Попередня     Головна     Наступна (Скрочення)

ПРИМІТКИ (I) (кінець XVI — початок XVII ст.)

Мета цієї книжки — дати дослідникам, викладачам, студентам, усім тим, хто цікавиться історією східнослов’янської, і зокрема української, поезії, зведення віршових пам’яток кінця XVI — початку XVII ст., створених на українських і частково на білоруських землях.

Український і білоруський народи у вказаний період, перебуваючи в одному державному утворенні, жили спільними духовними інтересами, виношували ідею єднання всіх трьох братніх східнослов’янських народів. Багато міст Південної (на українських землях) і Західної (на білоруських землях) Русі були для обох народів спільними культурними центрами. Письменники, що там працювали, нерідко поєднували у своїх творах, писаних і слов’яноруською (в основі старослов’янською), і книжною «простою» мовами, лексико-фразеологічні та фонетичні особливості українських і білоруських говорів, тим самим продовжуючи традицію українсько-білоруської писемномовної спільності, яка виробилася у діловій мові XIV — XV ст. Тому чимало здобутків духовного життя, зокрема й поетичних творів, представлених у цій книжці, є спільною спадщиною і українців, і білорусів.

Отож, зведення в одному корпусі переважної більшості виявлених на сьогодні віршів українських поетів кінця XVI — початку XVII ст. не тільки полегшить дальше різноаспектне вивчення української поетичної спадщини, а й сприятиме виробленню чіткішої картини розвитку всієї східнослов’янської поезії та з’ясуванню її місця в загальноєвропейському літературному процесі тих часів.

У роботі над укладанням книжки упорядники спиралися на доробок і досвід своїх попередників у справі виявлення й публікації та первісної інтерпретації пам’яток української поезії XVI — XVII ст., насамперед M. C. Возняка, С. Т. Голубєва, П. Г. Житецького, С. І. Маслова, В. М. Отроковського, В. М. Перетца, М. І. Петрова, П. М. Попова, А. І. Сичевської, К. Й. Студинського, Ф. І. Титова, І. Я. Франка, С. О. Щеглової.

Тексти пам’яток давньої української віршової поезії подаються у цьому виданні за першоджерелами — тогочасними рукописами та друками, а у випадках, коли першоджерела не збереглися або з тих чи інших причин залишилися неприступні для упорядників, за першопублікаціями XIX — XX ст.

Вірші об’єднуються в групи, пов’язані з окремими поетами чи авторськими колективами, а групи ці розміщуються в хронологічному порядку (за часом появи найранішого твору групи). В межах групи вірші подаються теж у хронологічному порядку. В разі наявності значимих щодо змісту чи форми редакцій віршових творів, кожна з таких редакцій оцінюється як самостійна пам’ятка і вміщується в корпусі текстів на відповідному (за хронологією, але в межах групи) місці.

Старосхіднослов’янські тексти відтворюємо засобами новітньої східнослов’янської графіки. Давні кириличні літери, відсутні в сучасних східнослов’янських алфавітах, замінюємо на відповідні, а саме: «ґ» на «кг»; «ıє» на «є»; «ξ» на «кс»: «ψ» на «пс»; «ω» на «о»; «оу» на «у»; «А» (юс малий) на «я»; «v» на «и» або «в». Виняток робимо для «θ» та «Ђ», які зберігаємо, з огляду на неоднаковість їхнього звучання в різних східнослов’янських мовах, говорах і традиціях вимови чужомовних (грецьких) слів (в староукраїнській мові «θ» вимовлялася здебільшого як «фт», «т», a «Ђ» — як «і»)

Орфографію рукописів та друків, із яких відтворюються публіковані тексти, зберігаємо з усіма її непослідовностями. Але титла розкриваємо, виносні надрядкові літери вносимо в рядок, лігатури розкладаємо на складові літери, «ъ» в кінці слів, коли він означає м’якість попереднього приголосного («смертъ», «честъ»), замінюємо на «ь» («смерть», «честь»), якщо ж він означає твердість попереднього приголосного — опускаємо. Паєрки (надрядкові значки, що вказують на м’якість чи твердість вимови попередніх приголосних) опускаємо, коли паєрок відповідає твердому знакові наприкінці слів, і передаємо через «ъ» або «ь». Знак «ъ» зберігаємо в тих випадках, коли він відповідає апострофу або міг зберігати звучання — переважно в прийменниках та префіксах. Всі літери, які вводимо в текст від себе, беремо в квадратні дужки. Вживання великих і малих літер та розділових знаків максимально наближаємо до сучасних норм. Слов’янські літери, що позначають числа, замінюємо на відповідні арабські цифри.

Старопольські тексти відтворюємо без змін.

Механічні помилки у рукописах та першодруках виправляємо, роблячи належні застереження у підрядкових примітках. Лакуни по можливості заповнюємо, беручи відновлювані чи доповнювані місця в квадратові дужки і подаючи необхідну аргументацію у підрядкових примітках. У квадратових дужках подаємо також виправлення та доповнення, внесені в авторські посилання на джерела.

Переклади іншомовних текстів, виразів та окремих слів, а також зауваження першопублікаторів та упорядників цього видання подаємо у підрядкових примітках.

У примітках, винесених в кінець книжки, подаємо відомості про рукописні й друковані першоджерела текстів, про першопублікації, про найістотніші, найавторитетніші наукові видання XIX — XX ст.; відзначаємо наявність паралельних списків та передруків; зводимо відомості про авторів. Важкозрозумілі для сучасного читача слова та реалії пояснюємо у словнику, імена та назви — у покажчику імен та назв.

Упорядники щиро вдячні за допомогу в розшукуванні віршових текстів співробітникам Державної ордена Леніна бібліотеки Союзу РСР імені В. І. Леніна, Державного історичного музею Союзу РСР, Центрального державного архіву давніх актів Союзу РСР, Державної ордена Трудового Червоного Прапора публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна Російської РФСР, Державної ордена Трудового Червоного Прапора бібліотеки Академії наук Союзу РСР, Центральної наукової бібліотеки Академії наук Української РСР, Державної історичної бібліотеки Української РСР, Центрального державного історичного архіву Української РСР, Державного заповідника «Києво-Печерська лавра», Державного музею книги та друкарства Української РСР, Львівської наукової бібліотеки імені В. С. Стефаника Академії наук Української РСР, Львівського державного музею українського мистецтва, Бібліотеки Львівського державного історичного музею, Одеської державної наукової бібліотеки імені О. М. Горького, Державної бібліотеки імені В. І. Леніна Білоруської РСР, Фундаментальної бібліотеки імені Якуба Коласа Академії наук Білоруської РСР, Болгарській народній бібліотеці імені Кирила та Мефодія, а також усім установам, дослідникам, бібліотечним, архівним та видавничим працівникам, що так чи інакше сприяли створенню й удосконаленню цієї книжки.

Анонім

«А. Аз єсмь всему миру свЂт...». У кн.: [Азбука]. Львів, друкарня І. Федорова, 1574, с. 45 — 48.

«[Азбука]» — буквар, створений зусиллями львівських братчиків. Виявлено його 1954 р. Нині він зберігається в бібліотеці Гарвардського університету у США (див.: Быкова T. А. Место «Букваря» Ивана Федорова среди других учебников. — Известия АН СССР. Отделение литературы и языка, 1955. T. 14. Вып. 5, c. 460 — 473; Лукьяненко В. И. Азбука Ивана Федорова, ее источники и видовые особенности. — Труды отдела древнерусской литературы (Пушкинский дом). Т. 16. 1960, с. 208 — 229; Максименко, Львів, 1975, № 2.

«[Азбука]» не має заголовка і починається слов’янським алфавітом. Далі йдуть вправи «грамотного ученія» — дво- та трилітерні склади й окремі слова. Три наступні розділи («А сія азбука от книги осмочастныя, сирЂчь грамматикіи»; «По прозодіи, а єже дващи въ єдіных лежащеє, се єсть повелителная и сказателная»; «По ортографіи») знайомлять з елементами граматики. Останню частину книжки складають тексти для читання. Цю своєрідну читанку відкриває вірш «А. Аз єсмь всему миру свЂт...» — обробка одного з старослов’янських азбучних віршів, що виникли в кирило-мефодіївську епоху, перейшли до Давньої Русі з найпершими церковнослов’янськими книжками і полюбилися східним слов’янам. Їх вводили до різних збірників церковно-релігійного змісту, а також використовували як «толкові азбуки» — спершу в рукописних, а потім і друкованих букварях (див.: Лукьяненко В. И. К истории русского букваря. (Роль и значение азбучного акростиха в процессе обучения русской грамоте в XIV — XV и первой половине XVI века). — Труды Ленинградского библиотечного института имени Н. К. Крупской. Т. 4. 1958, с. 239 — 254).

Виявлено близько двох десятків списків вірша «А. Аз єсмь всему миру свЂт...», що зводяться до двох редакцій, а ці, в свою чергу, — до протооригіналу великоморавських часів (див.: Демкова Н. С., Дробленкова Н. Ф, К изучению славянских азбучных стихов. — У кн.: Литературные связи древних славян. Л., «Наука», 1968, с. 30, 39. (Труды отдела древнерусской литературы Института русской литературы АН СССР. Т. 13)). Вважають, що східнослов’янські книжники свідомо переробляли старослов’янський акровірш, підпорядковуючи його зміст своїм завданням, що вірш «А. Аз єсмь всему миру свЂт...» було спеціально перероблено для Азбуки Івана Федорова (Лукьяненко В. И. Азбука Ивана Федорова, ее источники и видовые особенности. — Труды Отдела древнерусской литературы Института русской литературы АН СССР (Пушкинский дом). Т. 16. М. — Л., 1960, с. 219). Оригінальна обробка старослов’янського азбучного вірша, здійснена на початку 70-х років XVI ст. (як слушно зазначає Є. Л. Немировський, «складалась Азбука не відразу перед друкуванням, як звичайно стверджується, а задовго перед тим» — Немировский Е. Л. Начало книгопечатания на Украине. Иван Федоров. М., «Книга», 1974, с. 81) засвідчує, що з-під пера тогочасних українських книжників уже могли виходити досконалі вірші.

Публікації: Ivan Fedorov’s Primer of 1574. Facsimile edition with commentary by R. Jakobson and appendix by N. A. Jackson. Cambridge, Mass., 1955; Граматика Івана Федорова. К., «Дніпро», 1964 та 1975 (післямова В. Німчука); Федоров И. [Азбука]. Подготовка издания Г. В. Карпюка. М., «Просвещение», 1974.

Не пізніше 1578 р. книжку було передруковано в Острозі під заголовком «Начало ученія дЂтємь, хотящим разумЂти писаніє» (див.: Исаевич Я. Д. Острожская «Азбука» Ивана Федорова. — У зб.: Книга. Т. 16. М., 1968, с. 237 — 238; Немировский Е. Л. Выдающийся памятник русской и украинской культуры. (Неизвестное издание Ивана Федорова). — Полиграфия, 1968, № 11, с. 41 — 44; Grasshoff H., Simmons J. S. G. Ein unbekannter Druck Ivan Fedorov’s aus dem Jahre 1578. — Zeitschrift für Slavistik, 1968, № 4, c. 512 — 517; Ісаєвич Я. Д. Невідомий острозький буквар Івана Федорова (1578 р.). — Радянське літературознавство, 1969, № 1, с. 83 — 84; Каменева T. H. O некоторых находках кирилловской печати за рубежом. — У зб.: Книга и графика. М., 1972, с. 120 — 126.

Публікації: Grasshoff H., Simmons J. S. G. Ivan Fedorovs griechisch-russisch-kirchenslavischen Lesebuch von 1578 und der Gothaer Bukvar von 1578 — 1580 — Abhandlungen der Deutschen Akademie der Wissenschaften. Klasse für Sprache, Literatur und Kunst. N 2. Berlin, 1969.

Автором цієї книжки (в обох виданнях), а, отже, і обробки вірша «А. Аз єсмь всему миру свЂт...», міг бути хтось із тогочасних українських культурних діячів, зокрема Герасим Смотрицький або Даміан Наливайко, можливо, в складанні її «брав участь і сам друкар» (Німчук В. Визначна пам’ятка вітчизняного друкарства. — У кн.: Буквар Івана Федорова. К., «Дніпро», 1975, с. 94). З більшими чи меншими змінами вона перевидавалася багато разів (див.: Быкова Т. А. Место «Букваря» Ивана Федорова среди других начальных учебников. — Известия АН СССР. Отделение литературы и языка. Т. 14. Вып. 5. М., Изд-во АН СССР, 1955, с. 472 — 473).

Подається за фототипією у кн.: Буквар Івана Федорова. К., «Дніпро», 1975, арк. 24 — 25 (ненумеровані).

Ян Жоравницький

Ян Жоравницький — луцький шляхтич. Учився в Жидичині. Служив у луцькій міській канцелярії. Протягом двох років судився за маєтності із своїм братом Олександром Жоравницьким — ключником і городничим Луцька. За участь у наїздах і за вбивство королівського секретаря Балтазара Гнівоша в селі Свинюхах Яна Жоравницького було засуджено на смерть і страчено 1589 р. До нас дійшов єдиний вірш Яна Жоравницького — «пашквіль» на дружину його брата Олександра.

«Хто йдеш мимо, стань годину...». Цей побутовий «пашквіль» Ян Жоравницький написав 1575 р., і він протягом кількох днів розійшовся по всій Волині. Як свідчить О. Левицький, вірш став приводом до судової справи і був записаний в актові книги луцького і володимирського судів, завдяки чому він і дійшов до нашого часу. Виявити цей запис не пощастило.

Публікації: Левицкий О. Очерки старинного быта Волыни и Украины. — Киевская старина, 1889, № 4, с. 92 — 123, 98.

Подається за публікацією.

Герасим Смотрицький

Герасим Данилович Смотрицький народився на Поділлі (вірогідно в селі Смотричі біля Кам’янця-Подільського). Був кам’янецьким міським писарем; можливо, підстаростою. Вже в Кам’янці набув слави освіченої людини, хоч сам про себе писав, що «училища николиже видЂх» (Архив Юго-Западной России. Т. 7. Ч. 1. К., 1887, с. XIV). Князь Костянтин Костянтинович Острозький запросив Герасима Смотрицького до свого родового гнізда — Острога, призначивши його підскарбієм. Невдовзі Герасим Смотрицький очолив острозьку школу — «академію», став її першим ректором і провідним діячем гуртка вчених, що зібрався навколо неї. Він взяв найактивнішу участь у підготовці до видання Острозької Біблії (Острог, 1580 — 1581), яку друкував Іван Федоров. Припускають, що помер Герасим Смотрицький у жовтні 1594 р. Педагог і вчений, «перший руський богослов», за визнанням сучасників (Архив Юго-Западной России. Т. 8. Ч. 1, вып. 1. К., 1914, с. 56) письменник-полєміст, сатирик, майстер віршування, Г. Смотрицький був автором творів, із яких тільки частина дійшла до нашого часу. З прозових його творів відомі передмова до острозької Біблії та два полемічні трактати — «Ключ царства небесного и нашеє християнскоє духовноє власти нерешимый узел» і «Каленъдар римски новы», видані однією книжкою в Острозі 1587 р. (з присвятою князю Олександрові Острозькому та з передмовою «До народов руских короткая а пилная предмовка»).

