Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
Авґустин ВОЛОШИН
МИР ЛЮДЯМ ДОБРОЇ ВОЛІ!
Над Вифлеємом засіяла звізда, засвітило проміння Сонця Правди, й атмосфера наповнилася вищою етичною культурою, яка підлягає головному приказові любови і тому оповіщає людям мир.
О що то за цінний скарб! Почували його й ми в часах неспокою, у час нападів, викликаних зависло, заздрістю противників проти нашої молодої країни, як колись загрожувала ненависть Ірода життю народженого в Вифлеємі Спасителя.
Хотіли забрати нашу землю, загарбати без заплачення скарбів її, підбити наш народ чужому панству, а коли ми охороняли своє право, свою землю, свою свободу, кинулися проти нас темною хмарою клевет; розтрубили хвилями радіо, що ми вороги народу, що ми служимо чужим інтересам, що ми злодії, що ми вибивники і т. п., засилали проти нас озброєних терористів, які нападали на наші границі, вбивали наших громадян, жандармів, нищили наші мости, дороги, тримали в сталому напруженні все наше пограниччя!
О, як глибоко заблудить чоловік без світла вифлиємської звізди, без світла високої ідеї, яку представляє нам цивілізація вифлеємської Дитини!
Ми нікому не вчинили жадної кривди, не жадали чужого, віддали все, заздрим сусідам присуджене, хоч той суд і противився нашому почуванню та загальній справедливості.
І все ж таки в минулих місяцях були ми виставлені от таким диким та насильницьким атакам низької людської ненависті.
І як довго ще буде один народ кривдити другого? Як довго буде ще шаліти між народами дух ненависті й несправедливості?
"Мир людям доброї волі" — говорить вістка янголів над Вифлеємом. От ця вістка й толкує, чому панує між людьми ненависть і злоба. Тому, бо немає в них доброї волі, нема в них духа справедливості.
Наш народ все ж таки захоронив і захоронить свою свободу, і наша мала земля є тепер одинокою українською країною, яка здобула свою самоуправу. Той прецінний дар Божий вважаємо ми здобутком всього нашого народу, і нашим обов’язком є підносити духовні скарби всієї нашої нації.
Перед 20 роками заблищала свобода й над нашими землями, але потім знову затемніла й ми попали під панство чужого духа, не дивлячись на те, що наш народ великий і культурний.
Нашу культуру, яку ми перебрали ще кінцем першого тисячоліття від греків, розбили татари вже в XIII столітті, але ми знову піднесли себе, обновили духовне життя, заснували школи, Січ... Ми стали знову носіями культури латинської, замість старої грецької. І знову ми мусили обороняти своїм хребтом цивілізацію Середньої Європи проти насильств потомків татарів.
Найбільш пошкодила нам політика царської Росії. Вона пригнобила нас своїми багнетами, змінила нашу адміністративну автономну систему своїми централістичними урядами, губерніями, забрала наші школи. Але найбільш шкоди зробила нам тим, що знищила духовне життя наших предків.
Москва переносила й на Україну духовну мертвечину, свою урядову церкву, й тим і нищила правдиве українське православ’я, традицію Св. Івана Златоуста, Василя Великого та Св. Володимира Великого.
Наслідком тої духовної мертвечини — нігілізм та комунізм. У самій Росії мав він глибші корені, ніж в Україні, де традиція позитивного християнства живе й сьогодні. Але під натиском московського режиму значно ослабла вона й ослабила й силу національної свідомості.
Хто хоче, щоб чим скоріше воскресла свобода і на широких степах України, передовсім має стреміти до того, щоб воскресла сила тої ідеї та традиції, як й перед московським пануванням підносила моральну та національну культуру народа!
Прискорити прихід тої духовної обнови народа маємо й ми поширюванням наших культурних здобутків.
Долею народів керує Провидіння Боже; чим скорше прихилимо молитвами нашими до нас ласку Божу, тим скорше воскресне Україна!
Лиш тоді й обновиться Мир Божий на степах нещасної України, яка колись була коморою Європи.
МИР ЛЮДЯМ ДОБРОЇ ВОЛІ! Вперше надруковано в газ. "Нова Свобода". — 1939. — 7 січня. Подається за першодруком.
