Попередня     Головна     Наступна

ІНТЕРМЕДІЇ З ДЕРНІВСЬКОГО ЗБІРНИКА

ІНЪТЕРМЕДІЯ НА ДВЪ ПЕРСОНЂ: ТАТО З СИНО[М]

ИНЪТЕРМЕДИЯ НА ДВЂ ПЕРСОНЂ: СИН C ТАТОМ

ИНЪТЕРМЕДИЯ НА ДВЂ ПЕРСОНЂ: НЂМЕЦ И ХЛУП

ІНТЕРЪМЕДИЯ НА ТРИ ПЕРЪСОНЂ: ХЛОП, ПОЛЯК И НЂМЕЦ

ІНТЕРМЕДІЯ НА ПЕРЪСОН ТРИ: ХЛОП, ЖИД И СТУДЕНТ

ІНТЕРМЕДІЯ НА ПЕРЪСОН ШТИРИ: ЖИД, ЦИГАН, БАБА, ДИЯВОЛ

ІНЪТЕРМЕДІЯ НА ТРИ ПЕРЪСОНЂ: НИЩИЙ, ЮДКА, МОШЪКО

ІНТЕРЪМЕДИЯ НА ТРИ ПЕРЪСОНЂ: ЖИД И ХЛОП; И ДРУГІЙ ПОТОМ ВИХОДИТ ХЛОП ДО ЖИДА

ІНЪТЕРМЕДИЯ: НИЩИХ ДВА

ІНЪТЕРМЕДІЯ НА ДВЪ ПЕРСОНЂ: ТАТО З СИНО[М]

Тато

мовит

Ей, сину мой, ГавърЂло,

Давно нам в дорогу потреба било,

Бо ся тепер люде розгостили,

А ми собЂ добрій торъг опустили.

Син

Назгриди ганъча ^А, татъку! Ну-но, татку, не журися,

А сердечне до того торгу заходися.

ВозмЂм-но ся, татку, людем ворожити,

Ачей, би-смо мали в рот що вложити.

^А Вигадані слова, нібито циганські

Тато

Панове, якая мудрая дитина!

Щo му завадила в торъбЂ солонина?

ВозмЂм-но ей, синъку, затинати!

Син

О, не затинай, татъку, пойди собЂ до людей доставати.

Тато

Богдай же ся, синку, на тебе кат сподЂвав!

Син

Богдай же тобЂ, татъку, кат бороду обирвав!

Тато

Богдай же тя, синъку, кат смальціовал!

Син

Ба, коли б тебе, татку, кат пЂк,

То би я утЂк,

А коли би тебе, татъку, кат смалціовал,

То би я танціовал.

Тато

На хлядир шнадиска шкаргадине джосите ^А чи

Богме ж тя, синку, врЂжу менътюгою ^Б по плечи!

И врЂжет его пугою, а он утЂчет межи люде и сховаетъся. А тато мовит

Тато

А що ж я тепер, панове, почну, бЂдній чоловЂк?

А вже ж минЂ без сина моего недолъгій вЂк.

Е, ось, панове, из серъца-м го побил,

А тепер би-м го рад колачем привабил.

И будет его волати.

Ченъче! ^В Ченче! Ченче!

^А очевидно, дати джосу

^Б нагаєм, батогом

^В мабуть, сину

А син будет ся озивати

[Син]

Гу-гу! Гу-гу!

Тато

волает сина

Ченче! Ченче! Ченче! Сину мой, Гавърилку,

Ходи ж но до мене, богме ж, ти куплю кобилку.

Син

Так то ти мене, татку, дуриш,

Знову бо ти мя будеш

Бити, як ти мя уловиш!

Тато его зобачит и мовит

Тато

Богме ж, мой синку,

Не буду бити за тую поганскую солонинъку.

Син будет ити до тата, мовъячи

Син

Ось же я до тебе, татку, иду уже,

Ино мя не бий другій раз так дуже.

И буде тато грати на кобзу, а син буде спЂвати и скакати

На футурЂ наманъча! ^А

Ча-ча-ча, ча-ча!

Тато

Пойди ж но ти, синъку, в едну сторону,

А я, як старій, тут ся зостану.

Син

Здоров же ти, татъку, бувай!

Тато

Тилко ся, синку, не долго обавъляй ^Б.

И пойдет син меже люде, и возмет где грошЂ з воръком, u прийде до тата, мовячи.

Син

ЧупЂна ^В, татку, нагаридЂ ^Г добре-м гостил,

Уже-м у жолнЂр ворок гроший ухватил.

^А мабуть, слова якоїсь циганської пісні

^Б не барись

^В незрозуміло

^Г незрозуміло (мабуть, перекручені циганські слова)

Тато

Добре, синъку, добре. Годен есь похвали.

Так зо мною ся передЂли.

Син

Нá ж тобЂ, татку, та ти дЂли.

Тато

Ну, синку, тобЂ един, a мЂнЂ пять,

Албо мЂнЂ пять, a тобЂ еден от пяти.

Син

Ой, зле ти, татку, не по правъдЂ дЂлиш!

На себе пят, а на мене одино мЂриш!

От на земъли сЂсти волимо,

Тут ся грошми подЂлимо.

Тато

Не так, синку! От ми ся на горЂлъку зложЂмо,

А по той ся праци увеселЂмо.

Маемо кобзу, будемо собЂ фурдате ^А грати,

А змиевого дзяда будемо споминати.

И пойдут за заслону, а хор що заспЂвает.

ИНЪТЕРМЕДИЯ НА ДВЂ ПЕРСОНЂ: СИН C ТАТОМ

Тато

мовит

Е, ось, панове, едного сина маю и то ледащо вдавъся!

Який великий в базнику ^Б сховавъся,

Або би ему не час мормолЂю ^В трепати,

А ось еще не въмЂе лЂтеру складати!

Сину, сину, пеская тя мати уховала.

Яко-сь ти тая школа не засмаковала!

А нащо-сь свынЂ пасав, а не смотриш кеблицЂ ^Г,

А зачни-но минЂ хоч якои небелицЂ.

^А мабуть, якийсь танець

^Б бузині

^В єрмолой (церковна служба)

^Г таблиці

Син

Бале, тату, не хочу я до школи ходити,

Бо я не злюблю, що там схотят бити;

Бо якось не могу язбуки поняти,

Ану ж коли ся прійдет лЂтеру складати.

Тато

Ба мовъчи-но, сину! Добро то буде,

Будут тобЂ потом завидовати люде.

От, ледащо, говориш! Куди ти убравъся?

От прочетай язбуку та уже не бавъся.

Син

Тат уже добре, тату, буду я читати,

Але хто минЂ буде поправовати?

Тато

Ну, чого, сину? Тадже знают люде,

Тадже та ктос тебе поправъляти буде.

Син

Тату, тату, повЂдж, бо сперъшу не знаю,

Тат я таки всей язъбуки не прочетаю.

Тато

Тфу, сину, ци же-с не чував,

Шо мовълят люде — а б в л?

Іой-гой, сину, нЂчого доброго c тебе не буде!

Син

От ти, тату, не брЂдь ^А, лЂпъше будеш чинити!

Коли мене не можеш писъма научити,

От ти мене по святах волиш оженити.

