Попередня     Головна     Наступна

Авґустин ВОЛОШИН

ПРЕЛАТ-ПРОТОЄРЕЙ др. ВАСИЛЬ ГАДЖЕҐА

Короткі спомини з нагоди 50-літньої діяльності

Стоїть перед нами взірець примірного духовника, щирого патріота і взагалі чоловіка золотого характеру "в немже льсти ність".

Вже в юнацьких роках проявив охоту до священичого призвання. Покінчивши богословські науки в центрльній семінарії в Будапешті, віддався лиш своїм студіям. Рідня його бажала, щоб оженився, але він про це й чути не хотів і приготовлявся до іспитів на доктора богослов’я. Студії свої доповнив у Відні, в інституті "Авґустінеум", де й здобув докторат богословських наук.

Вернувши додому, зачав свою священичу службу, взірцем собі вибрав св. Василя Великого, життя котрого обширніше студіював. Написав про нього довгу статтю і до неї додав образ св. Василія Вел. перед престолом, коли кінчить св. Літурґію. Коли я видів Василя Гаджеґу перед престолом, особливо при найважніших частях Літургії, його душевна піднеслість і відданість все пригадувала мені той образ св. Василія Вел., якого наш ювілянт вибрав собі за приклад.

В роки капеланської служби, а то продовжалося на 5—6 літ, познайомився з потребами духовного життя нашого народу, але головним завданням своїм уважав доповнювати свої студії. Конкретним доказом того є його багата бібліотека, яка густо наповняє три великі скрині.

Капеланська служба його була у доктора богослов’я довша як звичайно тому, бо він був занадто скромний, для себе жадав дуже мало і своїх надрядних слухав аж до краю можливості, а тим краєм була його принциповість.

Сталося, що коли був секретарем єпископа Юлія Фірцака, директор канцелярії канонік Віктор Ґебей передав йому якесь письмо, щоб на основі виготовив меморандум до Св. Отця до Риму. Молодий секретар виробив меморандум, але форма його не подобалася директорові канцелярії, мовляв, що в іншій формі звикли те робити і приказав Гаджезі приспособитися до старої форми. Секретар переробив меморандум, але все те, що уважав недобрим, подав по-свойому. Директорові й то не подобалося і заскаржив секретаря єпископові, що не слухає його. Єпископ визвідав секретаря і цей заявив, що проти свого переконання вмисно неправильно не може писати і так сконцеповання того меморанда було передане другому урядникові канцелярії.

Також його принциповість доказує і цей факт, що він, хоч був секретарем єпископа і, як такий, не міг експонуватися публічно в товариствах політично-культурного характеру, др. Василь Гаджеґа все-таки стався членом і записовачем обновленого тов. св. Василія Великого. Туда тягла його щира любов до народу, якому хотів служити й на культурнім полі.

І служив, можна сказати, примірно. Коли Т-во жадало жертви або праці, др. Василь Гаджеґа був першим. Коли відійшов перший редактор "Науки" Юлій Чучка і не було наскоро спосібного чоловіка, Вас. Гаджеґа перебрав на себе нелегку працю редактора і вів її два роки. А як вів! Засадою його було: народові по-народному писати, і хоч "Наука" і перед тим писала по-народному, але приспособлялася до історичного правопису Лучкая-Сабова, Василь Гаджеґа не взявся тими застарілими формами і видавав статті так, як вони в народних говорах звучали. Часи його редакторства були сміливими кроками по дорозі зближення до природного фонетичного правопису а то майже 40 літ тому назад.

А коли редакцію "Науки" і Календаря перебрав я, найпильнішим помічником, дописовачем моїм був др. Вас. Гаджеґа. Не було ні одного річника Календаря, в котрім не вийшла б довша стаття з-під пера др. Вас. Гаджеґи. Найбільш писав з круга доґматики, толковання символа віри і з життя святих.

Про надзвичайну пильність др. Василя Гаджеґи доказує факт, що, як секретар єпископа, за якісь місяці научився поіталійськи, лиш щоб він міг відпровадити єпископа до Риму.

Крім русько-української, мадярської, латинської та італійської мови др. Вас. Гаджеґа перфектно присвоїв собі і німецьку, французьку і анґлійську мови.

Коли стався професором богословської семінарії, головним змаганням його було уможливити, улегшити богословам присвоєння найважливіших здобутків доґматичних і філософічних наук. Вже тоді — тому 30—35 літ взад — указував він на те, що 4 роки богословських студій занадто мало. Богослови не могли запанувати над ширшим матеріалом, який їм викладав др. Василь Гаджеґа і слабші помагали собі деколи і прямим читанням скабіллума з рукопису, що висів на плечах колеґи, що сидів перед ним. Те дійшло і до уха єпископа Юлія Фірцака, і коли раз навідав годину доґматики, підозрілого клерика, що відповідав, як би читав, дав викликати у першу лавицю і там вже не йшло. Так доказав єпископ добродушному професорові, що не повинен довіряти кожному учневі.

Щоб улегшити працю богословів, сам написав і видав два більші твори з круга філософії і то Онтолоґію (1903); Філософію, природу і світогляд (1909) [Hadzsega Bazil: Lénytan-Ontologia. Ungvar 1903. той сам: Természetbölcselet es vilagnezei. Ungvar 1909.] по-мадярськи відповідно вказівкам Томістики. Онтолоґія на 180 сторонах (8°) відповідає на всякі питання існування, на питання про прикмети істот, про цілі, причини, реляції істот і т. д. В книзі про філософію природи і світогляду на 305 сторонах поясняє погляди християнської науки на атомізм, динамізм, гілеморфізм, про прикмети і рухи тіл, про орґанічні тіла, біолоґію, про космоґонію, про повстання світа і створінь, дарвінізм, еволюцію і т. д. Книги ці викликали прихильні рецензії в богословських і філософічних журналах, які признали обширність і ясність викладу.

