Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





2. Ізборник Святослава 1073 p. Київ.

Державний історичний музей. Збірка Синодальна. 1043 (Син. 31 — д)



1° (33,6×24,8 см). 266 арк.; не вистачає кількох аркушів усередині. Рядків — 29, два стовпці. Пергамент. Оправа — нова (1981 р.) — дошки, обтягнуті світло-сірою шкірою з круглими жуковинами і двома застібками (стара оправа XVII ст. зберігається окремо).


Письмо. Устав прямий, подекуди ледь нахилений вправо, з широким очком, нещільний, висота літер — 0,3 см. Характерні накреслення літер: Ђ — щогла на рівні верхньої лінії рядка, коромисло — нижче цієї лінії; м — з широко розставленими, ледь нахиленими до середини щоглами і з непровисаючою закругленою перемичкою; у ч — підставка середньої висоти з симетрично розміщеною округлою чашею; ıє, н (и) — перетинка на середині, або трохи вище середини літери; з — широке, з великою головкою і не дуже відхиленим вправо провислим хвостом; р — низько опущений хвіст, але не торкається, як в Остромировому євангелії, нижнього рядка, бо проміжок між рядками значно більший.


Оздоблення. Мініатюри (6) на повну сторінку: сім’я великого князя Святослава з дружиною і синами (над фігурами написи золотом: «ГълЂбъ». «Ольгъ», «Да(ви)д», «Рωманъ», «Ярославъ», «княгыни», «с(вя)тославъ» — арк. 1 зв.); Спас на престолі: зверху по обидва боки від нього — два павичі (арк. 2); чотири фронтиспісні мініатюри (арк. 3, 3 зв., 128, 128 зв.) у вигляді стилізованих густо орнаментованих храмів, у склепінчастий отвір яких вкомпоновано групи святителів — «отців церкви», можливо авторів статей Ізборника. З боків храмів зображено птахів (павичі, фазани, куріпки) і тварин (зайчики). Усі мініатюри виконані фарбами і золотом. Крім цих фігурних композицій є малюнки птахів навколо орнаментальної рамки з вихідним текстом (арк. 2 зв.) і на нижньому полі першої початкової сторінки (арк. 4), зображення чоловіка в зріст, барсів і зайців на нижньому полі початкової сторінки другої частини книги (арк. 129). На арк. 250 зв. — 251 на полях збоку і внизу намальовано фарбами, але без золота, 12 знаків Зодіаку. Є ще кілька дрібних малюнків чорнилом і фарбами на аркушах: 62 — контурне зображення людини в німбі (святого), 250 зв. — невеличкої пташки, 264 — козла, 266 — проба пера — начерк голови і частини тулуба барса. Заставки (2) великі, на всю ширину сторінки, багатоколірні з золотом. На арк. 4 заставка має великий прямокутний виріз для тексту заголовка, орнамент рамки — рослинний, старовізантійського типу, зверху — зображення павичів, збоку — куріпок; на арк. 129 заставка з круглим вирізом, прикрашена стилізованими рослинними і геометричними візерунками, а також малюнками левів — зверху і куріпок — з боків. У рукописі на арк. 4 і 129 під заставками два великих ініціали старовізантійського типу (із парних скобок), виконані золотим контуром і підфарбовані червоною, зеленою і синьою фарбами. Решта ініціалів невеликого розміру, простого малюнка, виконані подвійним золотим контуром на кіноварній підкладці. На арк. 122 зв., 263 зв. і 266 — кінцівки з зображенням рослинних пагінців, птахів і тварин.


Зміст. Збірник енциклопедичного характеру: поруч з богословсько-догматичними статтями церковних письменників Василя Великого, Григорія Богослова, Кирилла Александрійського, Григорія Ніського, Іустина Філософа, Анастасія Синаіта, Августина та ін., у ньому є список книжок «истинных и ложных» (тобто канонічних і апокрифічних), уривок з «поученія» Іоанна Златоустого «О злых женах», стаття Єпіфанія Кіпрського про чудодійну силу коштовного каміння, довідки календарного та історичного характеру, стаття Георгія Хіровоска «О образЂхъ» — з питань стилістики — про тропи і фігури та ін.


