Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


Попередня     Головна     Наступна





3. Ізборник 1076 р. Київ.

Російська національна бібліотека, збірка Ермітажна. 20



4° (16×12 см). 277 арк. Рядків — 12. Пергамент. Оправа XV ст. — дошки, обтягнуті шкірою з тисненням. Рукопис вкладено в картонний футляр XIX ст. Кодекс потребує реставрації: деякі аркуші дуже забруднені, пергамент від вологи покоробився, письмо на багатьох аркушах стерлося і вицвіло.


Письмо. Устав, чіткий, прямого накреслення з незначною різницею в товщині основних і додаткових штрихів, схожий на почерк Ізборника Святослава 1073 р. і на дрібне письмо Остромирового Євангелія. Висота літер — 0,3 см. Переписувачів два: першому — Іоанну — належить більшість аркушів рукопису — 1 — 228, 236 — 243, 260 — 276, другому, анонімному — арк. 228 зв. — 236, 243 зв. — 259 зв. Йому ж належать усі малі ініціали і заголовки статей.


Оздоблення. Три заставки на арк. 2, 28 зв. і 228, виконані червоним контуром у старовізантійському стилі, три кінцівки також кіноварні на арк. 108 зв., 227 зв., 276, багато невеличких кіноварних геометрично-плетінчастих ініціалів візантійського стилю. На арк. 108 зв. — малюнки грифона і леопарда.


Зміст. Статті релігійно-моралістичного характеру, багато з них — твори оригінальної літератури.


Мовні особливості. Південнорусизми: давальний відмінок іменників однини з суфіксом -ови, -єви — коневи (арк. 2), моужєви (арк. 159 зв.), олтарєви (арк. 188 зв.); ствердіння р — морЖ (Ж — юс великий) (арк. 265), сътворЖ (арк. 192, 243); ненаголошене е часто передається через и — властилинъ (арк. 130), въздыхаимъ (арк. 262), вопиимъ (арк. 262); послушаимъ (арк. 3), покаимъся (арк. 202); змішування въ з оу оусєлиться (арк. 168), оусєлихъ (арк. 81), въгодити (арк. 74), заміна и на Ђ — въсхотЂ (арк. 158); повноголосся — боротися (арк. 107), вєрєда (арк. 63); заміна ıє на о — одинъ (арк. 168), одного (арк. 240); зникнення д в слові — сєми (арк. 261); слова — лоучє (арк. 165 зв., 168 зв., 173, 179), николи (арк. 37 зв.), обоıє (арк. 93), зазираıємъ (арк. 63 зв., 73), казати (арк. 5), глумися (арк. 73 зв.), заблоудивъ (арк. 48), вєльми (арк. 28), нє сварися (арк. 161), пытаи (арк. 15), свита (арк. 272), ласкавъ (арк. 25), клопотъ (арк. 265), годЂ (арк. 64), зимномоу (арк. 39 зв.), от горы до долу (арк. 269 зв.).


Приписки. На арк. 275 зв. — 276 запис переписувача книги Іоанна: «Коньчяшяся книгы сия роукою грЂшьнааго Иоанна избьрано из мъногъ книгъ княжихъ. Идєжє криво, братиıє исправивъщє чьтЂтє, бл(а)г(о)словитє, а нє кленЂтє. Кончяхъ книжькы сия въ лЂт(о) ≠S̃ФП̃Д [6584, тобто 1076] при С(вя)тосла†князи Роуськы зємля, аминъ». В рукописі є кілька пізніших приписок. На арк. 143 зв. уставом XIV ст.: «г(оспод)инє сємєнє... што дєрьжишь. Ж сєбє сия книги». На арк. 248 також почерком XIV ст.: «покушаю чєрнила...пъра». На арк. 1 зв. зверху почерком кін. XIV — поч. XV ст.: «а в сихъ книга листов С̃ [200] и вос.». На цьому ж аркуші внизу запис повторено почерком XV ст.: «сє въ сєх книгахъ С̃ листов и восмь дєся и шєсть». На арк. 276 на зовнішньому полі скорописом 1681 p.: «по ≠S̃ФН̃Д (6554, тобто 1046) написана сія кн(и)га». На тому ж аркуші є ще один запис: «а писмена сотворил кирил филозов словяном в лЂто STξГ [6363, тобто 855] при Михаиле ц(а)рЂ грч...».


Історія рукопису. З приписки в рукописі видно, що він у XIV ст. належав якомусь Семену, що тримав його у себе. Наприкінці XVIII ст. Ізборник 1076 р. був власністю князя Щербатова, відомого російського державного діяча, історика і публіциста. У 1791 р. після смерті М. М. Щербатова кодекс було придбано разом з його великою бібліотекою (25 000 книг) Катериною II і поміщено в Ермітаж. У 1852 р. у складі Ермітажної збірки Ізборник надійшов у державну Публічну бібліотеку. У 1959 та 1963 — 1969 роках рукопис було грунтовно реставровано в Лабораторії консервації і реставрації документів у Санкт-Петербурзі. Нечіткі, затерті місця в Ізборнику були прочитані шляхом застосування фотоаналізу. 1965 р. здійснено видання рукопису.


