Попередня     Головна     Наступна





ОРІЄНТАЛІЗМ (від лат. orientalis — східний) різновид запозичення; слово, його окр. значення, вислів тощо, запозичені з мов народів Азії або мов народів, що походять з цього континенту (напр., кримськотатарської, яка поширена в Україні), або утв. за їхніми зразками. О. переважно усвідомлюються мовцями як чужорідний елемент і зберігають ознаки свого походження. В укр. мову О. почасти проникли ще в давньокиїв. добу (напр.: гебраїзми — субота, Мойсей; тюркізми — кощій, Мамай; іранізми — базар, булат; арабізми — бісер, хазяїн; монголізми — корогва тощо). Однак здебільшого це відбувалося у 14 — 19 ст. (арабізми — кава, нашатир; персизми — караван, шах; тюркізми — кобза, гарбуз, зокрема кримськотатар. — чурек; груз. — сакля). У запозиченні з територіально віддалених мов вирішальну роль відігравали мови-посередники: європейські — для книжної лексики (напр.: араб, al-gabr через середньолат. algebra дало укр. алгебра) й тюркські — для всіх ін. сфер.


О. М. Гаркавець.







Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.