Попередня     Головна     Наступна

ДЕСКРИПТИВНІ ВІРШІ

* * *

Пастырскій уряд значне Каллист одправуєт,

Гды овцам своим паству, науки даруєт.

Нєх же вЂрный голодом жаден ся не трвожить,

Каллист душам обфите покарму примножить.

* * *

Не всегда узрыши на престолЂ сЂдяща;

Многажды грЂх ради ниц долу лежаща.

Святоє Богоявленіє

Аще и наг водами облагаєшися,

И, яко раб безгрЂшен, сый крещаєшися,

Но свыше возлюбленна Отець тя глашаєт,

И Дух, низпослав Тройцу, всим благословляєт.

Обитель под знаком сим Богоявленіа

В БЂлоросских краинах от заложеніа

Здобить сє привилеями в россейском родЂ

При побожном ктиторє и духовной згодЂ.

Пречистая приснодЂвая Богородица

Пречистая Ісуса на руку носящи,

Сих же с предстоящих преподобных зрящи.

Сими о правовЂрных того молиствуєт,

Помощ в нуждах комуждо от него даруєт.

* * *

Доброгласен тя орган избра, Дух Пресвятый, Давиде:

Тобою-бо благодать єго, яко рЂка, изыйде.

Красных глагол, иже отрыгнул вЂрных в наслажденіє,

Яже святыи пріймаху, Церкви во украшеніє.

* * *

Благо здЂ пречестному знаменію трвати

И небо небес, МатЂр Божію, всЂм знати.

Под тым всю ктиторство старожитность маєт

И, иле к хвалЂ ей належить, скланяєт.

* * *

СвЂтом воскресенія твоєго из гроба

Всему миру просія, Ісусе, оздоба

Євангелских ученій: и всЂх просвЂтила,

Так в цнотах, як в вЂрЂ святой, утвердила,

ТЂм же подажд твоєму рабу Міхаилу

В таких прочіих трудєх здравіє и силу.

Узич му без мятежи временнаго свЂта

А на потом подажд му и вЂчныи лЂта.

Аггели Успеніє Пресвятыя / видЂвше, удивишася, како ДЂвая восходит от земля на небо

Θрон Бозкій отходит до небеснаго Θрону,

Сіон поступуєт до горнєго Сіону.

Небо смысленноє до найвышшого Неба.

Богородица идет до Бога, так потреба.

Там будет молитися за въвесь свЂт Царица

Небесная Сынови Матка и ДЂвица.

ВЂрши на Євангеліє для иконописцов

[Матθ, І]

При Матθеи человЂк начертан бываєт,

яко о плоти Христа книгу начинаєт.

* * *

[Мр. I]

Марку лев знаменіє, яко он начал єст

гласом в пустини, иже, яко лев, кричал єст.

* * *

[Лук. І]

Луки благовЂстіє жреца начася,

того ради вол жремій при нем написася.

* * *

[Іоанн I, 23 (Ісайа 46, II)]

Іоанн орла имат, яко возлЂтаєт

к солнцу-Христу и єго божество являєт.

* * *

[Лук. І]

Гавріил зачатіє ДЂвъ возвЂщаєт,

Маріи Христа-Бога Дух Свят устрояєт.

* * *

[Лук. II, 8]

Аггел пастирєм стада в свЂтлости явися,

сказуя, яко Христос в вертепЂ родися.

* * *

[Лук II, 16]

Христос во ВифлеємЂ от дЂвы рожденный,

от пастирей во яслєх лежащ обрЂтенный.

* * *

[Лук. II]

В день осмый по закону Христос обрЂзася,

то кров єго во-первых за ны пролияся.

* * *

[Матθ. II, 11]

Волсви от Вавилона к Христу прійдоша,

миро, злато, кадило в дар принесоша.

* * *

[Лук. IV]

В день четиридесятый в церков принесенный,

от Симеона и Анны хвалами почтенный.

* * *

[Матθ. II]

Во обятіях матерє Христос-Бог гонзаєт,

во Єгипет Іосиф осла провождаєт.