Література, Щербатов М. М. История Российская от древнейших времен. СПб., 1770. Т. І. С. IV — V (перша згадка); [Оленин А. Н.] Письмо к графу Алексею Ивановичу Мусину-Пушкину. СПб., 1806. С. 37, 38 (коротка згадка); Карамзин. История государства Российского. 1816. Т. І. Приміт. с. 497; Востоков. Рассуждения о славянском языке. 1820. С. 5 — 61; Кеппен. Список рус. пам. 1822. С. 29 — 30; Новицкий О. О первоначальном переводе священного писания на славянский язык. К., 1837. С. 42, 81 (корот. опис); Максимович. Ист. древ. рус. словесн. 1839. С. 225; Палаузов С. Н. Век Болгарского царя Симеона. СПб., 1852. С. 152 — 153; Отчет ПБ за 1852. С. 66 (кор. опис, іст. рук.); Буслаев. Историческая хрестоматия. 1861. С. 289 — 299 (публ. урив.); Срезневский. Древн. памят. 1866. С. 16 — 17 (2-ге вид. 1882, стовп. 27 — 28 — публ. запису), с. 141 — 146 (публ. урив.); Житецкий. Очерки звук. истории малорусского наречия. 1876. С. 134; Воскресенский. Славянская хрестоматия. 1882. С. 47 — 50; Соболевский. Источники. 1885. С. 353; Срезневский. Слав.-рус. палеография 1885. С. 116 — 119; Стасов. Слав. и вост. орнам. 1887. Табл. XLII. Рис. 11 — 15 (ініц.). Рис. 16, 17 (зобр. тварин); Шимановский В. С. К истории древнерусских говоров: Исследование с приложением полного текста. Сборника Святослава 1076 года. СПб., 1887 (2-ге вид. 1894 p.). — Рец.: Соболевский А. И. // ЖМНП. 1888. № 2. С. 524 — 527; Смирнов А. И. По поводу издания Сборника 1076 г. // РФВ. 1888. Т. 20. Кн. 3 и 4. С. 303 — 310; Архангельский. Творения отцов церкви. 1889. С. 69 — 70; Владимиров. Обзор. 1890. № 2. С. 7; Волков. Стат. свед. 1897. № 651, с. 91; Кульбакин С. М. Святославов Сборник 1076 г. в последних изданиях // ЖМНП. 1898. Ч. 315. Февраль. С. 203 — 209; Крымский А. Филология и погодинская гипотеза // Киевская старина. 1899. Январь — Июнь. С. 51; Карский. Образцы. 1901. Зним. 13 (арк. 114 зв.); Его же. Очерк слав. кирил. палеографии 1901. С. 394, 514; Бобров В. А. История изучения Святославова сборника 1076 г. Казань, 1902; Его же. К исправлению печатного текста Сборника 1076 г. // РФВ. 1902. № 1 — 2. С. 243 — 258; Каринский. Хрестоматия, 1904. С. 140 — 149; Франко И. Южнорусская литература // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. 1904. Т. 81. С. 302; Никольский. Материалы. 1906. C. 484 — 486 (бібл.); Крымский. Укр. грам. 1907. С. 44, 86, 87, 88 та ін.; Иконников. Опыт. 1908. Т. II. Кн. І. С. 227, 258; Соболевский. Слав.-рус. палеография. 1908. С. 85; Франко. Нариси історії україно-руської літератури 1910. С. 7; Палеографические снимки ПБ. 1914. Табл. 1; Кульбакин. Укр. язык. 1919. С. 12; Возняк. Історія української літератури. 1920. С. 52, 88, 89; Свєнціцький. Нарис з історії української мови. 1920. С. 22, 23, 25, 26; Возняк. Старе укр. письмен. 1922. С. 20 — 21 (публ. урив.); Шахматов, Кримський. Нариси з іст. укр. мови. 1922. С. 147 — 148; Колесса. Погляд на іст. укр. мови. 1924. С. 9; Франко І. З лектури наших предків XI в. // Стара Україна. Львів. 1924. № 12. С. 179 — 183 (це пам’ятка «з визначним національним південно-руським характером»); Каринский. Образцы письма. 1925. Табл. 9 (зн. з арк. 109 зв., 115, 185, 229), табл. 10 (зн. з арк. 30, 65, 102 зв., 110, 113 зв., 120 зв., 123, 260); Бузук. Нариси іст. укр. мови. 1927. С. 18; Дурново. Введение. 1927. № 3. С. 33 (2-ге вид. 1969. С. 53); Карский. Славянская кириллическая палеография. 