Попередня     Головна     Наступна





«ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ» — серія публікацій староукр. текстів 14 — 19 ст., що її здійснював Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України, а тепер і Інститут української мови НАН України, з метою забезпечення джерел. бази для діахрон. досліджень. Виходять у Києві з 1961. Тексти видаються за спец. «Правилами видання пам’яток української мови» (К., 1961), складеними М. Пещак та В. Русанівським, «Правилами видання пам’яток, писаних українською мовою та церковнослов’янською української редакції» В. Німчука (К., 1995). Серед «П. у. м.»: актові документи і грамоти, худож. л-ра, публіцист, та полем. л-ра, наук. л-ра та ін. Кожне видання, як правило, супроводжується вступним археогр. і лінгв. дослідженнями. Подаються словнички давніх і малозрозумілих лексем, списки скорочень, л-ра, покажчики власних і геогр. назв, ілюстрації. Рукописні тексти публікуються у транслітерації, друковані — факсимільне. Вийшли томи: «Лексикон словенороський» Памва Беринди (1961), «Лексис» Лаврентія Зизанія, «Синоніма славеноросская» (1964; всі підготував В. Німчук), «Українські грамоти XV ст.» (1965; підготував В. Русанівський), «Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVI ст.» (1965; підготував М. Бойчук), «Словник української мови» П. Білецького-Носенка (1966; підготував В. Німчук), «Граматика слов’янська» Івана Ужевича (1970; підготували І. Білодід і С. Кудрицький), «Вірші. Приповісті посполиті» Климентія Зіновієва (1971; підготували І. Чепіга й В. Колосова), «Лексикон латинський» Єпіфанія Славинецького та «Лексикон словено-латинський» Єпіфанія Славинецького і Арсенія Корецького-Сатановського (1973; підготував В. Німчук), «Грамоти XIV ст.» (1974; підготувала М. Пещак), «Ділова і народнорозмовна мова XVIII ст. Матеріали сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України» (1976; підготував В. Передрієнко), «Граматика» Мелетія Смотрицького (1979; підготував В. Німчук), «Грамматіка словенска» Лаврентія Зизанія (1980; підготував В. Німчук), «Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.: Зб. актових документів» (1981; підготували В. Німчук, В. Русанівський, К. Симонова, В. Франчук, Т. Черторизька), «Лікарські та господарські порадники XVIII ст.» (1984; підготував В. Передрієнко), «Ключ розуміння» Йоаникія Галятовського (1985; підготувала І. Чепіга), «Лохвицька ратушна книга другої половини XVII ст.: Зб. актових документів» (1986; підготували О. Маштабей, Б. Самійленко, Б. Шарпило), «Приватні листи XVIII ст.» (1987; підготував В. Передрієнко), «Книга Київського підкоморського суду (1584 — 1644)» (1991; підготували Г. Боряк та ін. [відп. ред. В. Німчук]), «Волинські грамоти» (1995; підготували В. Задорожний та А. Матвієнко). Іл. див. на окр. арк., с. 720 — 721.


В. В. Німчук.








Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.