Попередня     Головна     Наступна





Роман Шпорлюк

Від автора



Як виправдати видання українською мовою збірки статей, адресованих англомовному західному читачеві і написаних у ті часи, які на початку XXI століття стають дедалі віддаленішою історією? Невже стаття, датована 1973 роком, якою відкривається ця книга, заслуговує на те, щоб хтось читав її у 2001 ? Відверто кажучи, у самого автора цієї збірки виникали, поряд з цими питаннями, серйозні сумніви щодо доцільності її публікації. Лише після тривалих розмірковувань та дискусій з колегами в Україні я дійшов висновку, що, мабуть, варто все ж таки запропонувати до уваги українського читача ці нариси.

Упродовж десятиліть громадяни СРСР (тепер уже колишнього) були ізольовані від Заходу, зокрема від того, що саме і як думали й писали в США та інших «капіталістичних країнах» про Радянський Союз, Україну, комунізм, національне питання. Сподіваюся, що ця збірка дає певне уявлення про те, як автор, наукова праця якого була в ті часи частиною інтелектуального життя «капіталістичного світу», дивився на згадані проблеми. Згадую про це з однією метою: аби український читач початку 2000-х брав до уваги, що всі праці з цієї збірки писалися для західного читача 1970-х — 1990-х років. До того ж варто пам’ятати, що ця книга — лише невеликий приклад того, що колись називали «радянологією».

Сподіваюся, що для сучасного читача, особливо для представників післярадянського покоління, ця книга матиме не лише «історіографічне» значення, а й також сприйматиметься як голос у сучасній дискусії, яка триває і сьогодні, у нових історичних обставинах. Ті проблеми і питання, які я ставив перед собою колись, залишаються актуальними і сьогодні як у загальнонауковому сенсі, так і з погляду моїх інтелектуальних інтересів і уподобань. (При цьому змінюється як внутрішній зміст та історичний контекст цих проблем, так і погляди самого автора.) Як оцінювати «1917-й» у контексті російської історії, яке місце в історії «формування і переформування» російської нації посідає комунізм і радянська доба? Яким був вплив «радянського чинника» на українсько-російські відносини та на проблеми сьогодення? Якою була роль «польського питання» в історії України? Як відносини з Польщею та іншими сусідами (передусім Росією) впливали і впливають на внутрішньоукраїнські проблеми, зокрема такі, як внутрішня інтеграція, мова та національна ідентичність тощо. Список цих проблем і питань можна продовжувати, зрештою, він відображений у змісті цієї книги.

Надзвичайно важливим своїм завданням я вважав і вважаю розгляд української проблеми у широкому, порівняльному контексті. Передусім це стосується мого підходу до питання про формування сучасної української нації. Історія кожного народу є особливою, специфічною, індивідуальною, але при цьому існують певні загальні тенденції у процесах становлення й розвитку сучасних націй — і, на мою думку, український досвід варто розглядати саме в такій перспективі, бо Україна — це не аномалія, це нормальне явище, таке саме як Чехія, Румунія чи Італія.

Ця книга ніколи не перетворилася б з проекту на реальність без підтримки, заохочення і наполегливої праці київських колег автора. Костянтин Сігов та Леонід Фінберг витратили чимало часу й зусиль аби подолати мій скептицизм і довести справу до завершення. Георгій Касьянов не лише доводив доцільність видання цієї збірки, але й узяв на себе невдячну справу впорядкування цього видання та перекладу статей. Я щиро вдячний їм за їхню працю.

Я вважаю для себе великим привілеєм представити свої праці українському читачеві. Сподіваюся, що крім багатьох недоліків (і я дуже добре про них знаю) читач знайде у пропонованих працях також щось цікаве й гідне уваги і продовжить розмову, якій немає кінця — про історію і сучасність, яка щохвилини стає історією.



Роман ШПОРЛЮК

Львів, Кембрідж (Масачусетс), жовтень 2000









Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.