[Симоновский П. И. Краткое описание о козацком малороссийском народе и о военных его делах. — М., 1847.]

‹‹   Попередня     Головна     Наступна





КРАТКОЕ ОПИСАНІЕ О КОЗАЦКОМЪ МАЛОРОССІЙСКОМЪ НАРОДЂ И О ВОЕННЫХЪ ЕГО ДЂЛАХЪ,

собранное разныхъ исторій иностранныхъ, нЂмецкой — Бишенга, латинской — Безольди, французской — Шевалье и рукописей русскихъ, чрезъ Бунчуковаго Товарища Петра Симоновскаго, 1765 года.



Москва.
Въ Университетской Типографіи.
1847.





По ОпредЂленію Общества. Сентября 27 дня, 1847 г. Москва

Секретарь О. Бодянскій.


Изданіе Императорскаго Общества Исторіи и Древностей Россійскихъ.




ОГЛАВЛЕНІЕ.


Стран.

Изъясненіе имени Козака по существу и дЂйствію его . . . . . 1

О первомъ ГетьманЂ, КнязЂ Рожинскомъ . . . . . 8

О ГетьманЂ Подко†. . . . . 9

О ГетьманЂ НаливайкЂ . . . . . 10

О разныхъ Гетьманахъ . . . . .

О ГетьманЂ ПавлукЂ . . . . . 12

О ГетьманЂ Хмельницкомъ . . . . . 15

Вторая Козацкая война . . . . . 39

Отъ Хмельницкаго посылка Гуляницкаго къ Московскому Царю о принятіи его въ покровительство . 68

Присылка оть Царя Боярина Бутурлина для приведенія на вЂрность Малороссіянъ . . . . . 68

Отправленіе отъ Хмельницкаго Депутатовъ къ Царю для постановленія статей . . . . .

Грамоты о принятіи Хмельницкаго . . . . . 71

Пункты Гетьмана Богдана Хмельницкаго, утвержденные Царемъ, АлексЂемъ Михайловичемъ . . . . . 75

Государева Грамота на маетности Гетьманскаго уряду . . . . . 79

Число полковъ Козацкихъ при присоединеніи Богдана Хмельницкаго къ Великой Россіи . . . . . 80

О ЮрьЂ Хмельницкомъ и Виговскомъ . . . . . 82

Жалоба Юрія Хмельницкаго на Виговскаго, за отнятіе Гетьманства, до Запорожцевъ . . . . . 85

Гетьманство Юрія Хмельницкаго . . . . .

О СомкЂ . . . . . 86

Сомко избранъ Гетьманомъ . . . . . 87

ПобЂда надъ Юріемъ Хмельницкимъ . . . . .

О ГетьманЂ ТетерЂ и Брюховецкомъ . . . . . 88

О ГетьманЂ Брюховецкомъ . . . . . 89

О ГетьманЂ ДорошенкЂ . . . . . 91

О Сухо  . . . . . 94

О ХаненкЂ и Сухо  . . . . . 95

Прекращеніе Гетьманства Многогрешнаго . . . . . 97

Приходъ Турковъ въ Украйну . . . . . 98

Выборъ въ Гетьманы Самойловича . . . . .

Доносъ Рославца . . . . . 99

Походъ противъ Дорошенка . . . . .

Юрій Хмельницкій послЂ монаха сталъ опять Гетьманомъ . . . . . 100

Юрій Хмельницкій и Яненко . . . . . 105

О ГетьманЂ Куницкомъ . . . . .

О ГетьманЂ МигулЂ . . . . . 106

Договоръ съ Поляками . . . . .

Походъ въ Крымъ . . . . .

Низложеніе Самойловича съ Гетьманства . . . . . 107

Доносъ на Гетьмана Самойловича . . . . . 108

О ГетьманЂ МазепЂ . . . . . 116

О ГетьманЂ СамусЂ . . . . . 117

О Семень ПалЂЂ . . . . . 118

Сраженіе съ Татарами, взятіе Азова и прочія битвы съ Турками . . . . . 119

Война съ Шведами . . . . . 120

Начало измЂны Мазепиной . . . . . 121

О ГетьманЂ Скоропадскомъ . . . . .

Списокъ съ листа Мазепина къ Лещинскому . . . . . 138

ПобЂда подъ Полтавою . . . . . 139

Походъ въ Турцію . . . . .

О введеніи шести полковъ на довольство Малороссійское . . . . .

Командированіе для дЂланія Ладожскаго канала и учрежденіе въ Малороссіи при Гетьманъ Скоропадскомъ Коллегіи . . . . . 140

Походъ въ Персію . . . . .

Междугетьманство . . . . .

Гилянскій походъ . . . . . 141

Уничтоженіе Коллегіи . . . . . 142

О ГетьманЂ АпостолЂ . . . . .

ОпредЂленіе Генеральнаго Подскарбія, дача дворовъ на ранги и оставленіе нЂкоторыхъ зборовъ . . . . . 144

ДЂланіе линіи и походъ въ Польшу . . . . .

Между Гетьманствомъ . . . . . 145

Избраніе въ Гетьманы Графа Разумовскаго . . . . . 150

Описаніе церемоніи въ избраніи Малороссійскаго Козацкаго Гетьмана, въ городЂ Глухо†бывшей, 1770. Февраля 22 . . . . .




