Попередня     Головна     Наступна

ПРИМІТКИ до Попередніх зауважень

1. У цьому, як і в деяких інших моментах, я розходжусь із нашим шановним вченим Л. Брентано (див. Brentano L. Die Anfange des modernen Kapitalismus. München. 1916) насамперед у термінології, але також і по суті. Я не вважаю за доцільне підводити під одну категорію такі зовсім різні речі, як нажива, добута як здобич, і нажива, добута як наслідок управління підприємством; ще менш доцільним було б вважати за «дух» капіталізму — на противагу іншим формам наживи — будь-яке прагнення до здобування грошей. В останньому випадку стає неможливим вживати поняття у їх точному значенні, тоді як у першому втрачається та специфіка, завдяки якій західний капіталізм відрізняється від інших форм капіталізму, У «Філософії грошей» Г. Зіммеля (1990) також, на шкоду об’єктивному викладові, надто зближуються поняття «грошове господарство> і «капіталізм». У працях В. Зомбарта, і насамперед в останньому виданні прекрасної його праці «Сучасний капіталізм» (2-е вид., 1916 — 1917 р.) також — принаймні під кутом зору нашої постановки проблеми — не приділено належної уваги специфіці західного капіталізму — раціональній організації праці, тоді як акцентуються фактори, що існували в усьому світі.

2. Звичайно, цю протилежність не слід вважати за абсолютну, В рамках політично орієнтованого (насамперед фіскального) капіталізму уже в середземноморських і східних державах античних часів, а також у Китаї та Індії існували довготривалі підприємства, де ведення бухгалтерських книг (до нас дійшли лише незначні їх уривки) мало, очевидно, «раціональний» характер. Досить тісно пов’язані орієнтований на політику «авантюрний» капіталізм і раціональний промисловий капіталізм у період виникнення сучасних банків, зокрема Англійського банку, основу діяльності яких становили здебільшого ділові операції, зумовлені політичними і військовими мотивами. Показовою щодо цього може бути протилежність такої індивідуальності, як Патерсон — типовий promoter — і тих членів правління, яким цей останній був зобов’язаний своїм тривалим впливом і яких невдовзі стали звати «the Puritan usurers of the Grocers’ \35\ Hall» (пуританськими лихварями із Grocers’ Hall); так само як і крах політики цього «найсоліднішого» банку у зв’язку із заснуванням Південноокеанської компанії. Межі такої протилежності, звичайно, досить умовні, однак вона має місце. Великі promoters (грюндери) і financiers (фінансисти) не створили раціональної організації праці, так само як (в цілому і з окремими винятками) не створили її і типові представники фінансового і політичного капіталізму — євреї. Створили усе це зовсім інші люди (точніше, тип людей).

3. Мої знання у галузі гебраїстики зовсім недостатні.

4. Навряд чи треба вказувати, що це не стосується таких праць, як Jaspers K. Psychologie der Weltanschauungen, 1919; Wages L. Prinzipien der Characterologie, 1910, та їм подібні, вихідні позиції яких інші, аніж у нашому дослідженні. Тут не місце наводити наші міркування з цього приводу.

5. Подібний погляд висловив кілька років тому у розмові зі мною один досить відомий психіатр. \36\

Попередня     Головна     Наступна