Мовні особливості. Рукопис рясніє численними південнорусизмами: змішування Ђ з и — ниций (арк. 5), въ вЂри (арк. 17 зв.), нимая (арк. 142), прЂвєдоуть (арк. 159 зв.); и з ы — нєправди (арк. 104 зв.), риба (арк. 251); заміна е на о після шиплячих і перед твердими складами — чоловЂка (арк. 179 зв.); дієслівна флексія -мо вжита в першій особі множини теперішнього часу — избавляємо [арк. 121 зв.], пьямо [арк. 121 зв.], одьржимо (арк. 17); пропуск г, яке в південній Русі вимовлялось як фрикативний звук — мночьстъныхъ замість многочьстьныхъ (арк. 264), разнЂвавъся (арк. 145 зв.), тъда (арк. 240); давальний відмінок однини іменників з суфіксом -ови, -єви: Петрови (арк. 239 зв.), Мωусєови (арк. 64), господєви (арк. 29 зв.), израилєви (арк. 51 зв.); часто -овє, -євє: бЂсовє (арк. 33), вождєвє (арк. 44 зв.), врачєвє (арк. 121 зв.), домовє (арк. 79 зв.), садовє (арк. 224) та ін.; ствердіння р: ψалтира (арк. 253 зв.), творЖ (Ж — юс великий) (арк. 158), ц(а)ру (арк. 143); чергування дієслівних основ на -овати і -ывати при перевазі на -овати: исповЂдовати (арк. 5 зв.), распытовати (арк. 6), искуоповати (арк. 83 зв.); слова: напослЂдъкъ (арк. 74 зв.), подоба (арк. 49 зв.), прикладъ (арк. 237 зв.), принада (арк. 16), готовизна (арк. 74), тобЂ, собЂ (багато разів).


Приписки. На арк. 263 зв. — 264 запис першого писаря «диака» Іоанна: «А коньць вьсЂмь книгамъ. оже ти собЂ не лЖбо, то того и дроугоу нє твори, въ лЂто. ≠S̃ФП̃А [6581, тобто 1073] написа Іωаннъ диакъ изборьникъ. сь. вєликоуоумоу князю с(вя)тославоу, великыи въ князъхъ князь святославъ въждєланиıємъ. зЂло въждєлавъ. дрьждаливыи владыка обавити покръвєныя разоумы въ глоубинЂ много стръпътьныихъ сихъ кънигь прЂмЖдрааго василя въразоумЂхъ повелЂ мнЂ. нıємоудроувЂдиıЖ прЂмЂноу сътворитї рЂчи. инако набъдяште тождьство разоумъ его яже акы бъчела любодЂльна. съ всякого цвЂта псанїоу събьравъ акы въ ıєдинъ сътъ въ вєлъмысльноıє срьдьцє своıє проливаıєть акы сътъ сладъкъ из оустъ своихъ прЂдъ боляры на въразоумиıє тЂхъ мыслемь являяся имъ новыи птолємеи нє вЂроıЖ. нъ жєланиємь паче и събора дЂля мночьстьныихъ божьствьных кънигь вьсЂхъ ими жє и своя полаты испълънь. вЂчьноуıЖ си память сътвори. єжє памяти винЖ въсприяти. бЖди христолюбивЂи его д(у)ши въ отъмьштениıє вЂнцемъ блажєныихъ и с(вя)тыихъ мЖжь въ непрЂбрьдомыи вЂкъ вЂкомъ». Цей запис повторено золотом тим самим писарем на арк. 2 зв. в орнаментованій рамці (закінчення тексту — 2,5 рядка вміщено на арк. 2 над зображенням Спаса). Запис починається зі слів: «...великый въ князихъ...» з такими змінами: слово «полаты» замінено на «клЂти», слова «єго д(у)ши» замінені словами «д(у)ши твоıєи», вилучені слова «блажєнныихъ и с(вя)тыихъ мЖжь», наприкінці запису додано слово «аминъ». В рукописі є кілька пізніших приписок. На арк. 122 зв. уставом XII — XIII ст.: «Бл(а)говЂрныи и х(ри)столюбивыи и священыи ıєп(и)с(ко)пъ Диωнисии первоıє болшмь бы(с) должєнъ што є.» На арк. 241 уставом кінця XIV поч. XV ст.: «горє, горє, оухъ, оухъ». На арк. 263 зв. уставом кін. XIV поч. XV ст.: «Покушавши чернила сєго добро лЂ...» На арк. 265 зв. уставом XII і XIII ст. запис, густо залитий оліфою, читаються окремі слова і літери: «...с...пса... [Фє]дора съ дЂтьм...». На арк. 266 уставом XII — XIII ст. залитий оліфою запис: «тягалъся Томидъ съ дЂвъко... ıєсмы так...ат...ть год...до Дмитрова д...» На арк. 266 зв. уставом XII — XIII ст.: «г(оспод)и Іс(усє) х(ри)с(тє) с(ы)нє б(о)жи помілу... мя грЂшьно...», трохи нижче — уставом кін. XIV — поч. XV ст.: «г(оспод)и помози рабу сво...».



