Попередня     Головна     Наступна






Іоанн Армашенко



На его царского пресвЂтлаго величества мирное знаменіе



Царь мира, Бог в Тройци, с небес призирает,

Миром вЂнец тройственный царск благословяет,

Зрит двох орлих глав едно серце в едном тЂлЂ

Знаменіе то мира: «Буди мир ти в силЂ,

Миротворче АЛЕКСІЙ! Ты сын мой любезный!» —

Сице благословляет глас Отчій небесный.

А Дух Свят с своим мирным плодом вЂтв являет,

Плод духовный «Любы мир!» мирно насаждает.

Сын же Божій, посредник наш и примиритель,

Среди сердца любяща сотвори обитель

Со Матерею си мира и зде ся вселяя,

Ставит среди, мир дает, грЂхи отрицая.

Тако благословится боящійся Бога.

Мирна я†чрез воздух зде орлу дорога,

Его же возвышает не иных крыл сила,

Стяжавающая с Богом мир, добрая дЂла.

В коих дЂлах от силы в силу успЂвая,

Обновляется орел сей, к вЂчным лЂтая.

Крылам орлим на помощ небесныи крылЂ

Хранителей Печерских, херувимов в тЂлЂ.

Мир от вЂры дателя вземши дает вЂрным,

Но противным, от орла, язва лицемЂрным.

Со орлом и воин, миром ущедренный,

Егда его копіем змій-враг пораженный.

Еще егда ся струйми крови поливает,

Яко жезл Ааронов в финик процвитает,

В финик, родящ побЂду, и вся мирны плоды,

Ими же наш да живет царь от рода в роды!








К читателю сего лЂтописца от типографов


Ізволившему Богу помощ свою дати,

Обы книжыца сіа ишла в мір з печати.

Аллилуя, рещи яко подобаєт,

Напечатанна дЂла конець возглашаєт.

Аще же и грЂх яков знайдется в сем дЂлЂ,

Разум какой, сам вЂси, в немощном єст тЂлЂ.

Мудрость дарова ти Бог зло и добро знати,

А любовію грЂхи како покрывати.

Широтою зде словес тебЂ не стужаєм,

Єсмы ли скудоумны, умну ся смиряєм,

Не вотще ся худше лучшу покаряєт,

Когда сам Вышній Господь так повелЂваєт.






Къ читателю сєго лЂтописца ωт тvпографωвъ


Їзволившему Б[о]гу помощъ свою дати,

Обы книжица сіА ишла въ Міръ зъ печати,

Аллилуїа рещи ıакω подобаетъ,

Напечатанна дЂла Конецъ возглашаетъ.

Аще же и грЂхъ ıаковъ знайдетсА въ семъ дЂли,

Разумъ какωв[ъ], самъ вЂси, въ немощном естъ тЂли.

Мудрост даровати Б[о]гъ злω и добро знати,

А любовїю грЂхи каки; покривати.

Широтою зде слωвесъ тебЂ не стужаемъ,

Єсмы ли скудоумны, оумну сА смирАемъ.

Не вотще сА хуждшіє лучшу покарАєтъ,

Когда Сам Вышнїй Г[оспо]дь, такъ повелЂваетъ.


Додаток. З видання. Синопсис Київський.









Его царского пресвЂтлаго величества россійскому роду


Російскій роде, коль ти благородный!

Ноє праотец, Афет отец родный

Твой по єстеству, а Владимір в дусЂ

Отродил тя єст о ХристЂ ІсусЂ.

Свобожден єси от ига поганска,

Стяжавши себЂ царя христіанска.

Феодор, Божій Дар, нынЂ царствуєт.

С тым Даром россійскій род наш ликовствуєт.

Под кровом Орлих Крыл знамени царска

Не повредит нас Луна бЂсурманска.

ЛЂтописец сей россов описуєт

Корень и царскій род твой извЂствует.

[О] Феодоре! Якось дан от Бога

За царя россом, радость наша многа.

Дажд тебЂ, Боже, долго царствовати,

А врагов всяких всегда побЂждати:

Ты єси роду россійскому глава,

От россов буди и от всЂх ти слава.





* * *

Православнаго царя орел двоєглавный,

От восток солнца даже до запада славный,

Благочестієм вЂры, силою державы,

Врагов души и тЂла побЂждаєт главы.







