Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Делімарський Р. Маґдебургзьке право у Києві. — К., 1996. — С. 118-126.]

Попередня     Головна     Наступна





Київська ратуша



Наприкінці XV ст. майже одночасно з наданням Києву маґдебургзького права було збудовано ратушу — міський будинок, де містився маґістрат і відбувалось його врядування. Звели її на Подолі, в осередку тодішнього міського життя — майдані біля Братського монастиря. Для її утримання король Сиґізмунд III грамотою від 15.02.1619 р. пожалував киянам власні землі — гору Щекавицю. Перша ратуша, скоріше за все, була з дерева і простояла протягом всього XVII ст. Тільки на рубежі XVII-XVIII ст. її замінено на кам’яну. Міський будинок не раз горів. Так, в актах від 15 листопада 1638 року записано: «...подчас запалу огня так увесь рынок, ратуш, церков, звоница, пред огонь згорели и внивечь обернуть мусили». Ратушу, певно, одразу ж відбудували, адже Боплан через два роки після цього (близько 1640 р.) згадує київську ратушу без щонайменшого натяку на те, що вона погоріла 1.

На малюнку Вестерфельда 1651 року ми маємо найстаріше зображення київської ратуші 2. Відтворено її також на плані Києва 1695 р. 3 Обидва малюнки ратуші дуже схематичні, але на плані Києва 1695 р. вона не прикрита іншими будовами, тому архітектурні деталі її виступають яскравіше. Тут вона має вигляд продовгуватого двоповерхового будинку, в якому верхній поверх вужчий за нижній і переходить в останній системою заломів, що традиційні для українських ярусних церков. На другому поверсі зазначено ряд округлих вікон, а на даху в центрі — щось подібне до купола зі шпилем та флюгером. З обох його боків — ще два шпилі.

Ратуша на малюнку Вестерфельда знизу прикрита деревом, але два поверхи будинку в ньому зазначені ясно, і верхній також вужчий за нижній. На будинку такі ж заломи, як і на плані 1695 р., але на даху замість куполів і шпилів щось подібне до майданчика, оточеного парапетом. Проте ориґінал малюнка Вестерфельда до нас не дійшов. В пізніших його копіях літографи могли неточно передати окремі деталі споруди. Тому найбільш достовірною нам вважається публікація Я.Смирнова, зроблена за фотографією Павлова.

На плані 1695 р. ратуша зафіксована на торговій площі неподалік Успенського собору. Між ратушею і собором зображено фонтан, про який згадується в джерелах XVIII ст., і де стоїть зараз Самсоновський фонтан. Двору біля ратуші на карті не зазначено, але архівні джерела свідчать, що він був.



1 Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. — К., 1874. — Отд. I. — С. 45.

2 Смирнов Я. И. Рисунки Києва 1657 г. по колиям их конца XVII ст. // Труды XIII арх. съезда в Екатеринославе. — 1905. — Т. 3. — № 7; Фундуклей И. Обозрение Киева в отношении к древностям. — К., 1847. — № 7. — С. 4.

3 План г. Киева составленный в 1695 г. — К., 1893.




У документі 1671 р. /119/ /120/ записано: «пляц... другим боком до улочки меншой, якая идет из двор самый ратуши ку братству...». В документі 1700 р.: «боярин... прислал и нам на ратушний двор стрельцов множае, чтобы студенты майстрату и всего города не разорили и нас позбивали...» 44.


Вигляд Києво-Подолу за планом полковника І. Ушакова 1695 р.

(Копія з ориґіналу кінця XIX ст. Зберігається у відділі картографії ЦНБ НАН України).