«Зри сія знаменія княжате славнаго...». У кн.: Бібліа, сирЂч Книги ветхаго и новаго завЂта, по языку словенску... Острог, 1580 — 1581, друкував І. Федоров, арк. 1 зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 88; Каратаев, Спб., 1883, № 101; Свєнціцький, 1908, № 2; Зернова А. С. Начало книгопечатания в Москве и на Украине. М., 1947, № 27; Петров, Бирюк, Золотарь, Киев 1958 № 24; Быкова, Л., 1973, № 4; Максименко, Львів, 1975, № 185).

Публікації: Буслаев Ф. И. Историческая хрестоматия церковнославянского и древнерусского языков. М., 1861, с. 209 (уривок); Голубев 1872 с. 348 — 349, 373 — 374 (уривок); Перетц, т. 1, ч. 1, Спб., 1900, с. 66 — 68. Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР.

ОтсЂкай, Константине, мрак идолскиа лести... — звертання до Костянтина Острозького.

И приводить от Прьсиды трєх царей съ дары ... — мотив євангельської легенди, за якою зоря, що рухалась по небу, привела трьох перських царів до Віфлієма, щоб поклонитися і принести дари новонародженому Христу.

...Великому Константину им ся подобиши... — Автор уподібнює тут князя Костянтина Костянтиновича Острозького Константинові Великому (274 — 337) — римському імператорові, який почав підтримувати християн, за що християнська церква визнала його святим і рівноапостольним. У зв’язку з цим у давній східнослов’янській книжності йому уподібнюють князя Володимира Святославича, котрий запровадив християнство на Русі. За легендою, Константин Великий побачив на небі знамення — хрест із написом «Hoc vince» («цим переможеш»). На цю обставину і натякає Г. Смотрицький.

«Всякого чина православный читателю...». У кн : Бібліа... Острог, 1580 — 1581, арк. 50. Див. попередню примітку.

Публікації: С. О. Щеглова в кн.: Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Житомир 21 — 26 октября 1910 года. К., 1911, с. 116 — 118 (за примірником острозької Біблії Волинського єпархіального давньосховища, № 189); Памятники литературной полемики православных южноруссов с протестантами и латино-униатами в Юго-Западной Руси за XVI и XVII стол. — Архив Юго-Западной России. Т. 8. Ч. 1. К., 1914, с. 57 — 58

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР.

«До римлян» въ 99 зачалЂ. — Див.: Біблія, Новий завіт. «До римлян посланіє святого апостола Павла», глава VIII, зачало 99, вірші 31 — 33: «...аще бог по нас, кто на ны; иже убо своєго сына не пощадЂ, но за нас всЂх предал есть его; како убо не и съ ним вся нам дарствует...».

Конъстантин же богоблагоразумія писанієм освЂтил... Константин же єдіну съборную церков писанієм възвыси. — Мається на увазі князь Костянтин Костянтинович Острозький, заходами и коштом якого готувалася до видання і друкувалася острозька Біблія, книжка, що мала «писанієм освЂтити» православних.

Плютархус. У кн.: Ключ царства небесного и нашеє христианскоє духовноє власти нерушимый узел. Острог, 1587, арк. 5, ненум Це віршова кінцівка присвяти-передмови до Олександра Острозького, сина Костянтина Костянтиновича Острозького, яка передує трактатові Герасима Смотрицького. На сьогодні відомі три примірники цього видання: у ЦНБ АН УРСР; у

ЛНБ АН УРСР; третій зберігався у Відні (див.: Ундольский, М., 1871, № 101; Каратаев, Спб., 1883, № 116; Петров, Бирюк. Золотарь. К., 1958, № 26; Луцик Р. Я. Про один рідкісний друк XVI сторіччя. — У зб.: Скарбниця знань. Львів, 1972, с. 100 — 108; Максименко, Львів, 1975, № 186).

Публікації: Малышевский И. И. Александрийский патриарх Мелетий Пигас и его участие в делах русской церкви. Т. 2. К., 1872, Прил. III(VI), с 104; «Ключ царства небесного» — западнорусское полемическое сочинение, 1587 г. — Архив Юго-Западной России. Ч. 1. Т. 7. К., 1887, с. 235; Перетц, т. 1, ч. 1, Спб., 1900, с. 78 — 79.

У вірші обігрується одна з апофегм (афористичних сентенцій) Плутарха.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР, ЛНБ АН УРСР.

Анонім

ВЂрши прикладні. Вірш приписано наприкінці списку полемічного «Посланія до латин из их же книг» в рукописі Києво-Михайлівського монастиря (ЦНБ АН УРСР, Петров (Мих.), № 475 (1656), арк. 169 — 169 зв.).

Після вірша іде таке його прозове продовження: «Велить-бо и просить апостол знати працующих и любити учащих и покой зъ ними мЂти ([І] къ Селун. Глава 5, зач[ало] 272. Перше посланіє апостола Павла до солунян, глава V, ст. 12 — 13. — Ред.). Мне же, невежи, риторски составити не могущу, молюся: не зазрете, но исправьте. Понеже, по Євангелию, таковый велйк наречеться, кто исправчть и научить. Аще ли пак порцете и ко угожению сия быти вознепшуєте, молюся вам: мимо йдете, яко иєрей и левит, израненаго, да оставите оному самарытану, онъ же принес в дом гостиный израненаго, и пристави к нему пилновати. Которому в остаточный час возвращения заплату дати за працу обещавшу».

Публікації: Петров Н. И. Западнорусские полемические сочинения XVI века. — Труды Киевской духовной академии. 1894, № 3, с. 349; Памятники полемической литературы. Кн. 3. Спб., 1903, стовп. 1306 (Русская историческая библиотека. Т. 19); Карский Е. Ф. Белоруссы. Т. 3. Ч. 2. (Старая западнорусская письменность). Пг., 1921, с. 181 (уривок — 5 рядків).

Подається за рукописом.

Андрій Римша

Андрій Римша, білорус, народився в селі Пеньчині біля Новогрудка в шляхетській родині близько 1550 року, помер після 1595 року. Де вчився, невідомо; знав латинську мову, переклав з останньої на польську великий твір паломника до Єрусалима Анзельма Поляка «Terre sancte et urbis Hierusalem de scripcio fratris Anselmi ordinis Minorum de observantia» (Краків, 1512; 1517; 1519) під заголовком «Chronographia, albo topographia, to jest osobliwe a okolne opisanie ziemie swientej...» (Вільно, 1595). Цю працю в XVII ст. було перекладено в Москві російською мовою. А. Римша служив при дзорах литовсько-білоруських магнатів — спершу Миколая Радзівілла (Сирітки), а потім — Христофора Радзівілла. Мав зв’язки з острозькою школою. Брав участь у воєнних походах. З 1585 р. жив у Вільні. Видавав свої твори в друкарні Мамоничів.

Которого ся месяца што за старых веков дЂєло короткоє описаніє. [Хронологія]. Острог, 1581, 1 арк. Примірник цієї листівки зберігається у ДПБ РРФСР (див.: Ундольский. М., 1871, № 89; Быкова, Л., 1973, № 3).

Публікації: Каратаев, Спб., 1883, № 103, с. 217 — 219; Пташицкий С. Л. Сборник снимков с славяно-русских старопечатных изданий. Ч. 1. Спб., 1895, табл. XXI — XXII; Перетц В. Н. Малорусские вирши и песни в записях XVI — XVIII вв. — Известия отделения русского языка и словесности императорской Академии наук. Т. 4. 1899, с. 875; Перетц В. Н., т. 1, ч. 1, Спб., 1900, с. 70 — 71; Карский Е. Ф. Белоруссы. Т. 3. Ч. 2. (Старая западнорусская письменность). Пг., 1921, с. 128 — 129; Коршунаў. Мінск, 1959, с. 327 — 328; Запаско Я. Мистецька спадщина Івана Федорова. Львів, 1974, с. 33, 36 (фототипія).

Подається за першодруком, ДПБ РРФСР, 1.2.3.

На герб ясне вельможного пана пана Остафея Воловича, пана виленского, и прочих. У кн.: Генадия патриарха Константинопольского, по наречению Сколяриса, диалог, или само друга розмова. Вільно, друкарня Мамоничів, 1585, арк. 2. Підпис: А. Р. (див.: Ундольский, М., 1848, с. VII і № 35; показано: «в Остроге, 1583 г.», Максимович М. А., Временник Московского общества истории и древностей российских, 1849, кн. 1, отд. III, с. 6 («в Остроге, 1583 г.»); Сахаров, Спб., 1849, № 75; Ундольский. М., 1871, № 98; Каратаев, Спб., 1883, № 112).

Публікації: Памятники полемической литературы в Западной Руси. Кн. 1. Спб., 1878, с. 21, прим. (Русская историческая библиотека. Т. 4);

Перетц В. H. Малорусские вирши и песни в записях XVI — XVIII вв. — Известия отделения русского языка и словесности императорской Академии наук. Т. 4, 1899, с. 875 — 881; Перетц, т. 1, ч. 1, Спб., 1900, с. 72; Коршунаў, Мінск.

Подається за першодруком.

На преславные а старовЂчные клейноты, или гербы ясневелможного пана, пана Лва СапЂги, подканцлерего Великого князства Литовского, Слонимского, Мяделского, Марковского и прочих старосты. Епикграма. У кн.: Статут Великого княжества Литовскаго. Вільно, друкарня Мамоничів, 1588. Епіграму вміщено на звороті п’ятого ненумерованого аркуша при гербі Лева Сапіги. Підпис: Анъдрей Рымъша (див.: Ундольский. М., 1871, № 103; Каратаев, Спб., 1883, № 117; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 582; Петров, Бирюк, Золотарь, Киев, 1958, № 28; Зернова А. С. Типография Мамоничей в Вильно XVIII века. — У зб.: Книга. Т. 1. М., 1959, № 11; Голенченко, Минск, 1961 № 21; Рауделюнас, 1966, № 8 — 11; Лукьяненко, І, Л., 1973, № 18; Максименко, Львів, 1975, № 755).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 1, Спб., 1900, с. 73 — 74; Коршунаў, Мінск, 1959, с. 328 — 329.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР.

На гербы ясне велможного пана, пана Теодора Скумина, воєводы новогородского, епикграмма. У кн.: Апостол, Вільно, 1591, арк. 2. Підпис: А. Р., литвин (див.: Ундольский, М., 1871, № 103; Каратаев, Спб., 1883, № 126; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 21; Зернова А. С. Типография Мамоничей в Вильне XVII века. — У зб.: Книга. Т. 1. М., 1959, № 13; Голенченко, Минск, 1961, № 23; Лукьяненко, І, Л., 1973, № 20; Максименко Львів 1975 № 756).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 1, Спб., 1900, с. 74 — 75; Коршунаў, Мінск, 1959, с. 329 — 330.

Подається за першодруком, ДБЛ.

ВІРШОВИЙ ПОЛЕМІЧНИЙ КОМПЛЕКС 80 — 90-х РОКІВ XVI СТ.

Скарга нищих до бога

Рукописний віршовий твір 80-х — початку 90-х років XVI ст. Міститься у конволюті, що зберігається у ЦНБ АН УРСР у фонді П. М. Попова, на арк. 225 — 246 (докладніше див. у статті «Віршовий полемічний комплекс 80 — 90-х років XVI ст.», с. 25 — 56 цього видання).

На полях рукопису вказано джерела:

Євангеліє Іоанна, VII, 48, 52 — Євангеліє від Іоанна, зачало VII стихи 48 — 52.

II. Петр, гл. 3. — Друге соборне послання апостола Петра, глава 3.

Сол. 2, І, з. 274 — Друге послання апостола Павла до солунян, глава І, зачало 274.

179 з. — Послання апостола Павла до корінфян, зачало 179.

Публікується вперше за рукописом.

Із Києво-Михайлівського збірника

Вірші з рукописного збірника першої третини XVII ст., який належав бібліотеці Києво-Михайлівського монастиря, а нині зберігається у ЦНБ АН УРСР, Петров (Мих.), № 484 (1738), арк. 88 — 144 (докладніше див.: «Віршовий полемічний комплекс 80 — 90-х років XVI ст.», с. 25 — 56 цього видання)

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 1, с. 82 — 84 (уривок вступу і два вірші); Щеглова С. А. Вирши праздничные и обличительные на ариан конца XVI — начала XVII в. Спб., 1913.

Подається за публікацією С. В. Щеглової з уточненнями, зробленими за рукописом і згідно з принципами, прийнятими для цього видання.

Упадок сатаны і ада. Тексти: І — арк. 89 — 89 зв.; II — арк. 102 — 102 зв. Істотних розходжень між текстами не виявлено.

Молитва до Христа. Тексти: 1 — арк. 89 зв.; II — арк. 102 зв.; III — арк. 103 («УтЂха Сиона земнаго...»). Істотних розходжень між текстами не виявлено. Рядки 5 — 8 цього вірша ідентичні рядкам 41 — 44 вірша «О ликованию всей твари» [І].

УтЂха Сиона земнаго Христос. Тексти: І — арк 89 зв. — 90 зв.; П — арк. 91 зв. — 92 зв.; III — арк. 103 — 104; IV — арк. 105 — 106. Істотних розходжень між текстами не виявлено. Рядок 9 («и ими прелщеных к собЂ призываєш») у тексті IV закреслено.

О ликованию всей твари [І]. Тексти: І — арк. 90 зв. — 91 зв.; II — арк. 104 — 104 зв. Рядки 41 — 44 ідентичні рядкам 5 — 8 вірша «Молитва до Христа»; рядки 1 — 6 ідентичні рядкам 1 — 6 наступного вірша «О ликованию всей твари» [II]. Істотніші різночитання: рядок 5: текст І — плон, текст II — плод, «О ликованию всей твари» [II] — поклон; рядок 7: тексті — прачи, текст II — праци, можливо, треба пращи; рядок 12: текст І — a мы, текст II — мы. Після шостого рядка, здається, щось пропущено.