* * *

Млоденци во ВифлеомЂ вои убивают,

от сосцу родителных сильно оттерзают.

* * *

[Лук. II, 46—48]

ДванадесятолЂтен Христос вопрашаєт

учители премудро и сам отвЂщаєт.

В храмЂ Божем всЂ ся єму удивляют,

ту єго родители славна обрЂтают.

* * *

[Матθ. III, 16—17]

Тридесят лЂт имЂя, Христос-Бог крестися,

и на Иордани Тройца святая явися:

Отець во гласЂ, Сын во плоти, Дух божественный

в видЂніи голуба над христом явленный.

* * *

[Матθ. IV]

Христа алчна дЂмон в пустыни искушаєт,

но пред солнцем истынны тмы князь изчезаєт.

* * *

[Іоанн II, 1—8]

Христос чудо первоє в КанЂ сотворил єст:

в скудости вина воду в вино притворил єст.

* * *

[Іоанн III, 1—12]

Князь жидовскій Никодим в нощи посЂтил єст

Христа, он же истиннЂ єго научил єст.

* * *

[Іоанн IV]

При студенци, по пути, Христос почиваєт,

самаряныню правдЂ святЂ поучаєт.

* * *

[Матθ. VIII, 5 — 13]

В КапернаумЂ сотник к ногам припадаєт

о рабЂ болном — Христос словом исцЂляєт.

* * *

[Матθ. V]

СЂд на горЂ, Христос-Бог слово простираше,

ученики и люди долго поучаше.

То слово Матθей в главах трієх заключил єст,

в пятой, в шестой и седмой, — на сей укончил єст.

* * *

[Матθ. VII, 3]

Бервно пер› изми из ока твоєго,

таже сучець измеши из ока братнєго.

* * *

[Матθ. VIII, 24 — 26]

Спящу Христу корабль люто бЂдствоваше,

возбнув, зпрЂти морю, вЂтру — и престаше.

* * *

[Лук. V, 18—26]

Разслабленный к Христу чрез ся кров спущаєт,

за вЂру и он принесших того исцЂляєт.

* * *

[Лук. VII, 12—15]

У врат града Наина мертва воскресил єст

Христос, вдовЂй єдинородна матери вратил єст.

* * *

[Лук. VII, 46—48]

Фарисей нЂкій Христа хлЂбом учреждаєт,

блудница нозЂ слезами очес омываєт,

Трет власы, миром мажет, о грЂсєх ся каєт,

Христос, зря любов многу, грихЂ оставляєт.

* * *

[Матθ. XIII, 4 — 8]

СЂяй сЂєт, сЂмена различна падают,

в терніи гибнут, птици на пути снЂдают,

Токмо, яже на землю добрую падоша,

нескудни сЂятелю плоды принесоша.

* * *

[Матθ. XIV, 6 — 11]

Іоанн Предтеча, пророк божественный,

обличивый Ірода, бысть обезглавленный.

Дщер жены Іродовы, безстыдно скакаше,

просила єго главы, Ірод єй отдаше.

* * *

[Іоанн VI, 9—13]

Пять хлЂбов и д†рибЂ отрок продаяше,

тыя чрез апостолы Христос гдысь взяше,

Пять тысящ насытил єст, выше того взяху

укрухов дванадесят кошниць, что остаху.

* * *

[Матθ. XIV, 25—30]

Христос по водам ходит, Петр ся погружаєт,

рек: «Спаси мя, Господи!» — тЂм спасен бываєт.

* * *

[Матθ. XV, 22 — 28]

Жена хананейска псом уподобися,

за то дщер от дЂмона Христом свободися.

* * *

[Лук. X]

От разбойник язвенна жрець леввит лишаєт,

самарянин вино и єлей возливаєт.

* * *

[Лук. X, 38—39]

Марθа печется Христа брашна учредити,

Марія словом тщится душу насытити.

