Результати веб-опитування про проект правопису на сайті Ізборник  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 148-149.]

Попередня     Головна     Наступна





ОРІХОВСЬКИЙ-РОКСОЛАН Станіслав (1513 — 1566) — мислитель-гуманіст, публіцист, поет, оратор. Народився в с. Оріховці Перемишлянського повіту Руського воєводства у Польщі. Початкову освіту здобув у Перемишлі. Навчався у Краківському (від 1526), Віденському (з 1527), Вітенберзькому (1529), Падуанському (1532), Болонському (1540) ун-тах; удосконалював свої знання у Венеції, Римі, Ляйпцигу. Серед вчителів О.-Р. — такі визначні постаті, як Ф. Меланхтон і М. Лютер, серед друзів — А. Дюрер, У. фон Гутен, Л. Кранах-старший, П. Рамузій та ін. Після повернення на батьківщину (1543) займався суспільно-політ. діяльністю.

О.-Р. — визначна постать доби Відродження. В Західній Європі його називали "укр. Демостеном" та "сучасним Ціцероном". Серед філос. питань, які посідають чільне місце в його творчості, найбільшу увагу заслуговують політико-правові та історіософські. О.-Р. обстоює суспільно-договірне походження держави, принципи шляхетського парламентаризму, ідеї природного права, незалежність світської влади від церкви, певною мірою захищає інтереси третього стану, а іноді навіть низів суспільства. Природне право ставить вище від людських законів, які в разі потреби можна змінювати. Обґрунтовує характерні для гуманістичної етики принципи спільного блага (блага народу), патріотизму, служіння державі, підпорядкування приватних інтересів спільному добру. О.-Р. — один із перших європейських ідеологів освіченої монархії. Значне місце приділяв проблемі війни і миру.

Обстоюючи гуманістичні погляди на історію, на місце і роль людини в іст. процесі, О.-Р. розглядає історію не як реалізацію наперед визначеного божественного припису, а як розгортання людської драми. На його переконання, "історик нічого не повинен вигадувати, а писати лише правду: не керуватися ні дружбою, ні ненавистю". В історичному знанні О.-Р. знаходить засіб пробудження самосвідомості народу, іст. пам’яті, виховання патріотичних почуттів. Себе вважав представником і укр. народу, і польської держави (gente Rutenus, natione Polonus).

Твори О.-Р. написані переважно латиною. Найважливіші з них — "Про турецьку загрозу" (дві промови, видані в Кракові, 1543, 1544), "Про целібат" (Краків, 1547). "Напучення польському королеві Сигізмунду Августу" (у двох редакціях — 1543 і 1548 рр.), "Літопис", "Промова на похоронах Сигізмунда І" (Венеція, 1548). Остання була включена до антології "Промови славетних мужів", виданої 1559 р. у Венеції Павлом Мануцієм (перевидавалася згодом у Парижі (1566), Венеції (1568) та Кельні (1569, 1586). Становлять інтерес і дрібніші твори О.-Р. — діалоги, памфлети, промови, листи. Деякі з праць О.-Р., зокрема — "Про природне право", "Відступництво Риму", не збереглись.



Твори О.-Р.: Orichoviana. Opera inedita et epistulae Stanislai Orzechowski 1543 — 1566. — Cracoviae, 1891. — Vol. 1; Orzechowski St. Wybór pism. — Warszawa, 1972; Orzechowski St. Policyja Królewstwa Polskiego. — Przemysł, 1984; (Вибр. твори) // Укр. гуманісти епохи Відродження (Антологія): У 2 т. — К., 1995. — Т. 1; (Добірка творів) // Укр. літ-ра XIV — XVI ст. — К., 1988; (Уривки з творів) // Історія філософії України. Хрестоматія. — К., 1993.



Про нього див.: Bohomolec F. Życie Orzechowskiego. — Sanok, 1855; Brandowski A. De Stanislai Oxii Orichovii Annalibus Polonicis. Commentatio historico-philologica. — Berolini, 1860; Сумцов M. Ф. Станислав Ориховский // KC. — 1888. — T. 23; Lichtensztul J. Poglądy filosoficzno-prawne St. Orzechowskiego. — Warszawa, 1930; Barycz H. Studia włoskie Stanisława Orzechowskiego // Studia z dziejów kultury polskiej. — Warszawa, 1949; Наливайко Д. C. Оріховський як укр. латиномовний письменник Відродження // Укр. літ-ра XVI — XVIII ст. та інші слов’янські літ-ри. — К., 1984; Литвинов В. Д. Историософские взгляды Станислава Ориховского // Человек и история в средневековой филос. мысли русск., укр. и белорусск. народов. — К., 1987; Його ж. Проблеми государства в трудах Станислава Ориховского // Отечественная общественная мысль эпохи средневековья (Историко-филос. очерк). — К., 1988; Сас П. М. Українсько-польський мислитель доби Відродження Станіслав Оріховський: на шляху до історизму нового часу // УІЖ. — 1991. — №1; Його ж. С. Оріховський, Й. Верещинський: політико-правові концепції державного устрою // Україна — Польща: іст. спадщина і суспільна свідомість. — К., 1993; Його ж. Проблема людини в творчості укр. письменника XVI ст. Ст. Оріховського // Україна і Польща в період феодалізму. — К., 1994; Лефтерова О. Тексти Святого Письма у латиномовних творах Станіслава Оріховського // Діалог культур: Святе Письмо в укр. пам’ятках. — К., 1999; Литвинов В. Ренесансний гуманізм в Україні (ідеї гуманізму епохи Відродження в укр. філософії XV — XVII ст.). — К., 2000.



В. Литвинов

















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.