Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





СПОРІДНЕНІСТЬ МОВ — структурна подібність мов, зумовлена їхнім походженням від спільної прамови. С. м. може бути близькою, помітною при поверховому спостереженні (напр., між окр. слов’ян. мовами) і віддаленою, коли вона виявляється тільки шляхом наук. аналізу за допомогою порівняльно-історичного методу у мовознавстві (напр., між слов’ян. і герм. мовами). Близькоспорід. мови об’єднуються у групи (напр., слов’янські, балт., герм., роман., кельт., індійські та ін. мови) віддаленоспорід., що утворюють групи — сім’ї мов (напр., індоєвропейські, семіт., тюркські та ін.). В усіх виявах С. м. структурна подібність поширюється предусім на прості мовні знаки — кореневі слова і морфеми — з властивою кожному з них єдністю матеріальної і семант. (функціональної) сторін. Виявом С. м. є, напр., подібність укр. рад(ий), рос. рад та ін. як знака з семантикою «радість», але не можна вбачати С. м. у матеріальній подібності укр. рада «порада», радити і рос. рад «радий», радеть «старатися» за явної відмінності семантики цих слів у двох мовах. Такі ж співвідношення є між різними походженням морфемами -альнв укр. літальний, рос. вязальный і в укр. мотальний, рос. моментальный (у перших двох словах морфеми -альн- за походженням тотожні і є виявом С. м., у наступних вони мають однакову матеріальну сторону, але відмінну семантику — в ост. слові таку, як в аортальний, буквальний, унікальний, — і різне походження).

Близькоспорід. мови мають багато спільних слів і морфем з под. звуковим складом і однаковою чи близькою семантикою (укр. вода, водиця, водяний; рос. вода, водица, водяной і т. д.). Разом з тим, у споріднених мовах протягом їх тривалого паралельного розвитку окр. звуки зазнають закономірних послідовних змін, у результаті яких між спорід. словами різних мов виникають більш або менш глибокі звукові відмінності (пор. укр. рука, рук, рос. рука, рук, але польс. ręka, rąk або укр. колода, рос. колода, нім. Holz «дерево»). Такі відмінності мають регулярний характер і закономірно повторюються у рядах відповід. слів (пор. укр. дуб, дуба, зуб, зуба, губа, губ, гуска, гусь, трубу, густий, гуща, мутний, мутити, буду — польс. dąb, dębu, ząb, zęba, gęba, gęb і gąb, gąska, gęs, trąbę, gęsty, gąszcz, mętny, mącic, będę або укр. камінь, кобець — нім. Hammer «молот», Habicht «яструб» та ін.).

Поряд із загальновизн. положенням про С. м., які утворюють окр. сім’ї, робляться дедалі серйозніші спроби виявлення генет. зв’язків між різними (здебільшого кількома, напр., т. з. ностратичними, а то й усіма) мовними сім’ями. Питання про заг. С. м. світу залишається досі відкритим.


Літ.: Иванов Вяч. Вс. Генеал. классификация языков и понятие языкового родства. М., 1954; Сравн.-истор. изучение языков разных семей. М., 1981; Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. К. — О., 1983; Иллич-Свитич В. М. Опыт сравнения ностратических языков, т. 1 — 3. М., 1971-84; Мельничук А. С. О всеобщем родстве языков мира. «Вопррсы языкознания», 1991, № 2 — 3.


О. С. Мельнічук








Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.