О ликованию всей твари [II]. Арк. 92 зв. Рядки 1 — 6 ідентичні рядкам 1 — 6 попереднього вірша.

О доброти сына божия. Арк. 92 зв. — 93 зв. Після рядка 59 («сын и слово божиє и мира створитель») аркуш обрізано й частину тексту втрачено. Закінчення вірша — рядки 60 — 61 — міститься на арк. 88 і повторюється на арк. 112. На арк. 88 в рядку «Пришол єси от Ада Адама возвати» слова от Ада пропущено; відновлюємо їх за текстом на арк. 112. Інших істотних розходжень між текстами не виявлено.

О рождении отчим сына божия. Тексти: І — арк. 93 зв. — 94; II — арк. 112 — 112 зв. Істотних розходжень між текстами не виявлено. У тексті І після дев’ятого рядка («Треипостасного собства неразделен») аркуш обрізано. В 14-му рядку слово съвершати виправляємо на съвершити; в 19-му рядку слово затере читаємо і виправляємо на з матере.

О дЂвст†и чистотЂ. Тексти: І — арк. 94 — 94 зв.: II — арк. 139 — 139 зв. Істотних розходжень між текстами не виявлено. У 15-му рядку офЂрЂют (рукопис) виправляємо на офЂрують.

Род духовный. Тексти: І — арк. 94 зв. — 95 зв.; II — арк. 139 зв. — 140 зв. У 35-му рядку тексту І слово вЂщами виправляємо за змістом і, відповідно до тексту II, на вЂщаньми. Інших істотних розходжень між текстами не виявлено.

Достойность чистоты. Тексты: І — арк. 95 зв. — 96; II — арк. 140 зв. — 141. У 17-му рядку тексту І: умножиться, в тексті II: раздається. Інших розходжень між текстами не виявлено.

Достойность дЂвства. Тексти: І — арк. 96 зв.; II — арк. 141 — 141 зв. Істотних розходжень між текстами не виявлено. У тексті І заголовок вірша обрізано, подаємо його за текстом II.

[Бесіда старця з молодиком]. Тексти: І — арк. 97 — 99 зв.; II — арк. 142 — 143 зв. Заголовка в обох текстах бракує. У тексті І після 119-го рядка («и от любви сего воскори убЂгай») аркуш обрізано. У 12-му рядку в тексті І: невидуюму, в тексті II: невидмую; виправляємо на невидимую. Істотних розходжень між текстами не виявлено.

Красота поста. Арк. 99 зв. — 100. Після 8-го рядка («Который на свЂти в вЂчная лЂта») аркуш обрізано.

Господеви похвала. Арк. 100. У п’ятому рядку не виправляємо на но.

Сладость Христа желати. Арк. 100 — 100 зв. Після шостого рядка («и от всяких врагов твердая заслона») аркуш обрізано.

Христос наш живот и заступник. Арк. 100 зв. Після 18-го рядка («въ вЂчной радости свЂтовидных садєх») аркуш обрізано.

Усты святых єго явственно залЂцали. Тексти: І — арк. 101; II — арк. 144. 18-й рядок в обох текстах попсовано (текст І: «или ослудишися слава ваша да бываєт в благодат», текст II: «или осудилися слава ваша да бываєт въ благодати»). Виправляємо за змістом: «или осудишися слово ваше да бываєт въ благодать».

«НынЂ слава божия на земли сияєт...» Тексти: І — арк. 101 зв. — 102; II — арк. 144 зв. Заголовок зрізано в обох текстах. Рядки 27 — 44 вірша ідентичні з віршем «Обоєго мира творець и съдЂтель...» (арк. 88 — 88 зв.). У 24-му рядку в тексті І: бъ, в тексті II: раб. Інших істотних розходжень між текстами не виявлено.

До лЂнивых. Тексти: І — арк. 107; II — арк. 109 (цей текст закінчується рядком: «Злокозный мысливець заставляєт сЂти»); III — арк. 132 зв.; IV — арк. 134 зв. (цей текст закінчується так само, як текст П). Інших істотних розходжень між текстами не виявлено. Таким чином, по суті, маємо дві редакції цього вірша: перша — тексти І і III, друга — тексти II і IV.

Ликоване верных святей тройци. Тексти: І — арк. 107 — 108; II — арк. 133 — 133 зв. Істотних розходжень між текстами не виявлено.

Явленіє бога во плоти. Тексти: І — арк. 104 — 104 зв.; II — арк. 133 — 133 зв.; III (починаючи з 21-го рядка: «А иже въ шату духа облечени...») — арк. 116 — 116 зв.; IV (той самий, що і III) — арк. 126 — 126 зв. Істотних розходжень між текстами не виявлено. У 20-му рядку в текстах І і II: принєсть. Виправляємо за змістом на принес.

Осторожность от єреси. Тексти: І — арк. 104 зв.; II — арк. 116 зв.; III — арк. 126 зв.; IV — арк. 134. Істотних розходжень між текстами не виявлено.

Чадонаказателєм [І]. Тексти: І — арк. 108 зв. — 109; II — арк. 134 — 134 зв. Істотних розходжень між текстами не виявлено.

Чадонаказателєм [II]. Тексти: І — арк. 116 зв. — 117; II — арк. 126 зв. — 127. Істотних розходжень між текстами не виявлено.

Похвала рождеству Христову. Тексти: І — арк. 109 — 109 зв.; II — арк. 134 зв. — 135. Перший рядок у тексті І: «О дЂво святая, так єсь ся почтила...»; у тексті II: «О дЂво святая, так нас почтила...». У третьому рядку в тексті II пропущено во. У 13-му рядку в обох текстах читається: придох; виправляємо на приход. Інших істотних розходжень між текстами не виявлено.

Христос-месия. Тексти: І — арк. 109 зв.: II — арк. 135. Істотних розходжень між текстами не виявлено.

Христос, чловєк небесный, земного чловека обновыл. Тексти: І — арк. 110 — 110 зв.; II — арк. 135 зв. — 136. У тексті II бракує останнього рядка («єгда в сем житии без грЂха пребудем»); подаємо його за текстом І. Інших істотних розходжень між текстами не виявлено.

На идолы. Тексти: І — арк. 110 зв. — 111; II — арк. 136 — 136 зв. У 12-му рядку в тексті І: вЂки, в тексті II: лЂта. Інших істотних розходжень між текстами не виявлено.

На Ирода. Тексти: 1 — арк. 111; II — арк. 136 зв. Істотних розходжень між текстами не виявлено. У другому рядку слово злосливе вставлено публікатором С. О. Щегловою на пропозицію В. М. Перетца (пор.: Перетц В. Н. Историко-литературные исследования и материалы. T. 1. Ч. l, c. 84)

Радость рождества Христова. Тексти: І — арк. 111 — 111 зв.; II — арк. 137 — 137 зв. У 12-му рядку тексту І подражаймо закреслено. Інших істотних розходжень між текстами не виявлено. Початок вірша надрізано. Слово ввесь у першому рядку прочитано гіпотетично. 26-й рядок («издают плод древа бЂгущими лЂты») теж надрізано.

«Єсли бых был красномовный ангелского гласу...». Тексти: І — арк. 113 — 113 зв.; II — арк. 123 — 123 зв.; III (починаючи рядком 37-им — «А пытаєм ли их о продкости отцев...») — арк. 115 зв. Істотних розходжень між текстами не виявлено. Заголовок зрізано.

О воскресении Христовом. Тексти: І — арк. 114; II — арк. 115 зв. — 116; III — арк. 124; IV — арк. 125 зв. — 126. У тексті І заголовок зрізано. У текстах II та IV третій і четвертий рядки мають риму: райский цвЂт — свЂт; восьмий рядок («и нам со собою житиє готуєт») у цих текстах пропущено. Інших істотних розходжень у текстах не виявлено.

О чести воскресения. Тексти. І — арк. 113 зв.; II — арк. 115 зв. — 116; III — арк. 124 — 125 зв.; IV — арк. 125 зв. — 126 У текстах II і IV бракує заголовка. Інших істотних розходжень між текстами не виявлено.

О чудах господних. Тексти: І — арк. 114 — 115; II — арк, 116 — 116 зв.; III — арк. 124 — 124 зв.; IV — арк. 126 — 126 зв. Істотних розходжень між текстами не виявлено.

О крестЂ господнєм. Тексти: І — арк. 115; II — арк. 125. Розходжень між текстами не виявлено.

О радости сионян. Тексти: І — арк. 115 — 115 зв.; II — арк. 125 — 125 зв. Розходжень між текстами не виявлено.

О воинах духовных. Арк. 115 зв і арк 113 зв. Рядки 5 — 16 цього вірша ідентичні з рядками 37 — 38 вірша «Єсли бых был красномовный ангелского гласу...» (арк. 113 зв.).

СвЂдецство небесноє. Тексти: І — арк. 117; II — арк. 127. У шостому рядку тексту І: къ вам, тексту II: къ вам по вам. Інших істотних розходжень між текстами не виявлено.

На аріане. Тексти: І — арк. 117 — 117 зв.; II — арк. 127 — 127 зв. Істотних розходжень між текстами не виявлено. У 18-му рядку плЂзають виправляємо за змістом на ползають.

На чревоугодных. Тексти: І — арк. 117 зв.; II — арк. 127 зв. — 128. Розходжень між текстами не виявлено.

Зрада єретиком. Тексти: І — арк. 117 зв. — 118; II — арк. 128. У тексті І бракує заголовка. Істотних розходжень між текстами не виявлено.

О князю тмЂ. Тексти: І — арк. 118 — 118 зв.; II — арк. 128 зв. У тексті І бракує заголовка. Інших розходжень між текстами не виявлено.

О лжеучителєх. Тексти: 1 — арк. 118 зв.; II — арк. 128 зв. Розходжень між текстами не виявлено.

О лжепророках. Тексти: І — арк 118 зв.; II — арк 128 — 129 зв. Істотних розходжень між текстами не виявлено. Сьомий — десятий рядки в тексті І закреслено. Далі принаймні один рядок в обох текстах пропущено.

О терпЂнии господнЂм. Тексти: І — арк. 119; II — арк. 129 — 129 зв. Розходжень між текстами не виявлено.

О лжеучителєх. Тексти: І — арк. 119 зв.; II — арк. 129 зв. — 130. Істотних розходжень між текстами не виявлено. Заголовка в тексті I бракує. У другому рядку в обох текстах: пики, виправляємо на паки.

Покора Христова. Тексти: І — арк. 120; II — арк. 130 Заголовок у тексті І зрізано. Істотних розходжень між текстами не виявлено.

О боголюбцєх. Тексти: І — арк. 120 — 120 зв.; II — арк. 130 зв. Розходжень між текстами не виявлено.

На нововЂрци. Тексти: І — арк. 120 зв. — 121; II — арк. 130 зв. Розходжень між текстами не виявлено.

Дерзость злоє єреси. Тексти: І — арк. 121 — 121 зв.; II — арк. 131 — 131 зв. Розходжень між текстами не виявлено.

Упомин[ан]є. Тексти: І — арк. 121 зв. — 122; II — арк. 131 зв. — 132. Розходжень між текстами не виявлено.

Веселиє правовЂрным. Текст: арк. 137 зв. — 138.

Із Загоровського збірника

Вірші із рукописного збірника XVII ст., який належав бібліотеці Загоровського монастиря (с. Волиця-Загоровська, між Володимиром-Волинським і Луцьком). На сьогодні доля цього рукопису невідома. Докладніше про нього див. у статті «Віршовий полемічний комплекс 80-х — 90-х років XVI ст.», с. 25 — 26 цього видання.

Публікація: Добротворский А. Загоровский монастырь, его библиотека и сохранившийся в ней западнорусский литературный памятник XVII-го столетия. — Вестник Юго-Западной и Западной России, год 2-й, т. 1, 1863, июль, с. 1 — 17; август, с. 75 — 115; сентябрь, с. 165 — 196.

Вірші подаються за публікацією А. Добротворського.

О лжепастырєх. Після третього та восьмого рядків, мабуть, пропущено по рядку, що відзначено знаком [...].

Гордость папЂжская. 38-й рядок, мабуть, пропущено.

Церкви своєй Христос помогаєт. 44-й рядок пропущено.

Анонім

Προσφωνημα. ПривЂт преосвященъному архієпископу кир Михайлу, митрополиту Кієвъскому и Галицкому и всея Росьсіи. В братской школЂ лвовьской съставленый. Єгда же въ градЂ Льво†пер› посвященъном рукоположеніи бЂ. Генуарія 17 року 1591. Bo ЛьвовЂ, в друкарни братской, року 1591. 6 арк. Відомо два примірники цього видання; ДБЛ, № 58 (бракує арк. 5 і 8), ЦНБ АН УРСР, ф. П., № 158 (бракує арк. 4); див.: Бычков А. Ф. — Библиографические записки, 1861, № 19, стовп. 578 — 581; Каратаев, Спб., 1883, № 122; Попов, К., 1924, № 30; Киселев Н. П. Греческая печать на Украине в XVI веке. Иван Федоров и его последователи. — У зб.: Книга. Т. 7. М., 1962, с 183 — 186; Киселев Н.П. Книги греческой печати в собрании Государственной библиотеки СССР им. В. И. Ленина. — У зб.: Книга. Т. 26. М., 1973, с. 124 — 147).

Про київський примірник П. М. Попов подає такі відомості: «Примірник цього видання належить складачу реєстру, а раніше належав диякону Петропавловському з Путивльського повіту на Курщині. Видання це дуже рідке. Каратаєв (№ 122) зазначив лише один відомий йому примірник в Московському] Румянц[івському] музеї. Брошура складається всього із 6 листків (один у цьому примірнику загублено). Книжка надрукована дрібним шрифтом, з нахилом окремих літер до скорописних начерків. Є частина грецького друку. Зовнішність цієї брошури, одної з перших світських книжок на Україні, взагалі, дуже проста. Подекуди розсипані маленькі кінцівки. На звороті заголовкового листка є герб м. Львова з віршами, йому присвяченими. Зміст самої книжки уявляє з себе також панегіричні вірші» (Попов, К., 1924, с. 164).

Про московський примірник М. П. Кисельов подає такі відомості: це — брошура «під заголовком «Просфонима» (грецькими літерами), в 4-ку, два зшитка по 4 аркуші; всього, отже, 16 сторінок. На звороті титульного аркуша... вміщено два чотиривірша у славу міста Львова, а між ними типографська марка з гербом міста. Текст починається з пролога, який дано спершу по-грецькому..., потім по-слов’янському... Перше привітання, в церкві, розділено на три «лики», тобто хори, в яких виступали «отроки» — учні школи. В хорі першому текст дається спершу грецькою, потім слов’янською мовою; хори другий і третій — тільки слов’янською, як і вся решта брошури. По всій справедливості «Просфонима» має бути віднесена до категорії книг надрідкісних...» (Киселев Н. П. Греческая печать на Украине в XVI веке. Иван Федоров и его последователи. — У зб.: Книга. Т. 7. М, 1962, с. 185 — 186).

