Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня       Головна       Наступна





ПАВЛО ТЕТЕРЯ (МОРЖКОВСЬКИЙ)

Рік народження невідомий, походив із шляхетського роду Київського воєводства (Переяслав), навчався в Києво-Могилянській колегії, член Львівського братства. До 1648 року — писар Гродського суду у Володимирі-Волинському, в 1649-му — писар Переяславського полку, із 1653 року — переяславський полковник. Був дипломатом, брав участь у численних переговорах, зокрема був у складі українського посольства до Москви у березні 1654 року. В 1657 — 1659 роках — генеральний писар, брав активну участь у Гадяцьких трансакціях 1658 року, хоча сам не був прихильником встановлення Великого князівства Руського. Згодом одвертий прихильник польської орієнтації, супротивник І.Виговського і винуватець смерті останнього. У 1663 — 1665 роках — гетьман Правобережної України під протекцією Польщі, брав участь у поході польського короля Яна Казимира на Лівобережжя в 1663 — 1664 роках, допоміг полякам придушити козацько-селянське повстання на Правобережжі. У 1665 р. після поразки під Брацлавом від козацького війська на чолі із В. Дрозденком зрікся гетьманства, захопив козацький скарб, клейноди, архів і виїхав до Польщі, де перейшов у римо-католицизм, став полоцьким стольником і старостою брацлавським, чигиринським та ніжинським. Пограбований єзуїтами, виїхав до Молдови, в Ясси, звідти до Андріанополя (Туреччина), де наприкінці 1670-го чи на початку 1671 року помер. Належить, як і І.Брюховецький, до найбільш деструктивних гетьманів стосовно Козацької держави, тільки з польського боку.





КОЗАЦЬКІ ПРОПОЗИЦІЇ ДО МИРУ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ПОЛЬЩЕЮ, ПОДАНІ СТАНІСЛАВУ КАЗИМИРУ БЕНЕВСЬКОМУ НА ТРАКТАТАХ


Гоща, 5 липня 1658 року


ПУНКТИ НА СУПЛІКУ ЗАПОРОЗЬКОГО ВІЙСЬКА, ДОМОВЛЕНІ ІЗ ВЕЛЬМОЖНИМ ВОЛИНСЬКИМ КАШТЕЛЯНОМ ТА УРОДЖЕНИМ ПАВЛОМ ТЕТЕРЕЮ, ДЕЛЕГОВАНИМ ОД ГЕТЬМАНА ЗАПОРОЗЬКОГО, AD TPUTINAM  a ЙОГО КОРОЛІВСЬКОЇ МИЛОСТІ І ВСІЄЇ РІЧІ ПОСПОЛИТОЇ, ВЗЯТІ І SALVA AUTORITATE COMISIONIS  б ВПРОВАДЖЕНІ



Оскільки гетьман із Запорозьким військом з любові до пана та власної Вітчизни, з доброї волі своєї до того ж власного пана повертається, відступаючись всіляких сторонніх протекцій, відтак його королівська милість, пан наш милостивий, із усією Річчю Посполитою тільки те, що пан Бог допустив надвабіч за зупільні гріхи, віддавши його маєстатові, покриває вічною амністією, тобто вічним забуттям, маючи на увазі, що жодної помсти ані маєстат панський, ані сенат, ані вся Річ Посполита, ані жоден із приватних [осіб] щодо козаків і кожному зосібна не подаватиме претензій, але й узагалі, всі несмаки воєнні зупільно собі подарувавши, жоден на іншого не виношуватиме ані явної, ані потаємної помсти і практики.

Скасовуються всі кадуки 1 на козаках і на шляхті, які перебували при війську Запорозькому від початку війни. І як річ suma в, так і ймення амністії має бути sanctum г і як, in pristinum status, honorum res et fortunae privatorum restibuntur д, до тієї ж єдності, згоди, любові, права пана, як були перед тим, усі повертаються, так praecavetur е, що будь-хто, рвучи святобливу єдність, зважився б публічно чи приватно кому exprobrare, perduelliones ж, тоді передусім, як насильник пактів, буде покараний.

Отже, щоб ocasione litium з з огляду ставлення підданих на звинувачення у сваволі, особливо в Київському, Волинському, Брацлавському та Чернігівському воєводствах, не доходили до конфузій, усі процеси щодо ставлення підданих у тих воєводствах касуються.

Релігія грецька старожитня аби залишалася укріплена на давніх правах та прерогативах onum libero exercitio и на сеймах і під трибуналом і для ліпшого забезпечення її київський митрополит, також луцький і львівський [єпископи] мають засідати у сенаті.