У 1697 р. була збудована велика кам’яна башта з дзеґарем — баштовим годинником. На ньому, за словами М. Закревського, був надпис: «Богомъ хранима града Киева ≠ахуz (1697).» 5. Опис цього дзиґаря є в літописній звістці 1718 р. про його пожежу: «на ратуши дзегар чудесний, где архангел Михаил копием во время пробиття часов, змея в уста бил столко, сколко часов ударяло, згорів» 11. Раніше, ще за литовсько-польських часів, коли на горі Киселівці стояв замок, дзиґар було улаштовано на одній із замкових веж. «Закгар в замку на вежи с коли и всими приправами, выбивает 24». Цим дзиґарем кияни дуже пишалися. За ним доглядав спеціальний служник. Архівні джерела зберегли ім’я цього зехгамистра — Якуб Пушкарь, «который поправует зекгари... берет от зекгаря особно с скарбу господарского 15 коп грошей, а сукна лунского 5 локот». У 1799 р. видано «шляхтичу Михайле Войцеховичу на смотрение городских часов и на наем для него квартири 95 р.». В 1800 р. видано «на починку магистратских башенных и в комнатах находящихся часов 58 р.» 7.



4 Каманин И., Истомин М. Сборник исторических материалов, извлеченных из древних актовых книг Киевского Центрального архива. — К., 1890. — Вып. I. — С. 48.

5 Закревский Н. В. Описание Киева. — М., 1868. — С. 926.

6 Петров В. И. Историко-топографические очерки древнего Киева. — К., 1897. — С. 222.

7 Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. — К., 1874. — Отд. 3. — С. 27.



Після пожежі 1718 р. кияни майже 20 років не могли відбудувати /121/ обгорілу ратушу. Принаймні, ще на початку 1737 р. (18 січня), скаржачись на великі побори, маґістрат писав, що у киян так мало коштів, «яко и ратуши погорелой репаровать чим не имется» 8. Проте в цьому ж таки 1737 р. кам’яний будинок ратушний все ж було закінчено 9. Цей будинок простояв до великої київської пожежі 1811 р., під час якої він згорів разом з іншими значними будівлями і церквами Подолу. Залишилось кілька описів цього будинку, хоч і не дуже докладних. Один з перших належить академіку Ґільденштедту, що був у Києві в 1774 р. Будинок ратуші, за його описом, був двоповерховим, довжиною 15 саженів, шириною 8. Він стояв на плацу, що займає 200 кроків у квадраті. Майже посередині одного з довгих боків ратуші була збудована башта заввишки з 20 саженів. На ній дзиґар, циферблат якого повернутий на всі чотири сторони. Він вибивав години і чверті. Під час його бою було чути гру дзвіночків. Тричі на день — коли сонце сходить, опівдні і коли заходить — на площі грають трубачі, яких своїм коштом утримує маґістрат. Зверху на башті двоголовий золочений орел.

За кілька кроків від короткої стіни ратуші стояв кам’яний будинок міського шинку. Перед ратушею (майже поруч з нею) — колодязь під кам’яною банею. В середині його — статуя, що тримала у правій руці велику кварту, з якої постійно стікала вода 10.

Через 10 років після Ґільденштедта поручик Новґородцев в Географическом описании города Киева відводив ратуші лише кілька рядків. Доповненням до Ґільденштедта тут є вказівка, що «к полуденной стороне на боку оной изображение архистратига Михаила позолоченное» 11. Опис ратуші Закревського найдокладніший. Він подає, зокрема, її розміри (вони відмінні від Ґільденштедтових): довжина 16 саж, висота до верхнього карнизу майже 6 саж, а з дахом 9 саж. Башта кругла з балконом висотою біля 15 саж стояла серед головного фасаду з невеликим виступом. Місцину, де розташований маґістрат, Закревський визначає так: від Успенської церкви він був на відстані 66 саж. Самсонівський фонтан стоїть по тій же лінії на відстані 48 саж від Успенської церкви. Звідси можна зробити припущення, що маґістрат був на відстані майже 20 саж від фонтана і 33 саж від Контрактового будинку. Головним фасадом ратуша стояла до фонтану, а другим — до Братського монастиря.



8 Исторические материалы из архива Киевского губернского правлення. — К., 1886. — Вып. 10. — С. 2.

9 Петров В. И. Указ. соч. — С. 222.

10 Синицкий Л. Путешествие в Малороссию академика Гильденштедта и кн. И. М. Долгорукого // Киевская старина. — 1893. — № 2. — С. 281.

