Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847. — Кн. 1.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








125. Кам’яний хрест св. Бориса. Папір, акварель (17,5 × 26,2). [Переяслав]. [VIII — IX 1845].

Зліва внизу рукою Шевченка позначено: 4.

Справа вгорі чорнилом — № 90.

На рисунку аквареллю відтворено вибитий на хресті напис: ΙΣ̃Х̃Σ / ΗΙКα сей крестъ здЂ намЂстЂ семъ убіенно святаго страстотерпца христова Бориса великого князя россійськаго, Водрузи григорий Буто вичъ протопопъ переяславській СпоспЂшествовалъ во ономъ селивана кириловича Билого, головы стрЂлецкого, лЂта отъ сотворенія міра Зρ̃οα отъ P. X. α ХЗД мая В̃ дня 1.

Справа на вільному полі майже затертий напис, зроблений рукою Шевченка, а по ньому вгорі чорнилом і тією ж рукою напис, що знаходиться на звороті хреста: а дЂлалъ крестъ сей Харько безпальчі[й] Мелъникъ с т[ова]рищемъ своимъ Марты[номъ].

Опис хреста і текст на ньому див. також в історико-археологічних записах Шевченка (див. т. VI цього видання, стор. 4).

Датується часом перебування Шевченка на Полтавщині (див. прим. до № 113 — 126) та на підставі листа А. О. Козачковського до О. Бодянського від 20.IX 1845 p., де є відомості, що Шевченко під час перебування у Переяславі «змалював церквы Соборну Покрову и Михайла и крест у каплыци».

В літературі зустрічається під назвою «Хрест кам’яний на Альті» (О. Новицький, Тарас Шевченко як маляр, Львів — Москва, 1914, стор. 17) та з невірним визначенням техніки — сепія («Каталог музея украинских древностей В. В. Тарновского», т. II, Чернігів, 1900, стор. 171, № 150).

За списком Честахівського — за № 82 під назвою «Крест в память Бориса».

Попередні місця збереження: збірки Козачковського, Коховського, Бразоль, ЧМТ — № 150, ЧІМ, ГКШ.

1929 р. експонувався на виставці творів Т. Шевченка в Чернігові (Каталог, стор. 18, № 4).

На звороті начерк «Жанрова сцена» (див. № 311).


ДМШ, інв. № г — 396.


1 Від створення світу 7171, від Р. X. 1664 мая 2 дня.











Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.