Тато

Ов пескій сину, перепескій, поганъскій сину!

От коли умотаю руку у твою чуприну!

Та минЂ, сивъцеви ^Б, казати лгати?

Пришлося батькови от тебе лиха дождати!

^А не бреши

^Б сивому

Син

А чем же-с мя змалу до школи не давав,

Але-с ми вЂвъцЂ и телята пасти казав?

А тепер я до науки охоти не маю

И той язъбуки прочетати не знаю.

Тато

Отже, панове, чого се я на старость дождав,

Що минЂ мой син брехати казав?

Син

Тату, тату! Як тя возму кием оберътати,

Не будеш знав, куди утЂкати!

А чем же-с мя замалу до науки не давав?

То би-з був з мене тепер лЂпшую потіху ¹ мав,

А тепер ² росту псу трава, бо памяти не маю.

Озми собЂ и кеблицу, бо нЂчого на нюй не знаю.

Тут сын татови таблицю положит

Тато

Ав пескій, перепескій, поганскій сину!

Бода-ем тя був не знав, такую дитину!

Так мене, старого сивъця, зневажати?!

От тепер же я тебе озму оберътати!

Тут тато костуром на сина махает, а син та ему костуром складает; потим мовит

Син

Ей, тату, дай покуй! ^А Ей, гвалт! Тату, дай пукуй! Гамуйся!

Тут сина биет, син мовит

Ей, не буду ти болъше тривати,

А юж, боже, помагай тата оберътати!

И будет тата бити, тато кричит

Тато

Гвалт! Гвалт! Панове, от сина ратуйте!

Для бога, щоби мя не забив, его гамуйте!

Тут, отца вибивъши, подет и мовит

Син

Нехай же тато знает, що мя замалу до школи не давав!

То би я его тепер нЂ в чом не турбовав.

Тут встанет отец, як его син вибет, мовит

Тато

ПриглядЂтеся, люде, моей знЂтЂ ^Б от сина!

Ах, моя нещасливая нинЂшная година!

ВолЂл би-м го бил замалу до науки дати,

A нЂжели от него тепер ганбу отримати!

А южей пойду на него где помъсти шукати,

Буду я его добре шпЂговати!

И пойдут. Finis.

^А спокій

^Б очевидно, знущання, горе

ИНЪТЕРМЕДИЯ НА ДВЂ ПЕРСОНЂ: НЂМЕЦ И ХЛУП

НЂмец

мовит

Ciołem, mości panowie! Dayze szczęscie, boze!

A ieżeli sie przedcie y niemiec spomoze?

Су nie macie na przedaz masielky młodegi,

Mliky słodki, i syra. y chleby białegi,

Piwy ciepłe, poduszky mięky y pierzyny,

Miody z imberem grane, y s cukrem roz[y]ny?

Tegi ia wszystkiegy dzis u was potrzebuie,

Bo gdy tegy nie stane, to ia iuz choruie ^А

Хлоп

виходит

Помагай ³ бог, панойку! Як се вашмость маеш,

А чого то ту, вашец ⁴, купити шукаеш?

Потребуеш, добродзяю, масла молодого?

А коби-сь, як я, хлЂба иззЂв часом сухого,

A мЂстто меду зимъной водицЂ,

Подобно би-сь, небоже, украсив нагавицЂ? ⁶

Niemiec

Kłop, skurway syn, kazie my iesć hleby suchy!

Iak go wezne kanczukiem szastać po uchy! ^В

Хлоп

Хляп або зас не хляп! Що мя називаеш?

Коли хоч, пане-нЂмче, внет мя познаеш!

Niemiec

By widział ty, kłopy, złodzłey, przetnę ci gamby! ^Г

^А Чолом, мостиві панове! Дай же щастя, боже!

Може вам все-таки й німець допоможе?

Чи не маєте на продаж свіжого масельця,

Солодкого молока, і сиру, і білого хліба,

Теплого пива, подушки м’якої і перини,

Меду з імбиром граного, і з цукром родзинок?

Цього всього я сьогодні у вас потребую,

Бо коли цього нестане, то я вже й хворію

^Б запаскудив штани

^В Хлоп, скурвий син, каже мені їсти сухий хліб!

Як візьму його канчуком по ушах шмагати!

^Г Щоб знав ти, хлопе, злодій, розітну тобі губи!

Хлоп

Прецяв або не прецяв, пане-плюндро кпіети ^А

Niemiec

Kym hir na szponder hank, a na szwachter tuchter,

Far szwarc i togy ten szelmy, dorabey zer duchter ^Б

Хлоп

И шпЂга ти тая нЂчого не поможе,

Як тя иму оберътати тим цЂпом, небоже!

МусЂв той цЂп на тебе хлЂба заробити,

А тепер будет тобЂ тое вотбивати!

Niemiec

Patraycie się, iak sobie kłop, skurway syn, dworuie,

A cepem, szelmy, złodziey, mnie siebie gotuie!

My byli pod Kamieńcem o dwadziescia mil[i],

Tamesmy sie ys tatarmy okrutnie pobili!

Iednegośmy zabili, a dwoch połapali,

A naszych ze dwadziescia wszystkiego zabrali ^В

Хлоп

Хиба-с ено, зас . . нче, о КамЂнци чував,

А о двадцят миль з войском вод него стояв!

Чув я, що-сте ся баръзо c татаръми стирали ^Г,

А от страху-сте усЂ плюндра ^Д посте... али!

И то-ем чув, що-сте двох татар поймали,

А ваших ено зо сто татаре звязали.

Ба й ти, слишу, великои слави доказав,

Коли-с не едну бабу на печи везав!

Правъда, що нЂчого-сте c татарми не въмЂли,

Ho молодое масло на умЂ-сте мЂли!

НЂколи било хлЂба бЂлого шукати,

АнЂ ся у перинах мехких витирати.

^А пане-німче кпити, насміхатися

^Б Текст дуже перекручений. Зміст, очевидно, такий, що німець загрожує селянинові, що він його поб’є шпагою.

^В Дивіться-но, як хлоп, скурвий син, насміхається

І ціпом шельма, злодій мене обкладає!

Ми були під Кам’янцем за двадцять миль,

Там жорстоко билися з татарами!

Одного забили, а двох зловили,

А наших усього із двадцять (вони) забрали.

^Г стикалися, билися

^Д штани

Niemiec

Kłop, skurway syn, będziesz ty dworować ze mnie?

Kim hyr, na kom eraus, wniet zgyniesz ode mnie! ^А

И будут ся били, а хлоп вдарит го по литках цЂпом, аж упаде.

Хлоп

мовит

А я мовив, що и шпЂга ти тая нЂчого не поможе!

Ей, правъда, лЂпши цЂп, нЂж шпЂга, небоже?

Та встань, з лихом, не лежи, юж болш не сварЂмъся,

А тое додому ходЂм та погодЂмъся.

И озмєт нЂмця за руку и зведет; и пойдут обадва за заслону.

ІНТЕРЪМЕДИЯ НА ТРИ ПЕРЪСОНЂ: ХЛОП, ПОЛЯК И НЂМЕЦ

Kozak

мовит

Помагай бог, рубахо, чи гаразд ся маеш?

А людем що доброго и минЂ повЂдаеш?