Історія рукопису. В другій половині XIV ст. Ізборник 1073 р. знаходився в межах Суздальсько-Нижегородської єпархії, куди його, можливо, привіз з Києва єпископ Дионісій (Лихачев Д. С. К вопросу о судьбе рукописи. С. 43). В 1403 р. рукопис уже знаходився в Москві, бо того року з нього в Андронниковому монастирі виготовлено новий пергаментний список. На початку XVIII ст. Ізборник 1073 р. був відомий виговським старообрядцям (Поморские ответы. С. 31). Першовідкривачами цієї видатної пам’ятки були К. Ф. Калайдович і П. М. Строєв, які виявили її у 1817 р. у складі книгозбірні Воскресенського Ново-Єрусалимського монастиря (тепер м. Істра) і зразу ж почалося вивчення рукопису. У 1834 р. за пропозицією президента Академії художеств А. Н. Оленіна Ізборник 1073 р. був переданий на зберігання в Синодальну б-ку, а 1920 р. разом із збіркою цієї б-ки ввійшов до складу книг відділу рукописів і стародруків ДІМ. 1880 р. Товариство любителів давньої писемності видало Ізборник 1073 р. літографським способом в кількості 360 примірників. 1983 р. після капітальної реставрації здійснено факсимільне видання кодексу з науковим апаратом.



