Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
ДЕПАЛАТАЛІЗАЦІЯ (від лат. de... — префікс із значенням віддалення, припинення, скасування, усунення і палаталізація), диспалаталізація — втрата м’якості приголосними. В укр. мові Д. почалася з кін. 12 ст. Найперше втратили м’якість губні приголосні, після яких занепав [ь] (в абс. кінці слова або безпосередньо перед ін. приголосними): лицємъ, видомъ, со всЂмъ. У староукр. літ. мові пізнішого часу позначення твердості губних перед колишнім [ъ] трапляється: а) в іменниках наз. в. одн.: кровъ, червъ; б) в іменниках ор. в. одн.: хлопцемъ, смуткомъ, шевцємъ; в) у закінченні числівників: семъ, осмъ; г) у закінченні 1-ї ос. одн. атематичних дієслів: дамъ; д) у закінченні дієслів нак. сп.: поздоровъ, мовте. Твердо вимовлялися губні в позиції перед [j]: здоровъю, пробъєшь. У серед. слова після занепаду (ь) депалаталізувалися й передньоязикові [d’], [t’], [z’], [ç’], [n’], [г’]: бЂдний, родний, орла. Перед губними та задньоязиковими вони лишилися м’якими: судьба, редька, тьма, возьму, просьба. Д. приголосних перед [е] — важлива фонет. особливість укр. мови. Спочатку депалаталізувалися напівпом’якшені приголосні: сестра, несу, мету, весло, пізніше і пом’якшені: море, поле. Орфографія давньорус. писемних пам’яток не відбила цього процесу. У сучас. укр. мові сполучення м’якої приголосної фонеми з [е] позиційно обмежене лише формами прикм. с. р. одн.: синє, третє та формами дієсл. лити: ллє, ллється.
Л. І. Прокопова.