Polak

Bug zapłac, panie ⁵ bracie, za pytanie takie.

Nowin nie słychać zadnych, lecz wßystkie iednakię ^Б.

Козак

ПовЂдж минЂ, братцу, у вас свято якое?

Чи рождество, чи великъде[нь], чили теж якое?

Polak

О swienta się, muy kochany, na co siу pytacie?

Су ty kpiß, су zartuiesz, су co czyniß, bracie? ^В

^А Хлопе, скурвий сину, будеш ти насміхатися з мене?

Іди сюди, виходь зараз згинеш від мене!

^Б Бог заплатить, пане-брате, за таке питання.

Новин не чути ніяких, все те ж саме.

^В Про свята, мій коханий, навіщо питатися?

Чи ти кпиш, чи жартуєш, чи що чиниш, брате?

Козак

Для того я о свята тебе ся питаю,

Бо калямандру ^А в себе вашого не маю.

Polak

Nie bardzo no tak dworuy yze mnie, kozaku! ^Б

Козак

Ось, шановавъши людий, поцалуй мя в c . . ку!

Polak

Czemuześ nie połetyk taky, panie bracię?

Ia z warny chce żartować, a wy się gniewacie ^В.

Козак

НЂ, бо ти, виджу, не жарътуеш, [а]ле покпЂваеш!

Коли хочеш, пане-ляше, внет мя познаеш!

Познаеш ти Ивана, котрого мати

Породила, юнака! По чом, будеш знати!

Polak

A czegoż ty w ostatku kpie się, foryiuiesz?

Kiedy chcesż, panie chłopie, wniet mie tu poznaiesz!

Kiedy chcesz na kordy wybiie się s tobo,

A nie dam się y krchty przokpiwać nact sobo! ^Г

Kozak

А ти ж чого, небоже, копистъку виймаеш?

Чи не знаеш, що в руках зараз ми сконаеш?

Як ти возму копистку и ребра ломати,

Не знаю, ци въстигнеш куди утЂкати!

Niemiec wychodzi y mowi ^Д.

^А календаря.

^Б Не дуже-но так насміхайся з мене, козаче!

^В Чому ти такий неввічливий, пане-брате?

Я з вами хочу жартувати, а ви гніваєтесь.

^Г А чого ж ти все-таки насміхаєшся, бешкетуєш?

Коли хочеш, пане-хлопе, одразу мене тут узнаєш!

Коли хочеш, на мечах битимусь з тобою,

А не дам ні крихти насміхатися над собою!

^Д Німець виходить і мовить.

Niemiec

Niech będzie ponaga buk, sługa na waßeci.

Co to tu za dyskursy takie sprawuiecię?

Су nie mozna zeby ia rozmuwiłem się z wami? ^А

Козак

Просимо, пане плюндро, поговорити з нами,

Але бо ти не будеш слухати нЂчого.

От тобЂ коби хто принЂс масла молодого!

Та ви, слишу, не пете водицЂ —

Мусит би-сте зараз по .. ав нагавицЂ?

Niemiec

Kłop, skurway syn, będziesż dworować ze mnie?

Kym hyr, na kom eraus, wniet zgyniesż ode mnię! ^Б

Козак

И шпЂга ти тая нЂчого не поможе,

Як тя озму обертати тим прутом, небоже!

Niemiec

Patray, wasżeć panie ⁶ polak, iak sobie dworuię

A kyiem sie mie, złodziey, mnie się bić gotuię!

Iest to, mośći panie ⁷, dawne u liudziy przysłuwię,

Ze ci kozacy są to uparci wołowię,

Turczyn — dembowa koł,

Kozak — uparta woł,

Poliak — trawa zelona,

A niemiec — ruza czerwona. ^В

^А Нехай помагає вам бог, я ваш слуга.

Що це ви тут за розмову ведете?

Чи не можна мені поговорити з вами?

^Б Хлоп, скурвий син, будеш насміхатися з мене?

Іди сюди, виходь, одразу загинеш від мене!

^В Погляньте ви, пане поляче, як насміхається,

І києм мене, злодій, бити готується!

Єсть-то, мостипане, давнє у людей прислів’я,

Що козаки — це вперті воли.

Татарин — дубовий кіл.

Козак — упертий віл,

Поляк — трава зелена,

А німець — троянда червона.

Козак

Так ти лЂпше знаеш, що проприя а лямус ^А смеръдит.

Хто ся тилко сам хвалит — то сам из себе дрвит ^Б.

То ти минЂ я́кби загадку загадав,

Щоби-м тобЂ каждое слово витолъковав?

Ну, добре. Пришов козак — упартій вол —

Зломав туръчина — дубовій кол,

А ляха — зеленую траву — подопътав,

НЂмъця — черъвоную рожу — по . . ав.

Polak

Trudna, widze, ys tobo, kozacże, rozmowa!

Prawde pan ⁸ niemic powiada, ześ wołowa głowa ^В.

Козак

Почни-но и ти зо мною розмовъляти,

Альбо, як ви говорите, диспутовати.

Polak

A coż kiedy y ze mno ty sie nie rozmuwisz,

Bo ia umim po łacinie, a ty zaś nio umisz? ^Г

Kiedyś dobry pachołek — dysputuy sie ze mno,

A gdy ni poradziß nic. to vciekay przede mno.

Ludus Kiiowas gdabes torbias in ista torbia oadobyia etopyma ^Д.

Козак

O, зо правъди, же-сь мудрій, аж-ем тепер познав.

Коби еще нЂмец-то би-м ⁹ тут з ним подиспутовав.

Niemiec

Кут hyr na sżpinder hans, a na szwachier tuchter

Far szwarc, tegy szelmy dorobey der zey duchter tuchter ^Е.

Козак

Ану ж но и я свою вивалю натину ^Є,

А не дам кебзовати ^Ж з себе пеському сину.

^А власна похвала

^Б насміхається

^В Трудна, бачу, із тобою, козаче, розмова!

Правду пан німець говорить, що ти воляча голова.

^Г А що ж, коли і зі мною ти не зможеш поговорити,

Бо я вмію по-латинському, а ти ж не вмієш?

^Д Коли ти добрий слуга — сперечайся зі мною,

А коли не врадиш нічого, то утікай від мене.

Останній рядок — набір перекручених і беззмістовних слів.

^Е Перекручений текст. Той самий, що й на стор. 59

^Є латину (перекручено)

^Ж насміхатися

Тентурія спЂрЂтус око передрантус,

Домадиля скрипЂтус, бене кремЂнатус,

Куюс прокуюс домЂнус корда,

Менътес фанътус хаптус.

Канчукус на Марушкус, а киюс на Феськус ^А.

Отто твердая натина, треба и кусати!

Ци не схочете ви, панове, звутъти утЂкати?

Polak

A wiß, że przeciwko dwuch cherchetować nie trzeba? ^Б

Козак

А знаєш, що тиж тому вЂрити не треба?

Polak

Tylko patrz, iak cie wiezniemi obadwa obracać! ^В

Niemiec

Ani cie, klop, skurway syn, dopuscimy płakać! ^Г

Козак

А чого ж ви ся, псЂи народи, фуриюете? ^Д

Зараз ту козацкую вегеру ^Е почуете!

За море, псЂи народи, пойдЂт людей дурити!

