Попередня     Головна     Наступна

ГРИГОРІЙ

* * *

Гей ти, горда дівонько, на що ти дуфаєш:

Ци на вроду, ци на багатство, ци стан пенкний маєш?

Не вважай на брови, бо не собольові,

Ні на стан статний, бо не бардзо ґречний,

Ні врода хороша.

Розважаєш ти, миленький, гордость мою дармо,

Бо я ходжу смутная, трачу літа марно,

Бо щастя не маю, долю проклинаю:

Кого вірне люблю, того не видаю.

Тужу безпрестанно.

І хоч би я не рада сердечне тужити,

Же не найду іншого, з ким би-м мала жити,

Я тебе кохаю, всегда споминаю,

Ані вдень, ні вночі я спання не маю

Через твою вроду.

Годі мене зводити, і так час немалий,

Більше не буду терпіти через те слави.

Коли мене любиш, не пускай нікому,

Бо я присягаю лиш тобі самому,

Мой милий, сердечно.

О, зрадливоє кохання, що мя ізрадило:

За того мушу пойти, що серцю немило.

Та я із нелюбом літа свої згублю,

Як того обачу, що я його люблю,

То ревне заплачу.

Розступися, земле, нехай пойду в тебе,

Бо я плачу безпрестанно, мой милий, без тебе.

Доле нещасная, що єсь учинила?

Хоч я сяду їсти — вечеря немила.

Мушу перестати.

І то жаль мні не помалу, друже мой миленький,

Зриш предивне оченьками, як сокол сивенький.

Завше поглядаю я на твою вроду,

Же сам єсь хороший і пієнкного роду.

Тугу мні заводиш.

І так з жалю тяжкого і з туги немалой

Не знаю, що чинити головоньці своєй.

Прийди ко мні вскорі, утіш мя, смутненьку.

Розвесели тугу у моїм серденьку,

Додай ми утіхи.

ГРИГОРІЙ

«Гей ти, горда дівонько, на що ти дуфаєш...». — Вперше надруковано у вид.: Возняк М. Два співаники половини й третьої четвертини XVIII в. — ЗНТШ, 1922, т. 133, с. 155 — 156, за текстом рукописного збірника Стефана Вагановського середини XVIII ст. Перший рядок у рукописі починається словом «Чом». Якщо його змінити на «Гей», то вичитується акровірш «Григорій». Про автора даних немає. Скорочений варіант цієї «пісні світської» є у рукописному збірнику Івана Пашковського середини XVIII ст. (див.: ЗНТШ, 1912, т. 109, с. 32 — 33, без акровірша). Ця пісня Григорія зазнала значних текстових змін і перейшла в усне народне побутування (див.: Гринченко Б. Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Песни. Чернигов, 1899, т. III, с. 212).

Подається за виданням: Возняк М. Два співаники половини і третьої четвертини XVIII ст., 1922 р., із зміною першого слова «чом» на «гей».

Попередня     Головна     Наступна