Попередня     Головна     Наступна






Афанасій Филипович


Даруй покой Церкви своєй, Христе-Боже,

ТерпЂти болш, невЂм єсли хто з нас зможе.

В вЂри святой непорочной в милы лЂта

Гдыж приходит страшныє дни в конец свЂта.

Звитяжай же зрайцов, первЂй уніатов,

Препозитов, также и их поминатов.

Поглуми всЂх противников и их рады,

Абы болшей не чинили гнЂву и зрады.

Пришол той час роздЂленя з проклятыми:

Не зъЂст хлЂба ошарпанец з везваными.

Тут юж злости антихриста! Уніате,

Кламцо и похлЂбце, рожоный лжи брате!

Пекло на тя горящеє зготовано;

Гордость твою и думьє зле бы спаліоно

Для тебе то Церков грецка ляментуєт:

В многих мЂстцах много утисков пріймуєт.

Не барзо тебе Рым прагнет и латина,

Може бовЂм обытися без русина.

Поможет в том Пречистая и святыи

Молитвы свои даючи приємныи.

Будь же сыном православным, уніате,

Єст покута живым людям, милый брате!

Просит за тя з плачем горким в трубЂ страшной

Матка Сына в крижу мовячи мнЂ жалосной,

Хвалим же вси Христа и Творца нашего

Же нам дал юж Матку неокрутно Єго.




* * *


Дай помощ от печали,

абысмы в цЂли зостали:

Вылучаєш, хто з нас, Пане,

по правици Твоєй стане,

Абы болш не колотили,

в покою лЂт конец жили,

Межи Греки и Рымляны,

гдыж то люд твои єст выбраный,

До темности каже втрутить,

звязаного в вЂки мучить;

Памятайся в своєй злости,

зажій на собЂ литости

Стережися того огня,

не вЂр діаблу рукимя,

Перестань же такой злости,

на чини болш юж прикрости.

Навернися до Всходнеи

Церкви своєй святои,

В славу Богу своєму

в Тройце Святой єдиному,

Христос то тебе взываєт

и Пречистая чекаєт:

«Теперь чловЂк ласку маєт,

напотом больш не узнаєт».

Реч святая и знаки

неомылны суть навЂки.

Амин.







По том о волности Божей тыи вЂрши


Престерегаєт Бог голубком Ноя

И ослом Валаама, а человЂком своя

Люди упоминаєт, бы волю святую

Єго ховали, а не якую иную.







Сумма з псалму


Похвалная то реч зла кому не чинити,

Леч при той єще треба добре творити.










ПРИМІТКИ


Афанасій Филипович


Афанасій Филипович (між 1592 і 1596 — 1648) — вихованець віленської братської школи. 1627 р. у Вільні постригся в ченці. Жив у Межигірському монастирі. 1632 р. став намісником Дубровського (Добойського) монастиря під Пінськом. Блукав по Русі, збираючи милостиню на побудову нової церкви. Оскаржував утиски на православних перед московським царем. 1640 р. став ігуменом Брестського монастиря. Полемізував з католиками та уніатами. За «чинення галасів» 1646 р. поселений в Києво-Печерській лаврі, зазнав переслідувань, написав мемуарно-полемічний твір під назвою «Діаріуш». 1648 р. за зв’язки з козаками був заарештований польськими властями і 5 вересня розстріляний.




«Даруй покой церкви своєй, Христе-Боже...». — У рукописі «Діаріуша», 1646. — ДІМ, Синодальна збірка, № 856, арк. 148, звор. — 179; ДПБ: Q. XVII. 220, арк. 100 — 185, звор., який «вписан в конец Толковой Псалтыри», що належала Московській Синодальній бібліотеці (історію рукопису див.: Савва, архимандрит. Указатель. — 3-е изд. — С. 162, № 113; Горский, Новоструев. Описание, — Кн. 2. — С. IV — V, 66 — 69).

Публікації: Левицкий О. И. Афанасий Филиппович, игумен брест-литовский, и его деятельность в защиту православия против унии // Университетские известия (Київ). — 1878. — Май. — С. 448 — 449; ППЛ. — І. — Пб., 1878. — С. 107; Коршунов А. Афанасий Филиппович: Жизнь и творчество. — Минск, 1965; вірші див. на с. 141, 143, 157, 178 — 179.

Подається за публікацією ППЛ.




«Дай помощ от печали...» — Там же.

Публікації: ППЛ. — 1. — С. 108; Коршунов А. Афанасий Филипович... — С. 143.

Подається за ППЛ.




По том о волности Божей тыи вЂрши. — Там же.

Публікації: там же.

Подається за ППЛ. — І. — С. 124.




Сумма з псалму. — Там же. — С. 124.

Публікації: там же.

Подається за ППЛ. — 1. — С. 124.
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.