УКАЗАТЕЛЬ КЪ КРАТКОМУ ОПИСАНІЮ








Сочинитель этого „Краткаго Описанія о Козацкомъ Малороссійскомъ народЂ и о военныхъ его дЂлахъ,“ Бунчуковый товарищъ, Петръ Ивановичь Симоновскій, неизвЂстно почему названный въ „СловарЂ Русскихъ свЂтскихъ писателей Митрополита Евгенія (II., стр. 163. М. 1845.) сотникомъ Кіевскаго полка, кончилъ полной кругъ ученія въ Кіевской Академіи, потомъ въ ВаршавЂ, въ которой, по словамъ Евгенія, и самъ былъ учителемъ. Малороссійскій Генеральный Подскарбій, въ послЂдствіи Тайный СовЂтникъ и Кавалеръ, Василій Андреевичь Гудовичь, пригласилъ его, въ званіи гофмейстера, отправиться въ путешествіе за границу съ дЂтьми его, игравшими послЂ такую важную роль у насъ, слушалъ чтенія Профессоровъ Кенигсбергскаго, Галскаго, Лейпцигскаго и другихъ Университетовъ, а также посЂтилъ Парижъ. Товарищами ему въ этой поЂздкЂ были соученики его по Академіи, Гр. Вас. Козицкій, бывшій потомъ Статсъ-Секретаремъ Екатерины II-й, и П. Мотонисъ, сынъ Придворнаго Капельмейстера. Воротясь на родину, онъ, въ 1765 году, составилъ издаваемое мною теперь это Краткое Описаніе, доведенное имь только до пріЂзда Гетьмана Разумовскаго въ Глуховъ (1751 г.); послЂдующаго времени, которому, судя по окончанію его труда, не сочувствовалъ, не хотЂлъ описывать, не смотря на то, что умеръ лишь въ 1809 году, іюня 50 дня, почти около ста лЂтъ отъ рожденія, въ чинЂ Статскаго СовЂтника и Кавалера Св. Владиміра 4-й степени. Источники, на коихъ Симоновскій основалъ свое Описаніе, исчислены имъ въ самомъ заглавіи, но много, кажется, при-/IV/бавлено и отъинуду. Слогъ его по тому времени довольно замЂчателенъ. Рукопись, съ которой напечатано Краткое Описаніе, принадлежитъ Д. Н. Бантышу-Каменскому и составляетъ, по его замЂчанію (выставленному на корешкЂ переплета, а также и въ его Исторіи Малой Россіи, I., стр. XV.), автографъ, на 86 лист. или 346 стран., въ листь, писанный бойкимъ почеркомъ; потому нЂкоторыя особенности правописанія сочинителя удержаны и въ печати. Впрочемъ, при тисненіи, она сличена и съ спискомъ, принадлежащимъ ИМПЕРАТОРСКОМУ Обществу Исторіи и Древностей Россійскихъ, на 62 л. (124 пол.), весьма красиваго почерка, съ поправками, тамъ и сямъ, иными (желтыми) чернилами и рукою, кажется, сочинителя; знаковъ препинаній почти ни какихъ нЂть съ начала до конца (см. №84-й, прежде 99, Библіотеки Общества, стр. 31). Собственноручная рукопись получена сочинителемъ Исторіи Малой Россіи въ даръ отъ бывшаго Хорольскаго Маршала, Степана Иларіоновича АлексЂева, 1818 г. Въ переплетЂ, въ которомъ находится эта рукопись, помЂщены сперва: „О началЂ Козацкаго имени и Козацкаго племени и рода и о давнЂйшихъ ихъ дЂйствіяхъ вкратцЂ,“ писанное одною рукою съ самимъ Краткимъ Описаніемъ,“ но неполное (оканчивающееся 100-й стран. словами изъ ПовЂсти о войнЂ Берестецкой: „Посемъ Король собралъ Сенаторовъ, и всЂ совЂтовали не погубляючи Шляхты,“), а за тЂмъ слЂдуютъ разные Универсалы, Указы и т. п., относящіеся къ Малороссіи. То и другое, въ свое время и въ своемъ мЂстЂ, явится въ свЂтъ.



О. Бодянскій.

Октября 22-го,

1847 г.

Москва.











Симоновський Петро (бл. 1717 — 1809), історик, правник і держ. діяч, з старшинського роду Ніженського полку, вихованець Київ. Академії (1746-47) і ун-тів у Галле, Віттенберґу і Кеніґсберґу (1748-51). По поверненні на Україну — перекладач при Ген. Військ. Канцелярії (1753), сотник кобижчанський Київ. полку (1757-64), земський суддя Остерського пов. (1764); 1767-81 — чл. Ген. Суду, 1782-97 гол. 1 Департаменту Київ. Верхнього Земського Суду. С. один з найвченіших людей Лівобережної України того часу, автор «Краткого описания о козацком малороссийском народе и о военных его делах» (1765), у якому подано в дусі нац.-держ. ідеології заг. огляд історії України Коз.-гетьманської доби (до 1750); цей твір видав О. Бодянський (1847). С. брав участь в топографічно-екон. описі Лівобережної України (1770-80-і pp.) і був ред., а, можливо, й автором «Топографического описання Киевского наместничества» 1786, що залишилося в рукописі, та ін. творів. Помер у Києві. [ЕУ-II. C.2813.]















© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua)
10.I.2006






‹‹   Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.