Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
Авґустин ВОЛОШИН
ПРОМОВА
З НАГОДИ СТВОРЕННЯ "НАРОДНОГО ДОМУ" В УЖГОРОДІ, ДНЯ 7.Х.1928
Високоповажана святочна публіко!
Так думаю, що як я, так і ви всі, вступивши в сю красну залу не для забави, але для серйозної культурної праці, наповнили ‘сьмеся радістю і гордістю, що вже і ми маєме такий красний дом культури.
Хто хоче достойно і справедливо оцінити днешний день святочного створення сего дома культури, як знака поступа народа на дорозі культури, мусить собі пригадати то, що було давно, перед десятьма і більше роками на нашій землі.
Коли в другій половині минувшого століття у других слов’ян і у всіх сусідів наших показалася вже зоря народного життя, на Підкарпаттю життя народне було смутне, дуже смутне. Народ наш дрімав в неволі, в тьмі страшного культурного упадку. Язик наш викинули із шкіл, і вже і до церкви пхалася чужа мова. Большинство інтеліґентів, що виросли з народа, забули о своїх, многі затаїли і свій рід і свою віру. Народності руської так, як би і не було. Одиноке культурне товариство проявляло свою діяльність лиш видаванням руського календаря. Але і тот не дуже виплачувався, бо інтеліґенція наша, вихована в мадярських школах, лиш приватно могла студіювати свій язик і прото писала тяжким, народу незрозумілим стилем, котрий не знав розігріти серця. Здавалося, що у нас вже ніколи не завітає ясна днина.
Накінець, перед 30-ма роками почали у нас радитися ліпші сини народу і дорадилися видавати народну газету і заоснувати руську друкарню в Ужгороді. Було то перед 30 роками. Й вже перші числа газети народної були вітані тепло, особливо в тих простих хатах, в котрих ще не загасла була цілком ідея народна, любов до рідного слова і до руської пісні. Із-под тих курних стріх приходили до нас перші знаки того, що дуб руський не висох ще повністю, що лиш часть відпала, але пень ще жиє, пень ще здоров.
І почав зеленіти старий дуб, перша руська друкарня видала руську азбуку, руські читанки, створилася перша руська читальня в Скотарськім і перша кредитна каса в Н. Бистрім. І за сими слідовала соц. акція бл. п. Еґана. Але, як лиш показалися перші листки у того дуба, перші знаки пробудження народа, ненависть ворогів напустила на нас хмари дикого свого шовінізму, студений вітер і морози егоїзму, і оп’ять почали зменшатися прояви народного життя і множитися число ренегатів. Єднако світло цілком уже не загасло. Слово скарги і в часах страшної катаклизми перебивалося через мури гніту, вже доходило до братівсусідів.
Кінець світової війни встрітив і у нас бажання народної свободи, демократичного життя!
І почули наше бажання браття сусіди, браття слов’яни, отці сеї і нам не менше милої слов’янської республіки.
І днесь уже є за нами десять літ свобідного народного життя, десять літ життя в демократичній слов’янській державі.
Як лучі сонця питають, розвивають рослину, так росте і культура під впливом свободи і демократії.
І що і наш народ зробив за сих десять літ немалий поступ в культурі, доказом того є і наше днешне свято, сей наш красний народний дом.
Прото радо приключаємеся ід тим, що одушевленно святкують X ювілей сеї держави.
Знаємо ми то дуже добре, що стоїмо все лиш на початку культурного пробудження, ще далеко єсме од того, щоби ‘сьме могли хвалитися свідомостію широких народних мас, знаєме, що не так легко одродитися народу, котрий так глубоко був притоптаний, знищений культурно і матеріально; знаємо, що іще велика праця стоїть перед нами, якою маєме доказати, що русини на Підк. Русі не хотять бути нацією II, або третьорядною, але хотять прибити печать своєї народної культури на життя сього краю. Знаємо, що робота ревіндикації Підк. Русі не лиш не докопчена, але лиш начитається. Але днешне свято наповняє нас надією, що сей дім культури буде в тій ревіндикаційній роботі важним чинником споєння всіх сил народної культури.
Сей наш народний дім має бути серцем дальшої культурної еволюції нашої, котра своїми орґанами розкриє красу народного життя, знання самого себе, свого язика, своєї літератури, знання народного генія, знання красот краю, знання і любов до всього, що є наше, що є народне.
Най знає кождий русин, що в престольном городі Підк. Русі стоїть вже палата руської культури, вибудована працею своїх синів з помочію своїх братів своєї отчизни, своєї слов’янської республіки. Най знає кождий русин, куди має обернутися, єсли в селі своїм хоче основати читальню, народний хор, театр, кружок. Най знає, куди має обернутися, єсли хоче собі купити добру книжку, мелодії своїх народних пісень або твори руської сцени.
Але, браття солодкі, сей народний дім лиш в том случаї буде серцем народної культури, єсли буде вірний нашому народному генієві, єсли буде служити правдивій просвіті, котра веде до Бога і до розвивання народного язика.
Наш народний дім лиш так буде підносити нашу культуру, єсли буде дійсно народним. Єсли не будеме все лиш од правительства чекати, але самі причинимеся до розвивання єго, єсли щиро підопреме красні єго задачі нашою працею і нашим щирим жертволюбієм.
Розносіть дорогоцінний скарб культури під кожду руську стріху. Культурна борьба між різними напрямами най не ослабляє вашу охоту до праці, але най вас заохочує до благородного соперництва!
Не нарікайте, що народ бідний, але робіть, щоби був культурний і тоді буде і матеріально-щасливіший!
В імени головного виділу Т-ва "Просвіта" радісно вітаю вас всіх, що ‘сьте були ласкаві явитися днесь на нашім народнім святі.
Вітаю тих, що ласкаво дарували на сесь наш нар. дім, і прошу щоби ‘сьте нашу культурну працю подпирали і в будучності.
Є у нас звичаєм, що при кождім посвяченню, чи то церкви, дзвонів, або хати свято кінчиться збіркою дарів. Сьому звичаю хочу і я удовлетворити, воззиваю всіх щирих друзів культури, щоби кождий по силі приніс свою лепту на престол нашої культури!
Тепер же воззиваю вас, дорогі браття і сестри, поклонімся всі перед прапором нашої десятирічної республіки, котра є нашою отчизною, і кликнім три раз республіці Чсл. і її президентові: Слава, слава, слава!
ПРОМОВА З НАГОДИ СТВОРЕННЯ "НАРОДНОГО ДОМУ" В УЖГОРОДІ, ДНЯ 7.Х.1928.
Вперше надруковано в газ. "Свобода". — Ужгород, 1928. — 11 жовтня. — С. 2.
Подається за першодруком.
Народний дім "Просвіта" збудовано в Ужгороді за народні кошти і відкрито 7 жовтня 1928 р. За своїм призначенням він працював до жовтня 1938 р. Нині в цьому будинку розміщені краєве товариство "Просвіта" і всеукраїнське товариство української мови "Просвіта".