У ЦНБ АН УРСР зберігається список «Просфоними» (Петров (Лавра), № 82 (104), арк. 747 — 753), який заповнює дефект московського примірника (опис див : Петров Н. И. Описание рукописных собрании, находящихся в городе Киеве. Вып. 2. М., 1896, с. 38).

Публікації: Голубев C. Панегирик, поднесенный в 1591 году львовским братством митрополиту Михайлу Рогозе. — Киевские епархиальные ведомости, 1874 (1875?), № 5, отдел II, с. 113 — 133; № 6, отдел II, с. 145 — 157; Памятники полемической литературы в Западной Руси. Кн. 3. Спб., 1903 (Русская историческая библиотека. Т. 19). Прим., с. 61 — 75.

Подається за першодруком, дефект заповнюється за рукописною копією ЦНБ АН УРСР, Петров (Лавра), № 82 (104).

Грецькомовні фрагменти рівнозначні відповідним фрагментам, написаним староукраїнською мовою.

«Просфонима» — панегірик на честь київського митрополита Михаїла Рогози, котрий приїхав до Львова на початку 1591 року в церковних справах. Написано його від імені молодших і старших учнів львівської братської школи. Автор «Просфоними» невідомий. М. Возняк висловив припущення, що автором її «був правдоподібно вчитель грецької мови братської школи Кирило Транквіліон-Ставровецький» (Возняк М. Історія української літератури. Т. 2. Ч. 1. Львів, 1921, с. 77 — 78).

Анонім

Λεοπολις. У кн.: Αδελφοτες. Грамматіка доброглаголиваго єллинословенскаго языка. Совершеннаго искуства осми частей слова. Ко наказанію многоименитому російскому роду. Во ЛвовЂ. Въ друкарни братской. Року 1591, тит. арк. зв. (див.: Каратаев, Спб., 1883, № J25; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 109; Попов, 1924, № 31; Попов П. Матеріали до словника українських граверів. К., 1926, №31; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 29; Киселев Н. П. Греческая печать на Украине в XVI веке. Иван Федоров и его последователи. — У зб.: Книга. Т. 7. М., 1962, с. 186 — 192; Максименко, Львів, 1975, № 5).

«Грамматіку» укладено учнями Львівської братської школи за участю Арсенія Еласонського — «митрополита демонитського і еласонського», який прибув до Львова з Греції і викладав у цій школі протягом двох років (1586 — 1588) грецьку мову. В укладанні й виданні книжки могли брати участь тодішні вчителі львівської школи Стефан та Лаврентій Зизанії і Кирило Транквіліон-Ставровецький. Комусь із них можуть належати і вміщені в ній вірші.

Публікації: Студинський К. Адельфотес. — ЗНТШ, т. 7, кн. 3, 1895, с. 10; Перетц, т. 1, ч. 1, Спб, 1900, с. 6.

Подається за першодруком, ЛДМУМ, О. 750, 070407 II

Богу дающу зависть ничтоже возможе. У тій же книжці, арк. 182 зв.

Публікації: Студинський К. Адельфотес, с. 23; Перетц, т. 1, ч. 1, Спб., 1900, с. 6.

Подається за першодруком, див. ті ж примірники.

Леонтій Мамонич

Леонтій Козьмич Мамонич — представник другого покоління родини Мамоничів, яка відігравала помітну роль у культурному житті Білорусії й України кінця XVI — початку XVII ст. Зокрема, батько Леонтія — Кузьма Іванович — зі своїм братом Лукою (Лукашем) Івановичем заснували з допомогою російського друкаря Петра Мстиславця друкарню у Вільні. Леонтій ще «юна возърастом» працював у друкарні Мамоничів, навчаючись редагування книжок, а згодом перебрав видавництво до своїх рук (див.: Анушкин А. Во славном месте Виленском. М., 1962, с. 62). Перше своє самостійне видання — «Псалтир» (Вільно, 1593) Леонтій присвятив своєму дядькові Луці (Лукашеві) Мамоничу, котрий постійно дбав «о книгах богодухновенных и полезных до научениа людей и дЂтей христианъских закону греческаго языка словеньскаго». Однак з початку XVII ст. Леонтій починає друкувати книжки уніатського спрямування, а по смерті старших Мамоничів друкарня Леонтія стає цілком уніатською (див. книжку А. Анушкіна, с. 84).

На герб зацного дому єго м[илос]ти пана Лукаша Ивановича Мамонича, старосты Дисненьского и скарбного Великого князства Литовского и проч. У кн.: Псалмы Давида-пророка и царя... съ возслЂдованиєм. Вільно, друкарня Мамоничів, 1593, тит. арк. зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 115; Каратаев Спб 1883, № 130; Зернова А. С. Типография Мамоничей в Вильне XVII века. — У зб.: Книга. Т. 1. М., 1959, с. 203 і № 22; Голенченко, Минск, 1961, № 28; Лукьяненко, І, Л., 1973, № 26; Максименко, Львів, 1975, № 758).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 139; Карский Е. Ф., Белоруссы. Т. 3. Очерки словесности белорусского племени. 2. Старая западнорусская письменность. Пг., 1921, с. 131 (8 рядків). Коршунаў, Мінск, 1959, с. 330 — 331.

Подається за першодруком, ДПБ РРФСР, І.7.3а. На герб его м[илос]ти пана Симеона Войны. У кн.: Євангеліє толковоє.

Вільно, друкарня Мамоничів, 1595, тит. арк. зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 120; Каратаев, Спб., 1883, № 134; Родосский, Спб., 1884, № 30; Миловидов, М., 1908, № 25; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 404; Зернова, М., 1959, с. 204 і №№ 27, 28.

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 140 — 141.

Подається за першодруком, ДПБ РРФСР, І.3.2а.

На герб ясневелможнаго пана, єго милости, пана Лео Сапеги, канцълЂра найвышьшого Великого князьства Литовского, Перънавъского и прочых старосты. У кн.: Тріодь цвЂтная. Вільно, друкарня Леонтія Мамонича, 1609, тит. арк., зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 177; Каратаев, Спб., 1883, № 197; Миловидов, М., 1908, № 50; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 80; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 52; Зернова, М., 1959, с. 213 — 214 і № 46; Лукьяненко, 2, Л., 1975, № 49).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, с. 146 — 147; Коршунау, Мінск, 1959, с. 332.

Подається за першодруком, ДПБ, РРФСР, 1.4.36.

Епикграмма. У кн.: Книга служебник... Коштом и накладом... Леона Сапєги, канцлера Великого князьства Литовского. Вільно, друкарня Леонтія Мамонича, 1617, тит. арк. зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 210; Каратаев, М., 1883, № 237; Родосский, Спб., 1884, № 56; Миловидов, Вильно, 1908, № 23; Миловидов, М., 1908, № 52; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 185; І. С. Свєнціцький зауважує: «Добре заховані екземпляри находяться в б-ці Чарторийських в Кракові, Перемишльській капітульній і Крехівській»; Зернова, М., 1959, с. 214 — 215 і № 48).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 155; Коршунад, с. 334. Мінск, 1959.

Подається за першодруком, ДПБ РРФСР, 1.8.15г.

Стефан Зизаній

Стефан Зизаній Тустановський, рідний брат Лаврентія Зизанія (див. примітку до віршів останнього), походить з Галичини, можливо, зі Львова, з дрібношляхетської чи міщанської сім’ї. Родове його прізвище — Кукіль. «Зизаній» — переклад цього українського слова грецькою мовою. 1586 р. бачимо його вчителем львівської братської школи. 1593 р. на прохання віленських братчиків Стефан Зизаній переїздить до Вільна, вчителює у тамтешній братській школі, виступає як проповідник, православний полеміст, перекладач. 1596 р. уніати звинувачують його в єресі, але православний собор знімає це звинувачення. 1599 р. Стефан Зизаній постригається в ченці під ім’ям Сильвестра.

Herb jaśnie oświeconego welmożnego pana Konstantina Konstantinowicza kxiężęcia Ostrozkiego, woiewody kijewskiego, marszałka ziemię wołyńskiey, starosty włodziemierskiego, etc. У кн.: Казаньє святого Кирилла, патріаръхи ієрусалимъского, о антіхристЂ и знакох єго. З розширенієм науки против єресей розъных. Вільно, братська друкарня, 1596 (див.: Ундольский, М., 1871, № 126; Каратаев, Спб., 1883, № 141, Свєнціцький, Жовква, 1908, № 474; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 34; Голенченко, Минск, 1961, № 73; Лукьяненко, І, Л., 1973, № 41; Максименко, Львів, 1975, № 767).

Публікації: Студинський К. Пам’ятки полемічного письменства кінця XVI і початку XVII в. Т. 1. Львів, 1906, с. 32.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР, ДПБ РРФСР, І.7.7а.

Лаврентій Зизаній

Лаврентій Зизаній Тустановський, рідний брат Стефана Зизанія, походить з Галичини, можливо, зі Львова, з бідної шляхетської чи міщанської сім’ї. Родове його прізвище — Кукіль. «Зизаній» — переклад цього українського слова грецькою мовою. Де вчився — невідомо. Був знавцем церковнослов’янської, грецької і латинської мов. До 1592 р. учителював у львівській братській школі, пізніше — у брестській та віленській братських школах. З 1597 р. протягом трьох літ вчителював у родині князя Богдана Соломирицького у білоруському містечку Баркулабові. Згодом, повернувшись до Галичини, вчив дітей князя Олександра Острозького в Ярославі (від 1600 до кінця 1602 року). Водночас був священиком і проповідником при тамтешній православній церкві. 1612 р. стає священиком у Корці на Волині в маєтку князя Іоакима Корецького. У 20-х роках діє в Києві. 1626 р. бере участь у місії від київського митрополита Йова Борецького до Москви. На київському соборі 1628 р. Лаврентій Зизаній розглядає справу Мелетія Смотрицького. Згодом повертається до Корця. На початку 1634 року був іще живий. Автор букваря («Наука ку читаню и розумЂню писма словенскаго...», Вільно, 1596); граматики («Грамматіка словенска...», Вільно, 1596); один із перекладачів і редакторів «...Андреа архієпископа Кесаріа Каппадокійскіа тлъкованія на апокаліпсій... Іоанна Богослова...», Київ, 1625; укладач «Катехізису», М., 1627.

«Прожъно ты ся кусиш писмо умЂти...». У кн.: Грамматіка словенска... Новосъставлена Л. З. Вільно, братська друкарня, 1596, тит. арк. зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 125; Каратаев, Спб., 1883, № 145; Лукьяненко, І, Л., 1973, № 37). При вірші малюнок, що зображає неписьменного з ключем у лівій руці.

Публікації; Перетц, т. 1, ч. 1, с. 7; Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р. Львів, 1911, с. 17.

Подається за першодруком, ДПБ РРФСР, 1.7.Па.

Епіграмма на грамматіку. У кн : Грамматіка словенска..., арк. 2,

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 1, с. 8; Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р., с. 17.

Подається за першодруком.

Стіхи к младе[н]цєм въвъдящіи их на дЂло. У кн.: Грамматіка словенска..., арк. 4.

Публікації: Перетц В. Н, т. 1, ч. І, с. 11; Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р., с. 20.

Подається за першодруком.

Типограф младенцєм. В кн.: Грамматіка словенска..., арк. 4 зв.

Публікації: Перетц В. Н., т. 1, ч. 1, с. 11; Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р., с. 21.

Подається за першодруком.

У цьому творі Лаврентій Зизаній перевіршував прозові передмови: 1) до граматики 1591 р. («ПравовЂрным ученія любителєм єдыныя, святыя каθоличскія й апостолскія церкве, многоименитому россійскому роду, братіи нашей о господЂ радоватися») і 2) прозову передмову до власної граматики («Посланія спудеом изрядъным и всЂм любителем доброглаголивого и пространънаго словеньскаго языка...»). На це вказували ще Н. Засадкевич («Мелетий Смотрицкий как филолог». Одесса, 1883, с. 78) і К. Студинський («Адельфотес», граматика, видана у Львові в р. 1591». Львів, 1895, с. 5).

У першій передмові читаємо: «Бога всесилнаго благостію изобразихом вам, о любоучащійся, христоименитый роде росскій, съ всяким опаством єллинословенъским языком зложеную грамматику, юже издаєм въ общую вам ползу. И вначалЂ убо сію начинающе, четырма же єя частми предобучаємъся, яже сут, орθографія, просодія, етімологія и синтаксис, сирЂч правописаніє, припЂваніє, правословіє і съчиненіє. Предреченноє же єя опаство искусна творит быти тщателя, во словесєх и разсловіях творцев и яже вЂтій наудобнЂйшая. Сія бо єст первая ключ отверзаяй ум разумЂти писанія, от нея же яко по степенєх вси лЂствицу, по чину ученій трудолюбивій достизают...».

Христофор Філалет

Христофор Філалет — псевдонім автора полемічного антиуніатського твору «Апокрисис, албо ОтповЂдь на книжкы о съборЂ берестейском именем людій старожитнои релЂи гречес.кои... врихлЂ дана». Місце і час видання не позначені. Існує думка (яку не всі дослідники поділяють), що під псевдонімом Христофора Філалета виступив Мартин Броневський, поляк-протестант, який співчував боротьбі українців і білорусів проти окатоличення. Мартин Броневський народився у другій половині XVI ст., після 1692 р. був зв’язаний із магнатами Костянтином Костянтиновичем Острозьким, а пізніше — з Христофором Радзивілом, контактував із Кирилом Лукарісом. За його посередництвом 1599 р. відбувся з’їзд православних і протестантів. Протягом усього життя брав активну участь у політичному житті, виступав на сеймах і сеймиках. На одному з них (сандомирському) виступив проти короля й духівництва. 1632 р. його було обрано делегатом для ревізії «скарбу коронного».

Перше, польськомовне, видання «Апокрисиса» вийшло, судячи з дати прозової передмови, наприкінці 1597 або на початку 1598 року. Друге, українськомовне видання, як вважають бібліографи, вийшло в Острозі 1598 р. між роками 1597 і 1599 (див.: Максимович М. А. Книжная старина южно-русская. — У кн.: Максимович М. А. Собрание сочинений. Т. 3. К., 1880, с. 669 — 670 — раніші видання цієї статті датуються 1849 і 1850 роками; Голубев С. Библиографические замечания о некоторых старопечатных церковнославянских книгах преимущественно конца XVI и XVII ст. — Труды Киевской духовной академии, 1876, № 1, с. 151 — 153).