Нас, молодцов, лишЂте з розуму зводити!

Алеч що било, то било! Панове, я вас святи вЂншовати пришов!

Мене перогами витайте ¹⁰, запорозця! Христос воскрес

И всЂх дЂдков з пекла вигнав и въсе пекло рострес,

Би наполънил триумъфом веселим голови вашЂ,

Щоби били здорови при ваших и нашЂ.

И пойдет

^А Зміст «латини», якою говорить козак, такий: дуже гіркий напій, аж око видирає; вдома зроблено, добре заправлено, від якого пана за серце хапає і тьмарить розум. Канчук для Маруськи, а кий — для Хвеськи.

^Б А знаєш, що проти двох підіймати бучу не треба?

^В Гляди тільки, як візьмемо тебе обидва обертати (киями)!

^Г Ми тобі, хлопе, скурвий сину, і плакати не дамо.

^Д біснуєтесь

^Е палицю, кия

ІНТЕРМЕДІЯ НА ПЕРЪСОН ТРИ: ХЛОП, ЖИД И СТУДЕНТ

Хлоп мовит

Хлоп

Помагай бог, панове, ци гаразд тут у вас,

Ци так ено, як било без нас?

Мусит то дзЂсь ^А великден, а я на тор[г] пришов,

Ачей би-м що купити знайшов.

Але нЂ цигана, нЂ жида не видати,

Ачей би ми схотЂли таки що продати ¹¹.

Жид

виходит и мовит

Цолом, пане сусЂде, ци гаразд ся маес?

Цого доброго в мене купити сукаес?

Если хоцес вудки — маю барзо оковите,

Курити ¹² если треба — франъцузке подсите ^Б.

^А сьогодні, нині

^Б очевидно, сорт тютюну

Хлоп

Бог заплат, сусЂдойку. Твоя ци здорова голова,

Та й горЂвъка ¹³ ци ест готова?

Покажи ж но, та могу си истрохи подвеселити.

Ачей би-м могл истрохи бЂдочки забути.

Тут жид буде наливати горЂвъки и мовит

Жид

Повно тобЂ, сусЂде, вЂдки наливаю,

А за твое здрове перъше випиваю.

Хлоп

Випій все! До дЂдка, нащо зоставъляеш?

Так ти еще того лиха пошукаеш?

И будет пити до себе хлоп

За здоровя усЂх вас тепер випиваю,

Аби-м ся тут увеселил, то упрошаю.

Випив и знову кажет дати горЂвъки

Хлоп

Дай-но ище з кватиръку той золотухи,

А щоби-сь тилко у нюю не въмЂшав простухи.

Жид

Моцъне, власне, як воде, цоловЂце, маю,

Юж ся на тим трунку не осукаю.

Хлоп

Еще коби-с ми c кватиръку горЂвъчиски дав,

То би-м тобЂ щось, небоже, нового сказав.

Жид

СусЂде, новини-с з ти яко и ци не цував?

Хлоп

Не тилько-м щоби чував, але-м и видав.

Бачив я-м, що якЂись ся зорЂ свЂтили,

На вашим окописку ^А д†свЂчЂ горЂли.

^А кладовищі

Жид

ПовЂдай же, сусЂдойку, правъду сцирую.

Хлоп

Ба, власне, над твоею мамою Симою.

Жид

Поцекай зе но ти, Иване, слова не отмЂняй,

А в мене, сцо сам хоцес, випивай.

Та й перед людьми того сцоби-сь не таил,

A въсю правъду, сцо-с видЂв оцима, повЂдал.

Хлоп

Давай-но еще горЂвъки! Буду ти повЂдати

Правъду, що будеш зараз утЂкати.

Таки волю тобЂ правъду сказати,

О що правда — то не грЂх, лЂпше не брехати.

Бо то, власне, твоя мама Сима на гробЂ сидЂла

Та солонину, власне, з ковъбасою ила.

А потом гдес ся из лихом собака ся взяв

И виръвав солонину та на гробЂ ся в..ав.

Та й очи му ся баръзо свЂтили,

А я мовив, аж свЂчЂ горЂли.

Жид

Богдай-есь дЂдъка у моюй горЂвъцЂ иззЂв,

Цо ти минЂ, злодЂю, правъди не повЂв!

Хлоп

НЂчого, коли изЂв, аби не спив,

А жида-поганина як так издурив.

Жид

Тилко ти о том мисль, ци маес цим платити,

Сцоби ти мене не схотЂв, гою, издурити!

Хлоп

Та ж тя не возмет дЂдко, хоць озмеш нЂчого!

Давай боръзо, не брЂдь ^А леда-чого много,

Щоби-м ся не розъгостив з тобою, небоже!

То водъка твоя, небоже, нЂчого не поможе!

Не знашти Івана, котрого породила мати ¹⁴,

Юнака? По чом — будеш знати,

Як тя озьму, нехрестнику, кием оберътати,

Не знаю, чи устигнеш куди утЂкати!

И вдарит жида, а потом виходит студент

Student

Co to tu za gałasy takie sprawuiecię,

A na tak wielkie swiento naco targuiecię?

Nic dobrego! Psij bracią, kaze was powiązać

Y do turmy was za te rospusty kaze powtroncać! ^Б

Затим хлоп тимчасом утЂче, а жид будет се сварити з студентом, а студент порозливает му трунъки.

Жид

Яле, студенътес, набзди сколес паръхес

Гвалти на розбойнЂкас, злодзея лямъпарътес! ^В

Лихий год на твою голову отто маес!

Цого ти мое трунъки дроге розливаес?

Або цЂ ніе вЂм Гнойки, як се називаес?

РозбуйнЂка такіего, як сам, ойца маес!

Student

Pamiętay zę, smierdziuchu, kiedy dziś nie sgyniesz,

Iak przydę s kolegami, kiedy się wywiniesz, ^Г

^А бреши

^Б Що це тут за галас такий підіймаєте,

І на таке велике свято нащо торгуєтесь?

Нічого доброго! Брати собачі, наказую вас пов’язати

І до тюрми вас за цю розпусту наказую повпихати!

^В ледащо

^Г Пам’ятай же, смердюху, коли сьогодні не згинеш,

Як прийду з колегами, коли викрутишся,

Rozumiałeś? To iak że swoim bratem, poganinie!

A tym czasem, nim przyde, weź ze na zadatek,

A iak przyde z. braciamy, zabłeresż y ostatek ^А.

И ударит жида c килка рази и пЂде, а жид, позбиравъши свое, що буде, и будет мовити

Жид

По-старему, панове, мусу я вотти утЂкати,

Сцоби не схотЂв, прийсовъси, кием обертати.

А я, як мудрЂйсий, волю оступити,

Бо росеръдухавъсися, взас могл би-м го побити!

Як прійдет з студенътами мене тут сукати,

А ви сказЂте, сцо пЂсов извотти до хати.

Тут жид пойдет, а студенти виходят.

Student 1[-й]

Iuż ni masz złodzieia, iuż go nie znaydziemy,

Chyba do domu za nim czym prendzy poydziemy.

Student 2[-й]

Sżukaymy no go tu, miał się on tu schować,

A potym będzie, złodziey, sobie dworować!

Student 3[-й]

Mości panowie, lepi nie czynić gałasu!

