Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





СЕРЕДНЬОПОЛІСЬКИЙ ГОВІР, правобережнополіський говір — один з трьох говорів північного наріччя. Поширений на півночі Київ., Житом. та Рівн. областей. Відокремлюється від волин. говірок умовною лінією, що проходить на північ від Рівного, Новограда-Волинського, по верхів’ю р. Уборті — на північ від Житомира — по правому березі р. Ірші — на північ від Києва до злиття р. Остра з Десною на лівобережжі Дніпра. Зх. межа, що розділяє волин. (західне) і середнє Полісся, проходить по лівобережжю Горині, відступаючи від річки на захід, і вздовж Горині піднімається до Прип’яті. Сх. межею служить Дніпро. Пн. окраїна С. г. простягається вздовж укр.-білорус. кордону (карту говорів української мови див. на окр. арк., с. 720 — 721). Фонол. різноманітність С. г., на відміну від пд. говірок, стосується гол. чин. вокалізму, який має переважно семичленну структуру:



з невеликими острівними ареалами, де залишилися дифтонги, та шестичленну структуру:



в якій ê розвинулося на місці о в новозакритих складах після зміни першого компонента дифтонга: порвêг (поріг), стêл і ствêл (стіл), лопухвêв (лопухів), а також з е: с’êм (сім). Закриті голосні ô та ê мають фонол. статус і протиставляються відкритим голосним як самост. фонеми: д’êн’ ‘подінь, сховай’ — д’ен’ ‘день’, пôл’шча ‘розвідувальні бджоли’ — Пóл’шча ‘Польща’.

С. г. властиві такі фонет. особливості: послідовна нейтралізація в ненаголош. позиції протиставлень ě, е — е: с’êн’і — сенéй, ос’êн’н’і — óсені; ä (із ę), e — е: с’йáто — свети; сéла — селó; ô (із ō) — ō (із о та ъ): сôк — сóк’і, сом’і — сом; перехід а в е після й: йáловка — йеловчýк ‘підросле теля’.

Морфол. особливості С. г.: у род. і місц. в. одн. та в наз. в. мн. іменників І відміни м’якої і мішаної груп під наголосом виступають континуанти Ђ-закінчення (багáто головн’ê, поломáл’іса тройн’ê), а в ненаголош. позиції рефлекс -и (немá дóл’і, вôн на пóл’і, мéж’і). Та сама закономірність і в наз. в. мн. іменників ч. р. II відміни м’якої і мішаної груп: драгл’ê ‘холодець’, драбцê ‘драбина’, ковал’ê ‘ковалі’ — оплéн’і ‘частина повозки’, дрéгл’і, хлóпціи.

До розмежувальних пн.-пд. ізоморф належать стягнені форми прикметників ч. р.: дóбр’і, си́н’і; форми 2-ї ос. одн. дієслів нак. сп. без -й: б’і ‘бий’; архаїчні форми вищого ступеня прикметників: с’іл’н’êйш’і; відсутність закінчення -ов’і, -ев’і в іменниках ч. р. II відміни; відсутність приставного н- в займенниках 3-ї ос. (до йогó, у йейê).

Діалектна лексика формує острівні ареали, що членують С. г. на кілька говіркових груп: верхньославечанську: мармýл’ ‘наріст на дереві, на тілі’, нáмозкол’ ‘деревна заболонь’; середньоушанську: сýмеж ‘злиття річок’, óкорок ‘відземок деревного стовбура’; верхньоушанську: грýшина ‘крушина’, чередá ‘черінь грибів’; говіркову групу біля злиття річок Уші, Норині і Жерева: кул’бáка ‘наріст на дереві’, гнилýша ‘трясовина’; жеревську: шалгýн ‘плетена корзина’, сýноздка ‘поперечна глиця борони’, середньоубортську: брикýн ‘пуголовок’, бамбул’áка ‘наріст на дереві’; іршанську: чвáковина ‘драговина’, лути́ц’а ‘сосна, багата смолою’ та ін. Ця лексика найчастіше відома на невеликій території.


Літ.: Назарова Т. В. Некоторые особенности вокализма укр. правобережнополес. говоров. В кн.: Полесье. М., 1968; Никончук М. В. Мат-ли до лекс. атласу укр. мови. (Правобережне Полісся). К., 1979; АУМ, т. 1. К., 1984; Назарова Т. В. Лінгв. атлас Нижньої Прип’яті. К., 1985; Никончук М. В., Никончук О. М. Ендемічна лексика Житомирщини. Житомир, 1989; Никончук М. Лекс. атлас правобереж. Полісся. К. — Житомир, 1994.


М. В. Никончук.

















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.