* * *

[Лук. XI, 14]

дЂмон во человЂка нЂмый водворися,

Христос того изгнал єст, бЂсный исцЂлися.

* * *

[Матθ. XVII, 1—3]

Христос-Бог на ΘаворЂ в свЂт преобразися,

Мойсей со Ілією єму представися.

* * *

[Матθ. XIX, 13—14]

Людіє дЂти своя ко Христу приносят,

да молится, й руцЂ на ня возложить просят.

Ученици претиша з дітми приходити,

Господь возбрани им впред тако творити.

* * *

[Матθ. XX, 1—2]

Домовит дЂлателей на єм посилаєт,

по пЂнязю за дЂло на день совЂщаєт.

* * *

[Іоанн VIII, 3 — 11]

На блудЂ жену яту Христу представиша,

что сотворити должно, єго вопросиша.

І он писаше на земли; вся вон избЂгают,

Христа токмо и жену блудну оставляют.

Господь же наказал ю, с миром отпустил єст,

от законов сужденныи смерти свободил єст.

* * *

ЧеловЂку богату нива угобзися,

он гумно разорити ветхо намыслися.

И болшеє создати сам ся ублажаєт,

«Идший да ясть и пієт», — своє вЂщаєт.

А суд Божій глаголет: «Безумне, что лстиши

сам себе, се в нощ сію вся та оставиши».

* * *

[Лук. XV, 11-21]

Блудный сын, вся расточив, ко отцу возвратися —

отець, напад на выю, о нем умилися.

* * *

[Лук. XVI, 19—25]

Богатий пиршествуєт, а Лазар желаєт,

да от крупиць трапезы єго ся питаєт.

Язвы єго пси лижуть, богатый забыл єст

Лазара насытити, сам доволно пил єст.

Но по смерти в прохладЂ нищій Лазар бяше,

богатый каплЂ воды, во огни сый, моляше.

* * *

[Матθ. XXII, 2—13]

Цар сотвори брак, многи на пир зваше,

убывшим рабы, огнем и мечем отмщаше.

ВидЂв же не во брачну рызу облеченна,

со пиршествующими бити посажденна,

РазгнЂвався, повелЂ оного связати

и во тму кромЂшнюю абіє предати.

* * *

[Лук. XVII, 12 — 15]

Десять муж прокаженных словом очищаєт,

єгда ко священником оны посылаєт.

* * *

[Лук. XVIII, 10—13]

Фарисей на молит†сам ся оправдаєт,

мытар очес возвести в небо не дерзаєт,

Бієт персы, милости у Господа просить,

ов отвержен, сей паки благодать относить.

* * *

[Лук. XVIII, 35—41]

Грядый ко Ієрихону слЂпца приглашаєт,

милость просящему словом очи даєт.

* * *

[Іоанн XI, 1—45]

Лазар, недугом держим, на одрЂ лежаше,

Марія же со Марθою ко Христу послаше,

Да прійдет; Лазар же во малЂ преставися,

но Христос въскресил и славно прославися.

* * *

[Лук. XIX, 2—6]

Закхей Христа грядуща со древа смотряєт,

Христос, пригласив єго, у него витаєт.

* * *

[Матθ. XXI, 7—9]

Во град Ієрусалим на осли-жребяти

идет Господь волную страсть за ны пріяти.

Народы рызи стелют, вЂтви подстилают,

«Осанна Давыдову сыну!» — воспЂвают.

* * *

[Іоанн II, 15]

Куплю дЂющим в церкви Господь изгоняєт

и трапезы торжником словом превращаєт.

* * *

[Матθ. XXV, 14—15]

Господин рабом своим таланти вручаєт,

куплю тЂми дЂяти оним завЂщаєт.

* * *

[Матθ. XXVI, 20—28]

Пасху ветхозаконну Христос совершил єст,

по том хлЂб в тЂло, вино в кров си претворил, єст.

Іоанн на Господних персєх возлєгаєт,

а Господь о предателЂ своєм предвЂщаєт.