Nie turbuymy ludzij, tay nie mamy czasu.

Ichmosciom lepi się pokłonić, niż turbować,

A chwalebnymy swienty wsżytkych powinszować.

Niech ichmosciowię w zdrowiu święta oprowadzaią,

A nam, cośmy tu zgrzyszyli, niech wybaczaią ^Б.

^А Зрозумів? Це як із своїм братом, поганине!

А тим часом, поки прийду, візьму ж на завдаток,

А як прийду з братами, забереш і решту.

^Б Уже нема злодія, уже його не знайдемо,

Хіба додому за ним чимшвидше підемо.

Студент 2-й

Шукаймо-но його тут, він мав тут сховатися,

А потім буде, злодій, насміхатися!

Студент 3-й

Мостиві панове, краще не чинити галасу!

Не турбуймо людей, та й не маємо часу.

Їхмостям краще поклонитися, ніж турбувати,

А з славними святами усіх поздоровити.

Нехай їхмості в здоров’ю свята проводять,

А нам, що ми тут нагрішили, нехай вибачають.

ІНТЕРМЕДІЯ НА ПЕРЪСОН ШТИРИ: ЖИД, ЦИГАН, БАБА, ДИЯВОЛ

Жид

мовит

Бодай на помагай бог, панове мЂсцане!

Хто схоце купити, тут всего достане:

Маю табаки кренъте з Гданьски ^А привозоне,

Скуте цале за цтири селіонъги ^Б купіоне.

Cygan

wychodzi y mowyt

Pomaga buk, panowie, iak sie my macie?

A wy, panie sąsiedzie, co to przedaiecie? ^В

Жид

Баръзо я дорогий трунъки маю,

Тилько поцекай, нехай повикладаю.

Cygan

Нуж-но прентко те дроге trunky wykładaycie!

A w tym kramiky kobity przędąc су nie macie? ^Г

Баба

виходит и мовит

Помагай бог, шоколе, як же ше маете?

О чом то шобЂ, мои любойки, гадаеєте?

Cygan

Iakże sie masż, moia kochana babusiu?

A na ymie, zda my sie, moia luba Nastusiu ^Д.

Баба

А жа що ж мене бабою жовеш. поганине?

Кат тобЂ пупчЂ рЂжав, не я, пшЂй шине!

^А Гданська

^Б шеляги

^В Циган

виходить і мовить

Помагай боже, панове, як ся маєте?

А ви, пане сусіде, що тут продаєте?

^Г Нуж-но швидко ті дорогі напої викладайте!

А в цій крамниці жінки не маєте на продаж?

^Д Як же ся маєш, моя кохана бабусю?

А на ім’я, здається, моя люба Настусю.

Бодай ше кат ш тобою, жлодЂю, витав,

Що-ш мене бабою, плюгавиннику, нажвав!

Жид

Мои мили гостЂ, тут ¹⁶ ся не сварЂте,

А в мене на поцаток таки сцо купЂте.

Купи, пане цигане, табаки крутой,

А ти, бабусю, купи на голову строй ^А.

Cygan

Pokazciez no tabaky z Gdanska prywiezioney,

Co za cztyry szelągy kupili oney.

Musi to być coś barzo prawdziwie dobrego,

Zes takiego dostał szacunku drogiego! ^Б

Баба

И я би ши й штройки, шоколе, купила,

Ачей, би-м ше ш трохи вюдмолидила!

И буде убирати жид бабу в щоколвек ^В

Жид

Уф, як тебе хоросе! Як кукла-сь, бабусю!

Cygan

Dalibug, iak Dyiannaś, kochanaia Nastusiu! ^Г

Диявол

виходит и мовит

А що то ту пекелъніи робите, дЂдичЂ

Мои укоханіи, з-под земълЂ родичЂ?

Наперъше, як ся маеш, пане Мошку, жиде,

Та й ти, мой недалекий брате и сусЂде?

А ти як ся маеш, родная цотусю,

Удзенъчная приятЂлько моя и бабусю?

Баба

Прижнаюшіе, шоколе, не баръжо-м ждорова.

Чему-ш ме уше тЂло болит та и голова.

Коли б же доктор зайшов ж далекой краини,

То би-м ему уше рождала единой години.

^А убір

^Б Покажіть же табаку, привезену з Гданська,

Що її купили за чотири шеляги.

Мусить це бути щось справді дуже добре,

Що її так дорого оцінили.

^В що-небудь

^Г Делебі, ти — як Діана, кохана Настусю.

Диявол

Не бойся, бабусю, чем так ляменътуеш,

Доктор з чужой землЂ нащо потребуеш?

Я-м доктор з за пекельной границЂ три мили,

УлЂчу тя аж на смерть як в найпрудкой хвили.

Як рукою здоровя я отняти можу,

Тилъко нехай тя c трохи ¹⁷ на земъли положу.

Баба

Якии ж ти машти будеш клашти,

Коли минЂ кажеш на жемъли шя уклашъти?

Диявол

Маю c татар-корЂня, з дубини олЂйки,

КотрЂи тя не зведут, леч загубят на вЂки.

Cygan

Kładcie, panie doktor, gnoty smiele,

A patraycie dziur wszendzie na zadnym ciele! ^А

И будет гноти класти бабЂ, положивъши.

Диявол

А чуеш, бабо, гноти понад головою?

Отдийму ти здоровя, власне, як рукою!

Жид

мовит

Ануз-но осмотри, як тиз ся я маю,

Бо великій барзо катер ^Б в колЂна маю.

Діявол

Тат ти знаєш, якии я прикладаю масти,

Що ся на земъли перъше укласти?

Жид

Не хоцу я ся, пане доктор, тими мастями мастити.

Волю я зараз тобЂ заплатити.

^А Кладіть, пане докторе, гноти сміло,

І шукайте дірок всюди ззаду на тілі.

^Б катар, нежить

Диявол

Не бойтеся! Буду я вас лЂпше лЂчити,

Як буду вас до пекла тачками возити!

СЂдай на муй перед, бабо проклятая,

ИззЂсь дЂдка, що будеш святая.

И возме бабу на тачки и повезе; а потом війдет по цигана и по жида

Диявол

мовит

Не будеш и ти уже людей дурити,

Будеш уже навЂки у пеклЂ сидЂти!

А ти, брате молодейкій, пойдеш и пЂхотою,

Та не бавъся, боршЂй иди за мною!

И возмет жида на тачки, а циган пЂде за ним

ІНЪТЕРМЕДІЯ НА ТРИ ПЕРЪСОНЂ: НИЩИЙ, ЮДКА, МОШЪКО

Нищій

мовит

Ово ж ^А и я, нищій, ся приблукав ¹⁸,

Ошаръпавъся, сЂрак! Ово ж, глядЂт, и рукав,

Шапка соболова чемусь ми ся измЂнила,

Не такую я купив у кушнЂра Данила!

Опоров соболя та пришив кота

И мовит: «Здасться и так, бо то голота!»

Але так-то, панове, нищому бЂда всюди!

A въчора мя били у дЂдъчого Юди.

Але як где его, котюгу, спотъкаю,

Бес суда, бес права кием го пофукаю.

Юдка

А сцо то ти на мене, гою, наколотив?

Внет ^Б я тебе буду, як вовъка, кием молотив!

