Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
ЖІНОЧЕ ПИТАННЯ
З промови А. Волошина на першім жіночім конґресі дня 28. V. 1934 в Ужгороді
Перший наш жіночий з’їзд пригадує мені героїчну жінку, яку один із найславніших педаґоґів Песталоцці в своїм творі "Линард і Гертруд" представляє в ролі жінки-героїні, яка своєю вищою, чуттєвою культурою спасла свою родину і ціле село.
Є то мати дітей, найліпша жінка в селі. Із вини мужа стоїть ціла родина перед небезпекою, що втратить прарідний ґрунт, і ціла родина попаде в останню біду, бо Линард не знає відречися від паленки.
Гертруда видить ситуацію і перечувствовала небезпеку до глибини серця. Коли приносить траву з луки, або, коли доїть корови, все на то думає, що і луки, і корови, і стайню втратить, заберуть екзекутори за довги мужа-п’яниці.
Коли ніхто не видить, гірко плаче мати над смутною долею своєї родини.
Раз перед Великоднем, коли муж до пізньої ночі не вернув додому із корчми, гризота її перемогла силу душі, і вона перед дітьми заплакала.
— Мамко, ти плачеш, — говорили діти і всі в’єдно плакали, коли Линард вступив до хати.
В цілім тілі потрясла ним та смутна картина.
— Боже, Ісусе, що це? — звідав. І героїчна жінка не зрадила його, ні словом, вона хотіла спасти не лиш дітей і себе, але і нещасного мужа.
І спасла! І чим? Своїм серцем!
Може, Линард читав і знав більше, може, вмів кінчити тяжчу працю, але Ґертруда була багатша в культурі серця, вона була героїнею любові.
От, тут находимо і вирішення цілого жіночого питання, о якім так много писалося в минувших десятках літ і пишеться ще і днесь.
Коли соціальні відносини примусили жінку самостійно працювати, вирвали її із родинного круга, вона мусила перебрати часть завдання мужчини.
Наслідком того була акція жіночої емансипації, яка заблудила до того абсурду, що для жінки почала требовати повне право мужчини.
Ферстер, найславніший педаґоґ нинішніх часів, ставиться проти того і для жінки требує апостольства вічно-жіночого, вищої культури чуттєвої.
По словам його, освіта — це не множество матеріалу знання, але мистецтво уміти розрізнити головне від побічного в житті, а характер — то сила волі, аби це пізнання довести до зазначення в житті.
От так може ся стати жінка і без свідоцтв вищих шкіл особою вище культурною і характернішою, єсли розвила в собі свою природну інтуїцію чуттєву, єсли сталася тим "ефективним полом", який може кермувати другим "активним полом".
Не в тому лежить правдива жіноча емансипація, щоб жінка просто перебрала працю на себе, або обов’язки мужчини; не то найважніше, щоб жінка мішалася до політики!
Бо, як то Ферстер примічав, не в парламентах рішається доля культури. Там лиш змальовують то, що в глубинах народної душі давно вирішене.
А на ту глибину народної душі має найсильніший вплив свідома жінка.
Той тихий вплив, ту духовну пропаганду жіночого серця зове Ферстер тою вищою палатою над парламентом мужеської піонірської праці, яка веде цілу культурну працю.
І питання нашого громадянства вирішується не в урядах, не в соймі, але у вашій палаті тихого впливу наших жінок на розвиток думок нашого народного, нашого культурного життя.
І я певний, що кожна свідома наша жінка своїм тихим впливом буде обороняти нашу народну правду, не позволить, щоби чужа політика розбивала нас реліґійно, язиково і класово; не позволить, щоби агенти чужих інтересів ширили тут між нами дух безкультурної дикості більшовизму і зв’язаної з ним безбожності.
Свідома жінка обороняє родину, як та Ґертруда Песталоцці проти всякої деморалізації і використання.
Не позволить наша свідома жінка, щоби аґенти чужих держав ширили між нами ненависть проти тої держави, яка нам даровала свободу.
Не позволить, щоби дітей наших в школах мучили чужим словом, але буде требовати повного права для нашої рідної української мови в школах і урядах.
Наша свідома жінка буде жадати такі соціальні реформи, які можуть забезпечити мир і благобут між нашим народом.
Всюди, де жінки впливали на громадянську думку, прийнято найкращі закони для оборони проти п’янства, лихви, безморальності, проти розводів манжелських, для оборони молодших і слабших.
Вже із сказаного ясна є велика важність орґанізацій жіночих, сила і значення освідомлюючої праці і цього конгресу.
Для того із глибини серця тепло вітаю вас, дорогі сестри і бажаю вам, щоби цей ваш з’їзд був лиш початком вашої правдивої емансипації!
ЖІНОЧЕ ПИТАННЯ. З промови А. Волошина на першім жіночім конгресі дня 28. V. 1934 в Ужгороді. Вперше надруковано в газ. "Свобода". — Ужгород, 1934.
— Ч. 21. — 31 травня. — С. 1.
Подається за першодруком.
Песталоцці Йоганн Генріх (1746—1827) — видатний швейцарський педагог, один з основоположників дидактики початкового навчання. Основну роль відводив вихованню.
Ферстер Фрідріх Вільгельм (1869— ) — німецький філософ, педагог і громадсько-політичний діяч, професор Берлінського і Цюріхського університетів. Вивчав проблеми соціальної педагогії й етики, обґрунтовував виховання волі й характеру в школі.
