатьох людях, відповідно стародавнього грецького звичаю, адже невірні жиди тепер і перед тим більше вольності, аніж православні, мають і моління свої відправляли, а православні не мають ніяких вольностей.

Священики мирські, котрі по містах і селах королівських, та княжих, та панських перебувають, щоб усілякі податки і повинності, підводи, із них брані, не були і щоб при таких вольностях та свободах пробували, як і перед тим, і щоб належали до суду єпископського, а не до мирського.

А що перед тим надумали були панове ради, щоб ніякого начальства, гідностей та уряду земського і гродського не давати православній шляхті, так і до магістрату, війтівства та бурмистерства не допускати по містах руських православних осіб, то те [чинили] для того, щоб православна шляхта задля начальства та уряду віру свою покидала, а віру римську прийнявши, до урядів відтак доривалася, від чого зменшилося самих православних людей, отож нехай би всякому православному шляхтичу начальство та інші земські уряди давалися, а по містах православні міщани були б допущені до магістрату, а де шляхта неправдою повипрошувала [уряди] під будь-якими особами православними духовними та мирськими будь-якого чину, то щоб усе те було в ніщо поставлене.

Коли б же у волі його царської величності Ян Казимир, король польський, помиритися не захотів, тоді просити його царську величність, щоб його царська величність невдовзі про те дав знати нам, а ми із військом готові. І щоб король та пани рада польські присягли на тому, що вони не мають аніякою йти війною супроти Запорозького війська та інших сторонніх народів на [Запорозьке] військо побуджувати і ніякими мірами щоб не шкодили Запорозькому війську.

Також його царській величності зголосити, що донські козаки пішли було під Азов, де їх розгромлено, а після того розгрому татари ударили на Тор 3 і немало людей порубали та шкоди починили, про що, гадаємо, Василь Петрович Кикін досить звідомив його царську величність. Прислав оце тепер Ян Казимир, польський король, Дионисія Балабана, славного луцького єпископа 4, щоб скликати з’їзд, але ми ніякого з’їзду скликати не хочемо, тільки все на Бога і на його царську величність покладаємо і сподіваємося, за милістю всесильного Бога й милості його царської величності, що ні в чому не матимемо ніякої шкоди.

Також зголосити, що татари, пішовши ляхам на поміч, тепер, як маємо відомість, перебувають біля Люблина і не можемо знати, де вони підуть і повернуться: чи за Віслу, чи будь-де.

А щодо Варшави зголосити його царській величності, що шведи, за домовленістю, подали щодо того статтю, яку статтю на письмі посилаємо, але й нам без печаті дісталася, а коли ще й на потім були б якісь вісті, зголосимо його царській величності — він у потребах наших заступником пробував і за цю милість і на виказане тобі, панові нашому, послугами нашими віддавати [обіцяємося] а [...]


Дано із Чигирина, дня 26, липня 1656 року.


Милості твоєї, пана нашого, всього добра бажає

Богдан Хмельницький, гетьман із військом його царської величності Запорозьким



 а Кінець документа вельми пошкоджено, через що його опускаємо, бо зміст неясний. Можна розібрати тільки, що подається прохання, аби на з’їзд у Вільні були допущені козацькі посли.













ПРИМІТКИ


Документ зберігся у російському відписі і в пошкодженому стані. Перекладено за виданням: Універсали Богдана Хмельницького. — К., 1998. — С. 199-201.


 1 Очевидно, тут йдеться про потребу присутності козацьких послів на мирних переговорах між Московією та Польщею.

 2 Тобто меж Київської держави.

 3 Тор — містечко на Слобожанщині.

 4 Балабан Дионисій — київський митрополит з 1657 по 1663 рік.















Попередня       Головна       Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.