Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


Попередня     Головна (тексти)     Наступна






СЛОВНИК


[Див. також: Зведений словник застарілих та маловживаних слів]




албо — або, чи.

ачей — хоч, якщо.

аще — коли, якщо.


бавиться — баритися,

базник — бузина.

барбара — батіг, нагай, канчук.

барзо — дуже.

бахмат — їздовий кінь.

бестелюга — собака (від бестія).

боржей — скоріш.

борці — вулики.

бредити — брехати.

бречка — брага.

будчати — бувати, бути.

буй, буий — сміливий; зухвалий, дурний,

бумбер — імбир


валечний — хоробрий, сміливий, завзятий.

ванацеї — навчання, грамота.

вандровать — мандрувати.

варовать — забезпечувати.

вацок — торба.

вашмосць, вашець — ваша милість.

вегера — палка, кий.

ведлуг — згідно з чим; за, по.

велце — дуже, сильно, вельми.

венат — мисливець.

веремію крутити — вигадувати.

веремя — час.

виншовать — бажати.

вичакнути — вихилитися, відійти.

вишток — увесь.

віденя — обличчя.

внет — одразу, вмить.

волати — кричати, кликати.

воловод — налигач.

вререпати — в розумінні: вдарити.

всовтатися — всунутися.

вшак — адже, хіба, проте.

вшелкій, вшелякій — всякий.

вшок — ачей, може.

вят — тож.


габати, — вхопити.

гди — коли.

гдиби — коли б. якби.

гинтяк — мішанина, збовтана рідина.

го — його.

гречи — гарно, вдало.

гулити — вабити, спокушати, дурити обіцянками.


длух — борг.


жаданчата — бажані гості.

жеби — щоб.

жегнатися — прощатися; хреститися.

живот — життя; майно, добро.

жолнЂр — вояк.


залецати — рекомендувати, радити, ухвалювати.

зане — бо, тому що.

зась — же, але.

зацний — благородний, значний.

зацуптрикувати — затягнути.

збанок — кувшин.

звитяжить — перемагати.

звягати — лаятись, уїдати.

здрайца — зрадник.

земко, зьомочок — земляк.

зЂло — дуже.

злицати — доручати.


іо, ійон — бачиш.


калантурити — базікати, говорити.

калія — синя фарба.

камо — куди.

капарник — зла людина, злодій; збіднілий чоловік.

кармазин — сукно малинового кольору.

кмітувати — пильнувати, доглядати.

коберец — килим.

колвек (частка) — небудь.

кондиція — договір, служба, посада.

костур — посох.

криличествовати — співати в крилосі.

куна — залізна скоба в притворі церкви, куди вкладали і замикали руку жінки, що порушувала правила моралі, взагалі — місце арешту.

куншт — малюнок, картина.

курман — лахміття.

курчитися — стягатися, корчитись.


либой — либонь.

литвин — білорус.

лудан — рід блискучої матерії.

лямент — плач, голосіння.


малженство — шлюб.

мармуза — обличчя.

мнимати — думати, міркувати, гадати.


наброїти — накоїти.

нагавиці — штани.

нашинець — один з наших, свій.


обори — загони для скоту.

обфитий — достатній, багатий.

овож — ось.

одгетуль — звідси.

оле — о, ох.

онагрик — ослик.

оранда — шинок, корчма.

остилий — осоружний.

оферовати — жартувати.

оцаплений — здурнілий.


пенкний — добрий, гарний.

пиворізи — мандровані дяки.

пінязі — гроші.

плюндра — штани.

поклон — подарунок.

покуй — мир, спокій.

посовтати — полізти, посунути.

пофукати — накричати, сердитись.

предця — однак.

пригрунцювати — прикрутити, прив’язати, впакувати.

прикорхнути — задрімати.


рачити — зволити, хотіти, погоджуватися.

розписто — густо (зварені).

роковщина — річний збір попа з парафіян.

ропуха — жаба.


сабруватися — товаришувати.

сак — мішок.

сергій — нагай.

скарити — скаржитись.

слебезовати — читати по складах.

спектива — астрономічна підзорна труба.

суплика — прохання, скарга.


фест — свято.

фліс — лісосплав.

фрасуватися — журитися, засмучуватися.

фрасунок — сум, скорбота, туга.

фрибра — пропасниця.


хванд — вус.

хлудина — лозина.


чачей — ачей.

чванець — дзбанок.

черець — червона фарба.

човпти — плести язиком.


шалверувати — шахрувати, обдурювати.

шанцовать — оцінити.

шванковать — страждати, помилятись, хитатись.

шевлюга — крутій, дурисвіт.

шидити — знущатися, глузувати.

шпирки — шкварки.


юж — вже.


ярига — п’яниця, безпутна людина.

















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.