* * *

[Лук. XXII, 39—42]

Во вертоградЂ Христос Отцу си молися,

єгда волнія страсти время приближися.

* * *

[Іоанн XVIII, 2—12]

Іуда лобзанієм Господа предал єст,

Петр апостол Малхови ухо урЂзал єст.

Нечестивыи вои Христа похищают,

вяжут, біют, торгают, лютЂ озлобляют.

* * *

[Матθ. XXVI]

Христос-Бог КаяфЂ впервых представися,

праведник неправедным мужем злЂ судися.

Петр при огнЂ грЂєтся, но злЂ позябаєт,

єгда ся Христа-Бога за страх отрицаєт.

* * *

[Іоанн XIX]

У столпа каменного Христос привязанный,

велЂнієм Пилата лютЂ бичеванный.

* * *

[Іоанн XIX]

Вои тернов вЂнець Христу возложиша,

уязвенна народу жидовску явиша.

«Се человЂк!» — сам Пилат євреом вЂщаєт,

а злочестная спира «Распни!» возглашаєт.

* * *

[Матθ. XXVII, 24—26]

Пілат нетвердоумный на смерть Христа даєт,

руцЂ умы, Варавву от уз испущаєт.

* * *

[Лук. XXIII, 26—27]

Господь, крест на Голгоθу нося, изнеможе,

Сімон же Кіринейскій нести єго поможе.

Жены благочестны Господа плакаху,

в слезах на Голгоθу во слЂд єго идяху.

* * *

[Матθ. XXVII, 38]

На дре†крестЂм Христа-Бога пригвоздиша,

а с ним два разбойника близу повЂсиша.

Хотяще с разбойники онаго вмЂнити,

но славы царя, славы нЂсть лЂт истребити.

* * *

[Іоанн XIX, 38—40]

Іосіф с Никодимом в гробЂ положиша

тЂло Господнє, миром доволно мастиша.

Бяше ту мати слезна, и жены стояху,

яже Спаса нашего усердно любяху.

* * *

[Матθ. XXVIII]

Єгда мироносицы ко гробу прійдоша

с миром, тЂла Христова в нем не обрЂтоша,

Ибо воскресе смерти, ада побЂдитель,

рода человЂческа всеблагій спаситель.

* * *

[Лук. XXIV, 13—32]

Ученіком, в Емманус грядущим, явися,

но от них не бЂ познан, ибо утаися,

Даже в преломленіи хлЂба єго познаша

и, шедше, апостолом в СіонЂ сказаша.

* * *

[Лук. XXIV, 49]

Христос пред ученики идет с Єлеона,

силою носимый в град горня Сиона.

Во ІєрусалимЂ велЂв онЂм ждати,

дондеже, исполнятся дару благодати.

* * *

Єгда мірови сему конец приближится,

тогда Сын человЂческ в сла†си явится

И будет вся дЂлеса всЂх людій судити

и всеправедную мзду комуждо творити,

Праведным имать дати в небЂ живот вЂчный,

грЂшники же вовержет въ огнь безконечный.

* * *

Тебе, Христе, судію, сЂдяща высоко,

на страшном твоєм судЂ узрить всяко око,

И всяк тамо воспріймет мзду по своим дЂлом,

радость ли, печаль вЂчну, з душею и тЂлом.

Даждь, молю, тогда и мнЂ, грЂшну, тя узрЂти,

и не печаль, но радость вЂчну получити.

* * *

[Бытія. XV]

Ною обнажившуся сын ся Хам ругаєт,

Сим же сын со Афетом нагость покрываєт.

* * *

Цар Давид гуслы держить, не всує играєт,

славу Богу и тЂмы из уст воздаваєт.

* * *

Кто на чуждая рад,

то и сам уловлен бываєт.

Злый злЂ страждаєт; образ сей тоє нам являєт:

всяк ловяй чуждая, сам уловлен бываєт.

Кто не хощет, аки кот, злоблен быти,

аще-сь силнЂйшій, менших не хтЂй озлобити.