Також для справ духовних із тих-таки єпископій по одному депутату обраному мають засідати у Любельському трибуналі, також і у Великому князівстві Литовському в трибуналах обрані із литовських єпископій депутати, по одному з кожної.

Люди, освячені дизуніти, особливо львівські міщани, перемиські, любельські, віленські, аби із міщанами римського обряду в усіх прерогативах і accessione ad magistratus к щоб були зрівняні.

Церкви в усіх воєводствах Корони і Великого князівства Литовського, взяті уніатами, аби неуніатам cum omnibus bonis л були повернені, також єпископії, архімандрії, ігуменства, а на відібрання та віддавання має бути призначено комісарів із сейму.



 а На вагу (латин.).

 б Належним авторитетом комісії (латин.).

 в Прийнятна (латин.).

 г Святе (латин.).

 д В давнішому статусі, гонором [короля] і приватним щастям заспокоєне (латин.).

 е Перестерігається (латин.).

 ж Докоряти, налягами (латин.).

 з Судові оказії (латин.).

 и 3 вільним сповідуванням (латин.).

 к Прирощеннях і магістратах (латин.).

 л 3 усім добром (латин.).



Запорозьке військо, як потрібне Річі Посполитій, про що свідчать експедиції, відправлені із безсмертною славою, бажають вони мати у найліпшому ладі й потребі таке велике, як цього потребує Річ Посполита; йому ж надані всілякі вольності й привілеї найясніших королів польських утверджуються, залишаючись при давніх вольностях та звичаях.

Розміщуватися козакам відповідно до давніх звичаїв у містах, містечках, хуторах, селах.

Суди, також напої всякі, згідно давніх звичаїв, мають бути вільні під юрисдикцією запорозького гетьмана.

Дигнітарства а, сенаторства у Київському воєводстві, Брацлавському та Чернігівському salvis modernis б — шляхті релігії грецької niennitis confecentur в.

Ті пункти in vim legis г в конституції будуть оголошені й будуть як невізовне право.

Все має бути стверджене присягою тілесною із сенату через превелебного милостивого біскупа гнєзнинського, милостивого біскупа віленського, також через їхніх милостей чотирьох гетьманів обох народів 2, а з того боку через гетьмана, обозного, осавулів і судей генеральних, також і всіх полковників.

А вже відтоді гетьман із Запорозьким військом, — зараз і напотім відступивши від усіляких сторонніх протекцій, має й мають залишатись у вірності, послушенстві і в підданстві у короля, його милості, і всієї Річі Посполитої, — буде й будуть на вічні часи.

Також усім невдоволеним з обох боків відкривається вільне й безпечне повернення до своїх власностей і переїзд.

Гетьман запорозький має ускоромлювати свавільства, але з умовою: nobilitas occasy ґ щоб не привела до розірвання; із сейму посилатимуться депутати як із Корони, так і з князівства [литовського], які statim equestrem in criminalibus et сопеіl д , судитимуть sine appella е і форма тих судів in perpetuum є має бути описана і внесена до конституції.

Школи в Києві аби perpetuo ж були відчинені isdem privilegys et immunitatidus з, як академія Краківська, а більше шкіл аби не було, навіть отців єзуїтів.

Також у князівстві Литовському одна академія conceditur и, і місце для неї вкажеться, за винятком Вільна, а де місце визначиться для академії, там отці єзуїти наново фундуватися не мають.



 а Дигнітарства — військові посади.

 б В сучасному упорядкуванні (латин.).

 в Неуніатської конфесії (латин.).

 г Як закони (латин.).

 ґ Оказія нобілітації (латин.).

 д Негайно [мають] збирати докази на злочинних (латин.).

 е Без апеляцій (латин.).

 є Суціль (латин.).

 ж Назавжди (латин.).

 з На привілеях та вольностях (латин.).

 и Дозволена (латин.).



Гетьмана запорозького має визначити король, його милість. Йому ж надається до булави Чигиринське староство.

Те все має розумітися не як звершення, але за домову in vim ratihobilitionis а його королівської милості, і Річі Посполитої, і salua autoritate commisionis б.


Дано в Гощі, 5 липня 1658 [року].


Павло Тетеря



 а За утвердженням (латин.).

 б Доброї авторитетної комісії (латин.).











ПРИМІТКИ


Перекладено з польської мови за виданням: В. Гарасимчук. Матеріали до історії козаччини XVII віку. — Львів, 1994. — С. 85 — 87.


 1 Кадуки — заборона на майно. Козаки і шляхта за участь у повстанні позбавлялися маєтностей, які передавалися іншим.

 2 Тобто Корони Польської та Великого князівства Литовського.

















Попередня       Головна       Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.