11 Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. — Отд. 2. — С. 131.



Фасад ратуші Закревський описує так: «Посредине главного строения был обширный виступ, в котором находилась парадная лестница и сени. Вровень со вторым этажом дома, в сем виступе была /122/

Будинок Київської ратуші першої половини XVII ст. Малюнок-реконструкція П. Юрченка. (Знаходиться в музеї історії Києва).


открытая галерея или терраса, украшенная наверху фронтоном, на котором стояла медная колоссальная статуя Фемиды, с мечом в одной руке и с весами в другой. В продолжении лета в хорошую погоду перед домом магистратским люди собирались слушать музыку; с половины 11 часа утра до половины 1-го часа пополудни на высоком балконе, вокруг башни, играли четыре трубача, по вечерам же в открытой галерее над лестницею, городские музиканты играли зарю. Но особенное внимание и удивление простого народа привлекал по своему устройству герб киевский. Это было медное, в кругу, до четырех аршин в поперечнике, барельефное изображение св. Архистратига Михаила, который издревле почитается покровителем Киева. Фигура архангела била так устроена при часах на башне, что во время их боя она ударяла стальним копием в кремнистую пасть змея, от чего сыпались из нея искры. Над часами, вокруг карниза башни била надпись славянскими золоченными буквами: „Богом хранима града Киева ≠ахуz (1697)“. Роковым пожаром 1811 г. июня 9 дня, здание сие опустошено, и кирпичи оного употреблены на постройку теперешняго контрактового дома, а от бывшего магистрата сохранился только означенный герб Киева, да статуя Фемиды, поврежденные огнем» 12. До опису ратуші Закревського треба ставитись надто обережно, бо у той час, коли він її бачив, йому, за існуючими даними, було не більше 6 років. А опис робився ним значно пізніше, здебільшого з чужих переказів.



12 Закревский Н. В. Описание Киева. — М., 1868. — С. 926. /123/



Будинок Київської ратуші XVIII ст. Малюнок-реконструкція В. Ленченка. (Знаходиться в музеї історії Києва).


Щодо зовнішнього вигляду ратуші цікаві поправки і доповнення до рукописних джерел додають план Житноторжської площі Києва, зроблений Андрієм Меленським 1800 року, а також Фасад Старокиевской крепости и Нижняго города Киево-Подола, накреслений у 80-х роках XVIII ст., де є малюнок ратуші. На плані 1800 р. під числом 2 зазначено каменной магистрат — довгий будинок близько 21,7 саж довжиною і 4,7 саж завширшки. З чільного боку до нього прибудовано довгий ґанок 11 саж довжиною і 1,5 завширшки. Це той обширный виступ, в якому, за словами Закревського, були сіни та сходи і відкрита ґалерея на другому поверсі. Ширина будинку в цьому місці була приблизно 6,2 саж (усі розміри взято за масштабом цього плану).

За головним копусом, на відстані 5 саж від правого причілку, зазначена прибудова розміром приблизно 3,8 × 3,4 саженя. В куті між цією прибудовою і головним корпусом маґістрату приблизно на один сажень від будинку зазначено восьмикутник розміром 3,6 саж між паралельними сторонами. Це — вежа, де містився дзеґар з /124/ /125/



Архангелом Михаїлом. Вона стояла окремо від ратушного будинку і не була його органічною частиною. Безпосередньо до правого причілку головного будинку притиснувся городской питейный дом, а далі, кроків за 15 в напрямку до Братського монастиря, стояла важня — продовгуватий дерев’яний будинок. Позаду маґістратського будинку — двір, але межі його зазначені нечітко.