Як професорові богослов’я було передане також ведення середнє-шкільного інтернату нашого, так зв. конвікта. Його заслугами був той інтернат, оснований ще в перших роках XIX ст., перебудований, розширений, і так в середині поверху дісталася каплиця.

Без каплиці не може собі уявити реліґійного виховання в інтернаті — казав він — особливе змагання його до здобуття каплиці і було головною пружиною тих великих трудів, якими він обновив цей наш найстарший інтернат.

З катедри богословської семінарії перейшов др. Василь Гаджеґа в перших роках по 1910 на Ужгород-цегольнянську парохію, де також пильно працював. На перші роки його діяльности припадає вибудування нового парохіяльного будинку потім вибудування нового будинку нашої церк. нар. школи при цегольні. Др. Вас. Гаджеґа засадив в вишній загороді парохії винницю, з якої потім користали вже лиш наслідники його, бо в першім році світової війни стався каноніком. Як строго сповняв свої обов’язки, на це наведу лиш те, що за кожним тижнем, коли він мав кінчити щодня богослуження, взяв на себе ще й обов’язок недільної проповіді. Аж до останньої хвилини все він сам проповідав у неділю за його тижнем і то до кожної проповіді приготовився письменно.

Від обновлення Т-ва Св. Василія Вел. і потім коли те товариство перемінилося на торговельне "Уніо", др. Вас. Гаджеґа постійно був одним із найпримірніших членів цих товариств. Перед переворотом довгий час він був предсідником управи т-ва "Уніо", яке видавало новинки, учебники, молитвенники і інші книги для народу.

Крім богословських праць др. Василь Гаджеґа особливо спеціалізувався в історії. Він є найпильнішим збирачем історичного матеріалу гр.-кат. церкви й нашого народу взагалі. І тут все придержувався старої об’єктивности й правди. Його коншколар, другий наш історик, др. Ант. Годинка в книзі "Історія Мукач. єпархії" на основі історичних джерел мадярських архівів доказував, що наш народ не є автохтонним, але що вже лиш по татарськім поході був на Підкарпатті колонізований. Проти того погляду дуже енерґічно обороняв нашу історичну традицію др. Василь Гаджеґа доказуючи документами те, що вже перед приходом мадярів жили тут предки нашого народу.

По перевороті др. Василя Гаджеґу чекала дуже важна і тяжка праця і він, хоч вже був старший, не відтягався від неї. Охотно взяв участь як в культурній, так господарській і політичній орґанізації нашого народу. Від початку був членом головного виділу "Просвіти", яку не лиш морально, але й матеріально піддержував. Др. Вас. Гаджеґа був першим предсідником першого Коопер. Союза, який зорґанізував наші кредитні, споживчі й промислові дружества, що по перевороті зісталися без осередка. Др. Вас. Гаджеґа належав і до основателів першого нашого банку: "Підк. Банку", де був першим предсідником контр. комісії. Всюди, де наші інституції потребували його співпраці, він все був охочий помогти. Наш театр, наш музей, наш Науковий Збірник, наша видавнича спілка "Культура", і т. д. всі-всі можуть хвалитися тим, що др. Василь Гаджеґа був чинним членом їх управи.

Так само від початку був членом головного виділу і Хр. Нар. партії, яку також підтримував не лиш морально, але й матеріально.

Сміло міг сказати наш ювілянт, що "добрим подвигом подвизався", завдання своє чесно виповняв як священик, як учений і письменник і як щирий патріот.

Його твердий, чистий характер ніколи не позволив йому і в часах найострішого переслідування нашої народної правди, щоб він від свого народовецького переконання відступив, або щоб дещо проти того зробив.

Дома був др. Василь Гаджеґа дуже милим гостеприємним хозяїном, який своїм здоровим гумором розвеселяв своїх гостей.

Супроти своєї рідні був завжди щирим, жертвенним дядьком, який завжди готов був помагати, де воно потрібне було.

З його дому виходив свої школи не один його родак.

Восени 1937 р. відсвяткував 50-літній ювілей священичої діяльності, коли то й вітали його як церковні, так і світські наші інституції, його знайомі та родаки.

Не довелося нашому ювілянтові діждатися видання цього річника "Наукового Збірника", як доказ пошанування його наукової праці.

День по Золотій Службі дня 25. X. 1937 р., давня хворота привязала Його до постелі а майже по п’ятьмісячній боротьбі слабого тіла віддав Богу духа дня 15 березня, а дня 17 березня зложено Його тіло на вічний спокій у крипту під катедральною церквою в Ужгороді.

ПРЕЛАТ-ПРОТОІЄРЕЙ ДР. ВАСИЛЬ ГАДЖЕҐА. Короткі спомини з нагоди 50-літньої діяльності. Вперше надруковано в "Науковому збірнику товариства "Просвіта" в Ужгороді". — Річн. XIII—XIV (за рік 1937—38). — Ужгород, 1938. — С. 5—9.

Подається за першодруком.

Попередня     Головна     Наступна