[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 13.]

Попередня     Головна     Наступна





АЛАНДСЬКИЙ Павло Іванович (29.06/10.07.1844 — 28.10/10.11.1883) — філолог-класичник, античнознавець. Народився в С.-Петербурзьк. губ. в родині священика. Закінчив Олександро-Невське духовне училище, С.-Петербурзьку духовну семінарію (1865), історико-філол. ф-т (за фахом «грецька філологія») С.-Петербурзьк. ун-ту (1870). Викладав латину в Олександро-Невському духовному училищі (1870 — 73). Магістр грецької словесності і приват-доц. у С.-Петербурзьк. ун-ті (1873). Від 1874 р. і до смерті — доц. каф. грецької словесності Ун-ту Св. Володимира. Читав латину, історію римськ. літ-ри та старожитності. Викладав античну історію та історію римськ. літ-ри на Вищих жіночих курсах. Підготував докторську дисертацію «Зображення душевних порухів у трагедіях Софокла» (1877), не прийняту до захисту С.-Петербурзьк. ун-том.

До сфери наукових зацікавлень позитивістськи налаштованого А. входили грецька філологія і філософія, психологія, особливо експериментальна. Досліджував проблеми психології творчості, або, за його термінологією, «філологічної екзегетики» (передусім на матеріалі трагедій Софокла), намагаючись перетворити останню на точну науку, яка б дозволяла побачити за складністю творчого процесу його прості складові й виробити надійну методологію відтворення з текстів душевно-ментальних процесів їхніх авторів. До історії вітчизняної філософії А. увійшов передусім як ініціатор дискусії (1877) з проф. філософії О. Козловим. Основні тези А.: суспільство перебуває у стані розумової анархії; порятунок від неї — створення єдиного (спільного для всіх) світогляду, але філософія до цього неспроможна, адже, по-перше, немає жодної ознаки, яка давала б підстави вважати її наукою, а по-друге, як нібито «наука про світ у цілому», і неможлива, і не потрібна; час філософії минув, настає епоха науки; немає нічого такого, що було б досяжним для філософії й недосяжним для науки; філософія — опіум для людства, яке страждає від браку наукового знання; філософія вгамовує біль людей, але врятує їх не вона, а наука. Філософи лише «мудрують» про те, що або не дано знати, або можемо і будемо знати з науки. На думку О. Козлова, ліквідація А. філософії на словах обертається ствердженням певної філософії де-факто.



Твори А.: О значении и употреблении conjunctivi в языке Илиады и Одиссеи. — СПб., 1872; Поэзия как предмет науки // УИ. — 1875. — № 1 — 5 (окр. вид. — К., 1875); Филологическое изучение произведений Софокла // УИ. — 1877. — № 7 — 9; Изображение душевных движений в трагедиях Софокла. Опыт для теории поэтического творчества. — К., 1877; Философия и наука. Посв. А. А. Котляревскому // УИ. — 1877. — № 1 — 2; Арийская семья, ее строй и развитие (соч. Hearn’а) // УИ. — 1880. — № 6 — 7; Древнейший период Рима и его изучение (о позднейших трудах в этой области) // УИ. — 1881. — № 6 — 9, 1882. — № 1, 4, 5 (окр. вид. — К.. 1882); Религиозная жизнь в современной Индии (соч. Лейлла) // УИ. — 1883. — № 7; История Греции. — К., 1885.



Про нього див.: Козлов А. А. Философия как наука. Ответ П. И. Аландскому // УИ. — 1877. — № 4 — 6, 8; Мищенко Ф. Некролог. П. И. Аландский (1844 — 1883) // УИ. — 1883. — № 12; Помяловский И. В. П. И. Аландский (Некролог) // ЖМНП. — 1884. — Янв — Ч. ССХХХІ; Мищенко Ф. Аландский Павел Иванович // Венгеров С. А. Критико-биограф. словарь русск. писателей и ученых. — Т. 1. — СПб., 1889.



В. Білодід















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови ua_etymology:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.