Попередня     Головна     Наступна





ДЕЕТИМОЛОГІЗАЦІЯ (від лат. de... — префікс зі значенням віддалення, припинення, скасування, усунення і етимологія) — втрата словом етимол. мотивованості внаслідок затемнення його семант. і словотв. відношення до мотивувального слова (кореня) і здебільшого його морфем. структури. За ступенем завершеності Д. буває повною і неповною. Причини Д.: а) семант. розходження спільнокорен. слів, пор. краяти і край, цілий і цілувати, місто і міщанин, ловити і ловкий — гарний (розм.); у назвах кольорів: ворон і вороний, зело і зелений; при розвитку омонімії на основі розпаду полісемії: порох «пил» і порох — «вибухова речовина» внаслідок «народної етимології»; унаслідок значної умовності, «непереконливості» лог. мотивованості ряду назв, пор. смердіти і смородина; б) втрата складових морфем слова — мотивувального кореня (курка — від кур) та афіксів; в) фонетичні і, як наслідок, морфемні зміни, що порушують зв’язок однокорен. слів: пор. чесати і коса, сипати і віспа або призьба, вус і гусениця, горно або горня і гончар (див. також Алегроформи, Гаплологія, Метатеза, Чергування звуків та ін.). Д. переважно супроводжується спрощенням морфем, структури слова.

Пор. Десемантизація.


Літ.: Булаховський Л. А. Вибр. праці, т. 3. К., 1978.


О. О. Тараненко.







Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.