Бойся многих, кто многим был-єсь страшен зЂло,

зло творящіи страждут злЂ за своє дЂло.

Многих бо гризаяй, сей кот сам гризен бываєт,

вистинну всяка злость злЂ ся скончаєт.

Над Тайною Вечерою стихи

Єгда сЂтовен глагол вслух Христос предаде,

сын Заведеов слезен на перси припаде,

Рек: «Кто, Христе, кто, Спасе, имат тя предати,

учеником, Ісусе, изволи сказати».

* * *

Се — чист отрок, се — дЂвица,

Се — Царъ силам, се — Царица.

Мы вси — раби, Господь с нею,

Яко со всЂх госпожею.

ТЂм пред ними раби стоймо,

несЂдалну пЂснь воспоймо.

* * *

Архистратиже Христов Михаиле,

возвал-єс Богу миле,

кто Бог велій, яко Бог наш,

показующ на Люципера огненній палаш,

аби єго с небес сперти

и всЂм діаволом глави стерти.

* * *

Преподобен Роман-пЂвець дЂву прославляєт,

Кгды Влахеръстей церкви во снЂ свиток пріймаєт.

Тамо Анъдрей Первозванній на облацєх взираєт,

Когда пречистая панъна сына за мир благаєт.

И святій Роман-пЂвец спЂваєт согласно,

«ДЂвая днес» во церкви викрикає красно.

ПРИМІТКИ

Дескриптивні вірші

«Пастырскій уряд значне Каллист одправуєт...». — Євангеліє учителноє. — К.: Друкарня лаври, 1637. — Арк. 9 ненум., звор. (На всю сторінку гравюра: патріарх Калліст за писанням Євангелія Учительного, під нею вірш). (Запаско, Ісаєвич — № 256.)

Публікації: Титов, 1916. — С. 326; Тітов, 1924. — С. 326.

Подається за першодруком (примірник ЦНБ: КПЛ XIII 3/5).

«Не всегда узрыши на престолЂ сЂдяща...». — Брашно духовноє... — Кутеїн: Друкарня Богоявленського монастиря, 1639. — Арк. 3 ненум., звор. (першої пагінації). (Лукьяненко, 2. — № 91. — С. 163 — 166.)

Подається за першодруком (примірник бібліотеки Вільнюського університету: R 274).

Святоє Богоявленіє. [До зображення Богоявлення]. Трифологіон, или ЦвЂтослов... — Кутеїн: Друкарня Богоявленського монастиря, 1647. — Тит. арк., звор. (Між чотиривіршами гравюра: Ісус Христос в Іордані, з підписом: «Святоє Богоявленіє» і трьома літерами праворуч і ліворуч: «Бог — Господь», «Бог — Спас», «Ісус — Христос» (див.: Лукьяненко, 2. — № 104. — С. 207).

Імовірний автор — Сильвестр Косов.

Публікація: Роте. — № 108.

Подається за примірниками ДБЛ, ДПБ, БАН.

Пречистая приснодЂвая Богородиця. [До зображення Києво-Печерської Богородиці]. — Требник. — К.: Друкарня лаври, 1652. — C 14 ненум

Публікації: Титов, 1916. — С. 377; Тітов, 1924. — С. 377.

Подається за першодруком (примірник ЦНБ: Кир. 4655/П).

«Доброгласен тя орган избра, Дух Пресвятый Давиде...». — [Новий Завіт із Псалтирем]. — Кутеїн: Друкарня Богоявленського монастиря 1652. — Арк 5 ненум., звор. (Лукьяненко, 2. — № 107. — С. 217.)

Подається за першодруком (примірник ЦНБ: Кир. 4369 П)

«Благо здЂ пречестному знаменію трвати...» [На знаменіє Успіння Богородиці і герб міста Львова]. — Тріодіон... — Львів: Друкарня братства 1664 — Тит. арк., звор. (Запаско, Ісаєвич. — № 413?.) Імовірний автор — Семен Ставницький, друкар.