Нищій

Але не на тебе мовив, Юдо!

Ци оден то пес Гривъко? Е ось якое чудо!

Изгинь, напаснику, дай покуй голотЂ,

Бо гнет ^Б будет ¹⁹ вегера, альбо кий, в роботЂ!

^А ось же

^Б вмить

Юдка

Лихий год на тебе, гою! Взе-м я таких и бивал!

На свой то ти ся смуток до мене обизвал!

Гаразд, сцо-м ся єсце на тебе трохи не росебухал ^А,

Внет би-м я тя кием обертал!

Нищій

А коли-с такій, спрубуйся!

Я въже ся отважу! Ти, Юдо, не фрасуйся! ^Б

Юдка

Ну, гою, ну, возмЂмося за паси!

Нищій

Ой, гнет будеш трубив, як дЂдко на баса!

Юдка

Ну, гою, ну, тепер c киями!

Нищи

Ось гнет тя зажену, псЂй сину, до ями!

И возмет за бороду жида и обвалит на землю, а он будет кричати

[Юдка]

Гвалът, гвалъти! Моски, прибЂгай!

Мошко прибЂгнет до Юдъки и мовит

Мошко

Ох, Юдки неборацъки лезат! Гай-гай, гай-гай!

Визу твою бЂду, то-м ся задивовал!

Боюся, аз дризу, сцоби и ме не поръвал!

А потом нищій одоръве вацок ^В от Юдъки и пустит; и возмет Мошка бити, Мошъко кричит

Мошко

Ох, гвалъти, ґвалти, ґвалти! Юдки, змилуся над мене!

Зопхни злодЂя гои з мене!

Юдка

A правъда, Мосецки, смЂял ти ся из мене?

Гаразд то на тебе,

^А мабуть, розсердився

^Б не журись

^В торбу

Бо-сь мене не ратовав!

А видис и вацок ми c перъцем одоръвав,

Борода цемус ми ся покудлала,

Власне, якби под лавою ся зваляла!

Нищій

А, злодЂю, мовив я тобЂ — «Сиди!»

ОсЂдлав-им тя гаразд, сам ся гляди!

Нищій пустит жидов, а жиди втЂкнут; а нищій мовит до людій

БЂда то, панове, не жиди! Все-но напастуют,

Коли в кого гроший много чуют!

И пойдет нищій, а жиди знову виходят и мовит

Юдка

ЗлодЂй, гой, побил мя и вацки c перъцем одеръвал,

Есце-м так на свЂтЂ мудрим не бивал!

Мошко

Зараз я до замъку на злодЂя скоцу

А дам его всадити, як сам схоцу.

Юдка

ХодЂм по гайдуки, нехай его приведут,

Та смотрЂм, ци не мао того злодЂя-гоя тут?

Нищій вибЂгнет до жидов и мовит

Нищій

А гадуками ви мене страшЂете?

А ци кия доброго в руках моих не бачите?

Тепер же, шалвЂру ^А, викуп бороду, Юда,

А ти, Мошку, ходи из своею сюда!

И поберет их за бороди, а жиди ся просят и мовит

Юдка

Добрій год на тебе, гою! ВсЂ гросЂ тобЂ отдаю,

А нехай при бородЂ зостаю.

Мошко

И я тобЂ свои грошЂ отдаю,

А нехай цалком при бородЂ своем зостаю.

Тут жиди грошЂ нищому отдают и пойдут

^А шахраю

Нищїй

мовит

О, не завше-то, панове, жида ошукати,

Часом-то треба и своего позбувати.

Е, ось, панове, голотЂ бог дав два череси ^А гроший,

От тепер же буде нищій хорошій!

A вашмосцЂ вшитъких ^Б святи вЂнъшую,

И воскресеніе Христово за дар офЂрую,

Аби-сьте в долъгом вЂку свята празновали,

А нам хоч по грошу на папЂр дали,

Бо от жидов чемусь грошЂ збляковали ^В,

Подобно то они, псЂи синове, сами наковали!

И пойдет, а жиди вийдут и будут ся хвалити

Юдка

И ми дурънЂ, сцо-смо его не въховстали! ^Г

^А пояси (в яких носили гроші)

^Б усіх

^В стали блідими, малоцінними

^Г мабуть, вихльостали

Мошко

Альбо сцо-смо ему голови не одирвали!

Юдка

А я его як на голову попхнув,

Сцо ледва гой трохи одотхнув!

Мошко

И я ему мало пальця не откусил,

Коби ся у мене трохи бил гой не отпросил!

И пойдут за заслону обадва

ІНТЕРЪМЕДИЯ НА ТРИ ПЕРЪСОНЂ: ЖИД И ХЛОП; И ДРУГІЙ ПОТОМ ВИХОДИТ ХЛОП ДО ЖИДА

И вийдет русин, а жид мовит

[Жид]

Дивуюся вельми тому, на сцо ся той народ зобрал,

Подобно то он мези зиди нЂколи не бивал!

Рад би-м баръз о тим всистек добре знати,

Коли би ми хто тилько схотЂл повЂдати,

Сцо то воскрессаго Христа так повЂдают

И за правъдивого бога его визнавают?

Дурная русь чловека богом називают,

Бо знати, жи библЂи нЂгди не цитают!

А коли би гояс книги Мойсея цитали,

То би они богом Христа не називали.

Хлоп, албо русин з вегерою ^А виходит и мовит

[Русин]

А що то ти, жиде, що смеръдуху, гадаеш?

Для чого ти так вЂру нашу зневажаеш?

Росказуеш жи би-смо библЂю читали,

А ви тальмутом еи всю пошалвЂровали ^Б,

Оттим, що на руках го, як дуди, тримаеш,

А як собака брешеш, коли го читаеш!

Називаеш нашего бога человЂком,

Але смотри, мозок чи ти не полЂзе оком,

Як тя отсею вегерою почну смаровати!

Научу тя, як-то вЂру нашу зневажати!

Поганине, албо то не знаеш, иж Христос воскрес

И нам великую радость, християном, принес,

З котрои ся и я днес миле увеселяю,

А на тебе вегеру щораз поправъляю?!

Жид

Змилуйся, сусЂдойку, вегири заховай,

А просу тя, хоросейко зо мною розмовъляй,

Бо би-м я р[а]д з то[бо]ю пенкне ^В розмовъляти.

Але на ногах от страху не могу стояти.

Сцо я на фегери тилько твоего поглядзу,

То як фрибра ^Г всистек от страху задризу.

А коли б ти вегари того з собою не мал,

То би-м я бесьпецне тут c тобою розмовълял.

Русин

Я ж бо не знаю, що з тобою чинити,

Хиба мусиш вегеру у мене купити?

Тож будем з тобою згодне розмовъляти,

Коли я вегери в руках не буду тримати?

А гляди-но що то будеш за вегеру мати,

Коли би ей тилко дал бог достати!

^А києм

^Б пошахрували

^В гарно

^Г пропасниця

Жид

О, вей мир, лихій год! Есце-м я так не цував,

Зеби ^А хто коли вегеру у кого коповав!

Як ти, дуръній русине, вегари продаес,

Але мене, убогій зидек, певъни не осукаес!

Волис ти при собЂ тое несцастя тримати,

Альбо пойти в Недобор людей нею забивати.