В. С. Сопиков вважав, що «Апокрисис» було надруковано у Вільні і що його автором був Мелетій Смотрицький (Сопиков В. С. Опыт российской библиографии. Редакция, примечания, дополнения и указатель В. Н. Рогожина, ч. 1. Спб., 1904, с. 4, № 69).

Історію гіпотези про авторство Мартина Броневського див. у кн.: Яременко П. К. Український письменник-полеміст Христофор Філалет і його «Апокрисис», Львів, 1964, с. 10 — 24. За свідченням уніатського письменника Ігнатія Стебельського, Мартин Броневський був аріанином, але, як зауважує М. О. Максимович, «ця назва під пером уніата значить не більше, що «непапіст», особливо стосовно людини, котра написала таку поважну («дельную») книгу проти унії при самому її початку і притому видану від імені всіх православних, на захист православ’я. А втім, і те могло бути, що Бронський (тобто Броневський. — Упор.) належав спершу до якогось із тодішніх реформаційних угруповань, але потім повернувся на шлях істинний...» (Максимович М. А. Книжная старина южнорусская, там же, с. 671).

«Книжка до минаючих мовить». У кн.: Апокрисис, албо ОтповЂдь на книжкы о съборЂ берестейском именем людій старожитнои релЂи греческои через Христофора Филялета врихлЂ дана. [Осторг, 1598], арк. 1 зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 138; Скабалланович Н. Об «Апокрисисе» Христофора Филалета. Спб., 1873; Каратаев, Спб., 1883, № 151; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 488; Попов, К., 1924, № 34; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 38; Быкова, Л., 1973, № 15; Максименко, Львів, 1975, № 196).

Публікації: Памятники полемической литературы в Западной Руси. Кн. 2. Спб., 1882, ст. 1004 — 1006; Перетц В. Н. Малорусские вирши и песни в записях XVI — XVIII вв. — Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук, т. 4, 1899, с. 883; Перетц, т. 1, ч. 1, Спб., 1900, с. 78.

Тексти подаються за першодруками: ДБЛ і ДПБ РРФСР (Rossica, 12. 55. 12. 84).

Даміан Наливайко

Даміан (Дем’ян) Наливайко (час народження невідомий) походив із міщанського ремісничого роду. За переказами, батько його — кушнір із міста гусятина на Тернопільщині. Освіту набув у острозькій школі. Брав участь в антифеодальному селянсько-козацькому повстанні 1594 — 1596 років, яке очолював його брат Северин. Був настоятелем церкви святого Миколая в Острозі. Даміан Наливайко — авторитетний діяч острозького гуртка, учасник Брестського православного антиуніатського собору 1596 р., співробітник Острозької та дерманської друкарень, редактор, перекладач, автор передмов та віршів. Помер 1627 р. Даміан Наливайко — автор передмов та післямов до виданих у Дермані книжок. Це дозволяє припускати, що він був автором і віршів у них.

Лямент дому княжат Острозских над зешлым с того свЂта ясне освецоным княжатем Алексанъдром Конъстантиновичем княжатем Острозским, воєводою волыньским. [Острог чи Дермань]. В року 1603-м мєсяца декавріа 2 дня. 8°. Примірник цієї книжки зберігається у Болгарії, в Народній бібліотеці імені Кирила і Мефодія (Софія), конволют № 209. Примірник дефектний — бракує початку (після титульного аркуша), кінця і кількох аркушів у середині (див.: Максименко, Львів, 1975, № 201). Ф. П. Максименко визначає місцем його видання Дермань. Якщо це так, то імовірність того, що автором «Ляменту» є Даміан Наливайко, зростає.

Публікації: Соболевский А. И. Две библиографические редкости. — Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца. 1898, № 12. Отд. 2, прибавл., с. 12 — 18. Тут подано і докладний опис конволюта, куди входять українсько-білоруські та польські видання. О. І. Соболевський зауважує, що автором «Ляменту», найімовірніше, був хтось із учителів острозької школи.

Подається за ксерокопією першодруку, люб’язно надісланою Народною бібліотекою ім. Кирила і Мефодія.

ВЂршы, або стихи до того, што читал, которым краєгранесиє сицево: «Хранися италиян». У рукописному полемічному творі «Вопросы и отвЂты православному зъ папежником», написаному, очевидно, у Дерманському монастирі 1603 р. Акровірш. Рукопис належав Московській синодальній бібліотеці (див.: Горский и Невоструев. Т. 3. М., 1859, с. 327 — 329, № 271), тепер зберігається у ДІМ, Синодальне зібрання, № 80370.

Рукопис датується на підставі такого місця (арк. 73): «...Не єст тайно всЂм нам, же от того часу, яко ся тая надслабЂлая поправа календара через 13-го Григорія стала, уже килка крот обходили єсте пасху впереди жидов чотирма недЂлями, а от нас пятма, и килка крот посполу зъ жидами. А то и тепер року того 603 (1603) обходити будете, над звычай и постановенє церковноє, мЂсяца остатнєго зимнего, который отъ збываючих дней лунЂ за три лЂта уростаєт, называєм єго прибылым тринадцатым мЂсяцем». За розрахунками О. В. Горського, в 1603 р. православні святкували Великдень 24 квітня за старим стилем, а католики 20 березня (див.: Горский u Невоструев. Т. 3, с. 327 — 329, а також ППЛ, кн. 2. Спб., 1882, стлб. 1 — 2, прим. 1).

Цей рукопис свого часу був у руках Димитрія Туптала, про що свідчить його власноручна помітка всередині оправи: «О вЂрЂ Ростов. арх. Димитріа» (див.: Горский и Нєвоструев. Т. З, с. 327 — 329).

Публікації: ППЛ, кн. 2. Спб., 1882, стлб. 1 — 2; Коршунай, Мінск, 1959, с. 331 — 332.

Подається за першою публікацією.

На герб ясне освецоного княжати Костентина Костентиновича, княжати Острозскаго. У кн.: Октаик, сирЂч Осмогласник... Дермань, 1604, тит. арк. зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 154; Каратаев, Спб., 1883, № 176; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 135; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 44; Максименко, Львів, 1975, № 202).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2. Спб., 1900, с. 141. Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР.

«Кресте, господствуяй днесь во всем мирЂ...». У кн.: Октаик, сирЂч Осмогласник... Дермань, 1604, арк. 2 (див. попередню примітку). Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 142. Подається за першодруком.

На герб ясне освецоных их милости княжат Острозских. (На крест в гербЂ; О том, што на кони; На мЂсяць и звЂзды). У кн.: Лист Мелетія, святЂйшаго патріархи александрійскаго, до велебнаго єпископа Ипатія ПотЂя... Дермань, 1605, тит. арк. зв. і наст. арк. (див.: Ундольский, М., 1871, № 160; Каратаев, Спб., 1883, № 178; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 491; Максименко, Львів, 1975, № 203).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 142 — 143. Подається за першодруком, ЛДМУМ.

«Лист той въ ЄгиптЂ авсонски начертанный...». У кн.: Лист Мелетія, святЂйшаго патріархи александрійскаго, до велебнаго єпископа Ипатія ПотЂя... Дермань, 1605, ост. арк. (див. попередню примітку).

Публікації: Каратаев, Спб., 1883, № 178; Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 143.

Подається за першодруком, той самий примірник.

На герб ясне освецоных их милости княжат Острозских. У кн.: ЛЂкарство на оспалый умысл чоловЂчій, а особливе на затвердЂлыє сердца людскіє, заведеныє свЂтом альбо якими грЂхами. Божественнаго Іоанна Златоустаго до Θеодора-мниха, а в особЂ его до кождого человЂка, кто в яком кольвек єст грЂху. З друкарнЂ Острозкоє, року от рождества Христова 1607, мЂсяца іюля 29 дня выдано єст, тит. арк. зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 170; Каратаев, Спб., 1883, № 190; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 467; Петров, Бирюк, Золотарь, Киев, 1958, № 50; Быкова, Л., 1973, № 20; Максименко, Львів, 1975, № 198).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 143.

Подається за першодруком, ДІБ УРСР.

Прозьба чительникова о час. У кн.: ЛЂкарство на оспалый умысл чоловЂчій... Острог, 1607, арк. 2 ненум. (Див. попередню примітку).

Публікації: Перетц, т. І, ч. 2, Спб., 1900, с. 143 — 144.

Подається за першодруком (див. примітку до вірша «На герб ясне освецоных их милости княжат Острозских»).

До того, кто добраго сумнЂня. У кн.: ЛЂкарство на оспалый умысл чоловЂчій... Острог, 1607, арк. 1 (див. примітку до вірша «На герб ясне освецоных их милости княжат Острозских»).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 144 — 145.

Подається за першодруком (див. примітку до вірша «На герб ясне освецоных их милости княжат Острозских»).

До того ж чителника. У кн.: ЛЂкарство на оспалый умысл чоловЂчій... Острог, 1607, арк. 180 зв. — 181 зв., останні три ненумеровані сторінки (див. попередні примітки).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 145 — 146.

Подається за першодруком (див. примітку до вірша «На герб ясне освецоных их милости княжат Острозских»).

Авраам Білобородський

Авраам Іванович Білобородський 1604 р. переписав «учительне євангеліє», що й засвідчив у післямові до рукопису: «Исписася сіа книга именєм Євангелія учителная въ лЂто по нарожденіи Ісусу Христа, сына божія, тысяча шесть сот четверътого мЂсяца марта 9 дня на святых мученик 40, иже в Савастіи, мною грЂшъным Авраамомь Ивановичем Білобородскимь въ богоспасаємом градЂ Петигорах у дръжави его милости пана Краковского. Чтите, исправляйте, а мене, грЂшъного, не кленЂте. Рад писарь послЂднєй строци» (арк. 536 — 536 зв.). Інших відомостей про Авраама Білобородського не маємо.

«НынЂ веселый нам день настал...». У вище процитованому рукописі, арк. 536 зв. (див.: Петров Н. И. Описание рукописных собраний, находящихся в городе Киеве. Вып. 2. Собрания рукописей Киево-Печерской лавры, киевских монастырей Златоверхо-Михайловского, Пустынно-Никольского, Выдубицкого и женского Флоровского и Десятинной церкви. М., 1896, № 529 (1643). Віршеві передує ремарка: «Потом співай».

Публікації: Перетц В. Н. Малорусские вирши в записях XVI — XVIII в. — Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук, 1899, т. 4, кн. 3, 4, с.; Перетц, т. 1, ч. 1, с. 86.

Подається за рукописом, ЦНБ АН УРСР, Петров (Мих.) № 529 (1643), арк. 536 зв.

Анонім

«Якъ лев срокгій надъ въсЂми звЂряты пануєт...». У кн.: Иже въ святых отца нашего Іоанна Златоустаго. БесЂда избранная о въспітаніи чад. Львів, 1609. Вірш вміщено на сторінці із зображенням герба львівського братства (див.: Каратаев. Спб., 1883, № 199; Свєнціцький. Жовква, 1908, № 568; Возняк M. C. Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині і у Львові. Львів, 1954, с. 8 — 11; Максименко, Львів, 1975, № 7).

Публікації: Науменко І. Ф. Педагог-гуманіст і просвітитель І. М. Борецький. Львів, 1963, с. 73 — 76, 116.

Автором цього і всіх інших віршів, уміщених у цій книжці, М. С. Возняк вважає Івана (Іоанна) Борецького, в майбутньому київського митрополита Нова (Возняк M. C. Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині і у Львові, Львів, 1954, с. 8 — 11). Порівн. гіпотезу Г. І. Коляди про авторство Гавриїла Дорофієвича («Радянське літературознавство», 1958, № З, с. 58).

Подається за першодруком, ЛДМУМ, № 430.

На Златоустаго и до чителников. У кн.: Иже въ святых отца нашего Іоанна Златоустаго. Бесіда избранная о въспитаніи чад. Львів, 1609 (див. попередню примітку).

Подається за першодруком.

О науцЂ. У кн.: Иже въ святых отца нашего Іоанна Златоустаго. БесЂда избранная о въспитаніи чад. Львів, 1609 (див. попередні примітки).

Подається за першодруком.

«Конець съ богом, вся дающем нам благая...». У кн.: Иже въ святых отца нашего Іоанна Златоустаго. Бесіда избранная о въспитаніи чад. Львів, 1609 (див. попередні примітки).

Подається за першодруком.

Афанасій Селецький

Афанасій Селецький — попович родом — на початку XVII ст. був дяком, про що залишив згадку в рукописному збірнику, який власноручно переписував 1610 р. в Супрасльському монастирі. Наприкінці цього рукопису (арк. 307) читаємо: «В лЂто от създаніа свЂт[у] 7118 а от въплощеніа Христова 1610, начасть сіа книга писати, мЂсяца апріля 24 дня, а дописася в том же року, мЂсяца авъгуста, 18, дьня, рукою многогрЂш[н]аго а велико недостойнаго раба божіа Аθанасіа, поповича Селецкого, будучаго на тот час дяком в монастырЂ Супраслскомь. Но, о господиє отцы и братіа и вес роде христіаньскій, хто сію святую книгу читати буде, молю вашеа любве, аще что обрящете грубо, і погрЂшено небреженіємь малоумиа моєго, вы же, як умудрени суще, исправляйте, а не проклинайте. Ваше єст исправляти, моє же поспЂшати. Но и пакы вторицею молю, исправляйте не кленуще...». Як свідчить вірш «Утверди нас, господи, у вЂри стоати», що ним завершується ця замітка, Афанасій не прийняв унії і закликав до цього своїх читачів.

«Утверди нас, господи, у вЂри стоати...». У рукописному збірнику 1610 р., ЦНБ АН УРСР, Петров (Лавра) № 219 (37), арк. 307 (див.: Петров Н. И., вып. 2, М., 1896, с. 71 — 72, № 219).

Публікація: Петров Н. И., вып. 2, М., 1896, с. 72.

Подається за рукописом.

