[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том II. Примітки. Стор. 3.]

Попередня     ТОМ II     Примітки     Наступна





Пояснення до ґенеалоґічних таблиць



Значки й скорочення при іменах: * родив ся, † умер, к. — коло, л. — після, пр. — перед, зг. — згадуєть ся, с. — син, д. — донька, а. — жінка, нешл. — нешлюбна жінка, підложниця, незв. — незвістний на імя.

Римські цифри з лївого боку означають ґенерації почавши від Ігоря. Звичайно в ґенеальоґіях рахують від Рюрика; хто схоче перевести на примяту в ґенеальоґіях схему, зволить додавати одиничку.

До 1-ої таблицї. Синів Володимира я розмістив, опираючи ся на звістках про переходи їх зі стола на стіл; трох старших, що не брали участи в сих переходах, я поклав на першім місцї уважаючи старшими; з Борисом звістки про переходи кінчать ся і решту молодших я поклав в порядку лїтописних реєстрів; се, розумієть ся, не зовсїм певний порядок старшинства, але бодай якийсь. Зауважу ще, що замісь Болеслава декотрі реєстри мають другого Мстислава.

Полоцьку династию після Всеслава не виказую — далї вона не грає нїякої ролї в нашій історії.

Про Ярославову жінку Анну, сина Іллю й доньку Анастасию див. вище на c. 32-34.

До II-ої таблицї. Лїнїя турово-пинських князїв дає значні трудности, див. вище на c. 309-10; сказаним там орієнтувався я в розміщенню сих князїв. Ще Володимира (X ґен.) можна з значною правдоподібністю класти сином Сьвятополка, але ґенеальоґія другого Володимира, положеного в XII ґен., Михайла і Федора може тільки гіпотетично припускати ся.

До III-ої таблицї. З поміж синів Сьвятослава Давид був безперечно старшим від Олега: на се вказує передовсїм те, що Давид сидїв у Чернигові, по друге — порядок імен в лїтописних згадках; підношу се супроти здогаду д. Голубовского (в його рецензії на мою Історію Київщини, К. Старина 1892, IX c. 434), що я тільки помилкою уважав Давида старшим.

Лїнїю Ярослава — муромо-рязанську уриваю на його внуках, бо вона не брала участи в українських справах. Лїнїю Олега уриваю на XI ґенерації — князї дальших поколїнь дуже мало звістні і в ґенеальоґіях їх богато неясного (див. ріжні комбінації в цитованій працї Зотова). З дїтей Михайла Ростислав, Роман і Марія звістні нам з Галицько-Волинської л., иньші в родословних книг. Імя жінки Михайла — Олена беру з Любецького синодика (вид. Зотова с. 25).

До IV-ої таблицї. Порядок доньок Всеволода зовсїм не звістний, тож приходить ся укладати його зовсїм довільно. Синів Мономаха укладаю на підставі порядку їх виступлення і переходу столів з рук до рук — див. c. 118 і 150; порядок доньок знов незвістний.

До V-ої таблицї. Порядок доньок Мстислава знову нам зовсїм незвістний. Старшу лїнїю Ізяслава Мстиславича уриваю на Романових синах — дальше див. таблицю в т. III.

До VI-ої таблицї. З великого потомства Юрия винотовую тільки тих князїв, що мали якусь більшу участь в українських справах; порядок синів йото здебільшого незвістний.

До VII-ої табдицї. З смоленської галузи Мстиславичів (себ то потомків Романа, Давида і Мстислава Ростиславичів) так само винотовано тільки тих князїв, які брали більшу участь в українських справах.





























Попередня     ТОМ II     Примітки     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том II. Примітки. Стор. 3.]


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.