Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


Попередня     Головна     Наступна





ІРОНІЯ (грец. ειρωνεία, букв. — насмішка, глузування, прихований глум) — різновид антифразису, троп, де з метою прихованого глузування або для легкого, добродушного жарту мовна одиниця з позитивно-стверджувальними (в широкому розумінні) значенням, конотацією або модальністю вживається з прямо протилежними характеристиками. І. звичайно супроводжується відповідною інтонацією (удавано серйозною, шанобливою, співчутливою тощо), яка на письмі може відтворюватися за допомогою лапок (поради «доброзичливців»); певну роль тут може відігравати порядок слів — зокрема, з винесенням переосмислюваної одиниці наперед (Гарно ти зробив, нічого сказати!; Дуже ти мені потрібен).

І. виявляється на різних мовних рівнях. Напр., у лексиці — від найрізноманітніших випадків у сфері мовлення («Така була хороша [Домаха], що й розказати не можна. Зростом собі невеличка: хоч у яку хату ввійде, то головою стелі достане,... а личком біленька, як чумацька сорочка». — Г. Квітка-Основ’яненко) до закріплення под. уживань у мові: святий та божий, частувати (палицею), нагородити (стусаном). При І. може змінюватися не саме лекс. значення слова, а лише ставлення мовця до об’єкта його позначення: персона, особа, шишка, цяця, цабе — про поважну, впливову особу, але глузливо. У фразеології: від скромності не вмре; на фразеол.-синтакс. рівні в конструкціях з фіксованим порядком слів: Була в собаки хата! — хтось не має свого дому; Попасти пальцем у небо. На рівні зменш.-пестл. суфіксів: «Гахне тая бомбочка — й десятисажнева яма вам» (Остап Вишня); зокрема, з імітацією дит. мови: А ти ручками, ручками; Він спатки захотів, дивіться на нього! Серед морфол. категорій — ірон. переосмислення пошанної множини («Батюшки нема, а їхні паличка он у кутку стоять» — нар. жарт). У синтаксисі — на рівні категорії модальності: «Він завжди на слизьке зводив спокійну розмову: — От скоро почне голота землю ділити... Ха-ха... Нащо багатим стільки землі? Щоб, значить, «усім по сім»... Ти скільки маєш? Тридцять? От двадцять три і одріжуть. ... А вам, куме, не гріх і більше оддати. Нащо вам, справді, ви вже старі» (М. Коцюбинський).

Одиниці різних рівнів можуть використовуватися комплексно, пор. наявність суфіксів, які покликані ніби ще більше посилити «позитивне» лекс. значення слова: (срібне) золотце — про погану людину, мудрагель, розумака.

Семант.-стиліст, діапазон І. досить широкий: зла І. (напр., при погрозі: «Ти в мене на кутні будеш сміятися!», тобто плакати), гірка І. («Боюся, що скоро нам доведеться на кутні сміятися»), легка І. або дружній жарт («Ах ти, мій кучерявий!» — жінка пестливо до чоловіка з лисиною); погроза може подаватися як ласка («Ну, стривай, голубчику!»), насмішка — як співчуття («За це по голівці не погладять»), велике — як мале; форма високого стилю може вживатися для позначення чогось цілком буденного і навіть низького, напр., ірон. переосмислення архаїзмів, старослов ’янізмів: словеса, аз многогрішний, велемудрий, лепта вдовиці. Пор. пародіювання старої книжної мови в новій укр. л-рі — напр., у мові Возного в «Наталці Полтавці» І. Котляревського, в мові писаря Пістряка в «Конотопській відьмі» Г. Квітки-Основ’яненка («Горе мені, пане сотнику! — казав Пістряк. — Мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам здешної палестини і, вечеру сущу минувшаго дня, бих неподвижен, аки клада, і нім, аки риба морская»). Церковнослов’янізми як засіб вираження сарказму охоче використовував Т. Шевченко («На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує»).


Пор. Астеїзм.


О. О. Тараненко.







Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.