Мелетій Смотрицький

Мелетій (мирське ім’я — Максим) Смотрицький народився 1572 p., за іншими підрахунками, між 1577 і 1579 роками (див.: Прокошина Е. С. Мелетий Смотрицкий. Минск, 1966, с. 36, 147). Син Герасима Смотрицького. Учився в Острозькій школі. Належав до кола діячів Острозького гуртка. Безпосереднім його вчителем був Кирило Лукаріс, вихованець Падуанського університету, майбутній константинопольський патріарх. На початку 90-х років Максим — студент Віленської єзуїтської академії, домашній учитель у родинах білоруських православних магнатів, князів Огинських і Соломирицьких. Разом із своїм вихованцем їде за кордон, де вчиться в німецьких протестантських університетах Нюрнберга, Лейпціга і Вітенберга. Здобуває ступінь доктора медицини. Близько 1604 р. бачимо його у Вільні членом православного братства. З кінця XVI ст. Максим Смотрицький виступає з полемічними антиуніатськими творами, які до нас не дійшли. 1608 р. датовано його полемічний польскомовний трактат «Αντιγραφη», який відкривається епіграмою на герб Острозьких. Через два роки з’являється «Θρενος». Цей видатний твір ставить його автора в очах православних читачів мало не на рівні з Іоанном Златоустом. Водночас він спричиняє жорстокі репресії з боку властей. Зокрема, дворічним ув’язненням поплатився видавець «Треноса» Лонгин Карпович, майбутній архімандрит Святодухівського монастиря Леонтій. Протягом наступного десятиліття Максим учителює у віленській братській школі. 1616 р. якийсь час він керує щойно заснованою київською братською школою, але вже 1617 р. бачимо його знову у Вільні, де він приймає постриг у Святодухівському монастирі під ім’ям Мелетія. На цей час припадає робота Смотрицького над перекладом «Євангелія учительного», приписуваного константинопольському патріарху Калісту (Єв’є, 1616) і над «Граматикою» (Єв’є, 1619). 1620 р. він виголошує казання «на погреб» свого сподвижника і духовного наставника, видавця «Треноса» Леонтія Карповича. По смерті Леонтія братія Святодухівського монастиря обирає Мелетія своїм архімандритом. Тісні зв’язки, що існували між Карповичем та Смотрицьким і високий рівень літературного вміння й хисту останнього дозволяють припускати його авторство щодо віршованого «Ляменту» на смерть Леонтія (Вільно, 1620). В момент відновлення православної ієрархії ієрусалимським патріархом Феофаном того ж 1620 р. Мелетій Смотрицький висвячується на архієпископа полоцького, єпископа вітебського і мстиславського і протягом наступних трьох років пише кілька полемічних і теологічних творів. Обвинувачений у підбурюванні православних мешканців Вітебська на вбивство уніатського єпископа Йосафата Кунцевича, яке сталося 1623 р., Мелетій Смотрицький опиняється в стані духовної кризи. Він вирушає в паломницьку і дипломатичну подорож по «святих місцях», під час якої веде перетрактації із константинопольським патріархом в українсько-білоруських церковних справах. Повернувшись 1626 р. із свого «хоженія», Мелетій вступає в конфлікт із верхівкою православного духівництва і, перейшовши в унію, пише кілька антиправославних трактатів. Помирає він 27 грудня 1633 р. настоятелем тоді вже уніатського Дерманського монастиря.

Na herb iaśnie oświeconych książąt ich mości Ostroskich epigramma. Αντιγραφη’, albo odpowiedź na script uszczypliwy, przeciwko ludziom starożytney religiey Graeckiey od apostatów cerkwie Wschodniey wydany, któremu tituł: «Heresiae, Ignoranciae y Politika popów y mieszczan bractwa Wileńskiego», tak też y na książkę, rychło potym ku obiaśnieniu tegoż scriptu wydaną, nazwiskiem «Harmonią». Przez iednego brata bractwa cerkiewnego Wileńskiego religiey starożytney Graeckiey w porywczą dana. W Wilnie roku 1608, арк і ненум. зв. Цей трактат присвячено синові князя Костянтина Костянтиновича Острозького Янушеві.

Публікації: ППЛ, кн. 3, Пб., 1903, стовп. 1149 — 1151, за стародруком ДПБ РРФСР.

Подається за публікацією.

Епикграмма на герб. У кн.: Книга Нового ЗавЂта. В ней же напреди Псалтыр блаженнаго пророка и царя Давыда... Єв’є, друкарня Віленського братства, 1611, арк. 2 (див.: Ундольский, М., 1871, № 184; Каратаев, Спб., 1883, № 205; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 56; Лукьяненко, 2, Л., 1975, № 51).

Це — найраніше видання, випущене в Єв’ї, маєтку Огинських під Вільно, де знайшла притулок друкарня віленського православного братства під час переслідувань, які загострилися, зокрема, внаслідок видання нею «Треноса» Мелетія Смотрицького (1610). Князь Богдан Огинський, член і потентат віленського братства св. Духа, надав їй притулок і матеріальну допомогу.

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, с. 147; Коршунаў, Мінск, 1959, с. 332 — 333.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР.

На старожитныи клейноты их милостей княжат Окгинских и их милостей панов Воловичов. У кн.: Євангеліє учителноє, албо Казаня на каждую неделю и свята урочистыи. През святого отца нашого Калиста архієпископа Константинополского и вселенского патріархи пред двЂма сты лЂт по кгрецку написаныи, а тепер ново з кгрецкого и свловенского языка на рускій переложеныи... Єв’є, 1616, тит. арк. зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 202; Каратаев, Спб., 1883, № 229; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 62; Анушкин А. И. На заре книгопечатания в Литве. Вильнюс, 1970, с. 190; Лукьяненко, 2, Л., 1975, № 57).

«Євангеліє учителноє» було підготоване до видання Мелетієм Смотрицьким. Можливо, він був і автором віршів, присвячених князеві Богдану Огинському та його дружині Раїні Волович, на кошти яких здійснювалось це видання.

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 14; Коршунаў, Мінск, 1959, с. 333.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР, Попов, № 25.

На старожитный клейнот их милостей княжат Соломирицких. У кн.: Євангеліє учителноє... Єв’є, 1616, тит. арк. зв. (див. попередню примітку).

Різні примірники цієї книжки мали різні присвяти. Можливо, Мелетій Смотрицький був автором і цього вірша: відомо, що він деякий час, до постриження в ченці, жив при дворі князя Соломирицького.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР, Кир. № 536.

На старожитны клейнот их милостей панов Ходкевичов. У кн.: Євангеліє учителноє... Єв’є, 1616, тит. арк. зв. (див. примітку до вірша «На старожитныи клейноты их милостей княжат Окгинских и их милостей панов Воловичов»).

Публікації: Коршунаў, Мінск, 1959, с. 333.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР

Лямент у свЂта убогих на жалосноє преставленіє святобливого a въ обои добродЂтели богатого мужа въ бозЂ велебного господина отца Леонтіа Карповича, архімандріта общіа обители при церкви Сошествія святого духа братъства церковного віленьского прав[ославія] греч[еского]. Вільно, братська друкарня, 1620. Примірник цієї книжки зберігається в Одеській державній науковій бібліотеці ім. О. М. Горького.

Подається за першодруком.

Μενάνδ[ρον] Στοβ[ατος]: Ον οι Θεοι ψιλου̃σιν, ’αποθνήδχει νέος. — Менандр, [як подає] Стобей. До кого боги прихильні, той помирає молодим.

Plaut[us]: Quem Dii diligunt, adolescens moritur, dum valet, sentit, sapit. — Плавт. До кого боги прихильні, той помирає молодим, а поки здоровий — відчуває, думає.

Анонім

На старожитный клейнот ясне освецоных и вельможных князят Острозских. У кн.: Часослов, сирЂч послЂдованіє службы по преданію церковному по чину часов всего дня положенноє... Острог, 1612. арк. 2, та МЂсяцеслов..., Острог, 1612, арк. 2 (див.: Ундольский, М., 1871, № 190; Каратаев, Спб., 1883, № 211; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 163; Быкова, Л., 1973, №№ 21, 22; Максименко, Львів, 1975, №№ 199, 200).

Публікації: Бычков И. А. Заметки о некоторых церковнославянских старопечатных книгах. Спб., 1886, с. 6 — 7; ч. 1 — 5. Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 148.

Подається за першодруком, ДБЛ.

Віталій

Віталій народився в другій половині XVI ст., був освіченою людиною, знав грецьку і латинську мови. Чи не його мав на увазі Іван Вишенський, коли писав у посланні до стариці Домнікії (в 1605 або 1606 р.): «Не бо аз хулю грамотичноє ученіє и ключь к познанию складов и речей, яко же нЂцыи мнят и подобно глаголют: «Зане же сам не учился, того ради и нам завидит и возбраняет». Сей же глас, мню, в первых пан Виталий, казнодЂя волынский, отрыгал» (Вишенский И. Сочинения. Подготовка текста, статья и комментарии И. П. Еремина. М. — Л., Изд-во АН СССР, 1955, с. 163). Будучи ігуменом Дубенського монастиря на Волині, він, за свідченням сучасників, день і піч працював, перекладаючи книжки. 1612 р. в Єв’ї в друкарні віленського братства вийшла книжка «Діоптра, альбо Зерцало и виражене живота людского на том свЂтЂ...», перекладена Віталієм з грецької мови. У прозовий текст «Діоптри» вкраплено віршовані епіграми. Помер Віталій близько 1640 р.

Про вірші «Діоптри» В. М. Перетц зауважує: «Весь виклад цієї цікавої пам’ятки аскетичної літератури пересипаний віршами» (Перетц, К., 1911, с. 25). Відомі такі перевидання «Діоптри» протягом XVII — XVIII ст.: Єв’є, 1642; Вільно, 1642: Кутеїн, 1651 та 1654; Могилів, друкарня Максима Вощанки, 1698; Чернігів, 1705; Клинці, 1786. Істотних відмінностей у текстах віршів цих видань не виявлено. «Діоптру», видану в Дубні 1604 р., В. М. Перетц бачив у бібліотеці Волинської духовної семінарії в Житомирі. В тій самій бібліотеці під № 192 зберігався рукопис «Діоптри», датований 1604 роком (див.: Перетц, К., 1911, с. 23, 24 — 27). Дальша доля їх невідома.

Рукописну житомирську «Діоптру» В. М. Перетц описує так: «Рукопис у 4-ку, написаний гарним західноруським півуставом к[інця] XVI — п[очатку] XVII ст., на III + 350 нумерованих сторінках; без початку — втрачено заголовний аркуш, а також частину передмови, яка в цьому рукописі починається зі слів: «..ноє яко странъникъ нЂколи́ко пребыти, и помалЂ затворяється оби́тель, тЂло въ прах возвращаєтся, и душа разумная обращаєтся въ отчество отногды ж (sic) прійде...» На стор. IV — V нічого не написано; стор. 1 — 6 — «Каталогъ, или указаніє главамъ перъвои Диоптры, иже єсть о презрЂніи суєты міра», «Каталогъ второи Діоптры», «Каталогъ третеи Діоптры». На стор. 8 такий заголовок, що різниться од відповідного йому в друкованому виданні цієї книги 1604 р.: «Діоптра мірозрітелная І, или Зерцало извЂстно указующеє суєту мира настоящаго и опасно въ нем жити чловєка наставляющеє, многими святыми догматы отческими удобренноє и словеньски многогрЂшнымъ Виталиємъ, игуменом честного креста в ДубнЂ, въ наставленіє и утЂшеніє православнымъ христіяномъ черъниломъ ново изображенно. ЛЂта от откупленія мира 1604».

Порівнюючи цю рукописну «Діоптру» з друкованою 1604 р., баченою ним у тому ж сховищі під номером 193, В. М. Перетц відзначає, що друк має відмінний заголовок, а саме: «Діоптра, сирéчъ Зерцало, албо изображеніє извЂстноє Живота чловєческаго въ ми́рЂ от многих святых божественных писаній отческих догмат съставленная. На словенскій язык вЂчноє памєти, годным отцем Виталієм, ігуменом въ ДубнЂ преложена и написана». З цього заголовка видно, що на час видання книжки Віталій вже помер («вЂчноє памєти»). «Далі, — продовжує В. М. Перетц, — і в друкованій, і в рукописній «Діоптрі» — тотожне продовження, різниться тільки орфографія... В порівнянні з цим рукописним текстом Діоптри, в друкованому екземплярі Волинської семінарії бракує двох розділів повністю і більшої частини третього, на якому уривається друкований текст № 193-го...».

Про видання 1612 р. див.: Ундольский, М, 1871, № 189; Каратаев, Спб., 1883, № 210; Миловидов, Вильно, 1908, № 44; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 57; Лукьяненко, 2, № 52. Л., 1975.

Вірші вміщено в таких розділах книжки:

«Ниже кто Христу любезный бываєт...» — І. (Яко хотящим нам наслаждатися бога, подобаєт суєту мира презирати), ч. 1, арк. 2 зв.

«О яко мирножителя узрЂл бых тебе...» — II (О серъдечном мирЂ), ч. 1, арк. 4.

«О велія излишества и срама...» — III (Яко суєта мира познавається отъ житія Ісус Христова), ч. 1, арк. 5 зв.

«И Спасу не хощет ся подобити». — На полі зазначено джерело: «Варух IV».

«Коль праведно марицаєтся сей мир...»; «Велія бо тъщета жизнь погубляти...» — IV (О суєтіи яже въ мирьских вещех), ч. 1, арк. 6, 7 зв.

«Прекратъко єст веселящеє...»; «Не зри на настоящую красоту...»; «Начала мирьска тъщеты покрывають...» — V (О суєтном сконьчаніи вещей мирьских), ч. 1, арк. 8, 8 зв.; 9.

«Яже премудр, творить въ начинаніи...» — VI (О разъсмотреніи сконъчаніа вещей мирских), ч. 1, арк. 10.

«Любимиче. къ богу обратися...» — VII (О суєтіи судов и глаголов человЂческих), ч. 1, арк. 12 — 12 зв.

«Потъщися убо бога бояти...» — VIII (О презрЂніи оглаголаній человЂческих), ч. 1, арк. 13 зв.

«Их же житіє презирається...»; «Веліє буйство старЂйшинъства желати...»; «Отъ суєт ся въздеръжи...» — XIII (О суєтіи старЂйшинъства желающих), ч. 1, арк. 21 зв.; 22; 22 — 22 зв.

«Аще хощещи ся сподобити...» — XI (О суєтном упованіи мирян), ч. 1, арк. 63 зв

«Не вижд мира, но смЂжи своя очеса...» — І (О нъравЂх мира), ч. 2, арк. 66 зв.

«Не дЂти умом, братіє, бывайте...» — II (О лестєх и сЂтех мира), ч. 2, арк. 68.

«Хотяй смерътных бЂд не познати...» — III (О неправъдЂ мира), ч. 2, арк. 69 зв.

«Не вЂруй, брате, словесем врага твоєго...» — IV (О ложных обЂщаніях мира), ч. 2, арк. 70.

