Попередня     Головна     Наступна

Авґустин ВОЛОШИН

КО ВОПРОСУ ПОЛІТИЧНОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ

Ужгород, 24. II. 1923. Вісті о витворенії слав’янського блоку на Підк. Русі, визвали щиру радість у кождого істинного друга руського народа. Не чудовали ‘сьме ся і о том, що сесі вісті встрітили сильні напади со сторони мадярських, мадярсько-жидовських і мадяронських газет. Но то вже никто не чекав, що так звана велико-русска орієнтація майже ще остріше нападає на блок, як мадярські газети. Не лиш проти розширення блока працює пан Гагатко, но усилуєся розбити і тото зерно блока, котроє до сих пор із аграрної, соціал-демократичної і хліборобської партій повстало. Сесь пан став просто на імперіалістичну висоту і желає диктовати: Або прийме всі мої условія, або розоб’ю все. З хліборобцами (котрих і тепер всякими глумительними прізвищами сміє ображати) і соціал-демократами совсім не хоче кооперовати. Єго газета то сміла писати, що они допустять до кооперації лиш "чесних з чесними", бо народовців они не уважають чесними. (Що то за ароганція!?) Но ми звідаєме: чи чесноє то діло малоросові вести великорусску реакціонерську політику і греко-католик, аранжовати большевицько-терористичні шизматицкі агітації? Чи чесноє діло проти слав’янського блоку кооперовати з неслав’янськими живлами? Свою утопістичну великорусску програму требує перевести од 1 класи гімназій вдовж по цілій лінії шкільництва. Народний язик допущає лиш в народну школу. І так наш народ був би по планам пана Гагатка двоязичним чудовищем, якого ще нема на світі. Страшно воює против Генерального Статута, і требує скасування єго. То Гагатко не дбає, що Підк. Русь остала би ся вні законного положення, йому лиш то важноє, щоби не було закона, котрий предписує, що на Підк. Русі материнський язик має бути язиком шкільним, науки і урядів.

І щоби ні цяточки ненависті не затаїти, пан Гагатко заявить, що головним условієм єго вступлення у блок є: не дати

"Просвіті" ні геллєра державної помочі (хотя "Просвіта" сама ні геллєра державної помочі не має).

Вот такий то у пана Гагатка слав’янізм! Така слав’янська солідаріта!

Не підпорувати народну культурну інституцію, котра орґанізує читальні, кружки театральні, музей, ширить грамотність, видає книжки для народа і пр., все то не підпорувати, но задавити лиш зато, що тота інституція є народною, що не служить утопістичним тенденціям вихованців царського Благотворит. Товариства, зайдов галичан.

Сяку дику ненависть вносять Гагатко і єго товариші у наради о Слов’янськом блоку.

Ци мож туй говорити о щирості? Ци можно чекати порозуміння з такими фанатиками?

Ми, об’єктивно дивлячися на політичну ситуацію, так видиме діло, що межи тутешними слав’янськими партіями можлива є кооперація, і лиш галицькі москвофіли не допущають до порозуміння. Скоро би ся зліквідовала і мадярська орієнтація, або хоть не була би так остра і сміла, єсли би москвофіли не роздували ненависть проти народовців. Є то доказаним фактом.

Они були од початку квасом братських междуособиць. Ледве зорґанізовалася 8. V. 1919 р. Центр. Р. Нар. Рада, вже того дня вечер повстали непорозуміння між Гагатком і Жатковичем, щодо вопроса назви Ради, бо Гагатко і єго товариш Дим. Вислоцький, оба зайди, галицькі москвофіли, вже тогди в том напрямі говорили, щоби наша рада була споєна з Карп. руською Радою галицьких москвофілів, а то Жаткович уважав іредентистичною тенденцією. І коли Брейха почав борьбу проти Жатковича, оп’ять Гагатко був той, котрий помагав Брейхові, агітував проти головнішої гаранції політичної консолідації, т. є. Ц. Р. Нар. Ради, і создав собі другу.

І пізніше, коли робились перві кроки для орґанизування одної руської народної політичної партії, і тоді висланники Гагатка (Симулик і Прокоп) були перепоною порозуміння.

Тепер оп’ять Гагатко став перешкоджати. Не предсідатель, або другі тутешні члени єго партії, но чужинець Гагатко, котрому Брейха на найбільшоє нещастя Підкарп. Русі дав право горожанства.

Язиковий вопрос і українофобство своє посунув он, як найважніші условія. Ho се становисько нам мало подозрительноє. Гагатко не все держався того принципу. Протоколи Ц. Р. Н. Ради доказують, що 12. VIII. 1919 р. Рада приняла резолюцію о урядовом язику почти таку: "Малоруський язик з етимологічним письмом", і тоді присутній був і не протестовав і пан Гагатко. Тепер в інтересі консолідації не хоче приняти то, що тоді приняв і що приняв новіше і Америк. Конгрес Русинів.

Із сього так ся показує діло, що Гагаткові і тим, котрі його свідомо підпорують, не є в інтересі консолідація на Підк. Русі.

Но єсли би і удало ся порозуміти правительству з Гагатком, блок неодмінно утратив би підпору соціал-демократів, котрі з Гагатком як бувшим союзником комунистів проти Жатковича і Пузи і з Гагатком-реакціонером цареславної політики ніколи не можуть в’єдно працювати. Утратив би блок гр.-кат. духовенство, котроє (і консервативна їх часть) ніколи не забуде тоті страшні переслідування, які мусіли терпіти од шизматицького терору, борьби котрого подобні ко диким ворохобням середнього віку, но утратив би блок і всіх народовців, котрі в ультрамосковській програмі Гагатка видять ренегацію своєї народності і велику перепону народної культури.

Даремно говорить Гагатко, що у нас народовців мало. Праві за то усилуєся він розбивати "Просвіту" і наші економічні інституції і розбивати блок народних партій, бо із Галичини знає, що число народовців лиш там малоє, де темнота панує, а з народним освідомленням паралельно росте і число борців за свободу материнського слова.

Но тоді для всіх політиків, котрі щиро желають добро Підк. Русі, котрі готові помагати правительству для блага народа, наступає повинність глядати порозуміння без Гагатка, або проти Гагатка; і його власна партія, особливо тутешні члени Трудової Партії повинні обдумати, чи добре роблять, єсли за сим чужим фанатиком ідуть, або єсли самостійно, по зову своєї совісті, будуть з своїми браттями, членами других партій для блага своєї країни і Республіки працювати.

КО ВОПРОСУ ПОЛІТИЧНОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ. Вперше надруковано в газ. "Русин". — Ужгород, 1923. — 25 лютого. — Ч. 11. — С. 1—2.

Подається за першодруком.

Попередня     Головна     Наступна