Попередня     Головна     Наступна

МАКАРОНІЧНА МОВА (італ. maccherònico, від maccheróni — макарони) — механічна суміш слів чи висловів з різних мов або переінакшення їх на іноз. лад. В Україні в серед. 17 ст. нею були написані деякі актові книги; макаронічним було язичіє галицьких «москвофілів» у 19 ст. М. м. в худож. творах імітує мову чужинців, пародіює тих, хто захоплюється запозиченням. Як мовний засіб гумору й сатири вжита у творах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О. Чорногуза та ін. Напр.: «Мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам здешної палестини» (Г. Квітка-Основ’яненко); «[Проня:] Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли...» (М. Старицький); «Прошу пардону, мадам. Але в мене сьогодні аудієнція з консулом. А ля фуршет і шведський столик! Аріведерчі, ма шер!» (О. Чорногуз).

Літ.: Плющ П. П. До характеристики мовних засобів гумору в «Енеїді» Котляревського. «Мовознавство», 1947, т. 4 — 5; СУЛМ. Стилістика. К., 1973.

К. В. Ленець.

Попередня     Головна     Наступна