Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


Попередня     Головна     Наступна






Авраам Білобородський



НынЂ веселый нам день настал,

Иж Христос єсть от мертвых въстал.

Веселимся, христіанстіи людіє,

Иж нам пришло избавленіє.

Вызнаваємо сътворителя,

Пеклу побидителя.

Сътер врата пекелныя,

А нас просвЂтил, темъныя.

Отець наш свободитель,

А нас, грЂшних, откупитель,

Сын божій а сын Давыдов,

Посланник зосланный,

А нам от вЂка изготованный,

Отврънул нас от невЂрных жидов.

А наш правдивый Христос.

Тройце святаа, слава тобЂ.












ПРИМІТКИ



Авраам Білобородський

Авраам Іванович Білобородський 1604 р. переписав «учительне євангеліє», що й засвідчив у післямові до рукопису: «Исписася сіа книга именєм Євангелія учителная въ лЂто по нарожденіи Ісусу Христа, сына божія, тысяча шесть сот четверътого мЂсяца марта 9 дня на святых мученик 40, иже в Савастіи, мною грЂшъным Авраамомь Ивановичем Білобородскимь въ богоспасаємом градЂ Петигорах у дръжави его милости пана Краковского. Чтите, исправляйте, а мене, грЂшъного, не кленЂте. Рад писарь послЂднєй строци» (арк. 536 — 536 зв.). Інших відомостей про Авраама Білобородського не маємо.


«НынЂ веселый нам день настал...». У вище процитованому рукописі, арк. 536 зв. (див.: Петров Н. И. Описание рукописных собраний, находящихся в городе Киеве. Вып. 2. Собрания рукописей Киево-Печерской лавры, киевских монастырей Златоверхо-Михайловского, Пустынно-Никольского, Выдубицкого и женского Флоровского и Десятинной церкви. М., 1896, № 529 (1643). Віршеві передує ремарка: «Потом співай».

Публікації: Перетц В. Н. Малорусские вирши в записях XVI — XVIII в. — Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук, 1899, т. 4, кн. 3, 4, с.; Перетц, т. 1, ч. 1, с. 86.

Подається за рукописом, ЦНБ АН УРСР, Петров (Мих.) № 529 (1643), арк. 536 зв.
















Див. також:

АВРААМ БІЛОБОРОДСЬКИЙ. «НынЂ веселий нам день настал...». Українська література XIV-XVI ст.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.