Література. Переписка Румянцева. 1882. С. 42, 45 — 46, 51, 57, 58, 129, 133 — 135, 137 (листи П. М. Строєва і К. Ф. Калайдовича 1817 р. про вивчення Ізборника); Бессонов П. Константин Федорович Калайдович. М., 1862. С. 148, 168, 170 (листи К. Ф. Калайдовича 1818 р. і Н. П. Румянцева 1821 р. про вивч. і вид. рукоп.); Переписка Востокова. 1873. С. 27, 33, 37, 39 — 40, 71-72, 123, 142, 177, 181, 204, 209 — 210, 224 — 225, 238, 243, 247, 377 — 379, 380 — 381 (листи А. X. Востокова, К. Ф. Калайдовича, Н. П. Румянцева, С. П. Румянцева 1822 — 1827 p. p., О. М. Бодянського 1846 р. про вивч. і вид. Ізборника); Кеппен. Список рус. пам. 1822. С. 26 — 29; Калайдович. Иоанн экзарх Болгарский. 1824. С. 102 — 104, 213, 215, 216, 217; Калайдович, Строєв. Обст. опис. 1825. С. 276; Максимович. Ист. древ. рус. слов. 1839. С. 225; Погодин. Образцы. 1840. Тетр. І. Табл. З (літогр. репрод. арк. 161); Востоков. Опис, рукоп. 1842. № CCCLVI. С. 499 — 506; Шевырев С. П. Поездка в Кирилло-Белозерский монастырь. М., 1850. Ч. II. С. 30 — 32 (текст порівн. зі списком Ізборника XV ст.); Буслаев. Материалы. 1855. С. 5 — 10 (кор. опис., записи). Табл. V — VIII (зн. арк. 250 зв., 251, 263 зв., 264); Савва. Указатель. 1858. С. 227; Горский, Невоструев. Описание. 1859. Отд. II. Ч. 2. № 161. С. 365 — 405, 406 — 409 (докладний опис); Буслаев. Хрестоматия, 1861, с. 261 — 275 (мова, публ. урив.). С. 275 — 288 (коментарі); Срезневский. Древн. пам. 1863. С. 16, 138 — 141, 145 — 146 (публ. зап., урив.); Его же. Снимки. 1866. (2-ге вид. 1898). Табл. 2 (зн. запису на арк. 263 зв., знаків Зодіаку); Его же. Древн. слав. пам. 1868. С. 179 — 181; Бутовский. Ист. рус. орнам. 1870. Табл. XV (зн. заст. і малюн.); Житецкий. Очерки звук. ист. малорус. нареч. .1876. С. 134; Изборник великого князя Святослава Ярославича 1073 г. // Изд. ОЛДП. СПб., 1880. Вып. LV (літограф, видання); Бодянский О. М. Изборник великого князя Святослава Ярославича 1073 г. с греческим и латинским текстами // ЧОНДР. 1882. Кн. 4. С. 1 — 184 (публ. підготовл. у 1877 р. до видан. 74 аркушів, іст. рук.); Schachmatow A. A. Zur Textkritik des Codex Sviatoslav von J. 1073 nach der protolithographischen Ausgabe // Afs Ph. 1882. Bd. VI. H. 4. S. 590 — 597 (рец. на вид. 1880 p.); Буслаев. Слав. и вост. орн. 1884. С. 58, 59, 64; Соболевский. Источники. 1885. С. 352 — 353 (Ізборник — джерело вивч. київської говірки); Срезневский. Слав. рус. палеогр. 1885. С. 111 — 116; Стасов. Слав. и вост. орнам. 1887. Табл. XLII, XLIII (зн. застав., ініц., мал. Зодіаку — Стрілець і Діва, фронтиспісу на арк. 3); Владимиров. Обзор. 1890. С. 7; Волков. Стат. свед. 1897. № 650. С. 91; Розенфельд А. Язык Святослава Изборника 1073 г. // РФВ. Варшава, 1899. № 1. C, 152 — 197; Карский. Образцы. 1901. С. 11, 12 (зн. фрагм. арк. 10 зв., 51, 61); Полевой. Ист. рус. словесн. 1903. С. 70, 71, 73 (зн. мін. «Сім’я Святослава»), між с. 160 і 161 кол. вклейки «Похвали князю» і фронтиспісу; Крымский. Филол. и Погодин. гипот. 