Русин

Як, поганине? Як? Що правиш, смеръдюху?

ДЂдко сидит у твоем том великом бруху!

И стукнет его вегерою по бруху, и знову мовит русин

И отто ти, як бачу, опришъком мене називаеш,

Що Недобор при людех минЂ споминаеш?

Але я в НедоборЂ нЂколи не бував,

НЂ теж людей своего вЂку не забивав!

Хиба ось тебе перъшого начну забивати,

Жеби-с знал, як то разбойником кого називати!

Тут начнет его вегерою плЂнити русин, а жид будет волати

[Жид]

Гвалти! Гвалти! Хто цуе з вас, сусЂдойки,

Не давайте забивати мене, голубойки!

Дам вам пенендзи віеле и вшистек мего шати ^Б,

Тилко не дайте гоеви мене забивати!

Убогий зидек, ах мЂр, не вЂм, сцо цинити,

Же мя хоцет нецнота конецне забити!

Я маю недоборецке зоне и два дЂти,

То не будет их кому без мене глядЂти!

Тут его стукне вегерою руси[н], мовячи

Русин

Нехай дЂдъко в тя влЂзе с твоею жоною!

От ти ся коли хоч по-людзку обходи зо мною!

Жид

А вей мЂр, лихій год прійсол на мене, капара! ^В

Русин

Я[к] то, поганине, ходиш? ЧоловЂк не мара!

И знову его ударит русин

^А щоб

^Б Даю вам багато грошей і всю мою одежу

^В збіднілого

Жид

мовит

Для боги! За тен вагери сцо тобЂ дати?

А юж мене ти, просу тя, покинь забивати!

Русин

Так-то було, глупій, давъно учинити,

А не даватися так надаремъно бити!

От ти ж коли золотих пятдесят — не много — дай,

А з русином другій раз як-то жарътовати, знай!

Жид

Ну, милейкій русине, юз буду знати,

Як ся зидови з русином у рЂци вдавати.

Тилко ти мене побозне тен вегари продай.

Русин

Тат же-м ти уже, ачей, мовил, що юж грошЂ давай!

Жид

А мног[о] ти хоцес, сусЂде коханій.

Русин

Пятдесят золотих, народе поганій!

Жид

Ну, зартуй, здоров! Яле з пак ти хоць много!

На вагери богмезь не стоитъся того?!

Русин

Ну, коли ж ся не стоит, так ти покуй дай,

А задом ся до мене, псяру, не оберътай!

И въдарит его вегерою по задку

Жид

А вей мЂр, сусЂде, добрій год на тебе!

Просу тя, не отганяй мене, купця, о[т] себе.

Нехай юзь тобЂ тен вегари заплацу,

То ся хиба от страху я зь тогъди обачу.

Русин

Та ну ж бо купуй хийжо, гди маеш купити,

А я ти еще можу щоколвек спустити.

Жид

Ну, а сцо з ти за ню хоцес, сусЂде, до слова,

А юз остатъная нех о том будет мова.

Русин

От ти ж сорок золотих, коли хочеш, давай,

А той вегери в мене чимпрудше набивай,

Бо хиба би-сь юж вцалЂ не хотЂл купити.

Жид

Укази з ми, сусЂде, ей осмотрити.

Тут жидови русин подасть вегеру, а жид, вложивши на нос окуляри, будет осмотрувати, потом дасть русинови и будет мовити

Жид

Нá зь подеръзь юзь то, несцо маю цинити,

Мусу, неборацки, юзь сцо хоц заплатити!

Нехай ся юзь болъсе не буду страхати,

А я цей, даст бог, цого на ней позискати.

Тут жид будет грошЂ личити, а русин будет жидови шлобовати ^А за вегеру, мовячи

Русин

Юж я тобЂ шлюбую за тую вегеру,

Же будеш мати добрій обЂд альбо вечеру.

Дай-но, боже, щоб ей хто у тебе познал,

То юж би-сь добрій з ней внет пожиток мал.

Жид

Того-бо я и хоцу, сусЂде мой милій,

Коли би но-сми тилко бил, просу тя, сцасливій.

А я тобЂ юзь, сцо ти сам хотЂл, даваю,

Оно нехай в моего руки ей маю.

Тут грошЂ будет давати и мовит

Жид

Нá з ти пенендзи, а ти вегари мнЂ отдай,

А дай ти бозе сцастя, так мене повЂдай.

Тут русин возмет гроші, а вегеру отдасть до жида u мовит

^А мабуть, ручатися.

Русин

Ну, дай же ти боже тут з вегери нещастя,

Жеби тя напала прудко незносьная трасця!

А я отходжу звутъти в дорогу далеку,

Отдавъши тебе вшистким проклятим в опеку.

И пойдет

Жид

мовит

Пойди здоров юзь, пойди, мой милейкій гою,

Юз ся нЂ трохи тераз я тебе не бою!

Коли-м вегери в руки моего юзь достал,

Певне, зебих ся и всистких турек не боял.

И обиздрит вегеру и мовит жид

А вей мЂр, лихій год на мене ся стал!

Як то мене, голубойки, злодЂй-гой осукал?!

Всистек пенендзи у мене, умни неборацки, забрал,

А вегери мни в руки страсливого упхал,

З котрим я не вЂдаю, сцо маю цинити,

Бо и селюзки ^А не мас, сцоб хлеба купити.

Ни c цим ся до зонкес и дитей показати,

И не знаю, як тиз ми пред нею зпрехати.

Ав вей, лихій год на ню, як ей голова велика,

Не понесу ей, бо мни збавит вЂка!

Волю на капара юзь есце повереци ^Б,

Не знаю, бедній, маю из неи стреци ^В,

Бо як хто инъсій ей у мни познает,

То мне найболсей бЂди есце доваляет.

А есце и он сам, злодЂй, отходяци казал,

Зе ся хтос иньсій до неи обизвати мал.

И так зе волю до дЂдька ей покинути,

А сам, неборацки, до халупес втекати.

Тут ся пустит утЂкати жид, а русин другій заступит дорогу: а вегера на тиатрум будет лежати; русин мовит до жида

Русин

мовит

Витай же, пане Мошку, наш старій шалвЂру,

Дай-но кабаки за шелюг на вЂру.

^А шеляга

^Б покинути

^В стерегтися

Жид

Зарътуй здоров, добрій год, милій пане Иване!

Заразь як ти сам хоць, то все ся стане,

Як зе ти, мой милій, маю зборговати,

Ци круценои маю, ци терьтой дати?

Русин

Бодай ти ся сам скрутив, a минЂ дай в папЂрцЂ,

Щоб я подЂлил братій ²⁰ вшистких на горЂвъцЂ.

Жид

Таки ти оприсцок, як той, цо вегару продал!

Русин

Зовеш, псяру, жеби я коли людей забивал?

Я-м, поцтивій, нЂколи-м не бивал таковъскій.

Як ти брешеш, але син естем ойцовъскій!

Давал мене отец мой до школи учити,

Аби-м умЂл іс писма добре говорити.

А написал ми бил дяк на таблици святцЂ,

Що зложили на соборЂ святій отцЂ.

Жид

Ну, добрій год тобЂ, милій християнине,

Ци знаес зе тое, со тобЂ сказу нинЂ.