«Хощещи ли имЂти крЂпко чаяніє...» — V (Яко мир забываєт своих), ч. 2, арк. 71 зв

«Аще хощеши въ вЂчной сла†жити...» — VI (О забывающих мира), ч. 2. арк. 73.

«Христу работай, иже своя овца знаєт...» — VII (Яко мир не познаваєт своих), ч. 2, арк. 73 зв.

«БЂжи, бЂжи въ землю обЂтованъную...» — VIII (О бЂдах, въ них же пребывають миряне»), ч. 2, арк. 75.

«Отверъжи убо сон и нераденіє...» — IX (О небреженіи, въ нем же пребывають миряне), ч. 2, арк. 76.

«О яко лучше єст Христу работати...» — X (О работв мирян), ч. 2, арк. 77 зв.

«Выну, яко увясло...» — на полі проти цього рядка глоса: клейнот.

«Бремя господня ига не творить лЂнива...»; «Аще хощеши ся съ Христом веселити...» — XII (О благости ига Христова), ч. 2, арк. 79 зв. — 80 зв.

«ТебЂ же довлЂєт къ богу приступити...» — XIII (Яко въ скорьбєх наших имамы къ богу, а не къ миру прибЂгати), ч. 2, арк. 82.

«Не пришел єси Вавилон сей населяти...» — XV (О многотрудном непокой мирян), ч. 2, арк. 84 зв.

«Теци, о блудный сыну, къ отцу своєму...» — XVI (Яко утЂшенія мирьскаа исполънена суть горестій), ч. 2, арк. 86.

«Небесних ради благ красоты...» — XVII (О слЂпотЂ мирян), ч. 2, арк. 87.

«Обнажися отъ всякого земленънаго пристрастія...» — XVIII (О болезни мирян, єгда разълучаються от мира), ч. 2, арк. 88 зв

«Сей мир скоро ся сконъчеваєт...»; «Възненавижд мира, льстива мъздовъздателя...» — XIX (О мъздовозъдааніи, єже мир даєт рабом своим), ч. 2, арк. 90.

«Остави мира, въ нужди оставляющаго...» — XX (Яко скоро мир своих отъ себе отгонить), ч. 2, арк. 91.

«Не слухай плоти, мира и діявола, зовущих...» — XXI (Яко любов мирьскаа врата богу затворяєт), ч. 2, арк. 92 зв.

«Хощеши ли, о брате, спасенія...» — XXII (Яко мир гонить благих), ч. 2, арк. 94.

«Усердно теръпи вся скорбъная нашествія...» — XXIII (Яко имамы всяческая нашествіа скорбъная терпЂти), ч. 2, арк. 95 зв.

«БЂжи мира, умолъкни и починай...» — XXIV (О избЂжаніи отъ мира), ч. 2, арк. 96 зв.

«БЂжи, христолюбъче, мира окаяннаго...» — XXV (О измЂнЂ мира), ч. 2, арк. 98 зв.

«Въ бЂдном мирЂ сем имЂй попеченіє...»; «Аще кто врага своєго презираєт...» — XXVI (Яко подобаєт и малых зол мирьских бЂгати). ч. 2, арк. 99 зв.

«Таков чловєк быти от многих въмЂняється...»; «Жити єст неудоб зЂло...»; «Не прилагайся несмысленъным скотом...» — XXVII (Яко подобаєт бЂгати съ пребываній мирьских), ч. 2, арк. 100 зв. — 101.

«Друг чловєком злым никогда же бывай...» — XXVIII (Яко подобаєт нам съ благими пребывати), ч. 2, арк. 102.

«Донъдеже поживеши, пришельче, въ своєм тЂлЂ...» — XXIX (О разумЂ сего, іже презираєт мир), ч. 2, арк. 103 зв.

«Удоб всяческая презираєт...»; «Блажен, иже ся выну о смерти поучаєт...»; «Аще кто хощет въвЂки несъсгрЂшати...» — XXX (О памяти смертной), ч. 2, арк. 103 зв., 104 зв. — 105.

«Буйство єст въ устроєніи сем жити...» — XXXI (О неизвЂстном часЂ смерти), ч. 2, арк. 106 зв.

«Хотяй христіяньскій живот свой конъчати...» — XXXII (Чесо ради бог въсхотЂ нам быти безъвЂстным о часЂ смертном), ч. 2, арк. 108 — 108 зв.

«Въ искушеніи непобЂжден будеши...»; «Помышляй велію суєту мира сего...» — XXXIII (Яко долъжен єст раб божій поучатися о смерти), ч. 2, арк. 109, 110.

«Люби умаленіє...» — XXXIV (О перъвом мира полъцЂ горъдости), ч. 2, арк. 111 зв.

«Єлико, брате, будеши смиренънЂйшій...»; «На небесном престолЂ сподобишися...» — XXXV (О смиреніи), ч. 2, арк. 113, 113 зв.

«Наказующему тя богу повинися...» — XXXVI (О лихоиманіи (глоса на полі: «лакомъст※)), ч. 2, арк. 115.

«Лихоимъца нищіи проклинають...»; «Отверъжи убо, брате, лихоиманіє...» — XXXVII (О благоподаяніи), ч. 2, арк. 116, 116 зв.

«Хотяй узрЂти бога ясно...» — XXXVIII (О грЂсЂ блуда), ч. 2, арк. 118.

«БЂжи, яко губительства, мирьских сластій...» — XXXIX (О чистотЂ), ч. 2, арк. 119 зв.

«Понеже тя Христос любовне призываєт...» — XL (О благом, єже погубляють миряне), ч. 2, арк. 120 зв. — 121.

Публікації: Франко І. Забутий український віршописець XVII віку. — Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. 22, 1898, c. 1—16; І. Франко надрукував вірші Віталія «не в такім порядку, як вони стоять розписані в тексті «Діоптри», а в такім, як вони... складаються логічно, коли розглядати їх окремо від прозового тексту» (с. 4); Перетц, К., 1911, c 23—27

Подаються за першодруком, ЦНБ АН УРСР, ДІБ УРСР.’

Гавриїл Дорофієвич

Гавриїл Дорофієвич походив із Галичини, можливо, із самого Львова; принаймні вже 1590 р. він належить до львівського братства. Вчився у Константинополі, згодом в Острозі. Вчителями його були греки Кирило Лукаріс і Никифор. Із середини 90-х років Гавриїл Дорофієвич на службі "у львівського єпископа Гедеона Балабана Він співробітник «ученої колегії», зібраної Гедеоном та його небожем Федором Балабанами, яка діє у Львові! Стрятині та Крилосі. До цього гуртка входять, зокрема, такі відомі згодом українські просвітителі й поети, як Памво Беринда і Тарасій Земка. Прагнучи бути «в общую пользу великоименитому російскому роду» (див. передмову до Учительного євангелія, Крилос, 1606, арк. 2 ненум., і передмову до Требника, Стрятин, 1606, арк. 4 ненум.), учасники цього гуртка збирають бібліотеку, готують до видання і друкують книжки (у друкарні Гедеона Балабана), провадять освітню роботу. Будучи залежними від свого потентата, вони входять у конфлікт із львівськими братчиками, з якими той ворогує, не мирячись із втручанням у церковні справи «шевців, кравців, кушнірів, сідлярів...». Та по смерті Гедеона (1607) Гавриїл Дорофієвич, як гадають, знову починає співробітничати з братством. Наприкінці другого десятиріччя XVII віку він разом із Памвом Бериндою і Тарасієм Земкою переїздить до Києва і включається в роботу культурницького гуртка, зібраного в Києво-Печерській лаврі Єлисеєм Плетенецьким та Захарієм Копистенським. Тут Гавриїл Дорофієвич редагує книжки у лаврській друкарні. З іменем Гавриїла Дорофієвича більш-менш певно пов’язується авторство перекладу з грецької мови на українську двох книжок із творами Іоанна Златоуста — «Книги о священст※ (Львів, 1614) та «БесЂд на дЂянія святых апостол» (Київ, 1624), підготованих до видання ще в балабанівській «колегії». Г. І. Коляда припускає, що Гавриїл Дорофієвич міг бути перекладачем і «...БесЂды избранои о въспитаніи чад» того ж Іоанна Златоуста (Львів, 1609), хоч щодо авторства цього перекладу існують і інші гіпотези (див. примітку до віршів із цієї книжки). У всіх цих книжках містяться вірші. Але вірш на герб панів Долматів у «БесЂдах на дЂянія святых апостол» підписано криптонімом Тарасія Земки. Належність перекладу «БесЂды избраннои о въспитаніи чад» і віршів, уміщених у цій книжці, Гавриїлові Дорофієвичу залишається недостатньо обгрунтованою гіпотезою. Належність же йому віршів із «Книги о священст※ імовірніша, оскільки один із них позначено великими грецькими літерами «гама» і «дельта» (Г. Д.), що можна тлумачити як криптонім «Г[авриїл] Д [орофієвич]» (див.: Коляда Г. І. Гаврило Дорофеєвич, український літератор XVII ст. — Радянське літературознавство, 1958, № 3, с. 49 — 59). Подаємо ці вірші під іменем Гавриїла Дорофієвича умовно, не виключаючи можливості, що вони могли вийти з-під пера інших тогочасних поетів, зокрема Памва Беринди чи Тарасія Земки.

«Лев єст паном, и срокгость му з очій походить...». У кн.: Иже в святых отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Константінополя книга о священъствЂ... Львів, братська друкарня, 1614, тит. арк. зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 193; Каратаев, Спб., 1883, № 215; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 468; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 58; Максименко, Львів, 1975, № 8).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 148 — 149.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР, Кир. 578, інв. № 4128.

«Герб цных Балабанов межи всЂми єст значный...». У кн.: Иже в святых отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Константінополя книга о священъствЂ.... Львів, 1614, арк. 2 ненум. (див. попередню примітку). Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 149.

Подається за першодруком, той же примірник.

До велможного пана, єго милости пана Аленсандра Балабана, старосты вЂнницкаго и прочая. У кн.: Иже в святых отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Константінополя книга о священъствЂ.. Львів, 1614, арк. 2 ненум. зв. — арк. З ненум. Підпис: Г. Д. (див. примітку до вірша «Лев єст наном, и срокгость му з очій походить...»).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 149 — 150.

Подається за першодруком, той же примірник.

На Златоустаго. У кн.: Иже в святых отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Константінополя книга о священъствЂ... Львів, 1614, арк. 4 ненум. зв. (див. примітку до вірша «Лев єст паном, и срокгость му з очій походить...»).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 150 — 151.

Подається за першодруком, той же примірник.

К честным презвЂтером. У кн.: Иже в святых отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Константінополя книга о священъствЂ... Львів, 1614, арк. 29 ненум. — 29 ненум. зв. (див. примітку до вірша «Лев єст паном, и срокгость му з очій походить...»).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 151 — 152.

Подається за першодруком, той же примірник.

Богу на честь и на заздрость, собЂ самуй шкодливую. У кн.: Иже в святых отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Константінополя книга о священъствЂ... Львів, 1614, с. 447 (див. примітку до вірша «Лев єст паном, и срокгость му з очій походить...»).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 154.

Подається за першодруком, той же примірник.

Памво Беринда

Памво Беринда (мирське ім’я Павло — Павел) народився не раніше 50-х і не пізніше 70-х років XVI ст. За свідченням сучасників, був «людиною вченою», крім української, знав церковнослов’янську, грецьку, латинську та польську мови. Не пізніше 1597 року Памво Беринда почав працювати у друкарні Балабанів у Стрятині, увійшовши до балабанівської «ученої колегії» (див. примітку до віршів, які приписуються Гавриїлу Дорофієвичу), а згодом став активним діячем Львівського братства, працюючи в братській друкарні і вчителюючи в братській школі. Памва Беринду було запрошено до Києва для участі у підготовці до видання «Анфологіона» (друкарня Києво-Печерської лаври, 1616 р.), а восени 1619 року він разом із сином Лукашем (Лукіаном) і братом Стефаном назавжди оселяється в Києво-Печерській лаврі, виконуючи роботу редактора, перекладача, друкаря і гравера.

Як письменник і вчений, Памво Беринда залишив велику творчу спадщину. Він автор однієї із найкращих праць східнослов’янської лексикографії XVII ст. — «Лексикона славеноросскаго и имен тлъкованія» (К., друкарня Києво-Печерської лаври, 1627; див.: Лексикон словенороський Памви Беринди. Підготовка тексту і вступна стаття В. В. Німчука, К., Вид-во АН УРСР, 1961, в серії «Пам’ятки української мови XVII ст.»), передмов і післямов до ряду лаврських видань (див.: Тітов, К., 1924) та віршів. Помер 1632 р. Поховано його 13 липня. Ось епітафія на його могилі, яка дійшла до нас у польськомовній версії «Тератургіми» Афанасія Кальнофойського (К., 1638):

РАМВО BERINDA,

corrector xiąg y typographiey Pieczarskiey director, protosingieł swiętego oyca patriarchy Ierosolimskiego, człowiek uczony, zostawił «Lexicon słowieńsko-ruski», po trudach zakonnych, spowiedniczych y drukarskich tu odpoczął Roku Pańskiego 1632. Iulij dnia 13.

Pambę Berindę tu śmierć złożyła,

Ciężkim pagórkiem grób przywaliła:

Snadźby o nim zostali

Ludzie nie pamiętali.

Lecz zła iey rada, bo kto gdzie bieży

Mimo pagórek, czyta: „Tu leży

Zakonnik doskonały

Pambo, w dobroci stały".

Często to bywa, iż zacieramy

Kogo naywięcey, szyrokie bramy

Temu do wieczney sławy

Gotuiem bez zabawy (c. 48).

На Великого Василіа. У кн.: Иже в святых отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Константінополя книга о священъствЂ... Львів, 1614, арк. 405 (див. примітку до віршів Гавриїла Дорофієвича).

Вважати Памва Беринду за автора цього вірша можна на підставі таких міркувань. У другому десятиріччі XVII ст. Памво Беринда був одним із найактивніших діячів друкарні львівського братства. Видання «Книги о священъст※ Іоанна Златоуста здійснювалося за його участю — на форті (титульному аркуші) книжки стоїть криптонім П. Б. М., який можна розшифрувати як «Памво Беринда, монах». Вірш «На Великого Василіа» має багато спільного з віршем «Зъ ламенту над Василієм Великим», надрукованим дещо пізніше у книжці Памва Беринди «На рождество господа бога и спаса нашего Ісус Христа вЂршЂ для утЂхи православним христіаном» (Львів, 1616).

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 2, Спб., 1900, с. 153 — 154.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР.