1904. С. 51; Архангельский А. С. Изборники Древней Руси // Энциклопед. словарь Ф. Брокгауза и И. Ефрона. Т. XII. С. 815 — 819; Кондаков. Изображ. рус. княж. семьи. 1906. С. 19 — 20, 39 — 42, 115, 119 — 120; Никольский. Материалы. 1906. С. 481 — 484 (бібл.); Крымский. Укр. грам. 1907. С. 44, 86, 87, 88, 90, 103; Иконников. Опыт. 1908. Т. II. Кн. І. С. 224, 225, 226 — 286; Соболевский. Слов. рус. палеогр. 1908. С. 85; Успенский. Очерки. 1910. С. 189 — 197, 451 (зн. мін. і заст.); Франко. Нарис іст. укр.-руськ. літ. 1910. С. 7; Успенский. Древнерус. букв. орнам. 1911. С. 6, 27; Некрасов. Очерки, 1913. С. 7 — 9 (прикраси); Сборник снимков с рус. письма XI — XVIII вв. / Под ред. И. Ф. Колесникова. 2-е изд. М., 1913. Табл. 2 (зн. арк. 10, 61, 129); Покровский. Древн. псков.-новгород. наследие. 1916. С. 169, 172, 178 (іст. рук.); Буслаев. Ист. очерк по рус. орнам. 1917. С. 11, 20, 35, 78, 80, 84, 117, 153; Кульбакин. Укр. язык. 1919. С. 12; Шмит. Искус. Древн. Руси-Украины. 1919. С. 98. Іл. № 25 (зн. мініат.); Возняк. Іст. укр. літер. 1920. Т. І. С. 52, 88, 89 (на с. 90, 91 і 92 зн. сторін. і мініат.); Свєнціцький. Нариси з іст. укр. мови. 1920. С. 23, 25, 26; Дурново. Рус. рук. 1924. Кн. IV. С. 77 — 78, 88—94; 1925. Кн. V. С. 97 — 100, 112 — 115; 1926. Кн. VI. С. 11, 13, 15, 22, 25 — 26, 34 — 35, 37, 39 — 45, 47, 51 — 63; Колесса. Погляд на іст. укр. мови. 1924. С. 9; Каринский. Образцы письма. 1925. С. 7, 10 — 11, 14. Табл. 6 — 8 (зн. арк. 38, 62 зв., 86, 109, 119 зв., 138 зв., 263 зв.); Бузук. Нарис іст. укр. мови. 1927. С. 18; Дурново. Введение. 1927. № 2. С. 33 (2-ге вид., 1969. С. 53. Бібл.); Тимченко. Курс іст. укр. язика. 1927. С. 22 — 23; Карский. Слав, кирил. палеогр. 1928. С. 4, 6, 44, 67, 72, 80, 83, 128, 136 — 140, 144, 282, 297, 374 — 376; Щепкин. Миниатюра. 1928. С. 746, 749; Абрамович Д. І. До питання про джерела Ізборника Святослава 1076 // Науковий збірник Ленінградського товариства дослідників з української історії, письменства та мови. К., 1929. Вип. 2. С. 65 — 74; Огієнко. Пам’ятки, 1929. С. 112 — 124 (опис, мова, бібл.). Іл. № 99, 100, 101, 102, 104; Айналов Д. В. К истории древнерусской литературы. Эпизод сношений Киева с Западной Европой // Труды ОДРЛ АН СССР. М.; Л., 1936. Т. III. С. 9 — 10; Некрасов. Древнерус. изобр. искус. 1937. С. 74 — 79 (зн. мін. на арк. 1 і 3); Селищев. Образцы древнерус. письма. 1939. Іл. № 4 — 5; Грунский, Ковальов. Нариси з іст. укр. мови. 1941. С. 12, 243 — 246; Чаев, Черепнин. Рус. палеогр. 1946. С. 63 — 64; Свирин. Древнерус. миниат. 1950. С. 14 — 15, 18 (прикраси, зн. мін. на арк. 128 зв. і заст. на арк. 129); Ист. культ. Древн. Руси. 1951. Т. І. Іл. № 159 (зн. мініат. «Сім’я Святослава»). Т. II. С. 357 — 358. Іл. № 160, 161 (зн, мініат. і мал. на полях); Лазарев. Живоп. и скульп. 1953. С. 228, 231, 256, 263, 277. Іл. на с. 101 і 103 (зн. мініат. на арк. 3,3 зв.); Еленски И. И. Редуцированные гласные в Святославовом Изборнике 1073 // АКД. М.: 1955; Сидоров. Рисунок. 1956. С. 38 — 39. Іл. № 1 («Сім’я Святослава», кол.); Гранстрем. О подготовке свод. каталога. 