Попередня     Головна     Наступна





ТАЄМНІ МОВИ — штучно створювані мовні підсистеми, використовувані вузькими соціальними чи профес. групами як засіб замкнутого спілкування в їх межах або вияву належності до них. Різновид соціального діалекту. Виникають на основі загальнонар. мови і відрізняються від неї лексикою, у складі якої загальновживані слова мають ін. значення або спотворені переставлянням складів, додаванням до них певних звукосполучень і т. ін.; почасти це запозичення або вигадані «неологізми». Поява Т. м. пов’язана з існуванням замкнутих корпорацій ремісників, жебраків (дідів), декласованих елементів у добу Середньовіччя (в Європі відомі з 13 ст.). В укр. мові відомі Т. м. лірників, дротарів, кожухарів, шаповалів, рашевців (бродячих торгівців) тощо. Зразок Т. м. лірників засвідчує, напр., Г. Хоткевич, відтворюючи особливості їхнього життя і побуту: «В хаті дулясно. Ботень з крисом, а мо’ і з варнагою. Кунсо — як яшпурка...» («У хаті тепло. Борщ з м’ясом, а може, і з куркою. Хліб — як булка...»). У сучас. суспільстві функціонування Т. м. не засвідчується, оскільки для них втрачена соціальна база. Що ж до криптол. систем обмеженого спілкування (напр., у розвідників), то вони мають ін. основу (умовність значення окр. слів і фраз) і їх використання не має пост. характеру.


Див. також Арго, «Тарабарська мова».


В. О. Винник.




«ТАРАБАРСЬКА МОВА» — навмисне спотворення мови додаванням до кожного складу (переважно повнозначних слів) певного звукосполучення, однотипною зміною кінцевих складів або їх переставлянням у суміжних словах, що робить мову незрозумілою для тих, хто не знає способу такого «словотворення»: Лафая лафацьолафаго лафане лафазнав (Я цього не знав), Мамеле, печереле! — Остобуреле та до шатареле (Мамо, пече! — Остобурч та до шатра. — з нар. анекдоту). Засвідчується і в худож. л-рі: «Доміне Павлуся! Не могентус украдентус сієус вишневентус для вечерентус?» (Не можем украсти сієї вишнівки для вечері? — Г. Квітка-Основ’яненко); «Борщів як три не поденькуєш, на моторошні засердчить» (І.Котляревський). Уживається як різновид арго чи засіб розваги серед дітей, рідше в молодіжному середовищі.


Див. також Таємні мови.


В. о. Винник.







Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.