Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


Попередня     Головна     Наступна





ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ — визначна рукописна пам’ятка староукр. мови та мист-ва 16 ст. Один з перших укр. перекладів каноніч. тексту (четвероєвангелія), здійснений 1556 — 61 Михайлом Василевичем із Сянока та архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм у с. Двірці та м. Пересопниці на Волині (тепер село Рівн. р-ну Рівн. обл.). Написане на пергаменті пізнім уставом чорним чорнилом і циноброю (червоною фарбою). У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо. Пам’ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозм. і книжних елементів в укр. літ.-писем. мові 16 ст. У ній чітко проступають риси живої нар. мови. На фонет. рівні це наявність народнорозм. фонеми и перед, ряду високого підняття, укр. рефлекси Ђ, перехід о, е в і в новозакритому складі тощо. На морфол. рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. Синтакс. структура виразно українська. Народнорозм. лексику введено до тексту переважно за допомогою глос. Вони, як правило, ставляться поряд із словами оригіналу, але обрамляються «прямокутниками»; виписані «дробним» письмом. Це, здебільшого, старослов’ян. слова (напр., «чресла» — бедра, «бдЂти» — не спати), але є укр. глоси до укр. же слів. Вони свідчать про пошуки наддіал. слова, вироблення загальноукр. лекс. норми («стрЂху» — дах, «через збожя» — через пашню і т. п.). На графіці рукопису позначився другий південнослов’янський вплив. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з укр. мотивами. До наук. обігу пам’ятку ввів О. Бодянський. Зберіг. в Ін-ті рукопису НБУВ (Київ).

З утворенням незалежної Української держави стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти П. Є. як найдорожчу духовну святиню.

Іл. див. також на окр. арк., с. 720 — 721.


Літ.: Житецкий П. Описание Пересопницкой рукописи XVI в. С приложением текста Евангелия от Луки, выдержек из других евангелиетов и 4-х страниц снимков. К., 1876; Грузинский А. С. Пересопницкоє Евангелие как памятник искусства эпохи Возрождения в Южной России в XVI в. К., 1911; Чепіга І. П. Пересопницьке Євангеліє. В кн.: Наука і культура. Україна, в. 24. К.., 1990.


І. П. Чепіга.








Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.