1958. С. 26; Щепкина, Протасьева. Сокровища ГИМ. 1958. С. 14 (іст. рук., зн. арк. 128); Запаско. Матеріали. 1959. С. 127; Його ж. Орнам. оформ. 1960. С. 20 — 22, 44, 52. Іл. № 7 — 8 (зн. застав. на арк. 129 і мініат. на арк. 128); Бевзенко. Історич. морф. укр. мови. 1960. С. 38; Махновець. Укр. письменники, 1960, с. 682 — 684 (бібл.); Безпалько та ін. Істор. грам. укр. мови. 1962. С. 54 — 55; Будовниц. Словарь. 1962. С. 113 (бібл.); Илина. За графич. украса. 1962. С. 97; Сахаров, Муравьев. Очерки рус. культ. 1962. С. 68 — 70; Логвин. Укр. иск. 1963. С. 35 — 36; Свирин. Иск. книги. 1964. С. 22, 37, 56 — 58. Іл. на с. 176 («Сім’я Святослава», кол.), на с. 177 (мініат. на арк. 128, кол.); Щепкина и др. Описание рук. ГИМ, 1965. Ч. І. С. 135, 138 — 139 (публ. записів); Богусевич. Книж. мініат. 1966. С. 342, 344, 346, 348, 351. Іл. № 277 (зн. мініат. на арк. 128 зв.); Нариси з іст. укр. мист. 1966. С. 39; ПС. 1966. № 4; Білецький. Хрестоматія. 1967. С. 9 — 11 (корот. характ., публ. урив. «О образЂх»); Асєєв. Мист. старод. Києва. 1969. С. 187, 190. Іл. на с. 187 (зн. мініат.); Розов Н. Н. Старейший болгарский «Изборник» и его русская рукописная традиция // Изв. АН СССР. Серия лит. и языка. 1969. Т. XXVIII. Вып. І. С. 75 — 78; Лазарев В. Н. Групповой портрет семейства Святослава // Русская средневековая живопись. М., 1970. С. 39 — 40; Розов. Рус. рук. книга. 1971. С. 12 — 14, 30, 31, 33; Гиршберг В. Б. «Козьльрог» в Изборнике Святослава 1073 г. // Древнерусское искусство: Рукописная книга. М., 1972. С. 85 — 89; Сопоцинский. Иск. Древней Руси. 1973. С. 338 — 339. Іл. № 333 (зн. мініат.); Логвин. З глибин. 1974. С. 46, 48, 50,72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 98. Іл. № 1 (зн. арк. 129, кол.), № 5 (зн. мініат. «Сім’я Святослава»); Протасьєва. Візант. орнам. 1974. С. 207 — 208 (зн. заст. на арк. 129, кол. і мініат. на арк. 128); Розов. Об идент. почерков. 1974. С. 15 — 17; Popova. Les miniatures. 1975. Іл. № 6; Степовик Д. В. Українсько-болгарські мистецькі зв’язки. К., 1975. С. 27 — 28. Іл. на с. 27 (заст. на арк. 129), на с. 29 — фрагм. мініат. на арк. 3; Лихачев Д. С. К вопросу о судьбе рукописи Изборника 1073 г. в XIV в. // Русско-болгарские фольклорные и литературные связи. Л., 1976. Т. І. С. 42 — 44; Подобедова. Рус. среднев. рук. книга. 1976. С. 109 — 111; Розов. Архит. фронтисписы. 1976. C. 171; Булаховський. Питання поход, укр. мови. 1977. С. 63, 67, 124 (про численні південнорусизми); Вагнер П. К. Статья Георгия Хировоска «О образех» в Изборнике Святослава 1073 г. и русское искусство XI в. //’ Изборник Святослава 1073 г., М., 1977. С. 139 — 152; Гиршберг В. Б. Человек в знаках Зодиака Изборника 1073 г. // Там же. С. 185 — 203; Жуковская Л. П. Судьба книги, состояние и задачи изучения // Там же. С. 5 — 31; Лихачева В. Д. Византийские источники архитектурных фронтисписов Изборника 1073 // Там же. С. 310 — 316; Подобедова О. И. Изборник Святослава как тип книги // Там же. С. 31 — 45; Рыбаков Б. А. «Оже ти собЂ не любо, то того и другу не твори» // Там же. С. 217 — 220; Сапунов Б. В. «Богословца от словес» в Изборнике 1073 г. и проблема читателя на Руси в XI в. // Там же. С. 234 — 246; Щепкина М. В. К изучению Изборника 1073 г. // Там же. С. 220 — 234; Розов. Книга Древней Руси. 1977. С. 20 — 26, 28 — 33, 54, 55, 60 — 64, 70, 72, 89, 90, 92, 98, 105, 107, 124, 127 — 129, 134, 135. Іл. № 1 (зн. арк. 266), № 2 — 3 (зн. знак. Зодіаку), № 4 (зн. арк. 129); Запаско. Рук. книга. 