Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна






Спиридон Соболь



НА ГЕРБ ВЕЛМОЖНЫХ ИХ МИЛОСТЕЙ ПАНОВ СТЕТКЕВИЧОВ


ДвЂ́ сердца ся спои́ли, меч ѝх розрывáєт,

Мóц старожи́тных домóв през тот освЂдчáєт,

Котóрым варвáрскіи гýфы не зровнáли,

Пойзрѝ нà гéлм, обáчиш, як ся потыкáли.

Котви́цы теж вЂ́ры статéчнои знáком,

Як кгды окрут нà вЂ́тры умоцнéн тройгáком.

А крест церкви похвáла, крест вЂ́рным обрóна,

И тот єсть Стеткéвичов клейнóт и корóна.

Прéтож их cлáва в небо, як стрЂлà, възноси́ти

И нà вЂ́ки ся бýдет в людєх голоси́ти.











ПРИМІТКИ



Спиридон Соболь

Спиридон Миронович Соболь — білоруський та український просвітитель — друкар і педагог, літератор, знавець грецької та латинської мов. Час народження і смерті невідомий. Походив, очевидно, з Могилева-на-Дніпрі. У 20-і роки XVII ст. видає в Києві у власній друкарні кілька книжок; у 30-і роки його друкарня діє в Білорусії — в Кутеїнському та Буйницькому монастирях, у Могилеві-на-Дніпрі. Наприкінці 30-х років робить невдалу спробу переселитися до Москви. В Могилеві вступає в тамтешнє братство, дбає про влаштування при братстві друкарні та школи. Десь на початку 40-х років постригається в ченці під ім’ям Сильвестра (див.: Зернева А. С. Белорусский печатник Спиридон Соболь. — У зб.: Книга. Исследования и материалы. Сб. 10. М., «Книга», 1965, с. 126 — 145; Попов П. М. Осередки книгодрукування на Східній Україні (XVII — XVIII ст.). — У кн.: Книга і друкарство на Україні. К., «Наукова думка», [1965]. с. 82).

На герб велможных их милостей панов Стеткевичов. У кн.: Апостол тетр, сирЂч ДЂянія и посланія Христовых святых божественных апостол... Коштом и накладом єго милости пана Богдана Стеткевича. К., друкарня Спиридона Соболя, 1630, тит. арк. зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 338; Каратаев, Спб., 1883, № 367; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 22; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 105; Горнфункель. Л., 1970, № 73).

Публікації: Голубев, К., 1872, с. 357 — 358.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР.





















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.