Коли ти добре писмо на книги цитаес,

У кого больсе святих, ци в вас, ци нас — знаес?

Русин

Правъда, же писмо все добре знаю,

Бо его уставичне ^А в книгах не читаю.

Скажи ж ми, смердюх, що у вас за святіи?

Редка, хрЂн, цибуля да мацЂ присніи?

Чи теж локшини, албо шатанскіе трубки,

Чили теж босини, албо, поганине, кучки.

Жид

Ну, пане Иване, мой милій, не так!

ЗаговорЂм-но ми из собою инак.

Отто у нас ест много баръзо инъсцих святих,

Же всистек до килкаста албо тисяц их.

^А постійно

А хто би хотЂл добре о них всистек знати,

То треба не инацей, тилко так раховати:

По волоску за каждій святіи витягати,

Жеби так могл их леч ти всистек памятати.

Русин

Вперъше ж ти свои почни святцЂ величати,

А я буду з бороди волоси рвати.

Жид

Ну, добре мовис, слусне и виразно.

Тилко тя о бороду просу, зеби-с рвал не образно.

А взе я тобЂ буду вситек повЂдати,

Як много у нас ест на цЂлій рок святи.

Русин

Прудко же но, не бавъся, милій жидовине,

Бо тя далЂ назову псЂй, поганскій сине!

Що-м ся за твоими так забавил казками,

А я б ся юж би-м бил напив меду c колегами.

Жид

Ну, заразь буду, милій мой пане Іване,

СвятцЂ свои велицати, поки мене стане.

Оттизь казу, зе то в нас найперъсое свято,

Коли васего Христа на крестЂ распято.

Другій е в нас святи, ест куцки,

Третие — голосніе трубки,

Босини — цетвертіи, а фруиль зас — петій,

Гаман — сестій, а песах — семій,

Котрій ест барзо милій и веселій.

Тое з то, ах! радость велика всюди.

Боса всистек велят на той цас люде.

Тут он его дуже поторгнет за бороду и мовит

Русин

А уже, смердюху, прудко величай!

Жид

Ах мЂр, по-едному з, Иваску, виривай!

Русин

Ну ж бо, прудко повЂдай святіи тіе!

Чи знаєш еще предця ^А якіе?

^А однак

Жид

Юз не знаю, як их маю повЂдати,

Коли не мас юз, где их болсе взяти,

Бо тилко власне стоит их в талмути у нас.

Юзе з ти повЂдай, нех есце поцую у вас.

Русин

Гаразд, буду я тобЂ виразній казати,

НЂж ти минЂ щос бил почал, як пес, брехати.

Жид

Ав вей! Не мов зе ми так!

Русин

Ну, почну ж я инак!

Дай-но ти минЂ сюда бородиско в руки,

То будеш знати свята всЂ з моеи науки!

Тут озмет хлоп жида за бороду и за кажъдое свято по волоскови рвати, мовячи

Русин

Ну, оттиж тобЂ добре буду повЂдати

И вшиски дорочніи свята величати.

Першое у нас свято — рождество Христово,

Тилько не вЂм — бородЂ ци буде здорово?

И вирвет килка волосков з бороди; потом далЂ му будет повЂдати, за каждое свято по волоску рвати

Русин

мовит

Другое зас свято в нас — лЂто новое,

Отто ж то допЂро-м ти нараховал двое.

Третое маем свято — богоявленіе,

A четверътое по нем идет стрЂтеніе.

Жид

Не станет ми бороди, нЂм скажеш — «воскресеніе»!

Русин

Постуй! Пятое вперъше благовЂщеніе,

Шестое — вЂханіе маемо Христос господне.

Жид

Яле! Цемусь моего бороди стогне!

Русин

Не буйся! От юж пришло и воскресеніе,

То — семое; осмое — неделя новая,

Албо теж, як по-просту зовут, продная,

Девятое — неделя святих мироносиц.

Тут жил порвется утЂкати от русина, мовячи

Жид

мовит

Не хце венци слухати, бо мам зе мне досци! ^А

Ту его русин затримает за щоколвек, и будет мовити до него

Русин

А постуй же, смердюху! ДопЂро-м почал

Свята росповЂдити, а ти ся юж зляк[а]л!

Жид

Пойди прец з того святи, пойди до пригоди.

Збавил-есь ти мене, гою, яки пекни бороди!

Русин

А кого ж то ти гоем, псяру, називаеш?

Тут поръвется на нею до кия и надиблет на тиатрум вегеру, а порвавши вегеру, возмет его отримовати, мовячи

Русин

На ж ти, поганине-жиде! Оттиж, псяру, маеш!

Тут жид будет утЂкати, а русин у гонцЂ будет го вегерою ззаду смаровати; жид теж буд[ет] «гвалт» волат

Жид

Гвалти! Гвалти, панове, на злодЂя-гоя!

И втечет за заслону, а русин ся вернет и будет мовити

Русин

О, стуй же, поганине! Гдиби-с не умкнул,

Певъне би-м тя бил еще лЂпше з якій раз торкнул

Ось сею вегерою, котрую-м тут знайшол!

А не видЂл-ем ей зараз, як ту-м прійшол!

Ба, подобно ми ей Христос тут нагодил,

Же-м предця скилка разій смердуха осмолил?

Нехай теж на другій раз будет памятати,

^А Не хочу більше слухати, бо маю вже досить!

Як ся з християнином в диспути вдавати!

Але еще ми сердце на него не въстало,

Коли би тилко дзЂ го [?] где-колвек запало.

Певне ж би великден рускій памятал,

Коли б ми ся в руки еще строхи достал.

И тгк пойду его цале, поганъця, шукати,

Ачей же ми дасть господь бог где его застати.

И пойдет за заслону

Finis

ІНЪТЕРМЕДИЯ: НИЩИХ ДВА

Нищиа

На щастя, на здоровя вам, панове, из святи!

Я-м тиж пришол от всЂх нищих в свати.

Хощем предложити вам всю роскош школную

І висватати собЂ ласку прихилную

В трафном припадку, котрій ся нам дзЂсь стал,

Которій бодай нЂгди такій не бивал.

І ось пецовій і реент, дзвоничній,

Подчашій, албо рачей, дозоръца пивъничній

Рад будучи, неборак, що юж отговЂвъся

І так на радощах перепЂчки обхопивъся,

C того му ся брух одул и руки попухли,

Голова му горит и члонки потрухли.

І так нЂ c ким що дЂяти в такт фест ^А фал[е]бній,

Гди ж нам захорЂл тот чловек пстребній.

В піецу не палено, нЂ так-то въдавати.

НЂкому на дзвонницю, анЂ заспЂвати

В пущарЂ древяной, щоденного трунъку

Предто мусимо бути ус для него в фрасунъку ^Б,

Обрался, правъда, доктор, хочет го злЂчити,

Тилко аби не здох, хтЂйте го доглядЂти,

Аби тот человЂк на все пригодній

Не шванковал ^В в здоровълю в такїй час трудній.

Хор

мовит

Ох-ох-ох! БЂда ж то не той живот,

Если хто не поможе, то конец ми тут,

Або...

^А свято

^Б горі, нещасті

^В страждав

Попередня     Головна     Наступна