1978. с. 78 — 79; Подобедова. Рус. иллюстр. рукоп. 1978. С. 206 — 219; Сапунов. Книга в России. 1978. С. 26, 27, 85, 122, 144, 219; Жовтобрюх та ін. Іст. укр. мови: Фонет. 1979. С. 24 — 26; Куев. Съдбата 1979. С. 16 — 17 (іст. рук.); Джурова А. Оформление и украса на старобългарските глаголически и кирилски надписи // Palaeobulgarica (старобългаристика). София, 1980. № 2. С. 18, 24; Добрев И. Редът на зодиакалните знаци в Изборника от 1073 г. // Език и литература. София, 1980. № 2. С. 101 — 106; Пуцко В. Об источниках миниатюр Изборника Святослава 1073 года // Etudes Balkaniques. 1980. № 1. С. 101 — 119; Бевзенко. Іст. укр. мови. 1981, с. 13; Белецкий. Укр. портрет. живопись. 1981. С. 12, Іл. № 3 («Сім’я Святослава»); Джурова. 1000 години. 1981. С. 22, 24 — 27. Іл. №41 — 44 (зн. арк. 2 зв., арк. 3, арк. 128, арк. 128 зв.); Ист. УССР. 1981. Т. І. С. 430; Розов. Книга в России. 1981. С. 9, 81; Ист. Киева. 1982. Т. 1. С. 149 — 150; Бегунов Ю. К. Выборочный библиографический список литературы об Изборнике 1073 года // Изборник Святослава 1073 г.: Научный аппарат факсимильного издания. М., 1983. С. 75 — 79; Жуковская Л. П. Древние книги и писатели в Изборнике Святослава 1073 г. // Там же. С. 31 — 40; Костюхина Л. М., Шульгина Э. В. Описание рукописи Изборника Святослава 1073 г. // Там же. С. 58 — 67; Левочкин И. В. Изборник Святослава 1073 г. — памятник древнерусской культуры // Там же. С. 9 — 15; Лихачева В. Д. Художественное Оформление Изборника Святослава 1073 года // Там же. С. 68 — 74; Быкова Г. З. Технико-технологические особенности рукописи Изборника 1073 г. // Древнерусское искусство: Рукописная книга. М., 1983. Сб. 3. С. 101 — 108; Костюхина Л. М., Шульгина Э. В. Изборник 1073 г. Палеографический анализ и реконструкция рукописи // Там же. С. 109 — 112; Подобедова О. И. Еще один аспект изучения миниатюр Изборника Святослава // Там же. С. 75 — 89 (дослідж. зн. мініат. і їх фрагм.); Левочкин. Инициалы. 1983. С. 41 — 42. Рис. 1, 2 (ініц.); Пуцко В. Знаки Зодиака на полях Изборника Святослава 1073 г. // Palaeobulgarica (старобългаристика). VIII (1984). 2. С. 65 — 77; Popova. Russian Ilium. manuscr. 1984. C. 7, 8 (зн. мініат. чорно-біл.). Табл. 6 (зн. мініат. кольор.); Сводный каталог. 1984. № 4. С. 36 — 40; Куев. Съдбата. 1986. С. 17 — 18.



[Палеографічний опис. Палеографические описание]



Запаско Я. П. Пам’ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга. — Львів, 1995. — С.131-139.







Див.: опис Ізборник 1076 р.



Див.: Вибрані сторінки Ізборників.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.