Публікацій не виявлено.

Подається за першодруком (примірник ЦНБ: Кир. 605).

«СвЂтом воскресенія твоєго из гроба...» [До зображення воскресіння Ісуса Христа]. — Євангеліє. — Львів; Друкарня Михайла Сльозки, 1665. — Тит. арк., звор. (Запаско, Ісаєвич. — № 421.) Імовірний автор — Михайло Сльозка.

Подається за першодруком (примірник ЦНБ: Кир. 2576 П).

Аггели успеніє пресвятоя видЂвше, удивишася... [До зображення Успіння Богородиці]. — Таблица невидимая сердца чловЂчаго (Апостол). — Львів: друкарня Братства, 1666. — Тит. арк., звор. (див.: Запаско, Ісаєвич. — № 430).

Подається за першодруком (примірник ЦНБ: Кир. 4876 П).

ВЂрши на Євангеліє для иконописцов. — Антологія. — Арк. 70 — 75.

Публікації: Перетц, 1929. — С. 92 — 93; Іван Величковський. — С. 105 — 112.

Подається за рукописом «Антології».

«Ною обнажившуся сын ся Хам ругает...». [До зображення праотця Ноя з синами Хамом і Афетом]. — Антологія. — Арк. 91, звор.

Публікація: Іван Величковський. — С. 132.

Подається за рукописом «Антології».

«Цар Давид гуслы держить, не всує играєт...» [До зображення царя Давида]. — Антологія. — Арк. 91, звор.

Публікація: Іван Величковський. — С. 132.

Подається за рукописом «Антології».

«Злый злЂ страждаєт; образ сей тоє нам являєт...» — Антологія. — Арк. 95, звор.

Публікація: Іван Величковський. — С. 137.

Подається за рукописом «Антології».

Над Тайною Вечерою стихи. — Антологія. — Арк. 95, звор.

Публікація: Іван Величковський. — С. 137.

Подається за рукописом «Антології».

«Се — чист отрок, се — дЂвица...» [Вірші під гравюрою]. — Благодарственніи акафисты и прочія... молитвы. — Чернігів, 1682. (Запаско, Ісаєвич. — № 604; Каменева, 1959. — №6.)

У Росії відомий єдиний дефектний примірник в БАН. У РДБ є мікрофільм примірника бібліотеки шведського королівського університету в Упсалі (Каменева. — 1959. — № 6).

Подається за мікрофільмом ДБЛ.

«О Лва граде, твоя тя слава именуєт...» [До зображення Успіння Богородиці]. — Октоїх, Львів, 1686. — Тит. арк., звор. (див.: Запаско, Ісаєвич. — № 630).

Подається за першодруком (прим. ЦНБ: Кир. 619).

«Архистратиже Христов Михаиле...». — Виявлено В. М. Перетцем у рукописному Трефології із Нуїнської церкви, in f°, півустав XVIII ст., тит. арк., звор. (над зображеним чорнилом «в західному стилі» архистратигом Михаїлом). Цей рукопис належав Волинському сховищу старожитностей у Житомирі. (Перетц, 1911. — С. 19 — 20.)

Публікація: Перетц, 1911. — С. 19 — 20.

Подається за публікацією В. М. Перетца.

«Преподобен Роман-пЂвець дЂву прославляєт...». — Рукописна книга «Сборник богослужебный...» («Сія книжица, содержащая в себЂ различнія благопотребнія молитвы на посвященіє всякоя вещи, писася во веси Кругем (КругелЂ) при храмЂ святаго архистратига Михайла и прочіих [...]. Roku 1735 Romanem Usowiczem начертана бысть). На звороті титульного аркуша — зображення патрона писця Романа Солодкоспівця з сувоєм у лівій руці; обабіч — триглаві церкви з круглобанними верхами; під зображенням шестирядковий вірш. (Перетц, 1911. — С. 33.)

Публікація: Перетц, 1911. — С. 33.

Подається за публікацією В. М. Перетца.

Попередня     Головна     Наступна