1928. С. 4, 7, 44, 47, 66, 113, 156, 297, 376; Абрамович Д. І. До питання про джерела Ізборника Святослава 1076 р. // Науковий збірник Ленінградського товариства дослідників української історії, письменства і мови // Київ. 1929. Т. 2. С. 65 — 74; Огієнко. Пам’ятки. 1929. С. 124 — 132. Іл. 105 — 108. Абрамович Д. І. Ізборник Святослава 1076 року і Патерики // Наук. зб. Ленінград. товариства дослід. укр. іст., письмен. і мови. 1931. Т. 3. С. 11 — 15; Грунський, Ковальов. Нариси з історії української мови. 1941. С. 12, 246 — 247; Гранстрем. Описание рукоп. 1953. С. 16; Будовниц И. У. «Изборник Святослава 1076 года» и «Поучение Владимира Мономаха» и их место в истории русской общественной мысли // ТОДРЛ. 1954. Т. X. С. 44 — 75; Гранстрем. О подготовке каталога. 1958. С. 26; Бевзенко. Історична морфологія української мови. 1960. С. 38, 39, 41; Будовниц И. У. Общественно-политическая мысль древней Руси XI — XIV вв.). М., 1960. С. 20, 112, 113, 115, 210, 211; Махновець. Укр. письменники. 1960. С. 682 — 684 (бібл.); Будовниц. Словарь. 1962. С. 113 (бібл.); Изборник 1076 года / Изд. подгот. В. С. Голышенко, В. Ф. Дубровина, В. Г. Нефедов. Под ред. С. И. Коткова. М., 1965 (наук. опис с. 1 — 147, публ. повна с. 151 — 701. грецькі парал. тексту с. 703 — 823, покажч. слів і форм — с. 825 — 1055, знімки в додатку рис. 1 — 32). — Рец.: Карягина Л. Н.//Изв. АН СССР. ОЛЯ. 1966. Т. XXV. № 6. С. 535 — 538; Архіви України. 1966. № 6. С. 34; Львов А. С.// СС. 1966. № 6. С. 84 — 87; ПС. 1966. № 5; Історія української літератури 1967. Т. І. С. 66, 67, 294; Білецький. Хрестоматія, 1967. С. 9, 11 — 13; Андрианова-Перетц В. П. Афоризмы Изборника Святослава 1076 г. и русские пословицы // ТОДРЛ. М.; Л., 1970. Т. XXV. С. 3 — 19; Розов. Рус. рук. книга. 1971. С. 12, 14 — 20, 28 (кор. опис, зміст); Мещерский Н. А. К вопросу об источниках «Изборника» 1076 года // ТОДРЛ. 1972. Т. XXVII. С. 321 — 328; Кримський. Укр. мова. 1973, т. І. С. 259; Розов. Об идент. почерков. 1974. С. 15 — 16; Подобедова. Рус. среднев. рук. книга. 1976. С. 111; Розов Н. Н. Как «сделана» вступительная статья Изборника 1076 г. // Культурное наследие Древней Руси. М., 1976. С. 42 — 46; Его же. Старейшая русская книга для чтения // ВИ. 1976. № 12. С. 208 — 211; Его же. Изборник 1076 г. как памятник истории русской книги // Изв. АН СССР. ОЛЯ. М., 1976. Т. 35. № 6. С. 545 — 554; Щепкина М. В. Изборник 1076 г. // Русская речь. 1976. № 6. С. 98 — 106 (опис, іст. рук., зн. арк. 269; припущ., що автором книги був Іларіон); Булаховський. Питання походж. укр. мови. 1977. Т. II. С. 67, 124 (безсумнівно, київська пам’ятка); Кирилюк Є. Пам’ятці літератури — 900 років // Пам’ятники України. 1977. № 1. С. 40 — 42; Його ж. «Изборник» 1076 р. Традиції і сучасність // РЛ. 1977. № 1. С. 23 — 34, 90; Запаско. Рук. книга. 1978. С. 77; Сапунов Б. В. «Богословца от словес» // Изборник 1073 г. М., 1977. С. 242, 243, 244 (рукопис написано з відома кн. Святослава); Его же. Книга в России. 1978. С. 122, 144, 148, 149; Історія української мови. Фонетика. 1979. С. 26; Мойсеева Г. Н. Из истории Изборника 1076 Г.// ТОДРЛ. Л., 1979. Т. XXXIII. С. 369 — 375; Джурова. 1000 години. 1981. Табл. ініц. XXIV. № 340; Мойсєєва Г. М. Ізборник із зібрання М. М. Щербатова // Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI — XVIII ст. К., 1981. С. 36 — 43 (коротка характеристика рукопису, про місця його зберігання і про долю великої бібліотеки М. М. Щербатова); Сводный каталог. 1984. № 5. С. 41 — 42.



[Палеографічний опис. Палеографические описание]




Запаско Я. П. Пам’ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга. — Львів, 1995. — С.139-142.










Див.: опис Ізборник 1073 р.



Див.: Вибрані сторінки Ізборників.








Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.