Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна






ИНТЕРМЕДЂЯ НА ТРИ ПЕРСОНИ: СМЕРТЬ, ВОИН И ХЛОПЕЦЬ


Воин

виходить u мовить

Я есть воин славній,

Всему свЂту справній;

Вышол звитязаючи А,

Зе много звитязал.

Як би c тоею смертью

Спробовать сам [ся мал?] 1

ЗвЂдати, забил з луку!

Нехай смерть не попадается в мою руку!


Смерть

вніиде u мовить

Отъвож и я тут, смерть, завитала,

Жеби Б-м ся c тобою, воине, спробовала,

Самсон был надній,

[Соломон] 2 мудрій,

А я над Самсоном силнЂйша,

А над Соломоном мудрЂйша.


Воин

мовить

Почто, смерте, мене, воина, лякаеш?

Покажи мнЂ, що ти за поратунок маеш?


Смерть

мовить

Ото косу, граблЂ 3, заступ маю,

Еще царей, и королей, и гетманов стинаю.



А перемагаючи

Б щоб



Не въважаю я на святіи патріярхи,

Закопую я в землю владики 4 и великіе монархи,

И еще c тобою 5, воине, могу ся спробовати,

Лук еще щастя стяти.


Воин наставляеть шаблю, а смерть косу


Воин

мовить

Въставай, смерте, тута со мною,

Будем битися c тобою.

Хлопче, подай мнЂ стрельбу,

На смерть буду!


Хлопець подае стрельбу, а


Смерть

мовить

Не уповай, воине, на тЂлесное здравие,

Воспомяни небесное царствіе и житіе вЂчное!

Видиши ти, яко силніе и мудріи умирають,

НЂ ве келіях 6, нЂ в дворах предо мною ся не сховають!

Не надЂяся, воине, на мимоходящую красоту,

Бо ей оберну в самую темноту!


Воин

стрЂляючи, мовить

А вже ж побачимо: кто кого звоюеть,

Той жив додому пойдеть.

Стрелаю, як упия А, таки могу застрелити я тебЂ,

Бо ти по свЂту людей заидаеш

И в темние гроби их управожаеш.

Уже не будеш людей заидати —

Буду на тебе з лучници стреляти.


Стрелил


Воин

и мовить

Смерте сухоребра,

СтрЂлил воин у твои ребра!


Смерть упаде а



А можливо, Урія (біблійний персонаж, хоробрий воїн)




Воин

хвалится

Уже пан смерть застрЂлил,

Так, як сам хотЂл!

Уже не будеть болш людей заидати

И на поединок воина призивати.


Смерть

востанеть от стрельби u мовить

Безуміе все, воине, сотворяеш.

И почто на смерть стриляеш?

Сам Христос плотию умирав

И нам 7 свой образ показал,

Матфусам А жил девять

Сот лЂт и еще девять.

Помишляй день страшній,

Бо пойдем во гроб темній.


Воин

мовить

Почто мя, смерте, гробом устрашаеш,

И почто надо мною косою махаеш?

Стрельбу вседобрую маю

И до тебЂ, як упия, стреляю.


Воин стрелил, а


Смерть

воина заткать и мовить

Востани, воине. Ко богу

Ото зараз пойдеш под ногу.

Кто творяй, воине, таковая,

Яко же ти твориш, вся злая?

Яко же свиня лЂзеш до калу,

Ото зараз упадеш к земному долу.


Воин

лежачи мовить

Дивная и мирская 8 смерте!

Пришла еси воину главу стерти!

Трепещьми гро[б] 9 очима взираю,

C тою ж ити до гроба маю,

Связан нинЂ многими грЂхов пленицами.



А Мафусаїл (біблійний персонаж, який жив нібито понад дев’ятсот років)


От юж служачу темній двор,

Широкій путь, где 10 усадние власти,

И ворота тепер павшы,

В темность в гробЂ гнисти.

Горе будеть отсилаемому у муку!

Подай, воине, смертЂ свою руку

И з людми уж попрощайся,

А тут и не обавляйся.


Аминь















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.