На Фасаде Старокиевской крепости під числом 42 відразу направо від будинку старої академії зазначено: магістрат. Зображено його не з чільного, а із зворотнього боку, яким будинок стояв до Дніпра. Взагалі весь малюнок Подолу і Старокиївської фортеці зроблено від Дніпра. Маґістрат, як його тут зображено, майже повністю відповідає плану Меленського: довгий двоповерховий будинок (через інші будівлі видно лише його верхній поверх) з високим двосхилим дахом, що закінчується на причілках барокковими фронтонами, подібними до фронтонів лаврських келій. Намальований дах не всюди однаковий: праворуч від башти ясно видно на дахові барокковий залом, ліворуч — його немає, позначено лише два слухових вікна. Досить чітко видно задню прибудову, що її зазначено на плані Меленського. Вежа стоїть окремо, поруч з прибудовою. Її малюнок представляє особливий інтерес. Вона зображена чотириповерховою. Причому кожний наступний поверх вужчий за попередній. Останній прикрас не має і виглядає чотирикутним або округлим, але не восьмигранним, як це зазначалося у Меленського. Три верхніх поверхи оздоблені колонами або напівколонами — по чотири на кожнім поверсі, тобто фактично по 8, якщо взяти до уваги зворотний бік башти. На четвертому поверсі зазначені перенчата — певно вони й являли собою той «високий балкон вокруг башни», де, за Закревським, співали опівдні трубачі. Вежа прикрита ґранчастою банею, на якій встановлено восьмикутний барабан, як це буває на українських церквах, або бароккових західно-європейських баштах. Замість глави з хрестом башта завершена високим шпилем з великим двоголовим орлом. Годинника не позначено, хоча він, згідно з даними Ґільденштедта, був повернутий циферблатом на усі чотири сторони.

Щодо внутрішнього плану ратуші, кількості кімнат і залів, їх призначення і розташування ми знаємо дуже мало. Деякі відомості про це дають описи урочистих зустрічей маґістратом царів і князів, що приїздили до Києва. Найбільшими залами в ратуші, де відбувалися зустрічі високих гостей, була судова і скарбова. Автор Хронографії про перебування в Києві великих князів Павла Петровича і Марії Федорівни у 1781 р., розповідає, між іншим, про убранство палат: «скарбовая же сия палата, или приличнее сказать парадная зала убрана была портретами, зеркалами, люстрами, мебелями богатыми, канапами, креслами и освещена весьма прозрачно и благолепно». В ній у двох спеціальних ковчегах окремо зберігалися височайші грамоти російських царів і польських королів. Тут можна було /126/ влаштувати вечерю на 50 осіб. Судова палата, по опису того ж автора, була чи не більша від скарбової. Крім того, там є відомості, що маґістрат мав 5 дверей: «на входе в магистрат и при дверях в оной тоесть у пяти мест поставлены были реестровые» 13. З інших джерел довідуємось, що в маґістраті було 5 кахельних печей 14.

Про те, хто будував київську ратушу, за чиїм проектом і коли саме — на жаль, жодних відомостей не опубліковано. Якщо ж здійснювати порівняльні пошуки між архітектурними стилями високої башти ратуші з кількома ярусами колонок або півколонок та високим гострим шпилем, то, на думку Данила Щербаківського (який досліджував це питання), риси схожості треба шукати не серед дерев’яних багатоярусних дзвінниць українського стилю з арочним оздобленням, а серед таких будівель, як Щеделевська лаврська дзвінниця, або серед ратушних чи біржових башт на Заході, на зразок копенгагенської башти біржі, збудованої у 1674 р. Щодо самої ратуші, то звертає на себе увагу певна схожість її фасаду із фасадом старого будинку київської Академії. Вона в тому, що на другому поверсі ратуші була розташована відкрита Галерея. Але така галерея була і на фасаді Мазепинського корпусу Академії за проектом архітектора Шеделя. Цікаво, що останній працював над перебудовою Академії у 30-х роках XVIII ст., тобто якраз тоді, коли репарувалась і ратуша. Ці два будинки стояли майже поруч, і маґістратові було дуже зручно доручити репарацію ратуші відомому майстру, який робив тоді кращі будівлі в Києві. На жаль, цю думку не можна підтвердити жодними документальними даними.



13 Посещение Киева в. кн. Павлом Петровичем и в. кн. Мариею Федоровною // Киевская старина. — 1883. — № 7. — С. 554.

14 Исторические материалы из архива Киевского губернского правления. — К., 1886. — Вып. 10. — С. 122.









Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.