До превелебного въ ХристЂ єго святителскоє милости кир Ієреміи Тисаровского, єпископа лвовского, и прочая, пана моєго милостивого. У кн.: На рождество господа бога и спаса нашего Ісус Христа вЂршЂ для утЂхи православным христіаном. Львів, братська друкарня, 1616, арк. 1 зв. Підпис: Недостойный ієромонах Памво Берінда, типограф (див.: Ундольский, М, 1871, № 203; Каратаев, Спб., 1883, № 223).

Публікації: Сычевская А. И. Памва Берында и его Вирши на рождество Христово и др. дни. К., 1912; Рєзанов В. І. Драма українська. І. Старовинний театр український. Вип. 1. Сценічні вистави у Галичині. — Збірник історико-філологічного відділу ВУАН, № 7 «а». К., 1926, с. 55 — 70.

На рождество Христово вЂршЂ. У тій же книжці, арк. 2 — 11 зв.

На Стефана Первомученика. У тій же книжці, арк. 12 — 12 зв.

На обрЂзаніє господнє. У тій же книжці, арк. 13.

З Євангелія на обрЂзаніє господнє. На приклад дЂтєм xристіаньским. У тій же книжці, арк. 13 зв. — 14.

З ламенту над Василієм Великим. У тій же книжці, арк. 15 — 15 зв.

На святыя Θеофанія, альбо богоявленіа. У тій же книжці, арк. 16 — 18 зв

До чительника. У тій же книжці, арк. 18 зв.

Усі ці вірші подаються за першодруком, ДБЛ, ДПБ РРФСР, I.8.12.

На Златоустаго толкованіє посланій Павла, апостола. У кн.: Іже въ святых отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Константінаграда патріархи вселенскаго бесЂды на 14 посланій святого апостола Павла... К., друкарня Києво-Печерської лаври, 1623 (див.: Ундольский, М., 1871, № 258; Каратаев. Спб., 1883, № 284; Сввнціцький, Жовква, 1908, № 469; Титов, Киев, 1916, с. 113 — 129; Тітов, К., 1924, с. 52 — 85; Петров, Бирюк, Золотарь, Киев, 1958, № 85; Горфункель, Л., 1970, № 57).

Подається за першодруком, ДІБ УРСР, № 392995, арк. 15 ненум.

На Павла, божественнаго апостола. У кн.: Іже въ святых отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Константінаграда патріархи вселенскаго бесЂды на 14 посланій святого апостола Павла... К., 1623 (див. попередню примітку).

Подається за першодруком, той самий примірник, арк. 17 ненум. зв.

Микита Мелешко

Микита Мелешко народився наприкінці XVI ст.; вчився, ймовірно, у львівській єзуїтській колегії. Відомий лише один його твір — панегірик на честь арцибіскупа Яна Прохницького.

На пресвЂтлаго и пречеснаго архиєрея на вся вЂнца увязаніє. У кн.: Vota, fausta omina, gratulationes illustrissimo ас reverendissimo domino d. Ioanni Andreae Prochnicki. Львів, 1615. Підпис: Никита Мелешъко.

Публікації: Сушко О. Никита Мелешко, незвісний панегіриста XVII в. — Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. 50, 1902, (miscellanea), c. 1 — 8, 3.

Подається за публікацією.

Анонім

Плач, альбо лямент по зестю з свЂта сего вЂчнои памяти годного Григоріа Желиборского. Львів, братська друкарня, 1615. Єдиний відомий на сьогодні примірник цієї книжки зберігається в ДБЛ (див.: Ундольский, М., 1871, № 195. Каратаев, Спб., 1883, № 219).

Публікації: Временник Общества истории и древностей российских при Московском университете. Т. 4. Отдел III. M., 1800.

Подається за першодруком, ДБЛ.

Андрій із Cлyцька (Мужиловський)

Андрій із Слуцька (Мужиловський) народився у .другій половині XVI ст. Був освіченою людиною, знав латинську мову. У часи католицько-уніатського засилля, залишаючись православним священиком у Слуцьку, виступав проти насадження унії, таврував зрадників-уніатів. У 1616 р. написав «Отпис на лист унитов виленских, которыє усиловали своє лестноє отступлениє от восточноє церквє к западнєму костелу слушноє показати, которым къ воли сесь лист зъ Слуцка стался худішім во презвитерох Андреєм». Цьому «Отпису» передував віршовий епіграф «Униты якъ уж лестЂ жалом воюють». Очевидно, про цього Андрія — вже протоієрея слуцького — йдеться в листі київського митрополита Иова Борецького до православного братства, датованому 1629 роком (див.: АЮЗР, ч. 1, т. 6. К., 1883, с. 601 — 602).

«Униты якъ уж лестЂ жалом воюють...». У рукописному творі «Отпис на лист упитов виленских...».

Публікації: АЮЗР, ч. 1, т. 7. К., 1887, с. 266.

Подається за публікацією.

Павло Домжив-Люткович

Павло Домжив-Люткович (або Люткевич-Телиця) — ієромонах. Разом з ієродияконом Сильвестром друкував книжки у власній мандрівній друкарні. 1618 р. в Угерцях на Самбірщині в маєтку православного магната Олександра Шептицького Павло і Сильвестр видали «Собраніє въкратце словес от божественнаго писаніа» — пояснення дванадцяти пунктів апостольського символу віри. Книжку було надруковано коштом Олександра Шептицького. В її мові чимало українізмів та полонізмів. За змістом — це підручник для «малолЂтних отрочат». 1619 р. Павло й Сильвестр надрукували в Угерцях «Краткий хронологический лЂтописец», який дійшов до нас у рукописній копії кінця XVII — початку XVIII ст. 1620 р. вони ж видали книжку «Апостолы и євангелія через всЂ недЂли и празники», в якій є і вірші. Роздобути примірник цієї книжки нам не пощастило. Наприкінці 1621 року Олександр Шептицький помер. Його спадкоємці перестали фінансувати друкарню, і Павло з Сильвестром, залишивши Угерці, перемандрували до Мінська, де Павло став ігуменом монастиря. Тут вони надрукували «Казаньє на чиненю памяти по зешлом єго милости пану Лександрови Федоровичу Шептицкому, през отца Павла Домжива Лютковича игумена мЂньского отправованоє месяца декабря, 20 дня. В року 1622». Отже, Павло був і проповідником. Казання містить відомості про діяльність друкарів в Угерцях. Близько 1625 р. Павло й Сильвестр, очевидно на запрошення князя Григорія Четвертинського, перемандрували до Четвертні на Волині, де 27 липня 1625 р. з їхньої друкарні вийшов «Псалтир». На звороті титульного аркуша цієї книжки й далі міститься посвята князю Григорію Четвертинському, а після неї — нотатка: «Сіє дЂло начася и съвершися благословенієм игумена монастыра... Загоровского». Це дозволяє припускати, що Павло й Сильвестр прибули до Четвертні не з Мінська, а з Загоровського монастиря, де провадили підготовчу роботу до видання «Псалтиря», що є істотним штрихом до картини літературного життя в цьому монастирі. 1628 р. застаємо Павла й Сильвестра в Луцьку, де вони видають «Лямент по святобливе зешлом... ІоаннЂ Васильєвичу, презвитери... братства Луцкого..., написаный презъ... ієродіакона Давыда Андреєвича» (див. далі) та «Епикидіои, албо ВЂрш жалобный на погребеніє Василисы Яцковны» (Каратаев, Спб., 1883, № 322). Знайти цю книжку не пощастило. Вважається, що вона не збереглася. 1628 чи 1629 р. Павло й Сильвестр, на запрошення Адама Урсула Рудецького, перемандрували в село Чорну на Ровенщині, де незадовго перед тим було засновано монастир. Павло став його ігуменом. У Чорній друкарі видали «Часослов, сиреч полуустав церковнаго пЂнія... Изобразися в Чорной року (629, августа 10 дня» (зберігся частково) і «Диалог, албо розмова человЂка хорого албо умираючого с духом», відомий лише з «Оглавленія книг, кто их сложил», яке наприкінці XVII ст. склав Сильвестр Медведєв, та з рукопису XVIII ст., звідки його передрукував Ю. А. Яворський (пор.: Щурат В. Діалог про смерть з 1629 р. — Неділя, 1912, № 43; див. у кн.: Щурат В. Г. Вибрані праці з історії літератури. К., Вид-во АН УРСР, 1963, с. 82 — 83). З 1631 р., після смерті А. У. Рудецького, котрий відписав Чорну монастирю, друкарі зазнають «незносныє кривды, прикрости и шкоды» від його сина Дмитра, який нехтує батьковою волею. Павло звертається до Петра Могили, архімандрита Києво-Печерської лаври, з проханням взяти Чорнянський монастир «под послушенство, опекунство... святой Лавъры» (АЮЗР, т. 6, ч. 1, с. 642). Петро Могила задовольняє це прохання, але не може забезпечити Чорнянський монастир від утисків з боку Дмитра Рудецького. 1634 р. Павло помирає. Ігуменом стає Сильвестр. Прагнучи врятувати друкарню, він передає її Луцькому монастирю. Діяльність Павла і Сильвестра — показовий епізод українського культурного побуту першої половини XVII ст., цікавий не тільки для історії друкарства і квиговидавничої справи, а й для історії літератури та, зокрема, поезії (див.: Коляда Г. І., Ісаєвич Я. Д. Друкарська справа на західноукраїнських землях (XVI — XVIII ст.). — У кн.: Книга і друкарство на Україні. K., «Наукова думка», 1965, c. 59 — 61, а також: Максимович М. А, Собрание сочинений. Т. 3. К., 1880, с. 672 — 673 — «Книжная старина южнорусская»; Яворский Ю. А. Пропавшая западнорусская книга «Диалог о смерти» 1629 г. — Известия ОРЯС АН, 1912. т 16, кн. 4).

«Для креста пред тым завше вЂрных забивано...». У кн.: Събраніе въкратце словес от божественнаго писанія. Угерці, 1618 (див.: Ундольский М 1871 № 217. Каратаев, Спб., 1883, № 243; Свєнціцький, Жовква 1908 № 493-’ Быкова, Л., 1973, № 26; Максименко, Львів, 1975. № 207).

Подається за першодруком, ДБЛ.

Олександр Митура

Олександр Митуpа жив наприкінці XVI — в першій половині XVII ст.; можливо, вчителював у львівській, а згодом у київській братських школах.

ВЂзерунк цнот превелебного в бозЂ єго милости господина отца Єлисея Плетенецкого, архімандрита кієвского монастьгря Печарского и проч. К., лаврська друкарня. 1618. Примірник цієї книжки зберігається в ДБЛ (див • Ундольский, М., 1871, № 219; Каратаев, Спб., 1883, № 240).

Публікації: Перетц В. Панегірик «ВЂзерунк цнот превел[ебного] о. Є. Плетенецкого» року 1618. — Записки Українського наукового товариства в Києві, 1909, кн. 6, с. 54 — 68. Титов, К., 1916, с. 14 — 17; Тітов, К., 1924, с. 14 — 17 Див. також: Голубев С. Т. Панегирик Киево-Печерскому архимандриту Елисею Плетенецкому 1618 года. — Труды Киевской духовной академии, 1910, кн. 6, с. 296 — 350.

Подається за першодруком, ДБЛ.

Кирило Транквіліон-Ставровецький

Кирило Транквіліон-Ставровецький протягом 1589 — 1592 років був учителем львівської братської школи, викладаючи в ній слов’янську й грецьку мови. Тут він співробітничає з такими діячами, як Арсеній Еласонський, Стефан і Лаврентій Зизанії. Сучасники характеризують Кирила часів його вчительства як мужа «ученна в науцЂ писма и языка елинска и словенска» (АЮЗР, ч 1, т. 10, № 44). З доручення братства він 1589 р. виголошує в Тарнополі перед константинопольським патріархом Ієремією промову грецькою мовою (Зубрицкий Д. Летопись Львовского братства, год 1589. — Памятники, издаваемые Киевской комиссией. Т. 3. К., 1898, № 8) Київський митрополит Михаїл Рогоза, перебуваючи у Львові в січні 1591 р., благословив дидаскалів братської школи Стефана й Кирила і здатних до цього учнів на проповідування як у Львові, в братській церкві, так і в інших містах (Акты, относящиеся к истории Западной России. Т. 4. Спб., 1851, № 27). У цей час Віленське братство через своїх членів білоруських магнатів Богдана Сапєгу та Федора Скумину просить Львівське братство прислати до Вільна дидаскала — «писма кгрецкого и словацкого делателя искусна» (АЮЗР, ч. 1, т. 10, № 41). У Вільно посилають Кирила, і 1592 р. він починає вчителювати у віленській братській школі (там же, № 44 і 45), 3 дальших 22 років відомостей про життя і діяльність Кирила немає. У 1614- — 1615 р. Кирило — ієромонах і славиться як проповідник. Він бере участь у виданні Псалтиря (Львів, 1615), друкує у власній похідній друкарні своє «Зерцало богословів» (Почаїв, 1618) і своє ж «Євангеліє учительноє» (Рахманів, маєток княгині Ірини Вишневенької, 1619). За ці книжки Кирило підпадає під переслідування — ортодокси вбачають у них єретичні та прокатолицькі тенденції.

Між 1615 — 1626 роками Кирило веде мандрівне життя: Львів — Волинь — Замостя Близько 1626 р. він переходить в унію і стає архімандритом чернігівського Єлецького монастиря, який на цей час був захоплений уніатами (Петрушевич А. Сводная галицко-русская летопись с 1600 по 1700г. Львов, 1874, с. 275 — 276). У королівській грамоті 1643 р. відзначається «похилий вік» Кирила, і йому призначається коад’ютор — помічник-заступник, що в католицькій церкві призначається на заміну духовній особі, яка за віком чи станом здоров’я неспроможна виконувати свої обов’язки (АЮЗР ч. 1, т. 6. К, 1883. № 295). 7 вересня 1646 р. в Чернігові виходить у світ «з новои друкарнЂ» Кирила його збірка повчань і віршів «Перло многоцЂнноє», в якій виразно виявляються католицькі тенденції автора. Того ж 1646 року Кирило помирає.

Вірші Кирило писав, мабуть, протягом усього свого свідомого життя. Як зазначено у примітці до «Просфоними», М. Возняк висловив імовірне припущення, що автором цього панегірика, написаного і виданого у Львові 1591 р., міг бути «вчитель грецької мови братської школи Кирило Транквіліон-Ставровецький». Вірші є у всіх друкованих книжках Кирила. Слід відзначити, що в прозових текстах книжок трапляються римовані фрагменти.

Іноді в цих фрагментах застосовується дієслівна рима, іноді рима складніша, заснована на поєднанні іменних частин мови або іменних чи дієслівн