Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





БІБЛІОГРАФІЯ



Добровский И. Грамматика языка славянского по древнему наречию, ч. 1. Предисловие (LXVIII). Перевел c латинского М. Погодин, СПб., 1833.

Звідомлення І. Борщака з дослідів в архівах Західної Європи. «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», т. CXXXV — CXXXVI. Праці історично-філософської секції «Про паризьку національну бібліотеку. Відділ рукописів, № 26», Львів, 1924.

Огієнко І. Українська мова. Бібліографічний покажчик до вивчення української мови, К., 1918.

Соболевский А. И. Грамматика И. Ужевича. «Чтения в историческом обществе Нестора-летописца», т. 19, вып. 1, ч. V, К., 1906.

Строев С. Описание памятников славяно-русской литературы. М., 1841.

Ф[ранко] І[ван] — І. Огієнко «Огляд українського язикознавства». «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», т. XXIX, кн. V, Львів, р. 1907.

Червінська Л. Ф., Дикий А. Т. Покажчик з української мови. X., 1930.

Ягич И. В. Письма Добровского и Капитара. Сборник ОРЯС Российской АН, т. XXIX. СПб., 1885.

Ягич И. В. Энциклопедия славянской филологии. Изд. ОРЯС Российской АН. «История славянской филологии», вып. 1. СПб., 1910.

Banduri A. Imperium orientale sive Antiquitates constantinopolitanae... T. 2. Paris, 1711, Venezia, 1729.

Dobrovski J. Institutiones linguae slavicae dialecti veteris. Відень, 1822.

Estreicher K. Bibliografia Polska, t. 32, Kraków, 1938; його ж, Album Studiosorum Universitatis Cracoviensis, t. 4, Kraków.

Wiszniewsky M. Historia literatury polskie], VIII, Kraków, 1851, розділ XVI.

Maciejowsky W. Piśmiennictwo polskie od czasów najdawniejszych aż do roku 1830, t. III, Warszawa, 1852.

Martinof P. Le manuscrits slaves de la biblioteque imperiale de Paris, Paris, 1858.

Uzewic J. Obraz Cnoty y Sławy w Przezacney Familiey ich MM. PP. Przylockich, wiecznemi czasy nieodmiennie trwający. Przez Jana Użewica Slawney Akademiey Krakowskiey Studenta. Kraków, 1641.

Jagič V. Johannes Uzewič, ein Grammatiker des XVII Jahrhundert, «Arshiv für slayische Philologie», Bd XXIX, H. l, Berlin, 1907.











Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.