На єго царского пресвЂтлого величества знаменіє


«Обновится, яко орлу, юность твоя».

(Псалом 102)


Сам Небесный Царь, всЂх вЂк во Тройци славимый,

В юношеском тричислном лицу древле зримый,

Яко орел своєго птенца, покрываєт

ВЂнцем мудрости, правды, милости, вЂнчаєт

Обновленнаго орла в юности царственной

Твоєй, цару, Божіим даром наставленной.

Высоко летить орел горная мудроствуяй,

Сердце царево в руцЂ Божій дарствуяй,

СвЂтло смотрить на солнце, правду ис[правляяй],

СвЂтом правды свЂт мира многа стяживаяй,

При солнцу правды крылЂ щедро простираєт,

Милостію найпаче юность обновляєт;

При сем дарЂ тройческом силен єст о БозЂ

Власть лунну бЂсурманску поврещи под нозЂ.

Прострый руцЂ на крестЂ Господь сил, Царь славы,

Расторжет роги и стрет врагом креста главы.

ПоспЂшить и при крестЂ стоявшая Мати,

Яже и в успеніи вЂсть не оставляти,

ПоспЂшить орлу, яже орлЂ имат крылЂ,

И луну под ногама стерти в єй же силЂ.

При орлЂ царском, яко орлы, ся являють

И заступники наши, молбу возвышають,

Дарми, яже даде им Бог и Богомати,

Цару дароименну чають помагати.

ИзряднЂ же заступник тезоименитый,

Святый побЂдоносный вождь войск нарочитый,

Феодор, Божій Дар, єст на помощ цареви,

Да главу богохулну сокрушить змієви,

Да вЂру, яже Дар єст Божій, защищаєт,

ВЂрою же невЂрных царства побЂждаєт,

А по долгих побЂдах да вЂчне ликуєт,

Дар Божій, живот вЂчный имый, да царствует!












ПРИМІТКИ


Іоанн Армашенко


Близько 1657 р. переклав у Новгород-Сіверському монастирі з латинської на українську мову житіє св. Макарія Римлянина (Петров Н. И. О влиянии западноевропейской литературы на древнерусскую // ТКДА. — 1872. — № 5. — С. 49; Шляпкин И. А. Св. Димитрий Ростовский и его время (1651 — 1709 гг.). — Спб., 1891. — С. 83). У 1674 — 1681 рр. — «старший типограф» друкарні Києво-Печерської лаври, причетний до видань «Синопсиса» та інших книжок, схвалених до друку тодішнім архімандритом лаври Інокентієм Гізелем.

На єго царского пресвЂтлаго величества мирноє знаменіе. — У кн.: [Гізель І]. Мир c Богом человЂку. — К., 1669. — Тит. арк., звор. (Запаско, Ісаєвич. — № 458).

Епіграф: «Миръ многъ любящему законъ Господень» (От Псалма 118).

Подається за примірником ДІБ.



К читателю сего лЂтописца от типографов. — У кн.: Синопсис... — К., 1674. — Арк. 223. Передрук — у вид. 1680 р. (Запаско, Ісаєвич. — № 520, 582).

Подається за першодруком.



Его царского пресвЂтлаго величества россійскому роду. — У кн.: Синопсис.., К., 1680, тит. арк., звор.

Подається за першодруком.



На єго царского пресвЂтлого величества знаменіє. — Минея Общая. — К., 1680. — Тит. арк., звор.

Подається за примірником ЦНБ (Кир. 49).

Вірш пояснює малюнок наступної сторінки. Композиція цього малюнка така: внизу зображення св. Теодора Стратилата на коні; святий разить дракона; від нього тікають вороги; за ним — римські воїни; середину малюнка займає зображення двоголового орла, на грудях якого розп’яття, а по боках — св. Антоній Печерський з хрестом у правій і короною у лівій руці і св. Феодосій Печерський з іконою Успіння Богоматері в руках; вгорі над орлом — зображення Трійці як трьох ангелів. Малюнок містить багато пояснювальних підписів і тлумачиться також у подальшій прозовій присвяті царю Федору Олексійовичу від імені Києво-Печерського архімандрита Інокентія Гізеля та братії лаври.



















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.